Ухвала суду № 95396301, 05.03.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 2027/2916/2012

Провадження № 4-с/643/46/21

УХВАЛА

05.03.2021

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу ОСОБА_1 , який діє як законний представник в

інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та

ОСОБА_3

на дії Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко

Дмитра Анатолійовича під час виконавчого провадження з примусового

виконання виконавчих листів, виданих Московським районним судом м.

Харкова у справі № 2027/2916/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» в

особі Харківської філії Акціонерного товариства «Укргазбанк»

до 1. ОСОБА_4

2. ОСОБА_5

3. ОСОБА_2

4. ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної

політики Харківської міської ради

про стягнення заборгованості, виселення та звернення стягнення на предмет

іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

26.01.2021 року ОСОБА_1 (далі – скаржник) звернувся до Московського районного суду м. Харкова зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитра Анатолійовича, відповідно до змісту якої просить суд:

- визнати незаконними та протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича, що полягають у здійсненні ним звернення стягнення на предмет іпотеки – чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , в рахунок погашення заборгованості в розмірі 142 302 доларів США 55 центів та 117 797, 55 грн. стягувачу ПАТ АБ «Укргазбанк» в частині здійснення примусового виконання рішення Московського районного суду м. Харкова у справі № 2027/2916/2012, де боржником є неповнолітня дитина, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати незаконним та протиправним дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича, що полягають у здійсненні ним звернення стягнення на предмет іпотеки – чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості в розмірі 142 302 доларів США 55 центів та 117 797, 55 грн. стягувачу ПАТ АБ «Укргазбанк» в частині вчинення правочину щодо квартири, належній на праві власності неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на праві користування малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без отримання попереднього дозволу органів опіки та піклування;

- скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича від 15.05.2020 про відкриття виконавчих проваджень № 61100506 та № 62096914 на підставі виконавчих листів № 2027/2916/2012, виданих 26.04.2018 року Московським районним судом м. Харкова про звернення стягнення на предмет іпотеки – чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості в розмірі 142 302 доларів США 55 центів та 117 797, 55 грн. стягувачу ПАТ АБ «Укргазбанк» як такі, що винесені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Обґрунтовуючи заявлені вимоги скаржник вказує на те, що:

- в порушення статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» щодо необхідності отримання попереднього дозволу органів опіки та піклування щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування мають діти, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенком Д.А. без отримання попереднього дозволу органів опіки та піклування передано Державному підприємству «Сетам» відомості щодо реалізації квартири шляхом проведення електронних торгів;

- в порушення пункту 8 частини 2 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А., незважаючи на пряму заборону Закону щодо виконання рішень, за якими боржниками є діти, здійснює виконання виконавчих листів, в яких боржником є неповнолітній син скаржника – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- всупереч приписів чинного законодавства приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.О. передана Державному підприємству «Сетам» для відчуження квартира, яка підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тобто на реалізацію якого існує мораторій.

За таких обставин, дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А., які спрямовані на незаконне відчуження предмету іпотеки, а саме: відкриття виконавчих проваджень № 61100506 та № 62096914 та подання заявки на реалізацію арештованого майна на електронних торгах скаржник вважає протиправними, оскільки вони здійснені в порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про виконавче провадження», та порушують законні права та охоронювані законом інтереси неповнолітніх дітей скаржника – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є власником вказаної квартири, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якими зазначене нерухоме житло використовується як місце постійного проживання, та у разі його незаконного відчуження позбавить їх ефективного захисту, за яким скаржник звернувся до суду з метою усунення порушень закону та поновлення прав неповнолітніх дітей.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27.01.2021 розгляд скарги призначено на 05.02.2021 року.

05.02.2021 року боржником ОСОБА_4 надані письмові пояснення щодо поданої скарги, відповідно до змісту яких боржник вказує на те, що в порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» приватний виконавець Бабенко Д.А., зловживаючи своїми повноваженнями, надав інформацію Державному підприємству «Сетам» щодо відчуження 3/4 частин іпотечної квартири, на яку поширюється дія мораторію щодо відчуження, введеного означеним Законом, у зв`язку з чим ДП «Сетам» виставило на реалізацію зазначене нерухоме майно як предмет іпотеки шляхом проведення електронних торгів.

Також боржник вважає, що зазначені дії приватного виконавця Бабенко Д.А. здійснені з порушенням вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про виконавче провадження», та порушують законні права та охоронювані законом інтереси неповнолітніх дітей скаржника – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки для здійснення відчуження іпотечної квартири приватним виконавцем не отримано попередній дозвіл органів опіки та піклування, та ним здійснюється виконання рішення на примусове виконання якого міститься пряма заборона Закону України «Про виконавче провадження», оскільки за вказаним рішенням боржником є неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, 05.02.2021 року стягувачем були подані заперечення на скаргу, відповідно до змісту яких стягувач вказує про те, що дії приватного виконавця є правомірними, а скарга є такою, що не підлягає задоволенню.

05.02.2021 року розгляд скарги відкладено на 22.02.2021 року у зв`язку з поданням приватним виконавцем клопотання про відкладення розгляду скарги для надання йому можливості подати пояснення щодо поданої скарги.

12.02.2021 року приватним виконавцем подано до суду заперечення на скаргу, відповідно до змісту яких приватний виконавець заперечує проти задоволення скарги та вважає її необґрунтованою, оскільки вважає, що всі дії вчинені ним з дотриманням вимог чинного законодавства, а дана скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки скаржник не є стороною у спірних виконавчих провадженнях.

22.02.2021 року до суду боржником ОСОБА_4 були подані письмові пояснення на доводи, викладені у запереченнях приватного виконавця.

22.02.2021 року розгляд скарги було відкладено на 05.03.2021 року у зв`язку з клопотанням стягувача.

У судове засідання 05.03.2021 року учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 450 Цивільного процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд вважає за можливості розглянути подану скаргу без їх участі.

Розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А., суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Верховний Суд у постанові від 15.01.2020 у справі № 910/7221/17 зазначив, що в силу приписів вищевказаної статті Закону виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується «правомірна поведінка» виконавця.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктом 9 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного/приватного виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.03.2012 у справі № 2027/2916/12 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Харківської філії Акціонерного банку «Укргазбанк» задоволено:

- стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Харківської філії АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 119 від 03.05.2007 у розмірі 142 302, 55 доларів США та пеню в сумі 117 797, 55 грн.;

- в рахунок погашення зазначеної заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки – чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ;

- виселено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого нежитлового приміщення.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13.02.2013 вищевказане судове рішення залишено без змін.

Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20.10.2017 в рахунок погашення заборгованості в розмірі 142 302, 55 доларів США та 117 797, 55 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки – чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Приватним виконавцем Бабенко Д.А. здійснюється виконавче провадження № 62100506 та № 62096914 з примусового виконання виконавчих листів № 2027/2916/2012 від 20.10.2017, виданих на виконання рішення Московського районного суду м. Харкова у справі № 2027/2916/2012 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме чотирьохкімнатної квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Стягувачем в означених виконавчих провадженнях є ПАТ АБ «Укргазбанк».

Відповідно до листа № 8453/08-18-20 від 30.12.2020 Державне підприємство «Сетам» на виконання абзацу 4 пункту 2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 повідомило відомості щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів: реєстраційний номер лота 460323 (уцінено лот № 428596), відомості про предмет іпотеки – Ѕ частки чотирьохкімнатної квартири загальною площею 106,8 м.кв., розташованої за адресою АДРЕСА_2 , день та час проведення електронних торгів – 27.01.2021 року о 09:00 год., початкова ціна продажу майна – 694 720, 00 грн.

Крім того, відповідно до листа № 8454/08-18-20 від 30.12.2020 Державне підприємство «Сетам» на виконання абзацу 4 пункту 2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 повідомило відомості щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів: реєстраційний номер лота 460324 (уцінено лот № 428603), відомості про предмет іпотеки –1/4 частки чотирьохкімнатної квартири загальною площею 106,8 м.кв., розташованої за адресою АДРЕСА_2 , день та час проведення електронних торгів – 27.01.2021 року о 09:00 год., початкова ціна продажу майна – 347 360, 00 грн.

Стосовно доводів скаржника в частині того, що в порушення ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» щодо необхідності отримання попереднього дозволу органів опіки та піклування щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування мають діти, приватним виконавцем без отримання попереднього дозволу органів опіки та піклування передано Державному підприємству «Сетам» на реалізацію квартиру АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Згідно пункту 1 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядок реалізації арештованого майна), реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі):

- копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;

- копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» - копія акта опису та арешту майна боржника;

- копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»);

- у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду;

- копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень) визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

Проте, відповідно до відомостей з Реєстру територіальної громади міста Харкова як на момент вчинення оскаржуваних виконавчих дій, так і на момент розгляду скарги в суді, відсутні жодні відомості про те, що неповнолітні діти скаржника зареєстровані або користуються спірною квартирою.

Більш того, неповнолітній син скаржника ОСОБА_2 , який на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2007 року був одним із власників квартири АДРЕСА_1 , на підставі заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.03.2012 у справі № 2027/2916/12 виселений з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого нежитлового приміщення.

Надані скаржником довідки № 43 від 14.06.2016, № 09 від 03.02.2015, № 51 від 10.09.2014, № 10 від 03.02.2014 суд до уваги не приймає, оскільки вони жодним чином не підтверджують факт проживання неповнолітніх дітей скаржника у спірній квартирі як на момент вчинення приватним виконавцем оскаржуваних виконавчих дій, так і на момент розгляду скарги в суді.

За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку у приватного виконавця не було підстав для отримання попередньої згоди органу опіки та піклування на реалізацію спірної квартири, оскільки будь-яких доказів того, що право власності на цю квартиру або право користування цією квартирою мають неповнолітні діти скаржника матеріали справи не містять.

Також суд не приймає до уваги доводи скаржника про те, що в порушення пункту 8 частини 2 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А., незважаючи на пряму заборону Закону щодо виконання рішень, за якими боржниками є діти, здійснює виконання виконавчих листів, в яких боржником є неповнолітній син скаржника – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки приватним виконавцем здійснюється виконання виконавчих листів, в якому боржниками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а не неповнолітній син скаржника – ОСОБА_2 .

Стосовно доводів скаржника в частині того, що приватним виконавцем передана Державному підприємству «Сетам» для відчуження квартира, яка підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тобто на реалізацію якої існує мораторій, суд зазначає наступне.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-VII), згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці;

- у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Мораторій (заборона) на примусове відчуження майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, який встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», має цільовий характер і є державною гарантією захисту конституційних прав та інтересів громадян, які отримали кредити саме в іноземній валюті.

Для застосування цієї державної гарантії захисту конституційних прав та інтересів громадян, які отримали кредити саме в іноземній валюті, обов`язковою є сукупність зазначених вище обставин, оскільки вказаний закон не підлягає застосуванню до будь-яких правовідносин, що випливають із договору іпотеки.

На підставі наявних в матеріалах справи відомостей, отриманих з Реєстру територіальної громади м. Харкова, судом встановлено, що як на момент вчинення приватним виконавцем оскаржуваних виконавчих дій, так і на момент розгляду скарги в суді, у квартирі АДРЕСА_1 жодних зареєстрованих осіб не значиться.

Інших належних доказів на підтвердження того, що вказана квартира використовується неповнолітніми дітьми скаржника як місце їх постійного проживання матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд вважає, що скаржником не надано доказів на підтвердження обставин, на які він посилається у скарзі, а саме доказів того, що квартира АДРЕСА_1 використовується неповнолітніми дітьми скаржника як місце їх постійного проживання.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що на вищевказане нерухоме майно не розповсюджуються положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а дії приватного виконавця під час здійснення виконавчих проваджень № 62100506 та № 62096914 відповідають приписам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими, а наведені скаржником обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду скарги, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитра Анатолійовича під час виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих Московським районним судом м. Харкова у справі № 2027/2916/2012.

При цьому, суд не погоджується з доводами приватного виконавця в частині того, що вказана скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки скаржник звертався з такими вимогами до Харківського окружного адміністративного суду і ухвалою від 28.01.2021 у справі № 520/970/21 закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича, третя особа - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції акціонерного банку "Укргазбанк" про визнання дій протиправними та скасування постанови, і роз`яснено, що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі – Суд), яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Отже, відмова у розгляді даної скарги на дії приватного виконавця з посиланням на те, що вона підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, враховуючи ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 520/970/21, призведе до порушення права скаржника на доступ до правосуддя, а також забезпечення його права на справедливий суд.

Керуючись ст. ст. 447, 448 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 , який діє як законний представник в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на дії Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитра Анатолійовича під час виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих Московським районним судом м. Харкова у справі № 2027/2916/2012.

2. Відповідно до статті 261 Цивільного процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили після її підписання, та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня підписання її повного тексту шляхом подання у відповідності до п. 15.5. ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Цивільного процесуального кодексу України апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду або через Московський районний суд м. Харкова.

Повний текст ухвали складено 05.03.2021 року.

Суддя Н.В. Новіченко