Ухвала суду № 95403053, 09.03.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог

09 березня 2021 року ЛуцькСправа № 165/291/19 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю, Виконавчого комітету Нововолинської міської ради про визнання протиправними та скасування постанови і припису,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю, Виконавчого комітету Нововолинської міської ради про визнання протиправними та скасування постанови №1 від 28.01.2019 винесену начальником відділу ДАБК виконавчого комітету Нововолинської міської ради ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності та припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, виданий 25.01.2019 начальником відділу ДАБК виконавчого комітету Нововолинської міської ради Гальчиком С. М. та головним спеціалістом Кортоусом С. С.

Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 23.12.2020 адміністративну справу №165/291/19 передано за підсудністю до Волинського окружного адміністративного суду.

13.01.2021 року вказана справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду та згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу визначено головуючого суддю для її розгляду ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.01.2020 року прийнято до провадження адміністративну справу №165/291/19 та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.02.2021 представником виконавчого комітету Нововолинської міської ради було подано відзив на позовну заяву, у якому останній просить залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду щодо оскарження припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 25.01.2019.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску, разом із доказом надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення копій вказаних документів відповідачу.

02.03.2021 позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій позивач просить визнати поважними причинами пропущений строк звернення до суду та поновити його, оскільки в процесі розгляду даної справи Іваничівським районним судом Волинської області нею була виявлена описка в прохальній частині позовної заяви, зокрема, після слів прошу, помилково невказано визнати протиправним та скасувати припис від 25.01.2019, разом з тим в додатках до позовної заяви позивач додала відповідну копію припису. Після виявлення даної описки, позивач 23.09.2020 подала заяву, у якій просила визнати протиправним та скасувати припис про порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 25.01.2019.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, дійшов висновку про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю, Виконавчого комітету Нововолинської міської ради про визнання протиправними та скасування постанови і припису в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, виданий 25.01.2019 начальником відділу ДАБК виконавчого комітету Нововолинської міської ради Гальчиком С. М. та головним спеціалістом Кортоусом С. С. з огляду на таке.

Частинами першою-другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України установлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою і четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.

Як установлено судом, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом ще 05.02.2019, у той же час, із заявою про зміну позовних вимог, у якій серед іншого просила також визнати протиправним та скасувати припис від 25.01.2019, позивач звернулася до Іваничівського районного суду Волинської області лише 23.09.2020, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Суд вважає безпідставними посилання позивача як на поважність причин пропуску строку звернення до суду те, що вона помилково у позовній заяві не вказала позовну вимогу визнати протиправним та скасувати припис від 25.01.2019, оскільки позивач ще 28.01.2019 була ознайомлена з даним приписом та висловила свою незгоду з ним, однак з заявою про зміну позовних вимог ОСОБА_1 звернулась лише 23.09.2020. Будь-яких пояснень щодо обставин, які об`єктивно заважали позивачеві звернутись до суду з даною позовною заявою у визначений законодавством строк, заява про поновлення строку звернення до суду не містить.

Також, суд вважає безпідставним твердження позивача про те, що ще в позовній заяві від 05.02.2019 нею ставилось питання про визнання протиправним та скасування припису, оскільки як вбачається з прохальної частини позовної заяви від 05.02.2019 ОСОБА_1 не заявляла позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування вказаного припису.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Суд зазначає, що правову категорію «зміст позовних вимог» слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб`єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд з цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Суд зазначає, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач не надала.

Суд звертає увагу, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Вирішуючи питання щодо поважності таких причин пропущення строку звернення до суду, які встановлені статтею 122 КАС України, слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №340/685/19, від 10.10.2019 у справі №140/721/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судом враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 227/2015/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЕREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE №116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO №23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

З огляду на встановлене і з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду, керуючись наведеними нормами та джерелами права, суд дійшов висновку про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду із даним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису від 25.01.2019.

За таких обставин позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування припису від 25.01.2019, підлягають залишенню без розгляду у зв`язку з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 242, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю, Виконавчого комітету Нововолинської міської ради про визнання протиправними та скасування постанови і припису у частині визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 25 січня 2019 року залишити без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О. О. Андрусенко