Рішення № 95403499, 02.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року Справа № 160/17277/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

24.12.2020 представник Головного управління ДПС у Дніпропетровській області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , в якому просить:

- стягнути податковий борг у сумі 601270,50 грн. з платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в інтегрованих картках платника податків станом на теперішній час у відповідача обліковується податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 601270,50 грн. Так податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , встановлено порушення норм податкового законодавства. За результатами акту перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформовано податкове-повідомлення рішення з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування: податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0014891303 від 09.11.2016 на суму 436 229, 84 грн., на вказане податкове повідомлення-рішення нараховано пеню в сумі 165040,66 грн. Як зазначає позивач, у зв`язку з несплатою до бюджету податкового боргу, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 14.06.2018 № 66334-17 на суму 601270,5 грн., яку направлено на податкову адресу відповідача, проте останній не погасив вказану заборгованість.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 відкрито провадження по вказаній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач відзив на позов не надав, проте 01.03.2021 направив клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання відповідачем зазначено, що адміністративний позов у справі 160/17277/20 вже містить підстави і предмет, які вже розглядались у суді, за результатами чого було ухвалено рішення суду, яке набрало законної сили. Так, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 по справі № 804/1529/17 було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , відповідно до якої податкове повідомлення - рішення № 0014891303 від 09.11.2016 та рішення № 0014941303 від 09.11.2016 про застосування штрафних санкцій скасовано.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Згідно з ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 36 Податкового кодексу України передбачає, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податків обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим кодексом або законами з питань митної справи.

Визначення податкового боргу, надане у пп. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України. Так, податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

В інтегрованих картках платника податків станом на теперішній час у відповідача обліковується податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, який виник у зв`язку з наявністю податкового повідомлення - рішення форми «Р» № 0014891303 від 09.11.2016 на суму 436229,84 грн., та наявності пені на суму 165040,66 грн., що разом складає 601270,50 грн.

На підстав викладеного, з урахуванням вимог ст. 57 ПК України, у зв`язку із несплатою позивачем у встановлені строки сум грошових зобов`язань, зазначені суми набули статусу податкового боргу, а тому Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 14.06.2018 № 66334-17 на суму 601270,5 грн., та направлено на адресу відповідача, проте повернуто контролюючому органу за закінченням терміну зберігання.

Отже з системного аналізу вищевикладеного можна зробити висновок, що документальною підставою звернення позивача з позовом до відповідача є сформована податкова вимога форми «Ф» від 14.06.2018 № 66334-17 на суму 601270,5 грн.

Відповідно до положень п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

На час розгляду справи відповідачем подано докази оскарження податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0014891303 від 09.11.2016, що в подальшому слугувало підставою формування податкової вимоги форми «Ф» від 14.06.2018 № 66334-17 на суму 601270,5 грн.

Відповідачем надано до суду копію постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 804/1529/17 від 18.12.2018, згідно якої Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову. Зокрема, податкове повідомлення-рішення № 0014941303 від 09.11.2016 визнано неправомірним та скасовано, рішення № 0014941303 від 09.11.2016 про застосування штрафних санкцій донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно нарахованого єдиного внеску визнано неправомірним та скасовано. Постанова набрала законної сили.

Отже з аналізу викладеного можна зробити висновок, що оскільки в судовому порядку податкове повідомлення-рішення № 0014941303 від 09.11.2016 визнано неправомірним та скасовано, подальше формування податкової вимоги форми «Ф» від 14.06.2018 № 66334-17 є безпідставним та таким, що суперечить закону.

Вищевикладене в системі розглядається з урахуванням доктрини «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини. На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку суд повинен вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то й отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними (рішення ЄСПЛ у справі «Хан проти Сполученого Королівства», «Schenk v. Switzerland»).

Отже судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0014891303 від 09.11.2016, яке слугувало підставою формування податкової вимоги форми «Ф» від 14.06.2018 № 66334-17, визнано неправомірним та скасовано, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 601270,5 грн., є безпідставними і такими що не підлягають задоволенню.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій (рішення) та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини спростовують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, отже у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко