Рішення № 95401969, 01.03.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3078/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (вул.Лікарняна, 1А, Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700) до відповідача: Відкрите акціонерне товариство "КАЛІНІНА" (вул. Шкільна, буд. 24, с. Богданівка, Тарутинський район, Одеська область, 68533) про стягнення 1 833 339,89 грн.;

за участю представників:

від позивача: Турченко О.В. по довіреності;

від відповідача: Горбань А.І. - ордер

В С Т А Н О В И В:

Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "КАЛІНІНА", в якому просить господарський суд: про стягнення 889443,75 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору №2 від 12.07.2018р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.11.2020 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/3078/20 за правилами загального позовного провадження.

06.11.2020р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог відповідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1446250грн., пеню в сумі 32433,93грн., інфляційні збитки в сумі 11570грн. 3% річних в сумі 8108,48грн. та 23795,75грн. судового збору

07.12.2020р. відповідач надав відзив на позов відповідно якого позовні вимоги не визнає, важає їх необгрунтованими як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи, діючому законодавству та умовам договору про спільну діяльність.

16.12.2020р. позивач надав відповідь на відзив відповідно якої вважає відзив на позов не обгрунтованим та просить суд задовольнити позовні вимоги

Ухвалою суду від 21.12.2020року продовжено строк підготовчого засідання до 03.02.2020року та відкладено підготовче засідання на 18.01.2021року.

18.01.2021р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог відповідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1735500грн., пеню в сумі 57565,48 грн., інфляційні збитки в сумі 26611грн. 3% річних в сумі 13663,41грн. та 27500,10грн. судового збору.

Ухвалою суду від 18.01.2021року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті в засіданні суду на 03.02.2021року.

11.02.2021р. надав заяву про збільшення позовних вимог відповідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 2024750грн., пеню в сумі 78058,14 грн., інфляційні збитки в сумі 39627,25грн. 3% річних в сумі 19512,20грн. та 32429,21грн. судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що позивач надав заяву про збільшення позовних вимог після закінчення підготовчого засідання, а саме 11.02.2021р., суд залучає заяву про збільшення позовних вимог але до уваги не приймає.

Отже, остаточні позовні вимоги позивача, які приймає суд є стягнення з відповідача заборгованість в сумі 1735500грн., пеню в сумі 57565,48 грн., інфляційні збитки в сумі 26611грн. 3% річних в сумі 13663,41грн. та 27500,10грн. судового збору.

Позивач в судовому засіданні 01.03.2021р. позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.01.2021р. підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував та просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

У судовому засіданні 01.03.2021р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

12.07.2018 року між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району (далі Позивач, Сторона 1) та Відкритим акціонерним товариством "КАЛІНІНА" (далі – Відповідач, Сторона 2) було укладено договір №2 від 12.07.2018р. (далі Договір), відповідно до умов якого сторони, що є суб`єктами господарювання, з метою досягнення єдиної для обох сторін господарської мети щодо отримання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності - для Сторони 1 та одержання прибутку - для Сторони 2 від здійснення ними господарської діяльності класу 01.11 за КВЕД-2010 з вирощування сільськогосподарських культур зобов`язались шляхом об`єднання своїх зусиль та вкладів без створення юридичної особи спільно діяти з вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур, и насіння олійних культур. їх збирання, зберігання та подальшої реалізації.

Відповідно до п. 8.1 Договору, розрахунковим періодом для розподілу результатів спільної діяльності є календарний рік.

Вкладом згідно п. 5.1 Договору Білгород-Дністровської КЕЧ району (Сторони 1 за договором) є право доступу та обробки земельних ділянок загальною площею 1335 га (згідно акту обміру земельної ділянки, який є невід`ємною частиною Договору), вартість якої визначається на рівні нормативної грошової оцінки земельних ділянок та становить 278263,39 грн. за 1 га.

За змістом п. 8.2.1 Договору грошові кошти у розмірі не менше як 9 % від вартості вкладу Білгород-Дністровської КЕЧ району перераховується Стороні 1 та є коштами отриманими нею від здійснення господарської діяльності.

Як зазначає позивач, сторони в п 8.4 Договору також дійшли згоди про те, що в порядку дострокового розподілу очікуваного прибутку результатів спільної діяльності у поточному році визначена згідно пункту 8.2.1 частка Сторони 1 перераховується їй Стороною 2 у розмірі 1/12 частки щомісячно у строк до 25 числа кожного місяця. За умов належного виконання зазначеного порядку розподілу Сторона 2 набуває права самостійного та на власний розсуд розпорядження рештою результатів діяльності.

П. 11.1, 11.2 Договору №2-2018 визначено, що він укладений з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і набирає чинності з дати складання акту обміру земельної ділянки тобто з 12.07.2018 р. на строк до 12.07.2020 р..

Як вбачається з акту обміру земельної ділянки від 12.07.2018 комісією у складі головуючого: начальника ПКГ Білгород-Дністровської КЕЧ району та членів комісії інженера з землекористування Білгород-Дністровської КЕЧ району працівника ЗСУ Кіяшко Т.М., інженера Білгород-Дністровської КЕЧ району працівника ЗСУ Попової О.С. із залученням представника Відкритого акціонерного товариства «Калініна» запропоновано, і ця пропозиція затверджена Відкритого акціонерного товариства «Калініна» та ТВО начальника Білгород-Дністровської КЕЧ району Зюськовим Д.Ю. залучити для здійснення господарської діяльності у відповідності до умов договору від 12.07.2018 за №1-2019 земельну ділянку, розташовану на території Веселодолинської селищної ради Тарутинського району Одеської області, військового містечка №11, загальною площею 1335 га. Вказана земельна ділянка знаходиться у задовільному стані та придатна для ведення сільськогосподарської діяльності, а саме вирощування зернових та решти технічних культур., у зв`язку із чим Позивач зробив свій внесок з вирощування сільськогосподарських культур з вирощування, зернових культур (крім рису) бобових культур, и насіння олійних культур, їх збирання, зберігання та подальшої реалізації.

П. 2.1.3 Договору обов`язками Сторін передбачено діяти добросовісно, не допускаючи в процесі спільної діяльності та під час ведення спільних справ порушень інтересів другої Сторони.

Позивач вважає, що щомісячний платіж Стороні 1 за договором фактично становить 289250,00 гривень з розрахунку 9,3% від нормативної грошової оцінки за 1 га (27826,39 грн.) що дорівнює 2600,00 грн. за 1 га помноженого на кількість гектар залучених за договором (1335 га) та поділеного на 12 місяців. Таким чином очікуваний результат спільної діяльності Сторони 1 у сумі 289250 грн. неодноразово підтверджувався шляхом перерахування Відповідачем зазначеної суми коштів в якості сплати за послуги з вирощування зернових культур за договором № 2 від 12.07.2018 р.

Останні перерахування за послуги з вирощування зернових культур за договором № 2 від 12.07.2018 р з боку відповідача мали місце 12,05.2020 в сумі 289250 грн., 29.05.2020 в сумі 150000 грн., а також 02.07.2020 р. в сумі 428500 грн.

Однак, в порушення умов Договору, відповідач не виконує свої зобов`язання в частині дострокового розподілу очікуваного прибутку внаслідок чого у нього наявна заборгованість в цій частині за період липень-грудень 2020 р. у сумі 1 735 500 грн.

Отже, відповідач за цим договором свої зобов`язання, передбачені п. 8.4 в частині розподілу очікуваного прибутку результатів спільної діяльності у 2020 р. у розмірі 1/12 частки щомісячно у строк до 25 числа кожного місяця виконує несвоєчасно та не у повному обсязі, тому позивач звернувся за захистом своїх інтересів до Господарського суду Одеської області із позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.01.2021р.) про стягнення заборгованості в сумі 1735500грн., пені в сумі 57565,48 грн., інфляційні збитки в сумі 26611грн. 3% річних в сумі 13663,41грн. та 27500,10грн. судового збору.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів органів місцевого самоврядування.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою – посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно ст. 1131 ЦК України Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача за Договором у розмірі 1735500 грн., у зв`язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором інфляційні збитки в сумі 26611грн. 3% річних в сумі 13663,41грн..

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційні збитки в сумі 26611грн. 3% річних в сумі 13663,41грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 61027,92грн. – пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно умов п.10.4 Договору в разі порушення визначеного пунктом 8.4 Договору порядку та строків перерахування Стороні 1 грошових коштів, Сторона-2 сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається із розрахунку позивача, період нарахування пені є з 25.07.2020р. по 24.01.2021р. тоді як заява про збільшення розміру позовних вимог подана 18.01.2021р.

Отже, періодом нарахування пені слід вважати з 25.07.2020р. по 18.01.2021р.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений не належним чином, тому суд, перевіривши розрахунки, що додані до позовної заяви, враховуючи приписи законодавства, за допомогою системи „Ліга-Закон”, зроблено власний розрахунок пені, згідно з яким сума пені яка підлягає стягненню в межах даного позову, складає 57565,48грн.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов та поясненнях до уваги не приймається з наступних підстав.

Укладаючи договір спільної діяльності №2-2018 від 12.07.2018 року Сторони погодили не суму доходу суб`єкта господарювання, що за загальним правилом п. 1 ст. 142 ГК України визначається за показниками зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань, а порядок визначення розмір місячного очікуваного прибутку результатів спільної діяльності Сторони-1, а саме умову що грошові кошти у розмірі не менше як 9 % від вартості вкладу Білгород-Дністровської КЕЧ району перераховується Стороні 1 у строк до 25 числа кожного місяця та є коштами отриманими нею від здійснення господарської діяльності.

На виконання умов п. 8.2.1, 8.4 договору № 2 від 12.07.2018 р розмір місячного очікуваного прибутку результатів спільної діяльності в сумі 289250,00 грн., відповідно до якого обраховано ціну позову по цій справі, неодноразово підтверджувалася шляхом перерахування Відповідачем на рахунок Позивача зазначеної суми коштів з призначенням платежу «сплата за послуги з вирощування зернових культур за договором № 2 від 12.07.2018 р.», про що свідчать копії виписок по рахунку Білгород-Дністровської КЕЧ району 12.05.2020, від 29.05.2020 р., 02.07.2020, додані Відповідачем до відзиву на позовну заяву Білгород-Дністровської КЕЧ району та додаткову заяву про збільшення розміру позовних вимог копії платіжних доручень відповідача № 120310 від 24.01.2020. №294379 від 24.02.2020. №442548 від 24.03.2020. 687396 від 12.05.2020. 795120 від 29.05.2020 та 966750 від 02.07.2020

Таким чином, конкретний розмір очікуваного прибутку результатів спільної діяльності, належний Стороні 1 в порядку дострокового розподілу результатів цієї діяльності з урахуванням наведених вище обставин у розрахунку календарного місяця становить суму 289250,00 гривень.

У розділі 9 Договору спільної діяльності № 2-2018 від 12.07.2018р визначено підстави звільнення Сторін від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків за цим Договором в разі виникнення обстави нездоланної сили (форс-мажорні обставини)

Такими обставинами можуть бути не будь-які несприятливі погодні умови та несприятливі явища внаслідок яких відбулась загибель сільськогосподарських культур, а конкретні зовнішні та надзвичайні обставини (пожари, повені, засуха, землетруси, епідемія, аварії на транспорті, диверсії, війна, бойові навчання та інші стихійні лиха та природні явища або дії третіх осіб), яких неможливо було уникнути за допомогою методів та засобів відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України, ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в України»).

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, форс- мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно зі статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово- промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов зовнішньоторговельних угод та міжнародних договорів України, норм законодавства, відомчих нормативних актів, а також умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України. Регіональні торгово-промислові палати здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної ТПП. Регіональні торгово- промислові палати з питань, які згідно із ст. 4.1 РЕГЛАМЕНТУ віднесені до компетенції Торгово-промислової палати України, надають інформаційно-консультаційні послуги, сприяють зацікавленим особам у підготовці заявок і формуванні необхідного пакету документів з подальшою передачею цих заявок та документів на розгляд Торгово- промислової палати України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання

Окрім того, частиною 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

У Висновку ОРТПП вих. № 2003-14/626 від 20.11.2020 про загибель посівів відсутнє посилання на Договір №2-2018 від 12.07.2018 року та причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх зобов`язань за Договором.

Крім того, надані відповідачем в якості доказів існування непереборних обставин на території Одеської області інших документів, зокрема довідка Гідрометеорологічного центру Чорного та азовського морів, актів обвезення полів, протоколів позачергових засідань комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Тарутинської районної державної адміністрації та Одеської обласної державної адміністрації від 20.05.2020, 12.06.2020, 05.08.2020 року, форма державного статистичного спостереження № 29-сг «Звіт по площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів ягід і винограду» на перше грудня 2019 року, копії актів комісійних обстежень посівів проса та соняшника від 30.07.2020, також не містять висновків, що виникнення вказаних у них обставин зумовили неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №2-2018 від 12.07.2018 року.

Отже, суд вважає, що надані відповідачем докази не є свідченням існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють сторін від відповідальності за невиконання умов договору №2-2018 від 12.07.2018 року.

Відповідно п.1.30 ст.1, 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення є первинним розрахунковим документом, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно п. 3.3. Регламенту ТПП України, сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово- промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

За результатами розгляду документів ТПП України / регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.11. Регламенту ТПП України).

Враховуючи викладене висновок Одеської регіональної торгово-промислової палати за вих2003-14/626 від 20.11.2020 року не є документом, який засвідчує настання форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили), тобто не є сертифікатом ТПП України у відповідності до Регламенту ТПП України та Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

При цьому, статтями 6.1, 6.2 вказаного Регламенту, підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 3.1 РЕГЛАМЕНТУ, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов`язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставиною та неможливістю виконання зобов`язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо). Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У п.6.9 Регламенту зазначено, що для визнання та підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) уповноважена особа повинна впевнитись, що надані заявником документи свідчать про: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); непередбачуваність обставин (їх настання та наслідки неможливо було передбачити, зокрема, на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання податкового обов`язку); невідворотність (непереборність) обставини (неминучість події та/або її наслідків); причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

Відповідно до п. 6.12 Регламенту, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України / регіональної торгово-промислової палати. В сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин. У сертифікаті для сільгоспвиробників вказуються відомості щодо заявника, несприятливі погодні обставини, що викликали загибель чи пошкодження сільськогосподарських культур, площа загиблих (пошкоджених) с/культур та інші відомості, які стосуються конкретного заявника.

Таким чином, конкретний розмір очікуваного прибутку результатів спільної діяльності, належний Стороні 1 в порядку у кожному календарному році, починаючи з дати укладання договору №2-2018 від 12.07.2018 року є сумою фіксованою та становить 3 471 000 грн., підтверджується первинними розрахунковими документами самого Відповідача, зазначеними вище з призначенням платежу «сплата за послуги з вирощування зернових культур за договором № 2 від 12.07.2018 р.» та в сумі 289250,00 гривень (у розрахунку кожного календарного місяця - січня - травня 2020 рр., у травні та липні 2020 - 150000+428500/2 місяця), а саме яка складається із сум щомісячного розподілу результатів цієї діяльності.

Відповідно п.1.8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операції! є первинні документи. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документ в і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Таким чином суд вважає, що докази, додані відповідачем у відзиві на позовну заяву є фактами надзвичайності обставин загибелі посівів (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін на території Одеської області), але не є предметом доказування в рамках справи та доказами неможливості виконання зобов`язань у розумінні п. 9.4 договором № 2-2018 від 12.07.2018р., а саме вжиття всіх залежних від Сторони-2 заходів щодо належного виконання цього Договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "КАЛІНІНА" (вул. Шкільна, буд. 24,с. Богданівка, Тарутинський район, Одеська область, 68533, код ЄДРПОУ 05414733) на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (вул.Лікарняна, 1А, Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700, код ЄДРПОУ 08124865) заборгованість в сумі 1735500грн., пеню в сумі 57565,48 грн., інфляційні збитки в сумі 26611грн. 3% річних в сумі 13663,41грн. та 27500,10грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 10 березня 2021 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов