Рішення № 95401768, 09.03.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3612/20

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства “БУДІНДУСТРІЯ-1” (01135, м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, буд. 4Д, оф. 93)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “АТІКА” (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Виговського, буд. 5Д)

про стягнення 380318,43 грн. заборгованості за договором поставки № 17/11/14-1 від 14.11.2017 р., у тому числі – 325522,51 грн. основного боргу, 9338,82 грн. 3% річних, 32240,91 грн. пені, 13216,19 грн. інфляційних втрат,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “БУДІНДУСТРІЯ-1” (далі – ПП “БУДІНДУСТРІЯ-1”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “АТІКА” (далі – ТОВ “Інвестиційна компанія “АТІКА”, відповідач) про стягнення 380318,43 грн. заборгованості за договором поставки № 17/11/14-1 від 14.11.2017 р., у тому числі – 325522,51 грн. основного боргу, 9338,82 грн. 3% річних, 32240,91 грн. пені, 13216,19 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на поставку ПП “БУДІНДУСТРІЯ-1” товару ТОВ “Інвестиційна компанія “АТІКА”, який покупцем був оплачений не в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 325522,51 грн. основного боргу, 9338,82 грн. 3% річних, 32240,91 грн. пені, 13216,19 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Водночас, ПП “БУДІНДУСТРІЯ-1” було заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, а також заявлене позивачем клопотання, суд дійшов висновку, що справа за поданою Приватним підприємством “БУДІНДУСТРІЯ-1” позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “АТІКА” про стягнення 380318,43 грн. заборгованості за договором поставки № 17/11/14-1 від 14.11.2017 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.01.2021 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/3612/20 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було.

З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

14.11.2017 р. між Приватним підприємством “БУДІНДУСТРІЯ-1” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “АТІКА” (покупець) був укладений договір поставки № 17/11/14-1, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити у власність покупця будівельні матеріали, а саме – товарний бетон, гарцовку, розчин цементний, розчин кладочний, керамзитобетон, гранітну суміш, щебінь, цемент, пісок (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити його, в порядку та на умовах, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 2.2 договору ціна на товар погоджується сторонами в рахунках-фактурах та видаткових накладних на кожну окрему поставку партії товару.

У відповідності з п. 2.4 договору розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі: 100% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника, що вказані в даному договорі; перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника в день виставлення рахунку-фактури за відвантажений товар протягом минулого тижня.

Датою оплати за товар вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.6 договору).

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати поставленого товару більш, ніж на 10 робочих днів, постачальник має право вимагати від покупця сплати пені у розмірі 1,0% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання по дату фактичної оплати, в будь-якому випадку не вище подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення за кожний день затримки.

Даний договір набирає сили з дати підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2017 р., але до повного виконання обов`язків за даним договором. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на наступний календарний рік (п. 9.6 договору).

Як слідує з матеріалів справи, постачальником на виконання умов договору поставки № 17/11/14-1 від 14.11.2017 р. поставлявся покупцеві товар, що, зокрема, підтверджується підписаними сторонами накладними № 112919 від 29.11.2019 р. на суму 91443,20 грн., № 112920 від 29.11.2019 р. на суму 184679,41 грн., № 112921 від 29.11.2019 р. на суму 95029,21 грн., копії яких долучені позивачем до матеріалів справи, на загальну суму 371151,82 грн.

17.12.2019 р. ПП “БУДІНДУСТРІЯ-1” було направлено засобами електронного зв`язку ТОВ “Інвестиційна компанія “АТІКА” рахунок на оплату № 120201 від 16.12.2019 р.

З позову слідує, що ТОВ “Інвестиційна компанія “АТІКА” частково оплачувало поставлений позивачем товар, що підтверджується, зокрема, платіжними дорученнями № 619 від 04.02.2020 р. на суму 100000,00 грн., № 626 від 11.02.2020 р. на суму 100000,00 грн., № 602 від 05.12.2019 р. на суму 40000,00 грн., № 579 від 15.11.2019 р. на суму 68000,00 грн., № 561 від 30.10.2019 р. на суму 9588,00 грн.

З пояснень позивача слідує, що зарахування коштів, що надходили від відповідача з призначенням платежу «За бетон та розчин згідно договору № 17/11/14-1 від 14.11.2017 р.», здійснювалося підприємством у погашення заборгованості за поставками в їх хронологічній послідовності від найдавніших, на підтвердження якого позивачем надано розрахунок суми основного боргу за період з 16.01.2019 р. по 11.02.2020 р.

Приватним підприємством “БУДІНДУСТРІЯ-1” було направлено ТОВ “Інвестиційна компанія “АТІКА” претензію № 17/2 від 17.11.2020 р., згідно якої позивач зазначав, що у відповідача наявна заборгованість у сумі 325522,51 грн., яку підприємство просить ТОВ “Інвестиційна компанія “АТІКА” погасити в семиденний термін з дня отримання даної претензії.

Як слідує з позову, відповіді на претензію отримано не було, заборгованість не сплачено.

Таким чином, відповідач не повністю розрахувався з позивачем за поставлений товар згідно зазначених вище накладних.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав взяті на себе зобов`язання і не сплатив ПП “БУДІНДУСТРІЯ-1” заборгованість за поставлений товар за договором поставки № 17/11/14-1 від 14.11.2017 р. в сумі 325522,51 грн., останнє і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що договір поставки № 17/11/14-1 від 14.11.2017 р. був чинним на момент виникнення та існування спірних правовідносин.

Оцінюючи подані до справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач будь-яких заперечень проти позову чи доказів здійснення повної оплати поставленого товару згідно договору поставки № 17/11/14-1 від 14.11.2017 р. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки № 17/11/14-1 від 14.11.2017 р. в сумі 325522,51 грн., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у зазначеній сумі, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасного внесення платежів, позивач на підставі п. 6.4 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 32240,91 грн.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Водночас, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності з ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, з урахуванням 6-ти місячного нарахування, починаючи з 31.12.2019 р. на суму 325522,00 грн. в сумі 32240,91 грн.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені також підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 9338,82 грн. 3% річних та 13216,19 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір було визначено позивачем у сумі 9338,82 грн., нарахованих за період з 31.12.2019 р. до 14.12.2020 р. на суму 325522,00 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим 3 % річних підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, становить 12216,19 грн., нарахованих за загальний період з січня 2020 року по листопад 2020 року включно на суму 325522,00 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного підприємства “БУДІНДУСТРІЯ-1” у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “АТІКА” (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Виговського, буд. 5Д, код 40827504) на користь Приватного підприємства “БУДІНДУСТРІЯ-1” (01135, м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, буд. 4Д, оф. 93, код 34763197) 325522 (триста двадцять п`ять тисяч п`ятсот двадцять дві) грн. 51 коп. основного боргу, 32240 (тридцять дві тисячі двісті сорок) грн. 91 коп. пені, 9338 (дев`ять тисяч триста тридцять вісім) грн. 82 коп. 3% річних, 13216 (тринадцять тисяч двісті шістнадцять) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 5704 (п`ять тисяч сімсот чотири) грн. 78 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складене 09.03.2021 р.

Суддя В.М. Бабкіна