Рішення № 95401986, 25.02.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3174/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.

при секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

розглянувши справу №916/3174/20

За позовом: Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720)

До відповідача: Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29; код ЄДРПОУ 05471158)

Про стягнення 115 705 459,52 грн.

Представники:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Орлова О.В., самопредставництво;

Встановив: Господарським судом Одеської області у складі судді Гута С.Ф. розглядається справа за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до відповідача Акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” про стягнення 115 705 459,52грн.

Позовні вимоги Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” обґрунтовано неналежним виконанням з боку Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №7001/18-БО-23 від 30.10.2018р. та направлено на стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 115 705 459,52грн., яка складається з боргу – 97 985 997,37 грн., пені – 9 802 892,17 грн., 3% річних – 4 632 734,36 грн., інфляційних втрат – 3 283 835,62 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2020р. прийнято позовну заяву Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3174/20. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "08" грудня 2020 р. о 10:00 год.

02.12.2020р. до суду відповідачем було подано відзив на позовну заяву за вх.№32313/20.

07.12.2020р. до суду позивачем було подано відповідь на відзив за вх.№32575/20.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2020р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/3174/20 на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на "12" січня 2021р. о 10:20.

11.01.2021р. до суду позивачем було подано клопотання, відповідно до якого останній просив суд постановити ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи №916/3174/20 до судового розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.01.2021р. закрито підготовче провадження у справі № 916/3174/20. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "04" лютого 2021р. о 09:45.

29.01.2021р. до суду позивачем було подано клопотання за вх.№2571/21, відповідно до якого останній просив суд здійснювати розгляд справи №916/3174/20 за відсутності представника Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.02.2021р. було відкладено судове засідання на 25.02.2021р. о 10:30.

24.02.2021р. до суду позивачем було подано клопотання за вх.№5232/21, відповідно до якого останній просив суд здійснювати розгляд справи №916/3174/20 за відсутності представника Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач, відповідно до поданої заяви від 02.12.2020р. вх. № ГСОО 32313/20, визнає позовні вимоги Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” в частині стягнення основаного боргу у розмірі 97 985 997,37 грн., 3% річних – 4 632 734,36 грн., а з розрахунком інфляційних втрат – 3 283 835,62 грн. частково не погоджується, оскільки на думку відповідача розрахунок здійснено невірно.

Що стосується пені відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90%.

У судовому засіданні 25.02.2021 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 09.03.2021р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

30 жовтня 2018 року між Акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (постачальник) та Акціонерним товариством „Одеська ТЕЦ” (споживач) було укладено Договір №7001/18-БО-23 постачання природного газу (надалі – Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.

Також між сторонами було укладено 05.11.2018р. Додаткову угоду №1, 28.11.2018р. Додаткову угоду №2, 14.03.2019р. Додаткову угоду №3, 20.03.2019р. Додаткову угоду №4, 26.03.2019р. Додаткову угоду №5 до Договір №7001/18-БО-23 постачання природного газу від 30.10.2018р.

Відповідно до п. 1.2. Договору, природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у п. 2.1. цього Договору, споживач визначає самостійно.(п. 1.3. Договору).

Згідно до п. 2.1. Договору, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 120 тис.куб.метрів.

Відповідно до п. 3.1. Договору, Постачальник передає Споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений на тину територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”) – у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з право власності на природний газ.

Умовами п. 3.7. Договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 5.2. Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4942,00 грн. за 1000 куб.м. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України.).

Умовами п. 6.1. Договору сторонами було визначено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 8.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Згідно до п. 8.2. Договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних. але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Також, відповідно до п. 10.3. Договору, строк, у межах якого Сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

На виконання умов укладеного договору позивачем було передано у власність відповідачу - Акціонерному товариству „Одеська ТЕЦ” природний газ на загальну суму 213 474 677,72 грн., відповідно до актів приймання-передачі природного газу, копії яких містяться в матеріалах справи.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, позивачем було зазначено суду, що оплату за переданий газ споживач - Акціонерне товариство „Одеська ТЕЦ” здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чи порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 5.1. Договору та сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед Акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” за Договором складає 97 985 997,37 грн.

Також позивачем було зазначено суду, що з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору складає 9 802 892,17грн. Також позивачем було зазначено суду, що сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 3 283 835,62 грн. та загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 4 632 734,36 грн.

Позовні вимоги Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” обґрунтовано неналежним виконанням з боку Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №7001/18-БО-23 від 30.10.2018р. та направлено на стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 115 705 459,52грн., яка складається з боргу – 97 985 997,37 грн., пені – 9 802 892,17 грн., 3% річних – 4 632 734,36 грн., інфляційних втрат – 3 283 835,62 грн.

Відповідно до поданого відзиву, відповідачем за час розгляду справи зазначалось, що він визначає суму основного боргу та суму нарахованих 3% річних. Також було пояснено суду, що Акціонерне товариство „Одеська ТЕЦ” не погоджувалось з розрахунком інфляційних втрат та відповідачем надавався свій розрахунок. Щодо нарахованої позивачем пені, то відповідачем надавались пояснення та було зазначено про необхідність застосування строку позовної давності та визнавалась сума пені за період з 26.04.2019р. по 31.08.2020р. на суму 2 771 706,97грн.

Відповідно до поданої відповіді на відзив, позивачем надавались пояснення щодо правомірності нарахування інфляційних втрат та пояснення щодо застосування строків позовної давності.

Надалі, відповідачем було визнано позовні вимоги Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” повністю з проханням зменшити розмір пені на 90%.

В обґрунтування прохання щодо зменшення пені відповідачем було зазначено суду наступне.

Як вказує відповідач, фінансове становище Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ”, з моменту закриття справи про банкрутство, залишається важким та підприємство є збитковим, що підтверджується Податковими деклараціями за 2018 - 2019 р.р.

Також позивачем було вказано суду, що 23.03.2017р. господарським судом Одеської області в справі про визнання банкрутом Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” було затверджено реєстр кредиторів Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ”, згідно якого було визнано кредиторські вимоги на суму 1156607669,82 грн. Заборгованість Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” перед основним кредитором - Акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, відповідно до Акту звіряння розрахунків, станом на 31.08.2020р. складає 933191082,73 грн.

Натомість, як поясню відповідач, заборгованість єдиного споживача теплової енергії, яку виробляє Акціонерне товариство „Одеська ТЕЦ”, - КП „Теплопостачання м. Одеси” перед відповідачем, станом на 30.09.2020р., складає 623041920,19 грн.

Тобто, як вбачається з вищезазначеного, заборгованість відповідача перед кредиторами значно перевищує дебіторську заборгованість підприємства. Вказане виникло внаслідок затвердженого НКРЕКП економічно необгрунтованого заниженого тарифу на виробництво теплової енергії для Акціонерне товариство „Одеська ТЕЦ” та переходу на нову модель ринку електричної енергії (ліквідовано єдиного оптового покупця електроенергії - ДП „Енергоринок” та здійснюється продаж електричної енергії за новими правилами на підставі двосторонніх угод між виробниками електроенергії та постачальниками/споживачами на підставі вільних цін) і, як наслідок, у Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” виник брак обігових коштів, що призводять, в свою чергу, до неможливості своєчасного погашення заборгованості перед кредиторами підприємства.

Також, було зазначено, що кошти, які надходять на рахунки відповідача від КП „Теплопостачання м. Одеси”, яке є основним та єдиним споживачем теплової енергії, яку виробляє Акціонерне товариство „Одеська ТЕЦ”, автоматично підлягають розподілу відповідно до Постанови КМУ №217 від 18.06.2014р. Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу”, якою визначається механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу та електрогенеруючих організацій. Відповідно до даної Постанови №217, більша частина коштів, що надходить на спеціальний рахунок Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ”, розпоряджатись яким відповідач не має права, уповноважений банк грошові кошти направляє, відповідно до алгоритму розподілу, встановленого НКРЕКП, гарантованому постачальнику природного газу, тобто позивачу, та оператору ГРМ - АТ „Одесагаз”, а залишок від даних коштів - надходить на рахунок підприємства для власних потреб, за рахунок яких підприємство проводить ремонтні роботи, сплачує заробітну плату працівникам, закуповує матеріали, необхідні для роботи підприємства та сплачує заборгованість, яка виникла перед іншими кредиторами.

За поясненнями відповідача, основна сума коштів, яка надходить на рахунок Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ”, в першу чергу перераховується на рахунок позивача.

В свою чергу, за поясненнями відповідача, нарахування штрафних санкцій з боку Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, призводить до накопичення та збільшення кредиторської заборгованості Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ”, фінансового навантаження на підприємство та не дає підприємству змоги погасити основний борг перед контрагентами. Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 36-р від 16.01.2019 року Акціонерне товариство „Одеська ТЕЦ” було включено до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Отже, як вказує позивач, посилаючись на ст.ст. 2, 25, 26 Закону України „Про приватизацію державного та комунального майна”, акції Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” є об`єктом приватизації, та для поповнення бюджету від реалізації об`єктів приватизації, такі об`єкти мають бути інвестиційно привабливими, адже на інвестора та майбутнього власника об`єкта приватизації покладаються умовами договору купівлі-продажу в процесі приватизації погашення боргів перед кредиторами, та невиконання яких може мати наслідок розірвання з боку органу приватизації такого договору купівлі-продажу. А наявність великого об`єму кредиторської заборгованості товариства призведе до відсутності інтересу інвестора в придбанні такого об`єкту та в подальшому обмеження можливості поповнення бюджету від платного відчуження майна, що перебуває у державній власності.

З огляду на все вищезазначене, на важке фінансове становище Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ”, необхідність підтримання об`єкта теплопостачання міста Одеси як одного з необхідних елементів безпеки людини, недопущення формування надвеликої кредиторської заборгованості, відповідно до ст.233 ГК України, відповідач просить суд про зменшення суми нарахованої пені в розмірі 2 771 706,97 грн. на 90%, що дасть змогу підприємству сплатити основний борг.

В свою чергу, позивачем було зазначено суду, що при застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу необхідно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника. Господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Позивачем було зазначено суду, що у відповідності до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, та погодився з умовами щодо порядку і строків виконання грошових зобов`язань, а також погодився з умовами договору щодо відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на поставку природного газу Відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені.

Разом з цим, позивачем було зазначено суду, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобов`язання неустойкою, що передбачений умовами договору, та вже заздалегідь визначили розмір пені за неналежне виконання зобов`язання.

Позивач вказує суду, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

З урахуванням викладеного, проти зменшення розміру пені позивач заперечує.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що правовідносини між Акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, як постачальником, та Акціонерним товариством „Одеська ТЕЦ”, як споживачем, виникли на підставі укладеного між ними 30 жовтня 2018 року Договору №7001/18-БО-23 постачання природного газу.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Акціонерним товариством „Одеська ТЕЦ” прийнятих на себе договірних зобов`язань за умовами Договору №7001/18-БО-23 постачання природного газу від 30 жовтня 2018 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та визнано відповідачем за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 97 985 997,37 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”).

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 4 632 734,36 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 283 835,62 грн. Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3 % річних у розмірі 4 632 734,36 грн. та переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних втрат у розмірі 3 283 835,62 грн., вважає такі розрахунки вірним, а вимоги про їх стягнення – правомірними.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного Кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 9 802 892,17 грн. Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованої відповідачу пені в сумі 9 802 892,17грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення пені – правомірними.

Водночас, вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, з урахуванням відповідного клопотання відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018р. у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019р. у справі № 908/868/18, від 13.05.2019р. у справі №904/4071/18).

Враховуючи вищевикладене, суд підкреслює, що зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду. Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій, а також розмір, до якого вони підлягають зменшенню.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Законом визнання розміру, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, віднесено на розсуд суду. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 7-рп/2013.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення пені, підстави, зокрема, щодо неможливості своєчасного розрахунку внаслідок специфіки діяльності відповідача та залежності від платіжної дисципліни населення, наявність великої дебіторської заборгованості та збитковість відповідача, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50%.

Однак, Суд зазначає, що посилання відповідача на здійснення розрахунків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки” №217 від 18.06.2014 (далі – Постанова №217), не спростовує необхідності дотримуватись умов укладеного між сторонами договору.

Отже, при визначенні можливості зменшення пені, суд має врахувати баланс інтересів сторін.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) розміру заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондує обов`язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів. Так, позивачем заявлено та відповідачем не спростовано наявність прострочення за Договором.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, висновок щодо необхідності зменшення розміру пені на 50 % - до 4 901 446,08грн.

Згідно з ч. ч. 1,4 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до положень ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, господарський суд дійшов висновку про частково задоволення позовних вимог Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” зі стягненням з Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” основного боргу у розмірі – 97 985 997,37 грн. пеню у розмірі – 4 901 446,08грн., 3% річних у розмірі – 4 632 734,36 грн., інфляційних втрат у розмірі – 3 283 835,62 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до п. 4.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За заявлені позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 115 705 459,52 судовий збір становив – 735 700,00 грн. На підставі викладеного, а також враховуючи задоволення позовних вимог, на відповідача покладаються судові витрати у розмірі 50% судового збору, а саме у розмірі 367 850,00 грн., у зв`язку з задоволенням позовних вимог та визнанням заявлених позовних вимог відповідачем.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову ( ч. 3 ст. 7 Закону України „Про судовий збір”).

При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, господарський суд виходить з того, що відповідно до положень п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Суд зазначає позивачу, що питання про повернення судового збору у розмірі 367 850,00 з державного бюджету України буде вирішено судом, після подання позивачем відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, ч.1, 2, 4 ст.191, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” – задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29; код ЄДРПОУ 05471158) на користь Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) основний боргу у розмірі 97 985 997 (дев`яносто сім мільйонів дев`ятсот вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 37 коп.; пеню у розмірі 4 901 446 (чотири мільйони дев`ятсот одну тисячу чотириста сорок шість) грн. 08 коп.; 3% річних у розмірі 4 632 734 (чотири мільйони шістсот тридцять дві тисячі сімсот тридцять чотири) грн. 36 коп.; інфляційні втрати у розмірі 3 283 835 (три мільйони двісті вісімдесят три тисячі вісімсот тридцять п`ять) грн. 62 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 367 850 (триста шістдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 09 березня 2021 р.

Суддя С.Ф. Гут