Рішення № 95401704, 10.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.03.2021Справа № 910/20253/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕКУЛЬТИВАЦІЯ" в особі Києво-Святошинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕКУЛЬТИВАЦІЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮНЕТ"

про стягнення 50490,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕКУЛЬТИВАЦІЯ" в особі Києво-Святошинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕКУЛЬТИВАЦІЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮНЕТ" про стягнення 50490,00 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на прийом та утилізацію ґрунту №040619/33 від 01.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 дану позовну заяву залишено без руху.

12.01.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/20253/20, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

12.02.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла довідка про стан заборгованості.

Відповідач відзиву на позов не надав. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 13.01.2021, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 13.01.2021 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з посиланням на відсутність адресата.

Отже, у відповідності до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2019 між Києво-Святошинською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕКУЛЬТИВАЦІЯ" від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕКУЛЬТИВАЦІЯ" (позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮНЕТ" (відповідач, замовник) укладено договір на прийом та утилізацію ґрунту №040619/33, за умовами якого замовник з метою проведення гірничо-технічної рекультивації відпрацьованої частини Мостищанського родовища передає, а підрядник приймає на себе виконання комплексу робіт по прийому та утилізації ґрунту, та відходів, які можуть бути прирівняні до будівельних, але виключно IV класу небезпеки (надалі "відходи").

Вартість комплексу робіт з приймання та утилізації одного метра кубічного ґрунту узгоджується у "Протоколі погодження Договірної ціни" (додаток №1) до договору (п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.3. договору оплата здійснюється на підставі рахунку та акту виконаних робіт, які надаються замовнику відповідно до обсягу завезеного ґрунту за місяць.

Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг підрядника (п.4.3.1 договору).

Згідно із п.4.4.1. договору замовник має право на якісне та своєчасне одержання послуг згідно умов договору.

Термін дії договору у відповідності до п.9.2. договору один рік з моменту його підписання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору на прийом та утилізацію ґрунту №040619/33 від 01.05.2019 надав відповідачу послуги (комплекс робіт по прийому та утилізації ґрунту) на суму 61380,00 грн згідно із актом надання послуг №235 від 01.07.2019 та на суму 52470,00 грн згідно із актом надання послуг №301 від 30.07.2019. Позивачем виставлено рахунки на оплату №281 від 19.06.2019 на суму 61380,00 грн та №345 від 30.07.2019 на суму 52470,00 грн.

Оскільки відповідачем згідно із платіжним дорученням №288 від 01.07.2019 здійснено оплату за договором у сумі 63360,00 грн, заборгованість відповідача перед позивачем за актом надання послуг №235 від 01.07.2019 становить 50490,00 грн (за поясненнями позивача, наведеними у позові позивачем було зараховано оплату в розмірі 1980,00 грн, здійснену відповідачем 01.07.2019 в рахунок часткового погашення боргу за Актом наданих послуг №301 від 30.07.2019).

17.03.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію вих.№1 від 16.03.2020 про сплату заборгованості у сумі 50490,00 грн.

04.12.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію вих.№1 від 04.12.2020 про сплату заборгованості у сумі 50490,00 грн. Разом із претензією позивачем направлено рахунок на оплату №345 від 30.07.2019.

Оскільки відповідач оплату заборгованості у сумі 50490,00 грн не здійснив, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений сторонами у справі договір є змішаним і містить елементи договорів про надання послуг та підряду.

За приписами частини другої статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів статей 837 та 901, 903 ЦК України за договорами підряду та послуг одна сторона є зобов`язаною виконати певну роботу, а інша - сплатити її вартість.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по договору на прийом та утилізацію ґрунту №040619/33 від 01.05.2019 в частині оплати послуг за Актом наданих послуг №301 від 30.07.2019.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Актом наданих послуг №301 від 30.07.2019 позивач надав відповідачу послуги (комплекс робіт по прийому та утилізації ґрунту) на суму 52470,00 грн. Акт №301 від 30.07.2019 підписаний представником відповідача без заперечень на зауважень.

Оскільки позивачем було зараховано оплату в розмірі 1980,00 грн, здійснену відповідачем 01.07.2019 в рахунок часткового погашення боргу за Актом наданих послуг №301 від 30.07.2019, заборгованість відповідача становить 50490,00 грн.

Відповідно до п.2.3. договору оплата здійснюється на підставі рахунку та акту виконаних робіт, які надаються замовнику відповідно до обсягу завезеного ґрунту за місяць.

За змістом умов договору, сторонами не було погоджено строку оплати наданих послуг.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", роз`яснено, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Так, судом встановлено, що позивачем було направлено відповідачу претензію вих.№1 від 04.12.2020 про сплату заборгованості у сумі 50490,00 грн. Разом із претензією позивачем направлено рахунок на оплату №345 від 30.07.2019.

Відповідно до відомостей з офіційного сайту "Укрпошта" поштове відправлення №0314212219317 з направлення на адресу відповідача претензії вих.№1 від 04.12.2020 разом з рахунком повернуто засобами поштового зв`язку з повідомленням про неможливість вручення поштового відправлення. За таких обставин, днем отримання відповідачем претензію є дата оформлення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, тобто 11.12.2020.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки, матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання по договору з оплати орендної плати у сумі 50490,00 грн, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати послуг за Акт №301 від 30.07.2019 у сумі 50490,00 грн настав, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 50490,00 грн заборгованості.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕКУЛЬТИВАЦІЯ" в особі Києво-Святошинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕКУЛЬТИВАЦІЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮНЕТ" про стягнення 50490,00 грн заборгованості.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи: копію договору про надання правової допомоги №03-12-01/2020 від 03.12.2020, укладеного між позивачем та адвокатом об`єднанням "Дія Закону"; копію рахунку-фактури №03-12-02/2020 від 03.12.2020 на оплату послуг на суму 4200,00 грн, платіжне доручення №1108 від 15.12.2020 на суму 4200,00 грн, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 03.12.2020.

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт

У відповідності до наведеної норми Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, відповідачем не надано суду доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування.

Ураховуючи надані адвокатом послуги, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 4200,00 грн.

За приписами ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З урахуванням наведеного, оскільки у позовні вимоги у даній справі задоволені повністю, то суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги у сумі 4200,00 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮНЕТ" (04116, місто Київ, ПРОВУЛОК ТБІЛІСЬКИЙ, будинок 1, ідентифікаційний код 31956217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕКУЛЬТИВАЦІЯ" (08105, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Горенка, ВУЛИЦЯ САДОВА, будинок 24-А, ідентифікаційний код 31199963) в особі Києво-Святошинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕКУЛЬТИВАЦІЯ" (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Горенка, ВУЛИЦЯ САДОВА, будинок 24-А, ідентифікаційний код 33098488) заборгованість у сумі 50490,00 грн та судовий збір у сумі 2102 грн та витрати на правову допомогу у сумі 4200,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 10.03.2021.

Суддя С.О. Турчин