Рішення № 95401620, 25.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2021Справа № 910/20505/20За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Омега-Київ"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 43 582 334 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Салацька О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 43 532 334 грн. боргу за договором поставки № 53-129-01-20-02041 від 10.01.2020. А також покласти на відповідача 50 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 53-129-01-20-02041 від 10.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження.

20.01.2021 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував.

15.02.2021 відповідач подав суду заяву про відстрочення виконання рішення суду, в якій просив відстрочити або розстрочити виконання рішення суду на 11 місяців.

16.02.2021 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій пояснив про оплату відповідачем суми боргу у розмірі 1 500 000 грн., просив закрити провадження в цій частині, сплачений судовий збір у розмірі 22 500 грн. повернути з державного бюджету. Підтримав вимоги в іншій частині.

23.02.21 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просив зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу.

25.02.2021 відповідач подав суду заяву про визнання позову, в якій визнав позов в частині стягнення 42 032 334 грн. боргу за договором. Просив повернути позивачу 50% сплаченого ним судового збору, у зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті. Зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу, а також відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до положень ч.ч. 3, 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на буд-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У судовому засіданні 25.02.2021 суд перевірив наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з визнанням відповідачем позову.

Оскільки, відповідач визнав пред`явлений позов і визнання позову не суперечить закону, суд, за згодою сторін та враховуючи положення ч.ч. 3, 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу у даному підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення у справі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2020 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 53-129-01-20-02041 (надалі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі поставити низьковольтну електроапаратуру виробництва "ПрАТ "Самбірський приладобудівний завод "Омега" для ВП "Хмельницька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію в порядку та на умовах договору.

Згідно умов п. 3.1 договору сума договору становить 44 032 602 грн.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.202, а в частині оплати за поставлену продукцію, до повного розрахунку (п. 10.1 договору).

Позивачем було виконане зобов`язання за договором та поставлено відповідачу товар на загальну вартість 44 032 602 грн. з урахуванням ПДВ.

Факт поставки товару за договором підтверджується: видатковими накладними №№ 8, 9 від 10.02.2020, 10, 11 від 27.02.2020, товарно-транспортними накладними №№ 01/02, 02/02 від 10.02.2020, 03/02, 04/02 від 27.02.2020, актами приймання-передачі ТМЦ №№ 291 від 17.02.2020, 292 від 18.02.2020, 305 від 05.03.2020, 307 від 10.03.2020.

Отримавши товар за договором відповідача перед позивачем, згідно умов договору та відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникли зобов`язання по оплаті грошових коштів за отриманий Товар на загальну суму 44 032 602 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до умов п. 4.2 договору оплата продукції проводиться покупцем шляхом перерахування коштів протягом 150-ти робочих днів з моменту підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, та було зазначено позивачем у позовній заяві відповідачем оплачено одержаний товар у розмірі 500 268 на підставі платіжного доручення № 1010 від 18.05.2020.

Поясненнями сторін, наявною у матеріалах справи довідкою взаємних розрахунків на 18.01.2021 стверджується факт сплати відповідачем на користь позивача 1 500 000 грн. боргу 24.12.2020, тобто після звернення позивача в суд з указаним позовом.

Оскільки заявлена до стягнення сума боргу розмірі 1 500 000 грн. відповідачем сплачена після звернення позивача в суд з указаним позовом, предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, то провадження у справі в частині вимог про стягнення 1 500 000 грн. боргу відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України підлягає закриттю.

Всупереч ст. 74 ГПК України відповідачем не надано суду доказів належної оплати за весь отриманий товар.

Таким чином, станом на час розгляду справи відповідач має заборгованість перед позивачем за спірним договором у розмірі 42 032 334 грн.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 42 032 334 грн. доведений суду належним чином.

Строк оплати з умовами договору є таким, що настав.

Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 42 032 334 грн. основного боргу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 315 242,50 грн. стосовно до вимог ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", підлягає поверненню платнику.

Решту судового збору у розмірі 337 742,50 грн., суд стосовно до вимог ст. 129 ГПК України присуджує до стягнення з відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги № 201001 від 01.10.2020, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 15.12.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2189, платіжне доручення № 391 від 30.12.2020.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи договір, платіжне доручення, а також встановлені в договорі ставки розрахунків наданих адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На переконання суду, розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі є сума 15 000,00 грн., інші заявлені витрати на послуги адвоката є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат.

Таким чином, заявлена позивачем вимога, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню судом частково, в розмірі 15 000,00 грн.

У задоволенні заяви про розстрочення або відстрочення виконання рішення суду строком на одинадцять місяців суд відмовляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 статті 238 ГПК України суд у разі необхідності, у резолютивній частині рішення вказує про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з ст. 239 ГПК України суд який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Проте наведена відповідачем підстава для відстрочення виконання судового рішення (тяжке фінансове становище) не є тими виключними обставинами, які давали б можливість для розстрочення виконання судового рішення, оскільки такий незадовільний майновий стан відповідача утворився, зокрема, внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об`єктивних, незалежних від нього обставин.

Крім того, судом враховано, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність коштів у боржника не вважається випадком, який звільняє останнього від відповідальності за порушення ним зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимим доказами наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення, у зв`язку із чим його заява про відстрочення виконання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 185, 191, 231, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Омега-Київ" в частині стягнення 42 032 334 грн. боргу задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Омега-Київ" (01010, м. Київ, вул. І.Мазепи, 3, оф. 174, ідентифікаційний код 39035203) 42 032 334 (сорок два мільйони тридцять дві тисячі триста тридцять чотири) грн. боргу, 337 742 (триста тридцять сім тисяч сімсот сорок дві) грн. 50 коп. судового збору, 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У частині вимог про стягнення 1 500 000 грн. боргу провадження у справі № 910/20505/20 закрити.

Судовий збір у розмірі 315 242,50 грн., сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Омега-Київ" (01010, м. Київ, вул. І.Мазепи, 3, оф. 174, ідентифікаційний код 39035203) на підставі платіжного доручення № 364 від 15.12.2020, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи, повернути з Державного бюджету України платнику.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.03.2021

Суддя І.І. Борисенко