Рішення № 95403429, 09.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року Справа № 160/17762/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХМЕХІМПОРТ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХМЕХІМПОРТ" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA110020/2020/600007/1 від 21.09.2020р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з метою оформлення товару (сонячні панелі) 17.09.2020 року декларантом було подано електронну митну декларацію, якій Дніпровською Митницею Держмитслужби було присвоєно № UA110020/2020/007396. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Однак за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у картці відмови № UA110020/2020/00036 у прийнятті митної декларації № UA110020/2020/007396 від 17.09.2020р. з причини прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA110020/2020/600007/1 від 21.09.2020р. Відповідно до оскаржуваного рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA110020/2020/600007/1 від 21.09.2020 року митна вартість товару, що була розрахована декларантом, була скорегована Відповідачем із застосуванням до товару другорядного методу визначення митної вартості товару «2-r» (резервний метод). Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення стало те, що, на думку митного органу: 1) Наданий до митного контролю прайс-лист продавця від 01.07.2020 б/н має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, оскільки заявлені умови поставки CFR Pivdennyi, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари; 2) Надані до митного контролю документи не містять всіх відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових. Пункт 2.4 Контракту від 01.07.2020 №01072020-1 містить відомості щодо включення до ціни товару вартості страхування, однак страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування до митного контролю не надано. Проте, позивач вважає, що надані ним для митного оформлення документи у повному обсязі підтверджують факт визначення митної вартості товару за першим (основним) методом.

Ухвалою від 05 січня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву – протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

25 січня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідачем за результатами перевірки документів та відомостей (формато-логічний контроль), наданих до митного оформлення за МД від 17.09.2020 №UA110020/2020/007396, проведеної у спосіб та з урахуванням положень статті 337 МКУ виявлено наступне: надані до митного контролю документи не містять всіх відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових. Зокрема, п. 2.4 Контракту від 01.07.2020 №01072020-1 містить відомості щодо включення до ціни товару вартості страхування, однак страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування до митного контролю не надано. Крім того, наданий до митного контролю прайс-лист продавця від 01.07.2020 б/н має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, оскільки заявлені умови поставки CFR Pivdennyi, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари. Враховуючи викладене та посередницький характер зовнішньоекономічної операції поставку товару походженням з Китаю, у відповідача при здійсненні митного контролю товару, заявленого МД від 17.09.2020 №UA110020/2020/007396 були достатні підстави для запиту додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару. Однак, 21.09.2020 декларантом надано лист №92102, яким повідомлено про неможливість надати додаткові документи у підтвердження митної вартості у десятиденний термін. Враховуючи результати митного контролю, а також те, що позивач відмовився від надання додаткових документів, відповідачем було застосовано коригування митної вартості товару.

25 лютого 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідно до умов офіційних правил ІНКОТЕРМС (в редакції 2010) CFR («вартість, фрахт») означає, що Продавець бере на себе обов`язки з розміщення товару на борту судна і оплаті витрат і фрахту, необхідних для доставки товару в зазначений порт призначення, а також щодо виконання експортних митних процедур з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення для вивезення товару. Пунктом «A3» офіційних правил ІНКОТЕРМС (в редакції 2010) також встановлено, що умови поставки CFR («вартість, фрахт») не передбачають зобов`язань щодо страхування товару. Пунктом 2.4 контракту було встановлено, що ціна товару, крім вартості товару, включає в себе вартість страхування товару проти ризику його втрати і пошкодження під час перевезення. З огляду на вказані умови контракту в ході процедури проведення консультацій Позивачем дійсно було надано лист вих. № 92102 від 21.09.2020р. в якому було зазначено, що покупцем страхування товару не здійснювалося, оскільки витрати на страхування включені у вартість товару. Однак, зв`язавшись з продавцем було з`ясовано, що він страхування товару не здійснював. З огляду на це Позивачем було надано митному брокеру лист в новій редакції та додаткову угоду № 1/1 від 10.07.2020р. до контракту № 01072020-1 від 01.07.2020р., якою було виключено умови страхування з п. 2.4. Позивач, зазначив, якщо не брати до уваги умови додаткової угоди № 1/1 від 10.07.2020р., лист продавця від 24.09.2020р. та уявити, що продавцем були понесені витрати на страхування товару, то такі витрати відповідно до п. 7 ч. 10 ст. 58 МК України не повинні додаватися до митної вартості товару, оскільки вони були включені в ціну товару. При цьому, позивач вказав, що Відповідач а ні в оскаржуваному рішенні а ні у наданому суду відзиві не зазначає докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості. В оскаржуваному рішенні не наведено а ні опис товару, а ні обсяги постачання, а ні країну виробництва та експорту. Крім того не надана сама декларація ЕМД від 11.09.2020 № UА500020/2020/225964 з якої можна було б зробити висновок про її існування та те, що вказана декларація дійсно містить відомості про раніше визначену митну вартість на рівні - 4,32 дол. США/кг.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до Контракту №01072020-1 від 01.07.2020 року, укладеного між Company «RealTracking», Inc.», USA (Продавець) та ТОВ «ТЕХМЕХІМПОРТ» (Покупець), останній купує товари (сонячні панелі), згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в комерційних інвойсах на поставку товару, які є невід`ємною частиною Контракту (а.с. 7-9).

Так, відповідно до п.1.3 Контракту №01072020-1 від 01.07.2020 року, укладеного між Company «RealTracking», Inc.», USA та ТОВ «ТЕХМЕХІМПОРТ» (далі- позивач), поставка товару за цим Контрактом здійснюється партіями. Під партією Товару Сторони розуміють Товар, найменування, асортимент, кількість та вартість якого визначені одним комерційним інвойсом на поставку Товару.

Відповідно до п. 2.1. Контракту, загальна вартість Товару, який підлягає поставці складає 750 000, 00 ( сімсот п`ятдесят тисяч доларів, 0 центів) доларів США.

Згідно пункту 2.3 Контракту, ціна за партію і одиницю Товару міститься в комерційних інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту.

Відповідно до Додаткової угоди №1/1 від 10.07.2020р. до Контракту №01072020-1, пункт 2.4 Контракту викладено в наступній редакції: ціни Товару визначаються Сторонами на умовах поставки CFR (Інкотермс 2010) – Південний, Україна. Ціни Товару, крім вартості Товару, включають в себе: вартість упаковки Товару і її маркування, вартість оформлення супровідних документів на Товар, вартість експортного митного оформлення Товару, вартість навантаження Товару на перевізні засоби, вартість перевезення Товару (включаючи вартість фрахту) до місця поставки (.с. 10).

З метою митного оформлення товару «Сонячна панель (модуль)» позивачем до Дніпровської митниці Дежмитслужби (далі – відповідач) 17.09.2020р. подано електронну декларацію № UA110020/2020/007396.

Для розмитнення вказаного товару Товариством до відповідача були надані наступні документи: Контракт №01072020-1 від 01.07.2020року, прайс лист; комерційна пропозиція від 01.07.2020 року; інвойс № 00020536 від 10.07.2020 року; пакувальний лист № 00020536 від 10.07.2020 року; коносамент 203654731 від 21.07.2020 року; Сертифікат від 10.07.2020р.; CMR 045911 від 16.09.2020р.; переклади документів.

Митну вартість товару підприємством було визначено відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України, а саме - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Судом встановлено, що відповідачем, в рамках проведення консультацій, було направлено повідомлення Товариству, відповідно до змісту якого, були виявлені розбіжності у наданих позивачем документах, а саме:

наданий до митного контролю прайс-лист продавця від 01.07.2020 б/н має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, оскільки заявлені умови поставки CFR Pivdennyi, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари;

п. 2.4 Контракту від 01.07.2020 №01072020-1 містить відомості щодо включення до ціни товару вартості страхування, однак страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування до митного контролю не надано.

Зокрема, вказаним повідомленням у ТОВ «ТЕХМЕХІМПОРТ» витребувано додаткові документи на підтвердження правомірності застосування обраного методу.

Листом від 21 вересня 2020 вих. № 92102 року від позивача – ТОВ «ТЕХМЕХІМПОРТ» відповідачу надано листа про неможливість надання уточнюючих документів в рамках консультації в десятиденний термін.

Так, Дніпровською митницею Держмитслужби прийняте рішення про коригування митної вартості UA110020/2020/600007/1 від 21.09.2020 року, згідно яких митниця здійснила коригування митної вартості задекларованих товарів.

Вважаючи протиправним винесене рішення митного органу, позивач звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам норми, закріпленої ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України (далі – МКУ) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч.1, ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналізуючи зміст викладеного, вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону узгоджується із положеннями ч.3 ст.318 МК України, якою визначено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, стандартними правилами, встановленими пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила, визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 54 МК України закріплено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.У разі ж, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, відповідно до положень пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості, орган доходів і зборів, має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З огляду на зазначене вище, виходячи з положень ч.3 ст.53, ч. ч. 1, 2, 4 - 6 ст.54, ст.58 МК України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

У разі, якщо митним органом, будуть виявлені розбіжності в документах, ознаки підробки документів або виникне необхідність з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, законом надано право витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 МК України.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказаний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі № 815/2501/18, від 20.02.2018 в справі №809/1884/16, від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів № UA110020/2020/600007/1 від 21.09.2020р., відповідачем відмовлено у застосуванні основного методу визначення митної вартості товарів та застосовано другорядний (резервний) метод. Визначена митна вартість товару №1 на раніше визначеній митній вартості відповідно до поставки товару, ввезеного у спів ставних на комерційних умовах CFR до рівня вартості ЕМД від 11.09.2020 року № UA500020/2020/225964 – 4,32 дол. США посилаючись, зокрема, на наступне:

- наданий до митного контролю прайс-лист продавця від 01.07.2020 б/н має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, оскільки заявлені умови поставки CFR Pivdennyi, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари;

- п. 2.4 Контракту від 01.07.2020 №01072020-1 містить відомості щодо включення до ціни товару вартості страхування, однак страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування до митного контролю не надано.

Для визначення числового значення митної вартості товару, позивачем було надано відповідачу, між іншим, зазначений Контракт від 01.07.2020 №01072020-1, прайс-лист, комерційну пропозицію, рахунок-фактуру №00020536 від 10.07.2020 року, пакувальний лист №00020536 від 10.07.2020 року, сертифікат від 10.07.2020р., коносамент (bill of lading) №203654731 від 21.07.2020р.; CMR № 045911 від 16.09.2020 року (а.с.7-22).

Відповідно до п. 6.1 Контракту від 01.07.2020 № 01072020-1 продавець зобов`язався після відвантаження Товару направити Покупцю наступні документи на партію Товару: комерційний рахунок (інвойс), прайс-лист; комерційна пропозиція, транспортний документ (коносамент), пакувальний лист.

Тобто, станом на 01.07.2020 року умовами контракту надання документів щодо страхування товару Продавцем, не передбачено, а позивачем страхування товару не здійснювалось.

Суд ставиться критично до наданого суду ТОВ"ТЕХМЕХІМПОРТ" копії листа від 21.09.2020 року, який був адресований до Дніпровської митниці Держмитслужби, оскільки його зміст відрізняється від змісту Листа від 21.09.2020 року на адресу Дніпровської митниці Держмитслужби, який наданий відповідачем до відзиву на позов. А саме, в копії листа, яка надана до суду позивачем зазначено, зокрема «Для підтвердження митної вартості декларантом було надано наступні документи 1) контракт № 01072020-1 від 01.07.2020р. з дод. угодою»;

А також «Щодо запитуваних Вами документів, то вважаємо за необхідне зазначити наступне. « 4) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про наявність страхування – страхування товару не здійснювалося» (а.с. 27).

Однак, наданий разом з відзивом на позов Дніпровською митницею Держмитслужби Лист від 21.09.2020 року № 92102 ТОВ "ТЕХМЕХІМПОРТ", є різними за змістом, а саме зазначено наступне «Для підтвердження митної вартості декларантом було надано наступні документи п. 1 контракт від 01.07.2020р. № 01072020-1», тобто відсутня інформація щодо додаткової угоди.

А також «Щодо запитуваних Вами документів, то вважаємо за необхідне зазначити наступне. «4) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про наявність страхування – страхування товару не здійснювалося, оскільки витрати на страхування включенні у вартість товару» (а.с. 84-85).

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що позивачем було надано митному брокеру лист в новій редакції та додаткову угоду № 1/1 від 10.07.2020 року до контракту № 01072020-1», однак доказів надання такого листа до митного органу позивачем суду не надано.

У той же час, суд зазначає наступне, що відповідно до умов Контракту № 01072020-1, від 01.07.2020 року пунктом 2.4 Контракту закріплено визначення ціни товару на умовах поставки CFR (Інкотермс 2010) – Південний, Україна.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CFR (вартість та фрахт) означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для поставки товару в зазначений порт, однак ризик втрати чи ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна у порту відвантаження. За умовами CFR на продавця лягає відповідальність з очищення товару від стягнень для його вивозу.

Отже такі складові митної вартості товару як витрати на транспортуванні навантаження/вивантаження та страхування не потребували додаткового підтвердження декларантом. Тобто, додаткових витрат, які б могли вплинути на митну вартість товару, Позивач в будь-якому випадку не поніс, оскільки всі зазначені витрати відповідно до умов поставки CFR (вартість та фрахт) включаються до ціни товару, що буде сплачена Позивачем на умовах визначених контрактом.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду Касаційній адміністративний суд) від 04.09.2020р. № 825/573/17.

Крім того, Додатковою угодою №1/1 від 10.07.2020р. до Контракту №01072020-1 пункт 2.4 скориговано шляхом виключення як складової ціни товару вартості страхування проти ризику його втрати і пошкодження під час перевезення.

Відтак, додаткові витрати на страхування товару ТОВ "ТЕХМЕХІМПОРТ" не понесло.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування умов контракту і поставки, та інших доказів, що свідчили б про те, що позивач поніс додаткові витрати зі страхування.

Щодо іншої підстави прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, а саме - надання до митного контролю прайс-листа продавця від 01.07.2020 б/н та його адресний характер, суб`єктивну спрямованість, оскільки заявлені умови поставки CFR Pivdennyi, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари, суд зазначає таке.

Як зазначалося, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Доводи відповідача про те, що наданий декларантом прайс-лист від 01 липня 2020 року має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, не свідчить про порушення позивачем норм митного законодавства, оскільки прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по - третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 року у справі №810/690/17.

За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому надані позивачем документи (зокрема прайс-лист) кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Так в основу оскаржуваного рішення, між іншим, покладено підставу незастосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) через адресність та суб`єктивність спрямування прайс листа, через неможливість його спрямування, за загальним правилом, невизначеному колу осіб оскільки заявлені умови поставки CFR Pivdennyi.

Відповідач у Картці відмови в прийнятті митної декларації (а.с. 29), зокрема, посилається на пункт VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, відповідно до якого оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом. Крім того, ним зазначено, що відповідно до загальносвітової практики, до прайс-листа включаються необхідні реквізити, серед яких: найменування товару, якість (за необхідності), артикул, одиниця виміру, ціна із зазначенням валюти, передбачені системи знижок, умови поставки, умови платежу тощо.

Однак, з аналізу вказаного прайс-листа не вбачається порушень встановлених відповідно до законодавства умов.

Крім того, відповідачем не надано належного обґрунтування адресності та суб`єктивності спрямування прайс-листа та причинного зв`язку між вказаними обставинами та правильністю визначення митної вартості позивачем.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів UA110020/2020/600007/1 від 21.09.2020 року такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно з ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому відповідно до ч. 6 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Зазначену правову позицію превалювання застосування основного методу визначення митної вартості за відсутності розбіжностей, які б не давали можливості визначити митну вартість товару викладено Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №815/2766/17.

При цьому у разі здійснення коригування митної вартості за другорядними методами, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів від 24.05.2012 р. № 598).

Проте, у своєму рішенні відповідач зазначає лише, що визначена митна вартість товарів з урахуванням всіх складових, ґрунтується на митній вартості митного оформлення, визнаній митним органом за МД 11.09.2020 №UA500020/2020/225964 на рівні 4,32 США/кг.

При цьому, суд вказує, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару із застосуванням резервного методу, відповідачем не вказано, яким чином митну вартість товару визначено саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

З огляду на вищевикладене, суди доходить висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваного рішення.

Крім того, суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16.

За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою підставою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку із задоволенням позову судовий збір стягується у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХМЕХІМПОРТ" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA110020/2020/600007/1 від 21.09.2020р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " ТЕХМЕХІМПОРТ" (ЄДРПОУ-38835186) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43350935) судовий збір у розмірі 2102,00грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев