Рішення № 95402829, 09.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 березня 2021 р. Справа № 120/7838/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Немирівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Немирівської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на рішення відповідача, яким протиправно відмовлено йому у надані дозволу на розробку документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території міста Немирів Немирівського району Вінницької області, за кадастровим номером: 0523010100:01:009:0519.

Ухвалою суду від 17.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.12.2020 до суду надійшло клопотання від відповідача (вх. №45395) в якому останній просить залишити позовну заяву без руху з підстав того, що не надано доказ сплати судового збору.

04.01.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо позовних вимог. Зазначено, що рішенням №1646 від 22 жовтня 2020 р. Немирівської міської ради відмовлено гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території міста Немирів Немирівського району Вінницької області (поруч із земельною ділянкою за кадастровим номером 0523010100:01:009:0519), в зв`язку з наданням земельної ділянки у приватну власність відповідно до рішення 2 сесії 24 скликання Немирівської міської ради від 28.05.2002.

Відповідачем повідомлено, що земельну ділянку, згідно поданих ОСОБА_1 графічних матеріалів, рішенням 2 сесії 24 скликання Немирівської міської ради від 28.02.2002 "Про надання земельних ділянок у приватну власність" було передано безкоштовно у приватну власність гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Дане рішення сесії було прийняте відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 23.12.1992 "Про приватизацію земельних ділянок" та є чинним на даний час.

Крім того, відповідач заперечує щодо стягнення судових витрат на користь позивача, з огляду на те, що при попередньому розгляді справи за позовом ОСОБА_1 , адвокатом ОСОБА_3 в орієнтовному розрахунку "детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених витрат" зазначено, що ним проведено зустріч, консультацію клієнта, узгодження правової позиції, отримання та ознайомлення з документами і це все було обраховано в сумі 500 грн. Тоді як адвокатом Браславцем Я.Ю., що представляє інтереси позивача у даній справі, в орієнтовному розрахунку від 02.12.2020 суми судових витрат за аналогічні послуги становить 2500,00 грн (зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, отримання та ознайомлення з документами).

Так, відповідач вважає суми судових витрат вказані адвокатом Браславцем Я.Ю. є завищеними та необґрунтованими.

19.01.2021 до суду надійшло клопотання від представника позивача про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 28.01.2021 відмовлено в задоволені клопотання відповідача про залишення позову ОСОБА_1 без руху.

15.02.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представникапозивача в якій останній виклав свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, які полягають у наступному.

01.01.2002 набув чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001, відповідно до частини першої статті 125 якого в першій редакції право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

В редакції Земельного кодексу України від 01.01.2002, статтею 126 було визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Законом України від 05.03.2009 №1066-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об`єднання земельних ділянок" статтю 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 викладено у новій редакції, відповідно до якої право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, на думку представника позивача, у відповідача відсутні будь-які докази проведення державної реєстрації прав на обрану позивачем земельну ділянку, а також відсутні докази і того, що обрана позивачем земельна ділянка відноситься до земель державної або приватної власності. Тобто, відмова відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою, з посиланням на зазначені у такій відмові відомості, є необґрунтованою та безпідставною.

Щодо адвокатських витрат, то представник вказує, що 02.12.2020 між ОСОБА_4 (адвокат) та ОСОБА_5 (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №12/20-а/3. У додатку № 1 від 02.12.2020 до договору адвокат та клієнт узгодили перелік послуг та суму гонорару за таким договором, яка становить 8 000,00 грн. На виконання приписів пункту 3.3. договору позивачем було сплачено визначену суму гонорару, що підтверджується виданою адвокатом квитанцією про отримання грошових коштів від 02.12.2020 № 12/20-а/3/1. Тобто, з урахуванням складності даної справи, часу, витраченого адвокатом на виконання надання відповідних послуг та значення справи для позивача, між сторонами було узгоджено суму гонорару адвоката та порядок її оплати у відповідному договорі. Також, пунктом 4.1. договору встановлено, що оформлення документів на виконання послуг відбувається шляхом складання акта здачі-приймання послуг. За змістом акта здачі-прийняття робіт від 13.01.2021 до договору, встановлено фактичне виконання адвокатом робіт (надання послуг), які узгоджувались між сторонами договору. Підписанням у даному акті здачі-прийняття робіт сторони погодили, що претензій одна до одної не мають.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

26.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Немирівської міської ради Немирівського району Вінницької області із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для "02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована на території Вінницької області Немирівського району м. Немирів, поруч із ділянкою 0523010100:01:009:0519.

За наслідком розгляду клопотання, відповідач листом №02-17-0679 від 31.03.2020 повідомив позивача, що бажана земельна ділянка належить до житлової зони, розміщена в кварталі садибної забудови та знаходиться у приватній власності громадян. Не погоджуючись з такою відмовою та вважаючи її протиправною позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 р. у справі № 120/1909/20-а адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Немирівської міської ради Немирівського району Вінницької області, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 26.02.2020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для "02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована на території м. Немирів Немирівського району Вінницької області, поруч із ділянкою 0523010100:01:009:0519.

Зобов`язано Немирівську міську раду Немирівського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 26.02.2020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для "02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована на території м. Немирів Немирівського району Вінницької області, поруч із ділянкою 0523010100:01:009:0519. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

За наслідками повторного розгляду клопотання, відповідач рішенням 61 від 22.10.2020 (позачергової) сесії 1 скликання Немирівської міської ради Вінницької області відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення документації, у зв`язку з наданням земельної ділянки у приватну власність відповідно до рішення 2 сесії 24 скликання Немирівської міської ради від 28.05.2002.

Вказане рішення від 22.10.2020 позивач вважає протиправним, а тому, з метою його скасування, звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин та обставин справи, суд керується наступним.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини першої статті 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 Земельного кодексу України, до яких зокрема належать землі житлової та громадської забудови.

Як зазначено у статті 40 Земельного кодексу України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Порядок набуття громадян на безоплатне право у власність земельних ділянок регулюється главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1-4 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до матеріалів справи з метою реалізації свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для "02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована на території Вінницької області Немирівського району м. Немирів, поруч із ділянкою 0523010100:01:009:0519.

Спірним рішенням позивачу відмовлено у надані дозволу, оскільки бажана земельна ділянка перебуває у приватній власності, відповідно до рішення 2 сесії 24 скликання Немирівської міської ради від 28.05.2002.

При цьому, в оскаржуваному рішенні не вказано якій саме особі передано бажану позивачем земельну ділянку.

Надаючи оцінку відмові, суд зазначає, що відповідно до п. 5 ст. 116 ЗК, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

З метою встановлення належності бажаної позивачем земельної ділянки третім особам, судом досліджено рішення 2 сесії 24 скликання Немирівської міської ради від 28.05.2002, яким передано безкоштовно у приватну власність 15-ти особам земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (присадибна ділянка) в обсягах, що рахується по земельно-кадастровій книзі в межах Немирова.

Оскільки у вказаному рішенні, щодо розташування переданих земельних ділянок зазначено "в межах Немирова", вказана обставина унеможливлює ідентифікування земельних ділянок переданих громадянам. Крім того, неможливо встановити відповідність земельної ділянки, бажаної позивачем, до земельних ділянок переданих рішенням 2 сесії 24 скликання Немирівської міської ради від 28.05.2002.

Також, судом встановлено, що відповідно до відомостей Публічної кадастрової карти України будь-яка інформація про земельну ділянку, яку вказано у клопотанні позивача, зокрема про присвоєння їй кадастрового номера, про її виділення, а також про реєстрацію права власності за певним суб`єктом.

Надаючи оцінку твердженням позивача, що відповідач доказів виникнення права власності або користування земельною ділянкою не надав, а таке право виникає лише з моменту державної реєстрації, що передбачено ст.ст. 125, 126 ЗК України, то суд зважає на наступне.

01.01.2002 набув чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001, відповідно до частини першої статті 125 якого в першій редакції право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

В редакції Земельного кодексу України від 01.01.2002, статтею 126 було визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчуєтьсядержавними актами.

Законом України від 05.03.2009 №1066-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об`єднання земельних ділянок" статтю 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 викладено у новій редакції, відповідно до якої право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до приписів статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Частиною другою цієї статті визначено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

В свою чергу, у відповідача відсутні будь-які докази проведення державної реєстрації прав на обрану позивачем земельну ділянку, а також відсутні докази і того, що обрана позивачем земельна ділянка відноситься до земель державної або приватної власності.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що відмова відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою з посиланням на зазначені у такій відмові відомості є необґрунтованою, а тому, рішення Немирівської міської ради №1646 від 22 жовтня 2020 року "Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" також є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території міста Немирів Немирівського району Вінницької області (поруч із земельною ділянкою за кадастровим номером 0523010100:01:009:0519), суд зазначає наступне.

Наслідком скасування судом у цій справі рішення Немирівської міської ради №1646 від 22 жовтня 2020 року "Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" є те, що клопотання позивача від 26.02.2020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, залишається нерозглянутим.

Згідно ч. 3-4 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи із обставин цієї справи суд встановив, що оскаржене позивачем рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх передбачених нормами ст. 118 ЗК України умов для прийняття рішення про надання позивачу бажаного для нього дозволу.

Вирішуючи спір суд бере до уваги, що відповідно до рішення 2 сесії 24 скликання Немирівської міської ради від 28.05.2002 доручено приватному підприємству "Земельно-кадастрове бюро" виготовити технічну документацію по видачі державних актів на право приватної власності на землю. Натомість відповідач, приймаючи спірне рішення цієї обставини не перевірив, що вказує на передчасність висновків останнього.

Відтак, суд вбачає підстави для часткового задоволення похідної позовної вимоги у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 26.02.2020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована на території м. Немирів Немирівського району Вінницької області (поруч із ділянкою 0523010100:01:009:0519), з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені позивачем у розмірі 840,80 грн. підлягають відшкодуванню в сумі 630,60 грн, тобто пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як видно з поданих документів, 02.12.2020 між позивачем (клієнт) та адвокатом Браславцем Я.Ю. (адвокат) укладено договір № 12/20-а/3 про надання правової допомоги.

За умовами цього договору (п. 1.1) клієнт доручає, а адвокат приймає на себе виконання обов`язків з надання правової допомоги в частині консультування, підготовки необхідних документів та представництва інтересів клієнта щодо питань, пов`язаних з отриманням клієнтом дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для "02.01 будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована на території міста Немирів Немирівського району Вінницької області.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно пункту 3.2. договору сторони погодили, що гонорар адвоката складається з вартості послуг, які узгоджені сторонами та зазначені в Додатку № 1 до цього договору. При цьому сторони визначили та погоджуються, що вартість однієї години адвоката становить 500,00 грн.

Пунктом 3.3. договору визначено, що клієнт погоджується сплатити адвокату 100% обумовленої суми гонорару впродовж 3 робочих днів з моменту підписання Додатку № 1 до цього договору.

Так, в додатку № 1 від 02.12.2020 до договору адвокат та клієнт узгодили перелік послуг та суму гонорару за договором, яка становить 8 000,00 грн.

На виконання приписів пункту 3.3. договору, позивачем було сплачено визначену суму гонорару, що підтверджується виданою адвокатом квитанцією про отримання грошових коштів від 02.12.2020 № 12/20-а/3/1.

Також, пунктом 4.1. договору встановлено, що оформлення документів на виконання послуг відбувається шляхом складання акта здачі-приймання послуг. Відповідно до змісту акта здачі-прийняття робіт від 13.01.2021 до договору адвокатом були проведені роботи по наданню консультації, ознайомленню та отриманню документів, підготовки правової пропозиції та позовної заяви по судовій справи. Загальна вартість робіт становить 8000,00 грн.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до детального розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які понесено позивачем у зв`язку із розглядом справи №120/7838/20-а в суді першої інстанції, адвокатом надано наступні послуги:

- зустріч, консультація клієнта - 1,0 год вартістю 500,00 грн;

- ознайомлення з документами клієнта - 2,0 год вартістю 1000,00 грн;

- вивчення нормативної бази, що регулює вирішення питання клієнта - 5,0 год вартістю 2500,00 грн;

- узгодження правової позиції та отримання документів від клієнта - 2,0 год вартістю 1000,00 грн;

- підготовка позовної заяви та подання її до суду - 6,0 год вартістю 3000,00 грн.

Загальна сума судових витрат становить 8000,00 грн.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Отже, витрати позивача в розмірі 8000,00 на професійну правову допомогу мали місце та повністю доводяться належними і допустимим доказами.

Втім, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує щодо факту понесених позивачем витрат на правову допомогу виконаних адвокатом. Зазначає, що суми судових витрат вказані адвокатом Браславцем Я.Ю. є завищеними та не обґрунтованими, з огляду на те, що при розгляді іншої справи за позовом ОСОБА_1 , адвокатом Юрченком за аналогічні послуги визначено значно меншу вартість.

Суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.

Втім, у наданих запереченнях відповідачем не обґрунтовано неспівмірність таких витрат. Разом з тим, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, враховуючи ч. 3 ст. 139 КАС України, вважає, що витрати позивача на правову допомогу підлягають відшкодуванню частково, а саме пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 6000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Немирівської міської ради №1646 від 22 жовтня 2020 року "Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність".

Зобов`язати Немирівську міську раду повторно розглянути клопотання від 26.02.2020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована на території м. Немирів Немирівського району Вінницької області (поруч із ділянкою 0523010100:01:009:0519), та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Немирівської міської ради понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 630,60 грн (шістсот тридцять гривень 60 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Немирівської міської ради понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); Немирівська міська рада (код ЄДРПОУ - 03772619, вул. Соборна, б. 26, м. Немирів, Вінницька область, 22800)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна