Постанова № 95397617, 10.03.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/1717/21

пр. № 3/759/1286/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Кравець В.М., розглянувши матеріали, що надійшли з УПП в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 006916 від 22.01.2021 р., 15.12.2020 р. о 18:15 у м. Києві по вул. Крижанівського, 4, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MAN TGS 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не переконався в безпечності та скоїв наїзд на транспортний засіб Ford Mondeo, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 006916 від 22.01.2021 р., 15.12.2020 р. о 18:15 у м. Києві по вул. Крижанівській, 4, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MAN TGS 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 , став учасником ДТП, після чого місце події залишив, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.10 ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що він працює водієм, 15.12.2020 р. близько 18:15 приїхав на автомобілі MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , на територію фірми, що за адресою: м. Київ, вул. Крижанівського, 4, де розвантажував товар, на території пробув близько 30 хв. Так, на вказаній території дуже вузькі вулиці, тому він не мав змоги там робити розвороти, лише заїхав туди передньою частиною автомобіля та в подальшому, виїхав заднім ходом, при цьому жодних маневрів не робив, тому жодним чином не міг пошкодити автомобілі, які були припарковані. Крім того, на протязі всього часу, що він там перебував до нього ніхто не звертався з приводу пошкодженого автомобіля. Після того як він вже прямував із м. Києва до м. Біла Церква, через 45 хв., йому на мобільний телефон зателефонував начальник цеху та запитав, чи він не був учасником ДТП, на що він відповів, що ні. В подальшому, близько через 1,5 місяця до нього на фабрику у м. Біла Церква прийшов лист, де було написано, що він порушив ПДР та зателефонував інспектор поліції і попросив зустрітись, приїхавши до інспектора, останній зробив заміри його автомобіля, який знаходився у вимкненому стані, та склав на нього протоколи. Він намагався пояснити інспектору, що кабіна автомобіля, коли він заведений піднімається на 15 см вверх, тому всі його заміри є неправильними, однак його інспектор не вислухав.

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що її офіс знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Крижанівського, 4, 15.12.2020 р. близько 18:15 їй зателефонував начальник охорони та попросив підійти до її припаркованого автомобіля, що вона і зробила, підійшовши до автомобіля їй повідомив начальник охорони, що хтось із працівників почув звук тертя та сфотографував автомобіль, який спричинив механічні пошкодження, в подальшому вона оглянула свій автомобіль та викликала працівників поліцїі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що 15.12.2020 р. близько 18:15 виходив з роботи за адресою: м. Київ, вул. Крижанівського, 4 та на парковці побачив автомобіль Ford Mondeo, д.н.з. НОМЕР_2 , зі свіжими пошкодженнями та помітив фуру, яка маневрувала по території фірми, зокрема, неподалік припаркованого автомобіля Ford Mondeo, д.н.з. НОМЕР_2 . Оцінивши ситуацію він вирішив сфотографував фуру, після чого надіслав фото начальнику охорони. Інших транспортних засобів, які рухались по території не було, безпосередньо момент зіткнення автомобілів він не бачив.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що працює начальником охорони за адресою: м. Київ, вул. Крижанівського, 4, 15.12.2020 р. близько 18:15-18:17 йому зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що на парковці стоїть пошкоджений автомобіль Ford Mondeo, а з території виїжджала фура, яку він сфотографував та відправив йому фото. Він особисто не бачив нічого, лише зі слів ОСОБА_3 йому відомі обставини.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Касьянович Т.В. зазначила, що матеріали справи повністю складені на припущеннях, заміри здійснювались при вимкненому автомобілі, коли автомобіль заведений, то висота кабіни піднімається на 15 см, жоден свідок не бачив моменту події, ОСОБА_1 працює водієм 4 роки, за цей період не був учасником ДТП, тому не вбачає в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Захисник ОСОБА_2 - адвокат Остапенко В.В. зазначив, що якщо зіставити пошкодження, завдані автомобілю Ford Mondeo, д.н.з. НОМЕР_2 , із замірами, які здійснювали працівники поліції транспортного засобу MAN TGS 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 , та із замірами, здійсненими безпосередньо потрепілою свого автомобіля, то можна побачити, що вони співпадають. Крім того, заперечив щодо наданих пояснень адвокатом Касьянович Т.В., оскільки кабіна автомобіля MAN TGS 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 , може підійматись та опускатись на 15 см. Також повідомив, що потерпіла під`їхала на територію офісу лише в другій половині дня, вважає, що саме ОСОБА_1 пошкодив автомобіль ОСОБА_2 , оскільки територія заїзду є невеликою та автомобіль потерпілої міг патрапити у «сліпу зону».

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх захисників -Касьянович Т.В. та Остапенка В.В., свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ч. 1 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За положеннями ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 10.9 ПДР, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Згідно пп. «а» п. 2.10 ПДР, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Судом проаналізовані докази, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час розгляду справи, а саме:

- протоколи про адміністративні правопорушення серії ДПР18 № 006915 та 006916 від 22.01.2021 р.;

- схема місця ДТП, яка сталася 15.12.2020 р. о 18:15 у м. Києві, вул. Крижанівського, 4, згідно якого автомобіль Ford Mondeo, д.н.з. НОМЕР_2 , отримав пошкодження: заднє ліве крило, задня ліва дверка;

- рапорт від 15.12.2020 р. поліцейського УПП в м. Києві старшого сержанта Шашвердяна А.;

- письмові пояснення від 15.12.2020 р. ОСОБА_2 ;

- фото, які містяться на компакт-диску;

- протокол від 22.01.2021 р. огляду транспортного засобу;

- письмові пояснення від 22.01.2021 р. ОСОБА_1 ;

- фото пошкоджень транспортного засобу Ford Mondeo, д.н.з. НОМЕР_2 , надані в судовому засіданні захисником ОСОБА_2 - адвокатом Остапенко В.В.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

За положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 р., п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 р.), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Беручи до уваги наведене, суд, встановлюючи наявність адміністративних правопорушень в діях ОСОБА_1 та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Підтверджень пояснень ОСОБА_1 , наданих в судовому засіданні, зокрема, що він жодним чином не міг пошкодити автомобіль ОСОБА_2 та те, що поліцейським не вірно зроблені заміри його транспортного засобу в судовому засіданні не здобуто та матеріали справи не містять.

Також суд звертає увагу на те, що при співставленні замірів, які зроблені інспектором ВРОМ ЛТП УПП у м. Києві ДПП лейтенантом поліції Матвійчуком Я.О., які додані до протоколу від 22.01.2021 р. огляду транспортного засобу та замірів транспортного засобу Ford Mondeo, д.н.з. НОМЕР_2 , зроблених ОСОБА_2 , які містяться на фото, можна дійти висновку, що пошкодження транспортного засобу MAN TGS 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 , та транспортного засобу Ford Mondeo, д.н.з. НОМЕР_2 , співпадають та знаходяться на одній висоті.

Суд критично відноситься до пояснень ОСОБА_1 , оскільки вони нічим не підтверджені та спростовуються вищенаведеними доказами по справі і розцінює їх як намагання уникнути відповідальності за вчинене.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_1 є винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ч. 2 ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, суд приходить до висновку про накладення на нього стягнення: за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (340,00 грн.) та за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмір п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (255,00 грн.), та зважаючи на вимоги ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення призначити ОСОБА_1 остаточне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (340,00 грн.).

Ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Керуючись ст. ст. 7, 23, 24, 27, 33, 36, 40-1, 122-4, 124, 221, 245, 251 - 252, 276, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн., який підлягає сплаті за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку: UA698999980313040149000026001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Святош.р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) -37993783, банк отримувача -Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) -899998, рахунок отримувача UA708999980313121206000026009, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Святошинський районний суд міста Києва ) судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва до Київського апеляційного суду.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Суддя В.М. Кравець