Рішення № 95403651, 25.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 р. Справа№200/804/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії. Просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 394 від 23.12.2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; 2) зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.12.2020 року про призначення пенсії з урахуванням відомостей, які містяться у її трудовій книжці щодо спеціального стажу роботи у дитячій музичній школі № 5, а саме враховуючи до спеціального стажу записи про роботу у дитячій музичній школі № 5, про що свідчать записи у трудовій книжці під № 5 від 01.09.1983 року, № 6 від 31.01.1984 року, № 7 від 01.02.1984 року, № 8 від 31.05.2006 року, № 16 від 01.09.2006 року, № 17 від 01.09.2007 року, № 18 від 05.05.2008 року; № 19 від 01.09.2008 року, № 20 від 14.05.2009 року, № 21 від 01.09.2009 року, № 22 від 07.04.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 394 від 23.12.2020 року позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком, оскільки їй не зараховано до спеціального стажу роботи періоди роботи в дитячій музичній школі № 5 у зв`язку з тим, що дитяча музична школа не відноситься до загальноосвітніх навчальних закладів.

Отже, позивач вважає що її права були порушенні таким рішенням відповідача, у зв`язку із чим вона звернулась до суду.

26 січня 2021 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

15 січня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 (із змінами та доповненнями) затверджений Перелік закладів і установ освіти охорони здоров`я та соціального захисту населення і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Зазначеним переліком передбачена посада викладача в музичній школі яка відноситься до загальноосвітніх навчальних закладів. Переліком типів позашкільних навчальних закладів затвердженим постановою КМУ від 06.05.2001 року № 433 передбачені початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади в тому числі і музичні школи. Отже, якщо музична школа віднесена до позашкільних навчальних закладів, то згідно з вищезазначеним переліком посада викладача в позашкільних закладах освіти не передбачена. Загальний страховий стаж ОСОБА_1 за наданими документами складає 41 рік 10 місяців 14 днів (враховано по 30.09.2020 року), спеціальний стаж працівника освіти - 9 місяців 2 дні. До спеціального стажу не зараховано періоди роботи в дитячій музичній школі № 5, тому що цей заклад не відноситься до загальноосвітніх навчальних закладів. Отже, відповідач вважає, що при відмові ОСОБА_1 у призначенні пенсії, посадові особи пенсійного фонду діяли у відповідності із діючим законодавством, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

22 лютого 2021 року на адресу суду надійшли письмові заперечення ОСОБА_1 на відзив відповідача на позовну заяву, в яких, крім іншого, позивач зазначила, що Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14.06.2000 року «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково - педагогічних працівників» посада викладача позашкільного навчального закладу включена до переліку посад педагогічних працівників. У розділі «Посади педагогічних працівників» вказані заклади, на які розповсюджуються це Положення, а саме вказано: «…позашкільного навчального закладу (на якого поширюються умови оплати праці працівників установ і закладів освіти)». Позивач зазначила, що у даному випадку вона працювала у музичних школах, на яких поширювалися умови оплати праці працівників установ і закладів освіти. Позивач вважає, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону України № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії. Отже, позивач вважає, що вона має право на пенсію, оскільки має більш ніж 25 років стажу.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 .

09 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років.

Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 23.12.2020 року № 394, ОСОБА_1 було відмолено у призначені пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, оскільки позивачу не було зараховано спеціального стажу період її роботи в дитячій музичній школі № 5, оскільки даний заклад не відноситься до загальноосвітніх навчальних закладів.

Отже, спірним питанням даної справи є правомірність відповідача у прийнятті рішення про відмову у призначені пенсії позивачу у зв`язку із не зарахуванням окремих періодів його роботи.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності останньої або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, який затвердив постановою від 12 серпня 1993 року № 637 Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вбачається з трудової книжки позивача № НОМЕР_3 , дата її заповнення 02.09.1982 року.

Відповідно до записів вказаної трудової книжки №№ 5, 6, 7, 8, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, ОСОБА_1 працювала в дитячій музичній школі № 5.

Даний факт не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Спеціальний Закон, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

У відповідності до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

У той же час, підпунктом «е» частини 1 статті 55 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-ХІІ, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та спеціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: - з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - неменше 25 років 6 місяців; - з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; - з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; - з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; - з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; - з 01 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; - з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; - з 01 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 01 квітня 2023 по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 01 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Перелік № 909).

Згідно з розділом 1 «Освіта» Переліку № 909 право на пенсію за вислугу років мають, зокрема працівники музичних і художніх шкіл, а саме: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи та працівники позашкільних навчальних закладів, а саме: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України від 05.09.2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (далі Закон № 2145-VIII) позашкільна освіта, разом із повною загальною середньою, професійно-технічною, вищою та іншими освітами, є невід`ємним складником системи освіти та становить структуру освіти в Україні.

Відповідно до частин 1, 3 статті 14 Закону № 2145-VIII метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності. Здобуття позашкільної освіти забезпечується закладами позашкільної освіти різних типів, форм власності та підпорядкування, іншими закладами освіти, сім`єю, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами.

Пунктом 1, 7 та 12 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 433, до позашкільних навчальних закладів віднесені, зокрема, дитячо-юнацькі спортивні школи, палаци дітей та юнацтва, школи мистецтв.

Відповідно до частини 7 статті 14 Закону № 2145-VIII порядок, умови, форми та особливості здобуття позашкільної освіти визначаються спеціальним законом.

За приписами статті 1 Закону України від 22.06.2000 року № 1841-III «Про позашкільну освіту» (далі Закон № 1841-III) система позашкільної освіти - освітня підсистема, що включає, зокрема, державні, комунальні, приватні заклади позашкільної освіти.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1841-III позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Структуру позашкільної освіти становлять, зокрема, заклади позашкільної освіти (стаття 5 Закону № 1841-III).

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону № 1841-III перелік посад педагогічних працівників системи позашкільної освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року № 963, до посад педагогічних працівників віднесені викладачі всіх спеціальностей, концертмейстер та акомпаніатор закладів освіти.

Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 21 Закону № 1841-III педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Суд враховує, що Переліком № 909, не передбачена посада концертмейстера та викладача позашкільного навчального закладу, однак зауважує, що згідно з пунктом 3 розділу VIII Прикінцевих положень Закону № 1841-III до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Також суд враховує, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року (справа №876/5312/17, провадження №11-860апп18) відступила від позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 25.05.2016 року у справі № 419/794/15-а щодо відсутності у викладачів музичних шкіл, які відносяться до закладів позашкільної освіти, права на отримання пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду, з огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право на отримання пенсії за вислугу років.

Отже Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року дійшла правового висновку, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Подібну правову позицію було висловлено також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 року у справі № 233/4308/17.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що концертмейстери та викладачі в музичних школах є педагогічними працівниками і мають право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п. 77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благо отримувачів вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 13 Закону № 1788-XII, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

З дослідженої трудової книжки ОСОБА_1 , копія якої знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що в ній мають місце записи, в яких присутні всі відомості що визначають право на пенсію, установлені для окремих категорій працівників.

Відповідно до статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при звернені до суду сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн. (квитанція № 43684 від 18.01.2021 року).

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) про зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) № 394 від 23.12.2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 09.12.2020 року про призначення пенсії з урахуванням відомостей, які містяться у її трудовій книжці щодо спеціального стажу роботи у дитячій музичній школі № 5, а саме враховуючи до спеціального стажу записи про роботу у дитячій музичній школі № 5, про що свідчать записи у трудовій книжці під № 5 від 01.09.1983 року, № 6 від 31.01.1984 року, № 7 від 01.02.1984 року, № 8 від 31.05.2006 року, № 16 від 01.09.2006 року, № 17 від 01.09.2007 року, № 18 від 05.05.2008 року; № 19 від 01.09.2008 року, № 20 від 14.05.2009 року, № 21 від 01.09.2009 року, № 22 від 07.04.2010 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко