Рішення № 95395357, 25.02.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3176/19

Провадження № 2/711/105/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

його представника ОСОБА_2 ,

представників відповідача Коваленко А.П., Хабло О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Черкаської області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства і прокуратури, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до Державної казначейської служби України, Прокуратури Черкаської області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування за рахунок коштів державного бюджету України завданої йому моральної шкоди в розмірі 500000 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 16.10.2009 року близько 18 год. 10 хв. на перехресті вулиць Шевченка-Черкаська в м. Золотоноша, Черкаської області сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок зіткнення автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням та автомобіля «ВАЗ-210934-20», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . При цьому пасажирка автомобіля, яким керував позивач, ОСОБА_4 та пасажир автомобіля під керуванням ОСОБА_3 . ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Також позивач вказує, що 21.10.2009 року відділом розслідування ДТП СУ ГУМВС України в Черкаській області відносно нього (позивача) було порушено кримінальну справу № 3800900209 за ч. 1 ст. 286 КК України та 22.10.2009 року, як підозрюваному у скоєнні злочину, йому було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Тоді ж, 22.10.2009 року, було винесено постанову про визнання належного позивачеві автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 речовим доказом по справі зі зберіганням його на території Придніпровського PB ГУМВС України в Черкаській області.

16.04.2010 року позивачеві ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та повторно обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

В подальшому вказана кримінальна справа була скерована до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області для розгляду по суті, яку згодом було повернуто для проведення додаткового розслідування з наданням вказівок, які слідчі дії необхідно провести додатково.

Після повторного направлення кримінальної справи до означеного вище суду та її розгляду по суті 30.09.2010 року постановою суду її було повернуто прокурору Черкаської області для організації проведення додаткового розслідування. В постанові зокрема зазначено, що - «суд вважає, що подальший розгляд даної кримінальної справи не можливий без вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності учасника даної ДТП - ОСОБА_3 , що є суттєвою неповнотою досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні».

Однак, в ході проведення досудового слідства справа знову була направлена для розгляду по суті до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області без виконання вказівок суду, яка постановою суду від 24.05.2011 року в черговий раз направлена прокурору Черкаської області для проведення додаткового розслідування та виконання вказівок суду.

Позивач вважає, що посадові особи ОВС та прокуратури, причетні до розслідування даної кримінальної справи, зловживали своїм службовим становищем, категорично не виконували вказівок суду і, після чергового направлення справи для розгляду по суті, постановою від 10.09.2012 року справа знову була направлена прокурору Черкаської області для проведення додаткового розслідування.

Згідно вимог КПК України, що вступив в силу з 19.11.2012 року, дана кримінальна справа була перереєстрована як кримінальне провадження та внесена в відомості до ЄРДР 16.01.2013 року за № 12013250020000054 і направлена для подальшого розслідування в СВ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області.

Обраний відносно позивача запобіжний захід - підписка про невиїзд, не змінювався і не скасовувався.

Позивач ОСОБА_1 також зазначає, що протягом декількох років ним були направлені в прокуратуру Черкаської області та ГУНП в Черкаській області, а також у вищі інстанції понад 100 скарг на бездіяльність посадових осіб, як поліції, так і прокуратури при розслідуванні даного провадження і щоразу отримувались відповіді, що розслідування продовжується та його хід знаходиться на контролі у вищих інстанціях.

Таким чином, протягом майже десяти років по провадженню тривало досудове розслідування і в зв`язку з покладеною на позивача забороною на виїзд з постійного місця проживання та відсутності відповідної постанови про його скасування, позивач не мав можливості відвідувати своїх батьків, котрі проживали в м. Краснодар, Російської Федерації та потребували моральної, фізичної і матеріальної допомоги в зв`язку з наявними у них захворюваннями, а також позивач не міг прийняти участі в їх похоронах і відвідати могили самих близьких людей, що додатково завдавало йому особливі моральні страждання. Також були порушені нормальні взаємостосунки в сім`ї позивача, з його друзями та знайомими. Позивач зазначає, що він зазнав моральних страждань, пов`язаних з практичною неможливістю спонукати посадовців провести по справі всебічне, повне, об`єктивне розслідування та притягнути до кримінальної відповідальності винної в даній ДТП особи. Слідчим органом, при винесенні постанов про призначення судових автотехнічних експертиз, постійно, на думку позивача, умисно надавалися експертам спотворені вихідні дані обставин ДТП, незважаючи на те, що вони були встановлені уже на початку розслідування даної справи.

Позивач вказує, що на чергову його скаргу ним була отримана відповідь за підписом першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури Черненко Т.Ю. за № 179-43-17вих19 від 11.03.2019 року, в якій йому було повідомлено, що вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що він (позивач) має правовий статус свідка, але з цього приводу жоден посадовець, причетний до розслідування даного кримінального провадження не повідомив та не вручив позивачу копію постанови про закриття відносно нього кримінального провадження.

Отримавши вказану відповідь прокуратури, він (позивач) звернувся до керівництва слідчого підрозділу Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області з вимогою надати постанову по провадженню, на підставі якої та коли йому надано статус не обвинуваченого по провадженню а свідка.

09.04.2019 року, після чергового звернення позивача ОСОБА_1 до службових осіб Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області, йому було вручено копію постанови про закриття кримінального провадження № 12014250150000054, винесену слідчим Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Науменко Ю.М., в якій зазначено, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013250020000054 від 16.01.2013 року, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.

Таким чином, вважає що, починаючи з 22.10.2009 року до 25.03.2019 року, тобто понад 9 років та 5 місяців, йому спричинялись моральні страждання, які носять тривалий характер, зважаючи на те, що він являється учасником бойових дій та інвалідом 2-ї групи.

У відповідності до положень ст. ст. 23, 24, 1176 ЦК України, ст. ст. 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень і забезпечує гарантію судового захисту, як основної форми захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

У відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення у способі звернення до суду та відшкодування збитків майнової на моральної шкоди.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини службових і посадових осіб органу, що здійснює ОРД, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Статтею 42 КПК України передбачено право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює ОРД, досудове розслідування, прокурора або суду в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилась.

Відповідно до положення статті 130 КПК України - шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює ОРД, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Позивач вказує, що на даний час таким законом є Закон України «Про відшкодування шкоди заданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) відповідно до ст. ст. 1, 2 якого, відшкодуванню підлягає шкода, яка завдана громадянинові внаслідок незаконного взяття і тримання під вартою, проведення неправомірних обшуків та виїмки, незаконним застосуванням запобіжного заходу, незаконне відсторонення від посади та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначається виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, що діють на час розгляду справи починаючи з часу пред`явлення обвинувачення.

Позивач зазначає, що він перебував під слідством і судом починаючи з 22 жовтня 2009 року, тобто з дня обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд до дня винесення постанови про закриття кримінального провадження, тобто до 25 березня 2019 року, що складає більше 9 років 5 місяців, тобто 113 місяців.

А тому, просить стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з державного бюджету, на його користь на відшкодування моральної шкоди в сумі 500 000 грн.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2019 року дану справу передано судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Шиповичу В.В.

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Шиповича В.В. від 15.04.2019 року було відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

03.05.2019 року представником відповідача - прокуратури Черкаської області був поданий до суду відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Черкаської області. В обґрунтування відзиву на позов вказує, що дійсно 16.10.2009 року, близько 18 год. 10 хв. водій автомобіля «VOLKSWAGEN-PASSAT» д.р.н. НОМЕР_1 гр. ОСОБА_1 , рухаючись на перехресті вулиць Шевченка та Черкаської в м. Золотоноша, виконуючи поворот ліворуч, порушив п. 16.6 Правил дорожнього руху України та скоїв зіткнення із автомобілем «ВАЗ-210934-20» д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням гр. ОСОБА_3 , який рухався по вул. Шевченка від вул. Новоселівська в напрямку Залізничного вокзалу м. Золотоноша, в результаті чого пасажир автомобіля «VOLKSWAGEN-PASSAT» ОСОБА_4 , отримала тілесні ушкодження.

СВ по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Черкаській області було порушено кримінальну справу № 3800900209 відносно гр. ОСОБА_1 за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

В подальшому, 07.03.2012 року, дану кримінальну справу направлено до Золотоніського міськрайонного суду для розгляду. Постановою Золотоніського міськрайонного суду від 10.09.2012 року кримінальну справу повернуто прокурору для організації проведення досудового розслідування та 16.01.2013 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (кримінальне провадження № 12013250020000054). Досудове розслідування у кримінальному провадженні проводилось слідчим відділенням Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області. За результатами досудового розслідування слідчим СВ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Науменком Ю.М. 25.03.2019 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

В зв`язку із закриттям кримінального провадження, 25.03.2019 року у позивача ОСОБА_1 виникло право ставити питання про відшкодування шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Однак, 24.04.2019 року рішення про закриття кримінального провадження прокурора скасовано прокурором Золотоніської місцевої прокуратури Компанієць М.В., як необґрунтоване. На цей час досудове розслідування триває. Таким чином підстав для розгляду питання про відшкодування шкоди відповідно до вимог Закону на даний час немає.

10.05.2019 року представником відповідача - Головного управління Національної поліції в Черкаській області був поданий до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування відзиву на позовну заяву вказує, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до п.3 Постанови пленуму Верховного Суду України № 4 від 1.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної коди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 9 цієї ж Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне (за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіяні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Позивач повинен в підтвердження своїх доводів про заподіяння йому моральної шкоди, надати докази застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків.

Також, відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 року становив 3723 грн.

Однак відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не встановлюється, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» - 1762 грн.

В даному випадку, зміни до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» на цей час законодавцем не внесено, тому при визначенні розміру моральної шкоди, слід керуватися Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 року, який набрав чинності 01.01.2017 року.

Разом з тим, слід зазначити, що у вказаному спорі позивач має довести не лише факт реабілітації, а й наявність у зв`язку з цим моральної шкоди та її розмір. До даних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди. Це право реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди, її розміру.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, в які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами у цивільній справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення справи.

Підставою для звернення ОСОБА_1 з позовом до суду було закриття кримінального провадження № 12013250020000054 у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (постанова від 25.03.2019 року).

У зв`язку із закриттям кримінального провадження, у позивача виникло право ставити питання про відшкодування шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Проте, 24.04.2019 року рішення про закриття кримінального провадження скасовано прокурором Золотоніської місцевої прокуратури, як необґрунтоване.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом виникає у випадках - закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Таким чином, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є передчасними та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно розпорядження від 14 травня 2019 року (№ 56) за підписом керівника апарату Придніпровського районного суду м. Черкаси Дзюман Л.В., проведено повторний автоматизований розподіл даної справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2019 року - справу передано для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Скляренко В.М.

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Скляренко В.М. від. 17.05.2019 року, прийнято дану справу до свого провадження та призначено по ній підготовче судове засідання.

20.05.2019 року позивачем ОСОБА_1 були подані відповіді на відзиви на позов, надані відповідачами: прокуратурою Черкаської області та Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області. Позивач ОСОБА_1 вказує, що відповідачами в їх відзивах на його позовну заяву жодним чином не заперечуються обставини тривалого розслідування вказаного кримінального провадження відносно нього і факт, що, у зв`язку із закриттям кримінального провадження 25.03.2019 року, у позивача виникло право ставити питання про відшкодування шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а відтак і визнається позов в цій частині.

Крім того, вказує, що представником відповідача Головного управління Національної поліції в Черкаській області Корнієнко О.В. не визнається бездіяльність посадових осіб слідчого управління та прокуратури Черкаської області, які порушили вимоги ст. ст. 2, 9 КПК України при розслідуванні відносно нього (позивача) кримінального провадження, яке тяглося понад дев`ять років, незважаючи на те, що ним в зазначений період часу було направлено в Золотоніську місцеву прокуратуру, прокуратуру Черкаської області та Генеральну прокуратуру, Головному управлінню Національної поліції в Черкаській області та МВС України біля 100 скарг на бездіяльність осіб, причетних до розслідування даного кримінального провадження та прохання прийняти міри до активізації проведення необхідних слідчих дій та завершення розслідування в розумні строки, передбачені ст. ст. 28, 114 КПК України, а також мало місце неодноразове звернення до слідчого судді Золотоніського міськрайсуду зі скаргами на бездіяльність слідчого та процесуального прокурора під час досудового розслідування, але намагання встановити істину по справі позитивних результатів не дали.

Також вказує, що постанова прокурора про скасування постанови про закриття кримінального провадження була винесена вже після його (позивача) звернення до суду про стягнення моральної шкоди, що підтверджує умисне намагання прокурора відтермінувати строк звернення позивача до суду, чим і збільшити мінімальну суму стягнення грошових коштів з Державного бюджету, так як слідчі органи намагаються ухилитися від притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка фактично своїми діями грубо порушила Правила дорожнього руху України, що призвело до негативних наслідків.

Крім того, відповідачем у поданому відзиві жодним чином не заперечується, що ним (позивачем) на дії та бездіяльність прокуратури та слідчих упродовж декількох років до різних інстанцій було подано значну кількість скарг при розслідуванні даного провадження і щоразу отримувалися відповіді (а, фактично, формальні відписки), що розслідування продовжується та його хід знаходиться на контролі у органів вищого рівня.

Відповідно до положень п. 9 Перехідних положень КПК України (2012 року) «Запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом».

А відтак, вважає, що він правомірно звернувся до суду з даним позовом і просить суд, при розгляді справи по суті, заперечення, вказані у відзивах на позов, до уваги не приймати.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.10.2019 року закрито підготовче судове засідання по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Черкаської області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства і прокуратури, та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Пятін Є.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з державного бюджету, на відшкодування моральної шкоди в сумі 500 000 грн.

В судовому засіданні представник відповідача - Черкаської обласної прокуратури - прокурор Хабло О.М. просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 з зв`язку з його безпідставністю. Також при винесенні рішення просив врахувати обґрунтування, наведені у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Черкаській області Коваленко А.П. просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 з зв`язку з його передчасністю. Також при винесенні рішення просила врахувати обґрунтування наведені у відзиві на позовну заяву.

В судове засідання представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби в Черкаській області не з`явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Пятіна Є.В., представника відповідача Черкаської обласної прокуратури - прокурора Хабло О.М., представника відповідача Головного управління Національної поліції в Черкаській області - Коваленко А.П., дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

В судовому засіданні встановлено, що постановою слідчого СВ по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Черкаській області від 21.10.2009 року було порушено кримінальну справу № 3800900209 відносно ОСОБА_1 по факту порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження за ч. 1 ст. 286 КК України (а.с. 47).

Досудове розслідування по даній справі проводилося СВ по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Черкаській області.

Постановою слідчого СВ по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Черкаській області від 22.10.2009 року гр. ОСОБА_4 , як підозрюваному у скоєнні вказаного злочину, було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (а.с. 9).

Також постановою слідчого СВ по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Черкаській області від 22.10.2009 року визнано автомобіль «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 речовим доказом по справі зі зберіганням його на території Придніпровського PB ГУМВС України в Черкаській області (а.с. 10)

28.04.2010 року прокурором Черкаської області затверджений обвинувальний висновок по кримінальній справі № 3800900209 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 11-20).

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.09.2010 року у справі № 1-39/102306 кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України повернуто прокурору Черкаської області для організації та проведення додаткового розслідування, запобіжний захід ОСОБА_1 залишений попередній - підписка про невиїзд (а.с. 21).

07.03.2012 року прокурором Черкаської області затверджений обвинувальний висновок по кримінальній справі № 3800900209 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 22-27).

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.09.2012 року у справі № 2306/1562/12 кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України направлено прокурору Черкаської області для організації та проведення додаткового розслідування, запобіжний захід ОСОБА_1 залишений попередній - підписка про невиїзд (а.с. 28-31).

16.03.2013 року до ЄРДР внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, кримінальне провадження № 12013250020000054 (а.с. 48-49).

Постановою слідчого Золотоніського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області від 25.03.2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013250020000054 від 16.01.2013 року, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а матеріали направлені до Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області для прийняття рішення щодо притягнення винних до адміністративної відповідальності (а.с. 33-35).

Листом першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури від 11.03.2019 року №179-43-17вих.19 ОСОБА_1 повідомлено, що 16.01.2016 року були внесені відомості до ЄРДР за №12013250020000054 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в якому ОСОБА_1 має правовий статус свідка (а.с. 32).

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршенням здібностей потерпілого або позбавленням його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються принципи розумності і справедливості.

Враховуючи роз?яснення п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року зі змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», - під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров?я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, слід виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, норми права дають підстави вважати, що під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти наявність такого негативного емоційного сприйняття особою вчинених стосовно неї протиправних дій чи бездіяльності, що досягло певного психологічного стану фізичних чи душевних страждань (відчуття неспокою, хвилювання, образи, дискомфорту тощо).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого чи прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.

При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справи про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовим нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення шкоди. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Звертаючись до суду з даним позовом про відшкодування моральної шкоди позивач ОСОБА_1 , як на підставу позову посилається на те, що посадові особи органів внутрішніх справ та прокуратури, причетні до розслідування кримінального провадження відносно нього за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, протягом тривалого часу затягували досудове розслідування, в зв`язку з чим за позивачем продовжував зберігатись обраний йому запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Відповідно до положень частини третьої статті 12 ЦПК України, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.

Як встановлено в судовому засіданні, постановою прокурора Золотоніської місцевої прокуратури від 24.04.2019 року скасовано постанову слідчого від 25.03.2019 року про закриття кримінального провадження №12013250020000054, кримінальне провадження направлене для проведення досудового розслідування заступнику начальника ВП ГУНП в Черкаській області. Дана постанова мотивована тим, що вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що досудове розслідування проведено з порушенням вимог ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження (а.с. 50-51, 149).

Постановою слідчого Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області від 31.10.2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013250020000054 від 16.01.2013 року, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а матеріали направлені до Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області для прийняття рішення щодо притягнення винних до адміністративної відповідальності (а.с. 150-152).

Постановою прокурора Золотоніської місцевої прокуратури від 19.11.2019 року скасовано постанову слідчого від 19.11.2019 року про закриття кримінального провадження №12013250020000054, кримінальне провадження направлене для проведення досудового розслідування заступнику начальника ВП ГУНП в Черкаській області. Дана постанова мотивована тим, що вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що досудове розслідування проведено з порушенням вимог ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження (а.с. 153).

18.03.2020 року старший слідчий СВ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Кавун Р.А. надав згоду на розголошення даних досудового розслідування та надання суду необхідних документів (а.с. 154).

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013250020000054 на даний час триває. Сам по собі факт того, що прийняте слідчим процесуальне рішення про обрання позивачу ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, який був залишений позивачу в період досудового розслідування, не тягне наслідків цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність посадових осіб органів внутрішніх справ, прокуратури чи суду заподіяли йому моральної шкоди.

В розумінні ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право у позивача на відшкодування моральної шкоди могло мати місце лише за умови встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади), а також у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Оскільки кримінальне провадження № 12013250020000054 не є закритим і в ньому до даного часу проводиться досудове розслідування, а процесуальних рішень про незаконність обрання позивачу ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та визнання автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 речовим доказом та його вилучення не приймалось, відповідно підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди з підстав, визначених ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та ст. 1174 ЦК України немає.

До того ж позивачем і не надано суду належних доказів того, з якого саме часу його процесуальний статус обвинуваченого у кримінальному провадженні був змінений на процесуальний статус свідка. Лист першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури від 11.03.2019 року тільки вказує на зазначені обставини, однак не підтверджує часу з якого відбулися такі зміни.

Щодо довготривалості досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, то зазначені обставини не є підставою для відшкодування моральної шкоди в порядку визначеному вищевказаним Законом.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Для наявності підстав для зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 року у справі №916/1423/17 надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу і на те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції особа може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтовує її розмір.

До аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд в своїй постанові від 22.01.2021 року у справі №552/3695/20.

В судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 та його представником не довело належними і допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди внаслідок надмірної тривалості досудового розслідування, а також причинного зв`язку між діями посадових осіб відповідачів та настанням тих негативних наслідків, про які він вказує в позові.

В тому числі, позивачем не надано суду і доказів того, що він звертався зі скаргами (як про це зазначено в позові) на бездіяльність органу досудового розслідування та що така бездіяльність, в передбаченому законом порядку, визнавалася протиправною.

Також не підтверджено належними доказами, що автомобіль «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 незаконно був визнаний речовим доказом та поміщений на зберігання на території Придніпровського РВ ГУ МВС України в Черкаській області. При цьому, суд враховує, що даний автомобіль мав сліди деформації та пошкодження, які виникли під час дорожньо-транспортної пригоди, тому відповідно останній і був визнаний речовим доказом у вищевказаному кримінальному провадженні.

А тому, враховуючи викладене вище, докази, якими обґрунтовується даний позов, суд вважає, що позивач не довів належними та переконливими доказами факту заподіяння йому моральної шкоди, її розміру, а також причинного зв`язку між зазначеними діяннями та можливим настанням шкоди, а тому приходить до висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову до Державної казначейської служби України, Прокуратури Черкаської області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства і прокуратури. Судові витрати віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 77-84, 259, 263-265, 268, 270 ЦПК України, ст. 16, 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) до Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6), Прокуратури Черкаської області (код ЄДРПОУ 02911119, юридична адреса: м. Черкаси, бул. Шевченка, 286), Головного управління Національної поліції в Черкаській області (код ЄДРПОУ 40108667, юридична адреса: м. Черкаси, вул. Смілянська, 57) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства і прокуратури - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Повний текст судового рішення складений 25.02.2021 року.

Головуючий: В.М. Скляренко