Рішення № 95402070, 10.03.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/118/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрійчук О., за участю секретаря судового засідання Рижого Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріалами справи

за позовом Державного підприємства "Сарненське лісове господарство"

до Фізичної особи - підприємця Ляхович Тетяни Іванівни

про стягнення 4 125,78 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року Державне підприємство "Сарненське лісове господарство" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Ляхович Тетяни Іванівни (відповідач) про стягнення 24 100,02 грн, з яких: 19 974,24 грн основного боргу, 2 560,27 грн пені, 551,00 грн 3% річних, 1 014,51 грн інфляційних за договором купівлі - продажу № 37 від 02.01.2020.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, остання обґрунтована тим, що 02.01.2020 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір № 37, за яким продавець зобов`язався в порядку та на умовах вказаного договору передати у власність покупця товар, а останній - прийняти та оплати його. На виконання умов вказаного договору позивач відвантажив відповідачу товар на суму 119 906,24 грн, про що свідчать товарно - транспортні накладні, однак відповідач частково розрахувався за отриманий товар, сплативши 99 932,00 грн, отже, за ним рахується заборгованість у розмірі 19 974,24 грн. Крім того, позивач здійснив нарахування пені у розмірі 2 560,27 грн, 3% річних у розмірі 551,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 014,51 грн, які просить стягнути у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 526, 530, 610, 611, 625, 629, 1049, 1050 ЦК України та ст. 193 ГК України

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду та ГПК України, не подав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Суд уважає за необхідне зазначити, що ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17).

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 18.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 01.03.2021.

26.02.2021 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог на суму 19 974,27 грн.

01.03.2021 від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення основного боргу в сумі 19 974,27 грн, у зв`язку з тим, що останній сплачений відповідачем, а також про залишення без розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 01.03.2021 провадження в частині стягнення основного боргу закрито.

У судовому засіданні 01.03.2021 оголошено перерву до 10.03.2021.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

02.01.2020 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір № 37, за п. 1.1., 1.2. якого продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати у власність покупця товар, а останній - прийняти та оплати його.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до 31.03.2020. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Усі зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені у цей договір тільки за домовленістю сторін, що оформлюється шляхом складання додаткової угоди, належним чином підписаної та оформленої сторонами (п. 10.1., 10.2. договору).

Найменування, асортимент та ціна товару вказані у розділі 2 договору, який змінено додатковою угодою № 1 від 03.02.2020. Ціна на товар встановлена в гривнах за 1 м.куб, на умовах франко-склад продавця. Загальний обсяг товару, що продається за договором, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту товару за всіма переданими відповідно до цього договору окремими партіями товару. Партією товару вважається його кількість, зазначена, в одній накладній, що є невід`ємною частиною договору. Загальна сума договору складається із сум, зазначених в накладних, якими оформлюється прийом-передача товару, поставленого на підставі договору.

Відповідно до п. 5.1., 5.2, 5.5., 5.6. договору відвантаження товару проводиться окремими партіями протягом строку дії договору на автомобільний транспорт або залізничний транспорт за реквізитами, вказаними у замовленні. Продавець відпускає товар на умовах "Франко-нижній склад" або "верхній склад" продавця на підставі замовлень покупця протягом узгодженого сторонами строку. Приймання товару по кількості і якості здійснюється уповноваженими представниками обох сторін на складі продавця перед завантаженням на транспортний засіб, з підписанням акту приймання-передачі (підписанням накладних) та їх посвідченням печаткою чи дорученням покупця. Перехід ризиків та права власності на товар відбувається в момент прийому-передачі товару.

На виконання умов вказаного договору позивач відвантажив відповідачу товар - круглі лісоматеріали - сосну на суму 119 906,24 грн у кількості 355 шт, про що свідчать товарно - транспортні накладні серія РВВ № 512105 від 25.01.2020 на суму 36 395,66 грн, серія РВГ № 350548 від 27.01.2020 на суму 39 874,38 грн, РВВ № 841180 від 29.01.2020 на суму 43 636,20 грн та податкові накладні № 1600 від 25.01.2020, № 1601 від 21.01.2020, № 764 від 27.01.2020, № 899 від 29.01.2020.

Відповідно до п. 4.1., 4,2., 4.4. договору покупець здійснює розрахунки за товар у формі попередньої оплати у розмірі 100% вартості партії товару. Постачальник може надати покупцю можливість здійснювати розрахунки за товар по факту відвантаження партії товару або з відтермінуванням платежу на 30 календарних днів. Моментом виконання покупцем своїх зобов`язань по здійсненню розрахунків за товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок або до каси постачальника.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар, сплативши 99 932,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 958 від 21.01.2020 на суму 3 932,00 грн, № 63 від 19.02.2020 на суму 25 000,00 грн, № 117 від 31.03.2020 на суму 25 000,00 грн, № 119 від 01.04.2020 на суму 16 000,00 грн, № 150 від 30.06.2020 на суму 15 000,00 грн, № 211 від 28.08.2020 на суму 5 000,00 грн, № 216 від 01.09.2020 на суму 5 000,00 грн, № 237 від 18.12.2020 на суму 5 000,00 грн, отже, за ним рахується заборгованість у розмірі 19 974,24 грн.

Заразом, як зазначалося, під час розгляду справи відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 19 974,27 грн, про що свідчить платіжне доручення № 378 від 18.02.2021, отже, заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2 560,27 грн пені, 551,00 грн 3% річних та 1 014, 51 грн інфляційних.

Згідно з п. 6.1. договору у випадку несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день протермінування.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки, та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань здійснив нарахування 551,00 грн 3% річних та 1 014,51 грн інфляційних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних та інфляційних.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних за договором поставки (на суму боргу та за період, визначені позивачем), установив, що розмір перших становить 551,47 грн (при заявленому - 551,00 грн), а других - 1 286,40 грн (при заявленому - 1 014,51 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних та інфляційні підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Стосовно нарахування позивачем пені, то слід зазначити таке.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).

За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правилами ч. 2 ст. 232 ГК України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано, і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (з урахуванням суми боргу та початкового періоду, обраного позивачем, беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 232 ГК України, оскільки договором не передбачено іншого), суд установив, що її розмір становить 1 352,77 грн (при заявленому 2 560,27 грн) (розрахунок додається), а відтак пеня підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а отже, про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 1 352,77 грн пені, 551,00 грн 3% річних та 1 014,51 грн інфляційних.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 1 605,57 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства "Сарненське лісове господарство" до Фізичної особи - підприємця Ляхович Тетяни Іванівни про стягнення 4 125,78 грн задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ляхович Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Сарненське лісове господарство" (34500, Рівненська область, м. Сарни, вул. Гоголя, буд. 34, ідентифікаційний код 00992836) 1 352,77 грн пені, 551,00 грн 3% річних та 1 014,51 грн інфляційних.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 1 207,50 грн пені відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ляхович Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Сарненське лісове господарство" (34500, Рівненська область, м. Сарни, вул. Гоголя, буд. 34, ідентифікаційний код 00992836) 1 605,57 грн судового збору.

Позивач: Державне підприємство "Сарненське лісове господарство" (34500, Рівненська область, м. Сарни, вул. Гоголя, буд. 34, ідентифікаційний код 00992836).

Відповідач: Фізична особа - підприємець Ляхович Тетяна Іванівна ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 10.03.2021.

Суддя О. Андрійчук