Рішення № 95403238, 09.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року Справа № 160/1176/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О. С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРВЕЙ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРВЕЙ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 110110/2020/00072 від 30.09.2020 та рішення про коригування митної вартості товарів № UА110110/2020/300036/1 від 30.09.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.09.2020 року позивачем здійснено митне оформлення партії товару, що надійшов від резидента Китайської народної республіки Zhejiang Guoyu Auto Parts Co., LTD (продавець) за митною декларацією № UА110110/2020/014266 на митному посту Дніпровської митниці Держмитслужби. Однак, у митному оформленні товарів було відмовлено з підстав відсутності документального підтвердження відомостей, що піддаються обчисленню та підтверджують числові значення митної вартості товарів за методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та 30.09.2020 року відповідачем сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 110110/2020/00072, відповідно до якої застосовано резервний метод визначення вартості товарів та, відповідно, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА 110110/2020/300036/1 від 30.09.2020. 30.09.2020 позивачем сформовано нову митну декларацію № UА110110/2020/014294. Однак, позивач вважає вказані рішення протиправними та необгрунтованими, оскільки документи, які на думку відповідача потребували перекладу: сертифікат про походження товару та копія декларації країни відправлення – є додатковими документами, а копію декларації країни відправлення, позивач до митного оформлення не надавав. Щодо ненадання декларантом заявки продавцю на поставку партії товару для її погодження продавцем, то позивач зазначає, що така заявка відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, не є тими документами, що підтверджують числові значення митної вартості товару. Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, сертифікати якості та відповідності не є документами на підтвердження митної вартості товару, подання таких документів до митного органу не вимагається. Виключний перелік документів, що підтверджують митну вартість товарів визначено ч. 2 ст. 53 МК України, прайс-лист також не відноситься до такого переліку. Відповідно до п. 3.5 Контракту, страхування може здійснюватися при обоюдній згоді продавця і покупця. Тобто, обов`язковість страхування товару зазначеним пунктом не встановлена, з жодного наданого до митного оформлення документа не вбачається страхування оцінюваного товару. Узгоджені сторонами умови поставки FOB також не передбачають здійснення страхування. Страхування товару не здійснювалось. Якщо митниця стверджує , що страхування здійснено (витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця доводить наявність цього факту. Відповідно до правил Інкотермс 2010, умови поставки FOB означають, що всі витрати та ризики до моменту завантаження товару на борт судна несе продавець, в тому числі і витрати на транспортування, навантаження і т.д., і такі витрати включаються до ціни товару, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті. Таким чином, зазначені витрати не підлягають окремому зазначенню. На підтвердження витрат, понесених у зв`язку з транспортуванням товару позивачем під час митного оформлення було надано усі документи, які підтверджують числові значення транспортних витрат, а саме: калькуляцію витрат на доставку вантажу від ТОВ «КАРВЕЙ» № 21-09 від 21.09.2020; рахунок-фактуру № LS-4307078 від 21.09.2020 року та платіжне доручення № 1484 від 22.09.2020 та довідку експедитора ТОВ «Ламан Шипінг» про транспортні витрати № 738 від 21.09.2020. Довідкою підтверджено вартість транспортно-експедиторських витрат у розмірі 52 197,75 грн. та 846,44 грн. – винагорода експедитора, з морського перевезення товару в контейнері № TCHU1473153, за 10 (десятьма) коносаментами, в тому числі за коносаментом № S0120074159К, маршрут порт NINGBO (CINA) – порт Yuzhny (UKRAINE). На підставі цієї довідки декларантом було зроблено калькуляцію витрат на доставку вантажу від 21-09 від 21.09.2020 за кожним окремим коносаментом у співвідношенні до маси вантажу, з якої вбачається, що вартість витрат на доставку вантажу за контрактом від 08.01.2019 року №К_5/2020 р., а саме за коносаментом № S0120074159К від 09.08.2020 становить 8357,40 грн. Довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. У картці відмови відповідач зазначає, що згідно умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 02.12.2016 № 02/12/2016 експедитор організовує за рахунок клієнта транспортно-експедиційне перевезення. У пункті 4.1.3 передбачено оплату транспортно-експедиційних послуг протягом трьох банківських днів від дати рахунку, але до вивозу товару з порту, за порушення термінів оплати пунктом 5.3.4 договору за несвоєчасну оплату передбачена сплата пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (облікова ставка НБУ 6%). Декларантом при визначенні митної вартості не врахована сума пені. Проте, зазначена обставина не є розбіжністю в поданих до митного оформлення документах, а відповідно не є підставою для винесення рішення про коригування митної вартості. Рахунок експедитором був виставлений 21.09.2020 року (рахунок-фактура № LS-4307078). Оплата ТОВ «КАРВЕЙ» на адресу експедитора здійснена (проведена банком) 23.09.2020 року (платіжне доручення № 1484 від 22.09.202). Отже, оплату транспортно-експедиційних послуг позивачем здійснено з дотриманням умов договору, пеня не може бути нарахована і врахована при визначенні митної вартості оцінюваних товарів. Рахунок-фактура LS-4307078 від 21.09.2020 року на суму 53044,19 грн. був виставлений за надані транспортно-експедиторські послуги по контейнеру TCNU1473153 на підставі раніше узгодженої заявки № 9 від 20.07.2020 року на транспортування та експедирування контейнерів за договором № 02/12/16 від 2 грудня 2016 року про транспортно-експедиторське обслуговування. Згідно листа перевізника ТОВ «Ламан Шипінг» від 21.01.2021 № 08097, рахунок-фактура № LS-4307078 сформований ТОВ «Ламан Шипінг» 21.09.2020 року о 12:10 за курсом продажу долара США торгів на міжбанку України: 28,2150 грн./1 дол. США., узгоджена в заявці вартість: морського перевезення вантажу за межами державного кордону України – 1850,00 дол. США; експедиторська винагорода – 30,00 дол. США (в сумі 1880,00 дол. США). Отже, вказаним листом ТОВ «Ламан Шипінг» підтверджено суму понесених позивачем витрат на транспортування товарів, враховуючи курс долара на момент оплати (53044,19/28,2150=1880,00 дол. США). Отже, подані позивачем до митного оформлення документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також надавали можливість відповідачу визначити митну вартість товару, відповідач не мав права витребовувати у позивача додаткові документи та відмовляти у розмитненні товару позивачу за ціною контракту. Позивач не погоджується із зазначеними рішеннями відповідача, вважає їх необгрутованими та такими, що прийняті з порушенням вимог законодавства, у зв`язку із чим вони підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року відкрито провадження у справі № 160/1176/21 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

18.02.2021 року судом отримано відзив Дніпровської митниці Держмитслужби на позовну заяву ТОВ «КАРВЕЙ», у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивач 30.09.2020 року звернувся до митниці для здійснення митного оформлення товару «частини та пристрої для ремонту та обслуговування» шляхом електронного декларування. Подана ЕМД зареєстрована за № UA110110/2020/014266. Митна вартість товару заявлено за основним методом – ціною договору. За результатом перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. За інформацією Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби товар за описом у графі 31 ЕМД: «Частини та пристрої для ремонту та обслуговування транспортних засобів цивільного призначення. Щітки, що є частинами механізмів в асортименті» випущено у вільний обіг за ЕМД UA500020/2020/224143 від 26.08.2020, митна вартість, зокрема товару «Частини склоочисників, які використовують на моторних транспортних засобах щітки для слоочисників в асортименті – 4972,9 кг. Торгова марка – FUSION HYBRID. Виробник – XIAMEN FUKE CAR ACCESSORIES CO., LTD, Країна виробництва СN, за цією декларацією складає – 5,8 доларів США за 1 кг. Враховуючи відсутність документів щодо якісних характеристик товару, відповідно до основної одиниці виміру згідно УКТЗЕД митна вартість, визначена митницею, згідно з положеннями ст. 64 МКУ з використанням резервного методу, грунтується на ціновій інформації наявній у митного органу щодо вартості оцінюваних товарів: митна вартість товару – 5,8 дол. США/кг. Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару, позивачу відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови від 30.09.2020 № UA110110/2020/00072. Спірний товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання за МД від 30.09.2020 № UA 110110/2020/014294. При прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару та оформленні картки відмови посадові особи митниці діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

23.02.2021 року судом отримано відповідь позивача на відзив, в якому позивач зазначає про безпідставність доводів відповідача та наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог. Позивач зазначає про порушення відповідачем порядку подання відзиву на позовну заяву. Вказує, що доводи викладені у відзиві зводиться до аргументів, викладених у оскаржуваних позивачем рішенні та картці відмови та спростування яких викладено у позовній заяві.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08 січня 2020 року між Zhejiang Guoyu Auto Parts Co., LTD (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРВЕЙ» (покупець) був укладений контракт №К_5/2020, за умовами якого предметом цього контракту є поставка продавцем на адресу покупця автомобільних запчастин в асортименті, номенклатурі та кількості, вказаних в специфікаціях до даного контракту (далі по тексту - товар). Якість товару, що поставляється за даним контрактом, повинна відповідати якості, вказаній в сертифікатах походження, сертифікатах якості та інших документах на конкретну партію товару.

30.09.2020 позивачем подано електронну митну декларацію № UА110110/2020/014266.

За результатом перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, відповідачем встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять усіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме:

1) відповідно до п.2.2, 2.3 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.12 № 631, для виконання відповідних митних формальностей, з урахуванням положень ст. 254 МКУ, необхідно забезпечення декларантом перекладу українською мовою документів наданих декларантом (коносамент, сертифікат про походження товару, копія декларації країни відправлення);

2) поставка товару заявлена до митного оформлення на підставі зовнішньоекономічного контракту від 08.01.2020 № К_5/2020. Відповідно до відомостей графи 44 ЕМД (4104- угода з виробником). Пунктом 2.3 контракту передбачена заявка на кожну конкретну партію товару, документ декларантом не надано. Не надано також сертифікати якості і сертифікати відповідності, які передбачені пунктами 2.1 та 6.3 контракту;

3) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості): витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (ч. 10 ст. 58 МКУ). Поставка оцінюваного товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки FOB - порт Китаю Ningbo. Пунктом 3.5 контракту зазначено, що страхування може здійснюватися за взаємною згодою. Витрати на страхування, як складової митної вартості, декларантом не додані. У документах наданих декларантом, наявна інформація від експедитора, що страхування вантажу за його рахунок не здійснювалось;

4) пунктом 4.1 контракту зазначено, що вартість товару та витрати по його транспортуванню зазначаються у додатках на кожну партію товару. У наданому додатку № 1 від 12.07.2020 витрати по транспортуванню – відсутні;

5) відповідно до інформації декларації митної вартості у графі 20 транспортні витрати заявлено у розмірі – 8357,40 грн., з урахуванням витрат на транспортування до пункту контролю «Визирка», Україна. У підтвердження зазначеної суми, декларантом надано: Договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 02.12.2016 № 02/12/2016, Калькуляція витрат на доставку вантажу від 21.09.2020 № 21-09, оформлену ТОВ «КАРВЕЙ» та Довідка про транспортні витрати від 21.09.2020 № 738, оформлену ТОВ «Ламан Шипинг». Довідка від експедитора, не є бухгалтерською довідкою, оскільки не відображає господарську операцію – факт оприбуткування товару, що оцінюється, та не відображає рух активів на відповідних рахунках бухгалтерського обліку підприємства. Податковим кодексом України чітко встановлено перелік документів, необхідний для ведення в цілях оподаткування. Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язання вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством;

6) відповідно до статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна грунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна грунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Наданий прайс-лист б/н на травень 2020 року містить інформацію на обмежений асортимент для конкретного імпортера, крім того, не кореспондується за датами до заявленої партії товару, враховуючи зазначене, не відповідає такому поняттю;

7) згідно умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 02.12.2016 № 02/12/2016 експедитор організовує за рахунок клієнта транспортно-експедиційне перевезення. У пункті 4.1.3 передбачено оплату транспортно-експедиційне перевезення. У пункті 4.1.3 передбачено оплату транспортно-експедиційних послуг протягом трьох банківських днів від дати рахунку, але до вивозу товару з порту, за порушення термінів оплати пунктом 5.3.4 передбачена сплата пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (облікова ставка НБУ 6%). Перерахунок коштів, які підлягають сплаті, здійснюється на дату заявки. Враховуючи зазначене: рахунок на сплату транспортно-експедиційних послуг від 21.09.2020 № LS-4307078, копія платіжного доручення на сплату рахунку від 21.09.2020 № LS-4307078 – не відповідають умовам договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 02.12.2016 № 02/12/2016, а декларантом при визначенні митної вартості не врахована сума пені. Додана декларантом сума транспортно-експедиційних витрат у гривні, не розраховується з вартістю сум таких витрат зазначених у заявці в доларах США.

Результати контролю направлено декларанту з пропозицією надати додаткові наявні у нього документи.

Листом від 30.09.2020 року ТОВ «КАРВЕЙ» повідомило відповідача, що позивачем було подано всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару, а саме: пакувальний лист від 10.06.2020 року; інвойс № 2005-01 від 10.06.2020 року; коносамент SO120074159К від 09.08.2020; автотранспортна накладна СМR 378998 від 25.09.2020 року; сертифікат № 20С3326А2857/00056 від 01.09.2020 року; платіжне доручення № 21 від 15.06.2020 року; платіжне доручення № 36 від 25.08.2020 року; платіжне доручення на сплату транспортно-експедиційних послуг № 1484 від 22.09.2020 року; калькуляція № 21-09 від 21.09.2020 року; довідка про транспортно-експедиційні послуги № 738 від 21.09.2020 року; рахунок на сплату транспортно-експедиційних послуг № LS-4307078 від 214.09.2020 року; заявка на транспортне перевезення № 9 від 20.07.2020 року; прайс лист б/н від 01.05.2020; додаток № 1 від 10.06.2020 року; специфікація № 1 від 10.06.2020 року; контракт К_5/2020 від 08.01.2020 року; договір про транспортно-експедиційні послуги № 02/02/2016 від 02.12.2016 року, інші додаткові документи у декларанта відсутні.

30.09.2020 року Дніпровська митниця Держмитслуби прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA110110/2020/300036/1.

Також, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2020/00072, мотивовану тим, що митну вартість товарів не можна визначити за основним методом. Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UA110110/2020/300036/1 від 30.09.2020. У відповідності до ст. 52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів – за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МКУ або оскаржити рішення про коригування.

Позивач не погоджується із рішенням та карткою відмови в прийнятті митної декларації, просить визнати їх протиправними та скасувати посилаючись на те, що ним були надані митному органу всі документи, які підтверджують митну вартість товарів, визначені ст.53 Митного кодексу України та розбіжності вказані митним органом не впливають на визначення митної вартості товару та не можуть бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта за приписами ст.ст.52, 53 МК України.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків митного органу та правомірності оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів, суд зазначає, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

За приписами частини 8 статті 52 Митного кодексу України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

В ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, Дніпровська митниця Держмитслуби дійшла висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару, ціни, що фактично сплачена.

Проте, суд вважає необґрунтованими висновки митного органу з огляду на наступне.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Щодо неподання перекладів документів митного оформлення суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються контролюючому органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.

Контролюючі органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Отже, контролюючі органи в окремих випадках можуть вимагати переклад українською мовою документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей зазначених у митній декларації.

При цьому, витребовуючи, переклад українською мовою: коносаменту, сертифікату про походження товару та копії декларації країни відправлення відповідач не обґрунтовує необхідність надання перекладу цих документів та не зазначає, які саме відомості зазначені в цих документах потребують перевірки або підтвердження відомостей.

Більш того, серед зазначених митницею документів, які потребують перекладу, значиться копія декларації країни відправлення, яку позивач взагалі до митного оформлення не надавав, оскільки, така не є обов`язковим документом, визначеним частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

Щодо неподання заявки на кожну конкретну партію товару, суд зазначає наступне.

У картці відмови відповідач посилається на пункт 2.3 Контракту, яким передбачена заявка на кожну конкретну партію товару, та зауважує про відсутність у складі наданих позивачем документів такої заявки.

Необхідно вказати, що порядок оформлення та подання заявки, направлення заявки, визначений в п. 2.3 Контракту, стосується виключно взаємовідносин між покупцем та постачальником, а отже, відсутність такої заявки не може бути підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості товару.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 16.11.2018 року у справі №813/1012/17 з цього приводу висловлена позиція, що вимога митниці про надання додаткових документів, зокрема, заявки на поставку товарів, подання якої не передбачено ні статтею 53 Митного кодексу України, ні Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 - безпідставна, оскільки вказана заявка не містить відомостей, щодо вартості товару, а відтак, жодним чином не може підтверджувати його митну вартість.

Щодо відсутності сертифікатів якості та відповідності, суд вказує на таке.

Разом із документами до митного оформлення позивачем надано копію сертифікату № 20С3326А2857/00056 від 01.09.2020 року.

Так, у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» від 13.03.2017 № 2, зазначено, що у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства.

Так, ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено таку вимогу до доказів, як належність. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу відомості про якість товару, що відсутні у наданому позивачем сертифікаті безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відсутність у складі наданих документів до митного оформлення відомостей про якість та відповідність товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями (відсутність таких відомостей) не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

У постанові Верховного Суду від 16.11.2018 року у справі №813/1012/17 висловлена правова позиція стосовно ненадання до митного оформлення декларантом документів на підтвердження якості товару, яка полягає у тому, що виключний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості, наведений у статті 53 Митного кодексу України, і серед цього переліку відсутні документи щодо якості товарів.

А отже, ця обставина не може бути підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, оскільки, документи щодо якості та відповідності товарів не підтверджують та не спростовують ціну товару, відповідно не впливають на числові значення митної вартості товару.

Щодо витрат на транспортування та витрат на страхування, суд зазначає таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товар було поставлено на виконання умов контракту № К_5/2020, за умовами якого поставка оцінюваного товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки FOB згідно Офіційних Правил тлумачення комерційних термінів Міжнародної торгівельної палати в редакції 2010 р. (Інкотермс-2010).

Поставка оцінюваного товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки FOB – порт Китаю Ningbo.

За умовами п. 3.5 контракту страхування може проводитись за взаємною згодою покупця та продавця.

Однак, жодних доказів взаємної згодою між покупцем та продавцем щодо страхування вантажу відповідачем не наведено.

Водночас, за офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс-2010 термін CIР означає, що постачальник здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Він же, постачальник, зобов`язаний оплатити і витрати перевезення товару до названого місця призначення, і прийняти на себе обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Тобто транспортування товару на судно до порту NINGBO не передбачає додаткових витрат з боку покупця та не є окремою послугою, а отже, такі витрати позивач не поніс.

Враховуючи вище викладене, суд зазначає, що поставка товару на умовах CIР передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені і витрати на перевезення, і витрати на страхування, які впливають на митну вартість товару, тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування, тобто фактурна вартість дорівнює митній вартості. Так само, як не потребують додаткового документального підтвердження і умови поставки, які визначені офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс-2010.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про те, що додаткові витрати на страхування та транспортування товару погодженого сторонами місця призначення, згідно з вимогами частини десятої статті 58 МК України, позивач не поніс, у зв`язку з чим вимоги контролюючого органу про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження страхування вантажу та його транспортування є безпідставними, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі - необґрунтованим.

Щодо зауважень відповідача по наданому декларантом прайс-листу продавця, суд зазначає наступне.

У картці відмови митний орган вказує, що наданий позивачем прайс-лист не кореспондується за датами до заявленої партії товару та не відповідає поняттю дійсної митної вартості.

Необхідно зазначити, що виключний перелік документів, що підтверджують митну вартість товарів визначено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. До таких документів не відноситься прайс-лист.

Відтак, жодним нормативно-правовим актом України не встановлено вимог до змісту та форми прайс-листа постачальника. Порядок складання іноземними суб`єктами документів в іноземних державах та вимоги щодо форми та змісту таких документів визначаються законодавством відповідної іноземної держави.

Прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру та не є документом, що підтверджує митну вартість товару, і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.

Прайс-лист виробника товару виступає в якості документу, що підтверджує митну вартість товару, лише за наявності розбіжностей, неповноти відомостей чи неточностей в основних документах.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними та необ`єктивними висновками відповідача про непідтвердження наданим позивачем прайс-листом об`єктивно та достовірно заявленої митної вартості товару.

Верховним Судом при прийнятті рішень у справах про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта».

Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 804/4680/16.

Щодо не врахування до митної вартості суми пені, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 4.1.3 Договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 02.12.2016 № 02/12/2016 передбачено оплату транспортних експедиційних послуг протягом трьох банківських днів від дати рахунку, але до вивозу товару з порту, за порушення термінів оплати п. 5.3.4 передбачена сплата пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (облікова ставка НБУ 6%). Перерахунок коштів, які підлягають сплаті, здійснюється на дату заявки.

Так, матеріалами справи підтверджено, що рахунок виставлений експедитором 21.09.2020 року (рахунок-фактура № LS-4307078).

Оплата ТОВ «КАРВЕЙ» на адресу експедитора була проведена банком 23.09.2020 року (платіжне доручення № 1484 від 22.09.2020).

Враховуючи, що позивачем не допущено порушення встановлених договором термінів оплати послуг транспортно-експедиційного обслуговування, пеня не нараховується, відповідно не включається до вартості товару.

Щодо доводів відповідача про те, що додана декларантом сума транспортно-експедиційних витрат у гривні, не розраховується з вартістю сум таких витрат зазначених у заявці в доларах США, суд зазначає наступне.

Згідно з рахунком-фактурою № LS-4307078 від 21.09.2020 року на суму 53044,19 грн. виставлений за надані транспортно-експедиторські послуги по контейнеру ТСNU1473153 на підставі раніше узгодженої заявки № 9 від 20.07.2020 року на транспортування та експедирування контейнерів за договором № 02/12/16 від 02 грудня 2016 року про транспортно-експедиторське обслуговування. Листом перевізника ТОВ «Ламан Шипінг» від 21.01.2021 № 08097 повідомлено, що відповідно до бухгалтерських програм, рахунок-фактура № LS-4307078 сформований ТОВ «Ламан Шипінг» 21.09.2020 о 12:10 за курсом продажу долара США торгів на міжбанку України: 28,2150 грн./дол. США. Узгоджена в заявці вартість: морського перевезення вантажу за межами державного кордону України – 1850,00 дол. США; експедиторська винагорода – 30.00 дол. США (загальна суму 1880,00 дол. США).

З урахуванням відомостей листа ТОВ «Ламан Шипінг» від 21.01.2021 року № 08097 сума понесених позивачем витрат на транспортування товарів підтверджується за курсом долара на час формування заявки (1880,00 дол. США х 28,2150 = 53044,19 грн.)

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Отже, надані до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару було надано всі необхідні та достатні документи, що дають можливість визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неподання декларантом інших запитуваних митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 в адміністративній справі № 803/667/17.

Суд зазначає, що досліджені судом первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Крім того, митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення митного органу є необґрунтованими, висновки відповідача базуються на припущеннях, без об`єктивної та перевіреної інформації.

З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби: № UА 110110/2020/300036/1 від 30.09.2020 є таким, що суперечить закону та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 12 статті 264 у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 110110/2020/00072 від 30.09.2020.

Оцінюючи правомірність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРВЕЙ» підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч.1 ст.139 КАС України, якими встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРВЕЙ» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 1549 від 21 січня 2021 року.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем до позовної заяви було додано договір про надання правової допомоги від 30.12.2020 року, в п. 3.2 якого визначено вартість послуг адвоката, а саме, вартість послуг з ведення справи в суді 1-ої інстанції становить – 8000 грн. без ПДВ.

Вказана сума складається з наступних послуг:

1. усні консультації 1 година (300 грн.);

2. аналіз документів замовника, підбір нормативної бази для складання позовної заяви 2 години (600 грн.);

3. складання адміністративного позову про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови 7 годин (5600 грн.);

4. ксерокопія, друк, завірення документів, що додаються до позовної заяви, підготовка реквізитів по сплаті судового збору 1 година (300 грн.);

5. направлення позовної заяви з додатками на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 1 година (100 грн.);

6. моніторинг подальшого руху справи 1 година (300 грн.);

7. підготовка інших процесуальних документів до винесення судом рішення по справі (відповіді на відзив, заяв, клопотань тощо) 1 година (800 грн.).

Також, додано копію рахунку-фактури № 109/20 від 30.12.2020 року, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 30.12.2020 року та копію платіжного доручення № 2098 від 14.01.2021 року про сплату 8000,00 грн.

Приписами пункту 1 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України)

Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена.

Суд зазначає, що аналіз документів замовника, підбір нормативної бази для складання позовної заяви, ксерокопіювання, друк, завірення документів, що додаються до позовної заяви, підготовка реквізитів по сплаті судового збору, направлення позовної заяви з додатками на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду, не є окремим видом адвокатської діяльності, а є частиною підготовки позовної заяви та підготовки копій документів до позовної заяви відповідно до кількості сторін та подання позову до суду.

Оскільки до такого виду адвокатської діяльності як підготовка позовної заяви віднесено аналіз документів замовника, підбір нормативної бази для складання позовної заяви, ксерокопіювання, друк, завірення документів, що додаються до позовної заяви, підготовка реквізитів по сплаті судового збору, направлення позовної заяви з додатками на адресу, відсутні підстави для виділення їх в окремий вид послуг.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №160/1176/210 згідно із частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності, що передбачає її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мають бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути документально підтверджена.

Судом встановлено, що на момент складання акту прийому-передачі наданих послуг від 30.12.2020 року та погодинної тарифікації адвокатських послуг за договором від 30.12.2020 року №01-30-12/20, адвокатом не вчинялись дії з моніторингу подальшого руху справи, підготовки інших процесуальних документів до винесення судом рішення по справі (відповіді на відзив, заяв, клопотань тощо).

Отже, фактично на момент складання акту прийому-передачі наданих послуг від 30.12.2020 року та погодинної тарифікації адвокатських послуг за договором від 18.11.2020 року №01-18-11/20 відповідні дії вчинені не були, а тому розрахунок часу, витраченого на вчинення вказаних дій, складений неправомірно та не відображає реально витрачений адвокатом час і, як наслідок, свідчить про неправильно визначену суму коштів, що підлягають відшкодуванню.

Відтак, адвокатом не підтверджено вчинення дій щодо моніторингу подальшого руху справи, підготовки інших процесуальних документів до винесення судом рішення у справі (відповіді на відзив, заяв, клопотань тощо) та правильності проведеного розрахунку суми коштів на оплату.

З огляду на викладене, заява представника позивача в цій частині не підлягає задоволенню.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що визначені адвокатом дії в акті прийому-передачі наданих послуг від 30.12.2020 року та погодинній тарифікації адвокатських послуг за договором від 30.12.2020 року №01-30-12/20, є частково підтвердженими на суму 5900 грн.

Вказана сума є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у цій справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат та вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 5900 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРВЕЙ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 110110/2020/00072 від 30.09.2020.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА110110/2020/300036/1 від 30.09.2020.

Стягнути з бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРВЕЙ» (вул. Винокурова, буд. 1, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40173275) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн. 00 коп.

Стягнути з бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРВЕЙ» (вул. Винокурова, буд. 1, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40173275) – витрати на правничу допомогу у розмірі 5900 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна