Рішення № 95403522, 10.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року Справа № 160/16408/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 11 лютого 2020 року №Ф-846-17У на суму 5508,36 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку у Шевченківській державній податковій інспекції ГУ ДПС у Дніпропетровській області, однак підприємницьку діяльність, попри державну реєстрацію майже не провадив, останні три роки працював виключно як найманий працівник. У зв`язку із відсутністю доходів у ФОП, єдиний соціальний внесок ним не сплачувався. Однак, в листопаді 2020 року позивач дізнався, що щодо нього було відкрито виконавче провадження №63215830, на підставі виконавчого документу - вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 11.02.2020 року №Ф-846-17У на суму 5508,36 грн. Вважаючи дану вимогу протиправною, позивач з її оскарженням звернувся до суду.

Ухвалою суду від 11.01.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

04.02.2021 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позов не підлягає задоволенню, зокрема з наступних підстав. За даними інформаційної системи податкового органу, ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа у статусі - «основний платник». Статтею 6 Закону №2464 визначені права та обов`язки платника єдиного внеску. Так, в ІКП по ФОП ОСОБА_1 відображені нарахування по строку з 2015-2021рр. Відповідно в ІКП загальна сума боргу (недоїмки) станом на 01.02.2021р. складає 38634,04 грн. «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015-2020 року ФОП ОСОБА_1 не надавав. На виконання абз.1 п.4 ст.25 Закону №3464 позивачу було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 11.02.2020 року №Ф-846-17/51 на суму 30138,74 грн. Через те, що протягом встановленого строку ОСОБА_1 не сплатив зазначену у вимозі суму боргу, відповідачем було направлено узгоджену вимогу від 11.02.2020р. №Ф-846-17/51У на суму 5508,36 грн. до Шевченківського ВДВС у м.Дніпрі для виконання у встановленому законодавством порядку.

09.02.2021 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, що повністю дублює обґрунтування, викладене у відзиві, що надійшов до суду 04.02.2021 року.

12.02.2021 року від позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу.

16.02.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що законодавець сприяє уникненню подвійної сплати ЄСВ, оскільки це суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія НОМЕР_3, ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) є фізичною особою-підприємцем, про що внесено запис 19.02.2014 №222240000000092514.

Від 11.02.2020р. ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-846-17/51, у якій повідомлено про наявність у ОСОБА_1 станом на 31.01.2020 року заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 30138,74 грн., яку вимагало сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цієї вимоги.

Від 11.02.2020р. ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-846-17/51-У у якій повідомило про наявність у позивача станом на 04.06.2020р. заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 5508,36 грн., яку вимагало сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цієї вимоги.

03.08.2020 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області направило до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпра) заяву про примусове виконання (№9/76158/10/04-36-51-60), в якій просить прийняти виконавчий документ, виданий ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 11.02.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області коштів в розмірі 5508,36 грн. До даної заяви додано оригінал виконавчого документа виданого ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 11.02.2020р. №Ф-846-17 У.

Згідно витягу з інтегрованої картки платника, яку додано відповідачем до відзиву, по ФОП ОСОБА_1 нараховується борг в сумі 38634,04 грн., який виник:

- 20.04.2015 нараховано єдиного внеску платникам спрощ.форми Нарахування єдиного внеску №930239/еv від 20.04.2015 терм.спл.20.04.2015 в сумі 845,30 грн.;

- 09.02.2018 нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік Нарахування єдиного внеску №3470947/еv від 09.02.2018 терм.спл. 09.02.2018 в сумі 8448 грн.;

- 19.04.2018 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №6107873/еv від 19.04.2018 терм.спл. 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн.;

- 19.07.2018 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №7489865/еv від 19.07.2018 терм.спл. 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн.;

- 19.10.2018 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №8885701/еv від 19.10.2018 терм.спл. 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн.;

- 21.01.2019 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №131693/еv від 21.01.2019 терм.спл. 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн.;

- 19.04.2019 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №3050802/еv від 19.04.2019 терм.спл. 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн.;

- 19.07.2019 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №4523585/еv від 19.07.2019 терм.спл. 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн.;

- 21.10.2019 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №6002029/еv від 21.10.2019 терм.спл. 21.10.2019 в сумі 2754,18 грн.;

- 20.01.2020 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №128722/еv від 20.01.2020 терм.спл. 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн.;

- 21.04.2020 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №1601749/еv від 21.04.2020 терм.спл. 21.04.2020 в сумі 2078,12 грн.;

- 20.07.2020 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №3097616/еv від 20.07.2020 терм.спл. 20.07.2020 в сумі 1039,06 грн.;

- 19.10.2020 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №4594229/еv від 19.10.2020 терм.спл. 19.10.2020 в сумі 3178,12 грн.;

- 19.01.2021 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №149559/еv від 19.01.2021 терм.спл. 19.01.2021 в сумі 2200 грн.

28.10.2020 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №ф-846-17/51у від 11.02.2020р. виданою ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Позивач дізнавшись про наявність виконавчого провадження відкритого за заявою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-846-17/51у від 11.02.2020р., вважаючи її протиправною, з оскарженням останньої звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2464 дія цього поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами ч.4 ст.8 Закону №2464 порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п.3 ч.1 ст.14 Закону №2464 на органи доходів і зборів покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Як визначено ч.1 ст.3 Закону №2464, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464).

У розумінні п.3 ч.1 ст.1 Закону №2464 застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 є платниками єдиного внеску.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом першим п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно із абз.2 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За визначеннями, наведеними у п.4-5 ч.1 ст.1 Закону №2464, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця, тоді як, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з ч.2 ст.25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Абзацом 1 частини четвертої цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.

Відповідно до п.1 вказаного розділу Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з п.2 роз.VI Інструкції №449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Дніпропетровській області було нараховано позивачу як фізичній особі - підприємцю єдиний внесок на загальну суму 30138,74 грн. (за період 20.04.2015, 09.02.2018-20.01.20рр.), про що зазначено у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-846-17/51 від 11.02.2020р.

Окрім того, ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-846-17/51-У у якій повідомило про наявність у позивача станом на 04.06.2020р. заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 5508,36 грн., яку вимагало сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цієї вимоги.

За приписами абз.2 п.1 ч.1 ст.1 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Крім того, відповідно до ч.1-2 ст.21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 02.08.1994 року, він з 01.12.2017 прийнятий на посаду виконавчого директора ТОВ «НВП «ЛИТ МАШОМПЛЕКТ» (наказ №9-к від 30.11.2017); з 01.03.2019 переведений на посаду головного інженера (наказ №42/2-к від28.02.2019).

Як вбачається із довідок ТОВ «НВП «ЛИТМАШКОМПЛЕКТ», ОСОБА_1 дійсно працює в ТОВ «НВП «ЛИТМАШКОМПЛЕКТ» з 01.12.2017р. На даний момент займає посаду Головний інженер.

Дохід за період з 01.12.2017р. по 31.12.2017р. склав 3350,00 грн., сума нарахованого та сплаченого ЄСВ складає 737,00 грн.

Дохід за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. склав 44648,73 грн., сума нарахованого та сплаченого ЄСВ складає 9822,72 грн.

Дохід за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. склав 54537,68 грн., сума нарахованого та сплаченого ЄСВ складає 11998,29 грн.

Дохід за період з 01.01.2010р. по 31.12.2020р. склав 46777,68 грн., сума нарахованого та сплаченого ЄСВ складає 10291,09 грн.

При вирішенні даного спору суд звертає увагу на суть єдиного внеску, який відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 є консолідованим страховим внеском, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, єдиною метою збору єдиного внеску є забезпечення захисту прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, і такий захист надається фізичним особам, які відповідно до законодавства підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачують (сплачували) та/або за яких сплачуються чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Суд також звертає увагу, що Закон №2464 прямо не покладає обов`язку на застрахованих осіб, які зареєстровані підприємцями, сплачувати у разі неотримання доходу (прибутку) суму єдиного внеску у розмірі, не меншому за розмір мінімального страхового внеску, якщо при цьому така застрахована особа у встановленому порядку перебуває у трудових відносинах і на суми нарахованої та одержуваної нею заробітної плати страхувальник нараховує та сплачує за таку особу єдиний внесок.

На думку суду, системний аналіз Законів №2464 та №1105 дає підстави дійти висновку про те, що перебування у трудових відносин та отримання застрахованою особою заробітної плати, на яку нараховується та з якої сплачується єдиний внесок, виключає обов`язок сплати нею як особою, що зареєстрована як фізична особа - підприємець, єдиного внеску, якщо при цьому підприємницьку діяльність вона фактично не здійснює та доходів від неї не отримує.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки протягом 2017 - 2020р. позивач перебував у трудових відносинах та одержував заробітну плату, на яку страхувальником нараховувався та з якої сплачувався єдиний внесок, а вказаний період включений до страхового стажу позивача, при цьому, підприємницьку діяльність позивач не здійснював та доходів від неї не отримував, тому у відповідача були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу оскаржуваної вимоги, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо клопотання про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Також, згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст.134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст.134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 ст.139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з Адвокатським об`єднанням «КС Партнерс» договір №0211/20 про надання правничої допомоги від 02.11.2020р., згідно з умовами п.4.1 якого, юридичну допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом 100% передоплати у розмірі 5000,00 грн. При розрахунку вартості юридичної допомоги, вказаної в п.4.1 даного договору, враховується ціна юридичних послуг, визначена в прайс-листі адвокатського об`єднання (п.4.2 Договору).

Відповідно до Акту виконаних робіт до Договору про надання правничої допомоги від 13.11.2020р., виконавцем в інтересах клієнта, згідно договору останньому надано наступні юридичні послуги:

1. попередня усна консультація Замовника щодо підстав та порядку сплати ЄСВ, порядок оскарження вимоги ДПС про сплату боргу (недоїмки), порядок здійснення виконавчого провадження - 1 год., ціна 500 грн.;

2. отримання та підготовка необхідної інформації по справі: підготовка правової позиції, аналіз судової практики, збирання доказів (надсилання адвокатського запиту до Шевченківського ВДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) - 3 год., 1500 грн.;

3. підготовка та подача до суду позовної заяви: складання позовної заяви, виготовлення та візування додатків до позовної заяви, оплата судового збору, відправлення позову засобами поштового зв`язку - 6 год., 3000 грн.

Сума до оплати за виконану роботу становить 5000,00 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 03.11.2020р. АО «КС Партнерс» прийнято від ОСОБА_1 сума - 5000,00 грн., підстава договір №0211/20 від 02.11.2020р.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №826/14072/17.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Враховуючи, що на підставі досліджених матеріалів даної справи суд дійшов висновку, що дана справа є адміністративною справою незначної складності (малозначна справа), суд критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги в даній справі, та як наслідок відсутність підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в загальному розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією про сплату №0.0.1953408650.1 від 22.12.2020р.

Приймаючи до уваги задоволення позову в повному обсязі, суд вважає за необхідне присудити здійснені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 11 лютого 2020 року №Ф-846-17У на суму 5508,36 гривень.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувати Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко