Рішення № 95401975, 02.03.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3750/20Господарський суд Одеської області у складі судді Гут С.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Борисовій Н.В.,

розглядаючи справу № 916/375020

За позовом: Моторно (транспортного) страхового бюро України

до відповідача: Військової частини А1420

про відшкодування збитків у розмірі 16 344,35 грн. ,

За участю представників сторін:

від позивача: Гермаш С.М.;

відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини А1420 про відшкодування збитків у розмірі 16 344,35 грн.

Ухвалою суду від 04.01.2021 року відкрито провадження провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено на 26.01.2021 року о 10:00 год.

21.01.2021 року за вх.№1759/21 від Моторно (транспортного) страхового бюро України надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №916/3750/20.

Ухвалою суду від 21.01.2021 року клопотання Моторно (транспортного) страхового бюро України надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №916/3750/20 було задоволено.

26.01.2021 року суд відклав розгляд справи на 16.02.2021 року о 10:00 год.

29.01.2021 року за вх.№2629/21 від Моторно (транспортного) страхового бюро України надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №916/3750/20.

Ухвалою суду від 01.02.2021 року клопотання Моторно (транспортного) страхового бюро України надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №916/3750/20 було задоволено.

16.02.2021 року суд відклав розгляд справи на 02.03.2021 року.

Копії ухвал по справі були направлені на юридичну адреси сторін.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Представник відповідача в судові засідання по справі не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області були направлені за належниною адресою відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а тому за приписами ч.7 ст.120ГПК України відповідача вважаються повідомленими належним чином про відкриття провадження у справі.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано жодного клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, що також не позбавляє суд можливості прийняти рішення за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст.248 ГПК України.

02.03.2021р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 22, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, статтю 22, підпункт 38.2.1 пункту 38.2 статті 38, статтю 40, підпункт “а” пункту 41.1 статті 41 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 № 1961-IV, обґрунтовані наявністю шкоди у особи, яка одержала страхове відшкодування, яка була завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що була скоєна з вини ОСОБА_1 – водія транспортного засобу, що належить Відповідачу.

Позивач, із посиланням на статтю 137 Господарського кодексу України, пункт 1.6 статті 1 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 № 1961-IV, роз`яснення, надані у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 № 6, зазначає, що саме на Військову частину А1420, як законного володільця джерела підвищеної небезпеки -транспортного засобу «КРАЗ 6322», покладається обов`язок відшкодування завданої шкоди (майнова відповідальність).

При цьому, Позивач вказує на те, що відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України, саме на Відповідача покладено обов`язок із відшкодування шкоди, завданої його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

21.11.2019 року приблизно о 20 год, 21 хв. в м. Одесі по вул. Наклонній напроти будинку №1-А, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «КРАЗ 6322», державний номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «ФОРД», державний номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_2 .

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «ФОРД», державний номерний знак « НОМЕР_2 », було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.

Відповідно до Постанови Суворовського районного суду міста Одеси від 11,12.2019 року вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 .

На дату скоєння вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно зі ст,41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відтак, водій пошкодженого автомобіля «ФОРД», державний номерний знак « НОМЕР_2 », ОСОБА_2 26.11.2019 року повідомив Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі Позивач, МТСБУ) про дорожньо-транспортну пригоду та в подальшому власник вказаного автомобіля ОСОБА_3 звернувся до МТСБУ з заявою про отримання відшкодування шкоди.

Згідно Звіту автотоварознавчого дослідження 03.01.2020 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «ФОРД державний номерний знак « НОМЕР_2 », склала: 44 341 (сорок чотири тисячі триста сорок одна) грн. 50 кой.

На підставі Наказу №2637 від 03.03.2020 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому в розмірі: 15 394 (п`ятнадцять тисяч триста дев`яносто чотири) грн. 35 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1475878 від 04.03.2020 року.

Крім того, Позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі 950 (дев`ятсот п`ятдесят) гри, 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №989494 від 06.02.2020 року.

Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат МТСБУ склав: 16 344 (шістнадцять тисяч триста сорок чотири) грн. 35 коп.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як відомо, транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а відтак на підставі ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відтак, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки й перебуває в трудових (службових) відносинах з володільцем цього джерела.

Як вбачається з матеріалів справи, водій ОСОБА_1 на час скоєння дорожньо- транспортної пригоди керував транспортним засобом автомобіля «КРАЗ 6322», державний номерний знак « НОМЕР_1 », в силу виконання службових обов`язків перед Військовою частиною А1420 (далі - Відповідач).

Також відповідно до п.п. 38.2.1 п.38.2 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

З вищенаведеного вбачається те, що в розумінні п.п. 38.2.1 п.38.2 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 11, 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України у Відповідача виникло зобов`язання перед МТСБУ відшкодувати завдані збитки в порядку регресу в розмірі фактично понесених Позивачем витрат.

З метою дотримання положень п. 9 ч. З ст. 162 ГПК України, Позивач зазначає, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, становить 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп., що являє собою судовий збір сплачений за подання даної позовної заяви. На час звернення до суду з даним позовом Позивач не передбачає можливості понесення інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої, частини третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 № 1961-IV, передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, зокрема, до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1.6 статті 1 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 № 1961-IV, із змінами, внесеними Законом України від 05.07.2011 № 3565-VI, визначено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах;

Згідно із частиною першою статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Отже, шкода, завдана водієм Військової частини А1420 Філіпським К.М. під час виконання ним своїх службових обов`язків, підлягає відшкодуванню саме Відповідачем, як законним володільцем транспортного засобу, тобто особою, якій джерело підвищеної небезпеки належить на підставі права оперативного управління (речового права).

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги до Відповідача про відшкодування в порядку регресу витрат, в розмірі 16 344 (шістнадцять тисяч триста сорок чотири) грн. 35 коп.

Відповідно до частин першої, другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Вказаний розрахунок складається лише із суми судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 2102,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Моторно (транспортного) страхового бюро України до відповідача Військової частини А1420 про відшкодування збитків у розмірі 16 344,35 грн. – задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А1420 (вул. Приморська, 26, Одеса, Одеська область, 65026, код ЄДРПОУ 26614395) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) (02154, м. Київ, Русанівський б-р, 8, код ЄДРПОУ 21647131) завданні збитки в порядку регресу у розмірі: 16 344 (шістнадцять тисяч триста сорок чотири) грн. 35 коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 09 березня 2021 р.

Суддя С.Ф. Гут