Рішення № 95401675, 04.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2021Справа № 910/19717/20

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Військової частини 3066 Національної гвардії України (м. Київ)

про стягнення 203 445,03 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач, АТ "Українська залізниця") в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Військової частини 3066 Національної гвардії України (м. Київ) (далі - відповідач, Військова частина 3066) про стягнення 203 445,03 грн на підставі Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6375 від 05.02.2013 (далі - Договір оренди) та Договору відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № ПЗ/НА-185260/НЮ від 06.03.2018 (далі - Договір відшкодування), з яких: 183 418,81 грн основного боргу, 3 885,31 грн пені, 7 420,24 грн 3% річних та 8 720,67 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення п. 5.10 Договору оренди та Договору відшкодування відповідач не відшкодував позивачу 183 418,81 грн витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за період з червня 2018 по липень 2020. Також, з огляду на порушення відповідачем зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити 3 885,31 грн пені відповідно до п. 5.2 Договору відшкодування та 7 420,24 грн 3% річних, 8 720,67 грн інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 позовну заяву АТ "Українська залізниця" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

24.12.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, направлена засобами поштового зв`язку 23.12.2020.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 позовну заяву АТ "Українська залізниця" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19717/20, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/19717/20.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 про відкриття провадження у справі № 910/19717/20.

27.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позову заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначив, що Додатковою угодою від 08.05.2018 до Договору оренди встановлено термін дії Договору оренди з 01 квітня по 30 червня 2018 включно. Відповідач вважає, що оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем припинено з червня 2018 року та зобов`язання за Договором оренди та Договором відшкодування витрат виконані в повному обсязі, у відповідача відсутні будь-які законні підстави для здійснення оплати витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за період з червня 2018 по липень 2020.

12.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечив доводи відповідача, викладені у відзиві, та зазначив, що: закінчення строку дії договору, не є підставою для припинення зобов`язання сторін; у сфері орендних правовідносин припинення обов`язків орендаря пов`язують з фактом повернення об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі орендованого майна; враховуючи, що відповідач продовжував користуватися орендованим майном, зокрема з червня 2018 по липень 2020, орендоване майно позивачу не повернув, акт приймання-передавання про повернення орендованого майна не складав та позивачу не направляв, як наслідок, мало місце продовження орендних відносин за вказаний період, тому, на думку позивача, відповідач згідно п. 5.10 Договору оренди та Договору відшкодування зобов`язаний був відшкодувати позивачу витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за вказаний період. Позивач відзначив, що відповідач не заперечує той факт, що він продовжував користуватися орендованим майном, зокрема з червня 2018 року по липень 2020 року, орендоване майно позивачу не повернув, витрати на утримання орендованого майна не сплатив.

З 11.01.2021 по 15.01.2021 суддя Гумега О.В. перебувала у відпустці.

З 16.01.2021 по 22.02.2021 суддя Гумега О.В. перебувала на лікарняному.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від сторін спору до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

05.02.2013 між Військовою частиною 3066 (орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6375 (далі - Договір оренди).

Згідно п. 1.1 Договору оренди (в редакції Додаткової угоди № 6375/01 від 18.09.2013 про внесення змін до Договору оренди) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежиле приміщення (далі - майно) загальною площею 37,3 кв. м (реєстровий номер - 04713033.61.АААЖДГ906), що розміщене за адресою: 01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, на другому поверсі Великого флігеля адміністративної будівлі, яка перебуває на балансі відокремленого підрозділу господарська служба Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» (далі - балансоугримувач), вартість якого визначена згідно з Актом оцінки станом на 30 квітня 2013 і становить 217 447,45 грн.

Додатковими договорами до Договору оренди від 11.04.2016, від 14.07.2016, від 21.09.2016, від 29.11.2016, від 19.04.2017, від 08.11.2017, від 02.01.2018, від 08.05.2018 сторони вносили зміни до п. 10.1 Договору оренди, яким встановлено строк чинності цього договору.

У зв`язку з утворенням ПАТ "Українська залізниця" відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та керуючись ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", 04.03.2016 укладено Додатковий договір до Договору оренди нерухомого майна від 05.02.2013 № 6375.

Відповідно до умов пунктів 1, 2 Додаткового договору від 04.03.2016 до Договору оренди сторони узгодили встановити, що орендодавцем майна за Договором оренди є ПАТ "Українська залізниця"; у тексті Договору оренди повне найменування господарська служба Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» та скорочене найменування господарська служба ДТГО «ПЗЗ» замінити відповідно на структурний підрозділ господарська служба регіональної філії «Південно- Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Додатковий договір від 04.03.2016 набирає чинності з дня його підписання, умови його застосовуються до відносин, які склалися з 01.12.2015 (п. 7 наведеного додаткового договору).

01.12.2015 за актом приймання-передачі в оренду нерухомого (або іншого) майна, орендодавець (ПАТ «Українська залізниця») передав, а орендар (Військова частина 3066 Національної гвардії України) прийняв в строкове платне користування майно - нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: 01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, площею 37,3 кв. м.

Пунктом 5.10 Договору оренди (в редакції Додаткового договору від 04.03.2016 до Договору оренди) сторонами узгоджено, що орендар зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, в тому числі на компенсацію сплати податку на землю.

На виконання п. 5.10 Договору оренди, 06.03.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (балансоутримувачем) та Військовою частиною 3066 Національної гвардії України (орендарем) укладено Договір №ПЗ/НА-185260/НЮ на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір відшкодування).

Відповідно до п. 1.1 Договору відшкодування балансоутримувач (позивач) забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт приміщення будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лиеенка, 6 загальною площею 17 895,5 кв.м. Орендар (відповідач) бере участь у витратах балансоутримувача пропорційно до займаної ним площі. Орендоване приміщення використовується з метою розміщення бюджетної установи - Військова частина 3066 Національної гвардії України.

Відповідно до п. 2.1 Договору відшкодування встановлено, що орієнтовний розмір відшкодування комунальних, експлуатаційних витрат та земельного податку за місяць (на підставі Додатків № 1,2), що є невід`ємною частиною Договору, складає: 7 504,07 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1250,68 грн.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору відшкодування («Розрахунок експлуатаційних витрат на утримання 1 м2 площі, яка здається в оренду Військовій частини 3066 Національної гвардії України») сторони визначили загальну суму експлуатаційних витрат за 37,30 м2 площі за місяць без ПДВ - 3 565,13 грн, загальну суму експлуатаційних витрат за 37,30 м2 площі за місяць з ПДВ - 4 278,31 грн, земельний податок на місяць з ПДВ - 1 062,35 грн.

Відповідно до Додатку №2 до Договору відшкодування («Розрахунок комунальних витрат на утримання 1 м2 площі, яка здається в оренду Військовій частини 3066 Національної гвардії України») сторони визначили загальну вартість комунальних витрат орендованого приміщення площею 37,30 м2 у сумі 402,85 грн без ПДВ (483,41 грн з ПДВ), яка складається з вартості витрат на постачання гарячої та холодної води - 11,19 грн без ПДВ (13,43 грн з ПДВ), вартості витрат на водовідведення (каналізація) - 9,70 грн без ПДВ (11,56 грн з ПДВ), вартості витрат на централізоване опалення - 366,66 грн без ПДВ (440,14 грн з ПДВ), вартості витрат на послуги, які надає лабораторний центр - 7,09 грн без ПДВ (8,58 грн з ПДВ), вартості витрат на вивезення побутових відходів 8,21 грн без ПДВ (9,70 грн з ПДВ). Крім того, орієнтовна розрахункова сума за електроенергію за місяць становить 1 400 грн без ПДВ (1 680 грн з ПДВ).

Пунктом 2.2 Договору відшкодування сторонами узгоджено, що орендар (відповідач) вносить плату на поточний рахунок балансоутримувача (позивача), що вказаний в даному Договорі до 10 числа місяця, наступного за звітним, шляхом безготівкового переказу коштів.

Згідно з п. 2.4 Договору відшкодування, підставою для оплати послуг за даним Договором є направлений на адресу орендаря рахунок-фактура та акт приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 5.2 Договору відшкодування сторони узгодили, що у випадку затримки оплати орендарем належних платежів, балансоутримувач має право вимагати платити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 8.1 Договору відшкодування встановлено, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання і діє протягом дії Договору оренди від 05.02.2013 №6375 нерухомого майна, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами. Разом з цим, сторони дійшли спільної згоди, що умови даного Договору застосовуються до правовідносин, що склалися між сторонами з 01 січня 2018 року.

Позивач зазначив, що Додатковим договором від 08.05.2018 до Договору оренди продовжено строк дії Договору оренди по 30.06.2018 року включно.

Пунктом 10.4 Договору оренди передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Згідно з п. 10.6 Договору оренди чинність Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду; ліквідації орендаря-юридичної особи.

Пунктом 10.9 Договору оренди визначено, що в разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Згідно з п. 10.10 Договору оренди, майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу (позивачу) з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (відповідача).

Як вбачається з листа Військової частини 3066 Національної гвардії України від 20.05.2020 №1/66/7/4-947, станом на 20.05.2020 у приміщенні Залізниці розташований відділ військових та спеціальних перевезень Північного Київського територіального управління Національної гвардії України.

Отже, як зазначив позивач, відповідач продовжує користуватись майном, яке є предметом Договору оренди.

Враховуючи, що відповідач продовжує користуватись майном, яке є предметом Договору оренди, не повернув майно позивачу, акт приймання-передавання про повернення майна не складав та позивачу не направляв, позивач вважає, що відповідач згідно п. 5.10 Договору оренди та Договору відшкодування був зобов`язаний компенсувати витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури №29 від 22.06.2018, №35 від 19.07.2018, №39 від 27.08.2018, №44 від 20.09.2018, №49 від 19.10.2018, №55 від 21.11.2018, №60 від 21.12.2018, .№2 від 29.01.2019, №7 від 25.02.2019, №11 від 19.03.2019, №16 від 19.04.2019, №20 від 21.05.2019, №24 від 25.06.2019, №28 від 23.07.2019, №39 від 21.08.2019, №47 від 30.09.2019, №52/352 від 22.10.2019, №57/352 від 28.11.2019, №62/352 від 24.12.2019, №1/352 від 31.01.2020, №6/352 від 28.02.2020, №11/352 від 19.03.2020, №16/352 від 27.04.2020, №20/352 від 18.05.2020, №26/352 від 18.06.2020, №32/352 від 17.07.2020 (а.с. 109-134 т. 1) та акти приймання-передачі наданих послуг за червень 2018 - липень 2020 (а.с. 154-179 т. 1), які не оплачені відповідачем.

Отже, відповідач не виконав визначені п. 5.10 Договору оренди та Договором відшкодування зобов`язання щодо компенсації витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, станом на 01.08.2020 не відшкодував позивачу такі витрати за період з червня 2018 по липень 2020 на загальну суму 183 418,81 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № НЮ-16-96/20П від 16.09.2020 з вимогою про сплату витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за період з червня 2018 по липень 2020 в сумі 183 418,81 грн, проте відповідач не сплатив позивачу кошти у наведеній сумі.

За наведених обставин, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості з оплати витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за період з червня 2018 по липень 2020 в сумі 183 418,81 грн (основний борг).

Крім того, оскільки відповідач порушив строк виконання зобов`язання, а саме не здійснив оплату витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за період з червня 2018 по липень 2020 в сумі 183 418,81 грн, позивачем відповідно до п. 5.2 Договору відшкодування нараховано відповідачу 3 885,31 грн пені та відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - 7 420,24 грн 3% річних та 8 720,67 грн інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII (втратив чинність з 01.02.2020 згідно із Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ від 10.04.1992 (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин) договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні приписи містяться у ч. 2 ст. 291 ГК України.

Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також визначені у ст. 764 ЦК України, якою визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Норма ст. 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Наведена норма Закону визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ від 10.04.1992 (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1). Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2).

Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 915/1124/18 від 08.04.2020, від 29.04.2020 у справі №906/557/19, від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17 та від 03.04.2019 у справі № 911/928/18.

Як встановлено судом, 05.02.2013 між Військовою частиною 3066 (орендар, відповідач) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6375 (Договір оренди).

Орендованим нерухомим майном за Договором оренди є нежиле приміщення загальною площею 37,3 кв. м (реєстровий номер - 04713033.61.АААЖДГ906), що розміщене за адресою: 01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, на другому поверсі Великого флігеля адміністративної будівлі, яка перебуває на балансі відокремленого підрозділу господарська служба Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» (далі - балансоугримувач).

В подальшому, 04.03.2016 укладено Додатковий договір до Договору оренди, відповідно до якого змінено сторону орендодавця з Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву на

ПАТ "Українська залізниця", найменування якого змінено на АТ "Українська залізниця" (орендодавець, позивач).

З матеріалів справи вбачається, що Додатковим договором від 08.05.2018 до Договору оренди сторони виклали пункт 10.1 Договору оренди в новій редакції, згідно якої Договір оренди діє по 30.06.2018 року включно, усі інші умови Договору оренди, не порушені даним додатковим договором, залишені сторонами без змін.

Пунктом 10.4 Договору оренди передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторонами не надано суду відповідних заяв щодо припинення Договору оренди.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Разом з цим, згідно статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором (ч. 1). Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2).

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі орендованого майна (відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 917/631/19 від 20.03.2020)

Як встановлено судом, за актом приймання-передачі в оренду нерухомого (або іншого) майна від 01.12.2015 позивачем було передано, а відповідачем прийнято в строкове платне користування майно - нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: 01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, площею 37,3 кв. м.

Проте, доказів повернення орендованого майна протягом спірного періоду сторонами суду не надано. Так, в матеріалах справи відсутній акт приймання-передавання про повернення майна, передбачений п. 10.10 Договору оренди.

Отже, матеріали справи не містять доказів припинення Договору оренди.

Судом також досліджено, що згідно поданого відзиву на позову заяву відповідач не заперечив факт користування ним майном у спірний період з червня 2018 по липень 2020.

Частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідно до п. 5.10 Договору оренди відповідач зобов`язався здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна та протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, в тому числі на компенсацію сплати податку на землю.

На виконання наведених умов Договору оренди між позивачем (балансоутримувачем) та відповідачем (орендарем) було укладено Договір №ПЗ/НА-185260/НЮ на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 06.03.2018 (Договір відшкодування), згідно з пунктом 2.2 якого відповідач зобов`язався вносити плату з відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг на поточний рахунок позивача, що вказаний в даному Договорі до 10 числа місяця, наступного за звітним, шляхом безготівкового переказу коштів.

У пункті 8.1 Договору відшкодування сторони узгодили, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання і діє протягом дії Договору оренди від 05.02.2013 №6375 нерухомого майна, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами. Згідно наведеного пункту, сторони також узгодили, що якщо за два тижні до закінчення дії цього Договору ні одна із сторін не сповістить письмово іншу про його припинення, то дія цього Договору продовжується на той самий термін, з обов`язковим підписанням Додаткової угоди.

Як встановлено судом, в матеріалах справи наявна Додаткова угода № 1 від 06.04.2018 до Договору відшкодування, відповідно до якої термін дії Договору відшкодування продовжено до 30.06.2018 включно.

Сторонами не надано суду доказів письмового сповіщення про припинення Договору відшкодування після 30.06.2018. Водночас, доказів підписання сторонами Додаткової угоди про продовження терміну дії Договору відшкодування після 30.06.2018 - матеріали справи також не містять.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що протягом спірного періоду з червня 2018 по липень 2020 відповідач не повернув орендоване майно позивачу та фактично продовжував ним користуватись, суд доходить висновку, що обов`язки відповідача як орендаря за Договором оренди не припинились, а відтак він зобов`язаний був здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, як це передбачено п. 5.10 Договору оренди, навіть за відсутності підписаної сторонами Додаткової угоди до Договору відшкодування або укладеного сторонами нового договору на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

Враховуючи наведене, твердження відповідача про відсутність законних підстав для здійснення оплати витрат на утримання орендованого майна - суд відхиляє як безпідставні.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріали справи містять докази направлення позивачем на адресу відповідача рахунків-фактур та актів приймання-передачі наданих послуг за період з червня 2018 по липень 2020 (а.с. 135-153 т. 1).

Згідно поданого відзиву на позову заяву відповідач не заперечив факт отримання ним рахунків-фактур та актів приймання-передачі наданих послуг за період з червня 2018 по липень 2020.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 ГК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача з відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за період з червня 2018 по липень 2020 становить 183 418,81 грн (основний борг), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі наданих послуг за червень 2018 - липень 2020 (а.с. 154-179 т. 1) та щомісячними довідками про витрати електроенергії за червень 2018 - липень 2020 (а.с. 83-108 т. 1).

Доказів на спростування доводів позивача щодо існування заборгованості з відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за період з червня 2018 по липень 2020 у загальному розмірі 183 418,81 грн відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за період з червня 2018 по липень 2020 підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 183 418,81 грн в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3 885,31 грн пені.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання, позивачем на підставі п. 5.2 Договору відшкодування нарахована пеня у сумі 3 885,31 грн. Нарахування пені здійснено на суму боргу за грудень 2019 (7 151,21 грн) за період з 11.01.2020 по 11.07.2020; на суму боргу за січень 2020 (7 151,21 грн) за період з 11.02.2020 по 11.08.2020; на суму боргу за лютий 2020 (7 295,69 грн) за період з 11.03.2020 по 11.09.2020; на суму боргу за березень 2020 (7 371,35 грн) за період з 11.04.2020 по 11.10.2020; на суму боргу за квітень 2020 (7 356,52 грн) за період з 11.05.2020 по 11.11.2020; на суму боргу за травень 2020 (7 205,69 грн) за період з 11.06.2020 по 10.12.2020; на суму боргу за червень 2020 (7 180,18 грн) за період з 11.07.2020 по 10.12.2020; на суму боргу за липень 2020 (7 379/,63 грн) за період з 11.08.2020 по 10.12.2020.

Згідно статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як встановлено судом, доказів підписання сторонами Додаткової угоди про продовження терміну дії Договору відшкодування після 30.06.2018 - матеріали справи не містять.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 885,31 грн пені за затримку платежів за грудень 2019 - липень 2020 на підставі п. 5.2 Договору відшкодування є безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення 7 420,24 грн 3% річних та 8 720,67 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, доданий позивачем до позовної заяви, судом встановлено, що періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення сплати витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг з червня 2018 по липень 2020 позивачем визначені вірно.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних, суд встановив, що вірною сумою 3% річних є 7 407,57 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 420,24 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 7 407,57 грн.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що належними до стягнення з відповідача є 8 720,67 грн інфляційних втрат (в межах розрахунку позивача, оскільки нарахований судом розмір інфляційних втрат є більшим).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 051,68 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2 993,21 грн покладається на відповідача, а судовий збір у сумі 58,47 грн покладається на позивача.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини 3066 Національної гвардії України (м. Київ) (Україна, 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 38; ідентифікаційний код 08803508) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжі Гедройця, 5) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код ВП 40081221) 183 418,81 грн (сто вісімдесят три тисячі чотириста вісімнадцять гривень 81 коп.) заборгованості, 7 407,57 грн (сім тисяч чотириста сім гривень 57 коп.) 3% річних, 8 720,67 грн (вісім тисяч сімсот двадцять гривень 67 коп.) інфляційних втрат, 2 993,21 грн (дві тисячі дев`ятсот дев`яноста три гривні 21 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 04.03.2021

Суддя Гумега О.В.