Рішення № 95401840, 02.03.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2021 справа № 914/3315/20

За позовом: Львівського комунального підприємства “Зелене місто”, м.Львів

до відповідача: Державного підприємства “Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, м. Львів

про: стягнення боргу в розмірі 7438,91грн за договором №29 від 29.01.2020

Суддя У.І.Ділай

Секретар В.Д.Андрусик

За участі представників:

Від позивача: Р.І.Гавась - представник

Від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Львівського комунального підприємства “Зелене місто”, до відповідача: Державного підприємства “Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, про стягнення боргу в розмірі 7438,91грн за договором №29 від 29.01.2020.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2020, справу №914/3315/20 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 24.12.2020 позов залишено без руху.

12.01.2021 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 04.02.2021.

Ухвалами від 04.02.2021 та від 11.02.2021 судове засідання відкладено з підстав зазначених в ухвалах.

24.02.2021 від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 02.03.2021 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи. А також підтримав заяву про уточнення позовних вимог.

У судове засідання 02.03.2021 відповідач повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача зазначено: 79058, м. Львів, пр. Чорновола, 4. Така ж адреса вказана у позовній заяві та поштова конверти направлені судом за вказаним місцезнаходженням.

Натомість відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасників справи.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

29.01.2020 між сторонами було укладено договір №29, відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов`язується виконати роботи по виготовленню детального обстеження ґрунтів та встановлення їх якості з підготовкою висновку на земельну ділянку для розміщення Львівського міського полігону твердих побутових відходів на території Грибовицької та Малехівської сільських рад Жовківського району Львівської області, а позивач зобов`язується прийняти від виконавця виконані роботи і оплатити їх.

Згідно з п. 2.1. договору, загальна вартість робіт за цим договором становить: 19100,14грн.

У п. 2.3. договору передбачено, що позивач повинен здійснити розрахунки на підставі виставленого Відповідачем рахунку-фактури у наступному порядку:

1.Авансовий платіж - 30% суми договору, тобто 5730,04 грн протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури за цим договором;

2.Остаточний розрахунок - 70% суми договору, тобто 13370,10 грн - протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання умов договору на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури б/н від 26.02.2020 позивач здійснив передоплату в розмірі 5730,04 грн. В підтвердження до матеріалів справи долучено платіжне доручення № 1753 від 26.02.2020.

Відповідно до умов пунктів 4.1. та 4.2. договору, відповідач зобов`язався розпочати виконання робіт після підписання договору та оплати позивачем авансового платежу; виконати роботи не пізніше, ніж через 60 календарних днів з моменту отримання коштів.

Як зазначено в позові, завершити виконання робіт відповідач повинен був не пізніше 26 квітня 2020 року. Однак, відповідач свої зобов`язання згідно умов та в строк передбачений договором не виконав.

У порядку досудового врегулювання спору 05.10.2020 позивач направив претензію відповідачу щодо подання результату виконаних робіт по договору, або повернення авансового платежу в розмірі 5730,04 грн з подальшим розірванням договору. Вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов`язань. Відтак, ЛКП “Зелене місто” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості 5730,04 грн основного боргу.

Крім того, відповідно до п. 7.1 договору позивач нарахував 1480,00грн пені, а також згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог 144,04грн інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір №29 від 29.01.2020, у зв`язку із чим набули взаємних прав і обов`язків.

За договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, відповідно до вимог п. 1 ст. 892 Цивільного кодексу України, підрядник (виконавець) зобов`язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Частиною 1 ст. 894 ЦК України передбачено, що виконавець зобов`язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Відповідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, позивач свої зобов`язання за спірним договором виконав повністю. Відповідач прийняв вказане замовлення позивача на свій страх і ризик, що не суперечить загальним принципам підрядних договорів. При цьому, відповідач не передав результатів виконаних робіт в обумовлені договором строки, в результаті чого виникла заборгованість на загальну суму в розмірі 5730,04 грн.

Оскільки авансовий платіж позивачем за договором здійснено, а роботу у визначені строки відповідачем не передано, ЛКП “Зелене місто” має право вимагати передання оплачених робіт або повернення суми попередньої оплати від виконавця, який одержав суму попередньої оплати та не виконав взятих зобов`язань у встановлений строк.

Відповідач обставин справи не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення суми авансового платежу є правомірною та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 5730,04 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 144,04грн інфляційних втрат за період з травня 2020 року до листопада 2020 року - підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1480,00грн пені суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.1. договору, у випадку недотримання з вини виконавця строків виконання робіт за договором, останній сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невчасно виконаних робіт за кожен день прострочення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Позивач провів нарахування пені за період з 27.04.2020 до 03.12.2020, що є порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки умовами договору не передбачено збільшеного строку для нарахування штрафних санкцій. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача слід стягнути 1248,29грн за період з 27.04.2020 до 27.10.2020. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача повністю, оскільки, спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства “Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” (79058, м. Львів, пр. Чорновола, 4, ідентифікаційний код 00702009) на користь Львівського комунального підприємства “Зелене місто” (79035, м. Львів, вул. Зелена, 153, ідентифікаційний код 13838331) 5730,04грн основного боргу, 144,04грн інфляційних втрат, 1248,29грн пені та 2102,00грн судового збору.

3.У задоволенні стягнення 231,71грн пені відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 09.03.2021.

Суддя У.І. Ділай