Рішення № 95393651, 23.02.2021, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2-а/679/4/2021

Справа № 679/131/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Базарника Б.І.,

за участю секретаря судового засідання Дмітрієвої О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Зінченка С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Нетішин в порядку спрощеного позовного провадження справу № 679/131/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нетішинської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нетішинської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначив, що 18.11.2020 року працівником Комунального підприємства Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об`єднання» складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ст. 152 КУпАП, а саме за відсутність договору на послугу з поводженням з побутовими відходами за адресою АДРЕСА_1 , між ним та КП НМР «ЖКО». Свої дії працівник КП НМР «ЖКО» обґрунтував тим, що згідно рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 27.08.2020 року № 367/2020 є єдиним надавачем послуги з поводження з побутовими відходами на території міста Нетішин.

Зазначає, що 24.12.2020 року Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Нетішинської міської ради прийнято постанову № 82 від 24.12.2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, за вчинення правопорушення передбаченого ст. 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Вважає, що адміністративна комісія при винесені оскаржуваної постанови допустила порушення норм права, зважаючи на наступні обставини.

Вказує, що КП НМР «ЖКО» не має права змушувати споживачів, у тому числі за допомогою адміністративного примусу, укладати з ним же договори на поводження з відходами.

Водночас зазначає, що порядок укладання договорів визначений зокрема Цивільним Кодексом України, та передбачає собою вільне волевиявлення сторін і ні в якому разі, не може бути примусом. Так, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (п.3 ч. 1 ст.3 ЦК України). Відповідно до вимог ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною третьою ст. 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Ця умова є однією із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину. В протилежному випадку такий правочин визнається недійсним. Тому є неприйнятним встановлення адміністративної відповідальності за ухилення суб`єктів господарювання та громадян від укладання договору на послуги з поводження з побутовими відходами (як зазначено в оскаржуваній постанові).

Примус у вигляді адміністративної відповідальності за ухилення від укладення договору на послуги щодо поводження з побутовими відходами є неприпустимим.

Як зазначено у ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Споживачем є фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Таким чином, саме громадянин визначає бути йому споживачем чи ні.

Зазначене відображено також у спеціалізованих роз`ясненнях щодо сфери поводження з відходами Міністерства розвитку громади та території України від 13.03.2020 року, відповідно до якого власники житлових будинків приватної власності мають право самостійно обирати і надавача послугу з вивезення сміття. Така ж позиція відображена у п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. № 1070, якою затверджені Правила надання послуг з вивезення побутових відходів.

Стверджує, що працівники підприємства, яке є монополістом в сфері надання послуг з поводження з побутовими відходами, не можуть притягувати до відповідальності за не укладення з ними ж договорів, оскільки це є порушенням ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Крім того, статтею 152 КУпАП не передбачена відповідальність за не укладення договору зі спеціалізованою організацією на вивезення побутових відходів, а тому вважає, що відсутня подія адміністративного правопорушення.

Також зазначає, що протокол про притягнення до адміністративної відповідальності, на основі якого винесена оскаржувана постанова складений особою, яка не мала відповідних повноважень.

Згідно із статтею 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до п.1.6. рішення виконавчого комітету міської ради від 05.11.2020 № 495/2020 визначено перелік осіб, на яких покладено обов`язок складення протоколів про адміністративні правопорушення за порушення норм і правил у сфері благоустрою на території міста.

Відповідно до чинних на сьогодні Правил благоустрою м.Нетішина від 21.12.2018 року №48/3367 п. 10.1.1. контроль за станом благоустрою міста, а також контроль за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання вимог Правил благоустрою на території м. Нетішин здійснюється: Нетішинською міською радою; виконавчим комітетом Нетішинської міської ради, його структурними підрозділами та управліннями; управлінням Держспоживслужби в Славутському районі; Нетішинським відділенням поліції Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області; іншими уповноваженими та посадовими особами відповідно до рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 16 березня 2017 року №144/2017.

Тобто у Правилах благоустрою, міститься норма, яка є блакетною по відношенню до рішень міської ради, нечинною не визнана, зміни, у встановленому порядку до неї внесені не були щодо осіб, які мають функції щодо притягнення до відповідальності. У самих правилах благоустрою: не міститься посилання на Рішення виконавчого комітету міської ради від 05.11.2020 № 495/2020. А отже вважає, що особи, визначені в ньому не мають право складати протоколи про адміністративні порушення.

Крім того, рішенням № 495/2020 дію рішення №144/2017 не скасовано та змін до Правил благоустрою не внесено.

Також зазначає про те, що відсутні підстави для притягнення до відповідальності за ст. 152, про порушення п. 8.1. Правил благоустрою м.Нетішина, з огляду на те, що відповідно до формулювання п.8.1. Правил благоустрою м.Нетішина, передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни (співвласники багатоквартирних будинків та власники садибних житлових будинків) зобов`язані укладати договори на вивезення сміття та вторинних матеріалів відповідно до діючих нормативно-правових актів. Тобто відповідальність передбачена за відсутність договору на вивезення відходів. Представники КП НМР «ЖКО» вимагають укладення договору на поводження з відходами. Вказує, що законом визначено лише послугу з поводження з відходами, а його притягнули до відповідальності за відсутність договору з вивезення, діючи таким чином протиправно.

Крім того, п. 8.1 Правил благоустрою м. Нетішин передбачено, обов`язок укласти договір на послугу з вивезення побутових відходів, однак не вказано, що такий договір повинен укладатися саме з КП НМР «ЖКО», тобто вважає, що відсутність договору саме з КП НМР «ЖКО» не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Вважає, що в матеріалах адміністративної справи не міститься жодного доказу того, що в нього відсутній договір на послугу з поводження з побутовими відходами з будь-яким надавачем послуги. А також факт відсутності договору з КП НМР «ЖКО» та відмови від його укладання, зазначається лише в самому протоколі, однак жодним іншим чином не доведено.

Окрім цього, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Однак, в порушення вказаних вимог в оскаржуваній постанові не наведено достатніх доказів вчинення правопорушення позивачем, не мотивовано притягнення особи до адміністративної відповідальності та врахування вимог ч.2 ст.33 КУпАП, не оцінені надані ним в якості заперечень докази.

Також зазначив, що не враховано, що пройшов строк давності притягнення до відповідальності.

Крім того, адміністративною комісією також не враховано статус позивача безробітного та не обґрунтовано чому саме такий розмір стягнення передбачено постановою.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що постанова № 82 від 24.12.2020 року по справі про адміністративне правопорушення відносно нього є незаконною, необґрунтованою та безпідставною, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

23.02.2021 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов від представника відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов з підстав викладених у ньому.

В судовому засіданні представник відповідача Зінченко С.Д. у задоволенні позову просив відмовити з підстав наведених у відповіді на відзив.

Дослідивши докази, що містять матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Судом встановлено, що постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нетішинської міської ради ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 152 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. В постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги третього абзацу пункту 8.1. Правил благоустрою на території міста Нетішин, затверджених рішенням сорок першої сесії Нетішинської міської ради від 04.05.2018 року №41/2590, а саме: не уклав договір на вивезення сміття.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, 18.11.2020 року радником КП НМР «ЖКО» Козак Н.В. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення №2 за порушення пункту 8.1. Правил благоустрою на території міста Нетішин, в якому вказав, що позивачем не укладено договір на вивіз твердих побутових відходів.

Статтею 35-1 Закону України «Про побутові відходи» передбачено укладення договорів власниками, наймачами, користувачами, у тому числі орендарями, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів. Тобто, закон лише визначає цивільно-правову природу регулювання відносин між суб`єктами благоустрою по дотриманню вимоги з санітарного очищення, утримання та користування об`єктом благоустрою, відповідно до положення ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», та не може розглядатись як обов`язок, оскільки таке розуміння положення суперечить загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору та вільного волевиявлення сторін правочину (п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відсутність укладеного договору на вивезення твердих побутових відходів на території м.Нетішин, ОСОБА_1 , не може розглядатись як порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою, оскільки зазначені правовідносини носять виключно цивільний (залежно від суб`єкту правовідносин - господарський) характер, сторонами якого є споживач та виконавець (організація або підприємство, що надає послуги із вивезення відходів).

В силу ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Проте, будь-яких достовірних фактів порушення позивачем правил благоустрою у протоколі від 18.11.2020 року не наведено, не вказано, які негативні наслідки були виявлені на підтвердження того, що позивачем не укладений договір на вивезення твердих побутових відходів.

Крім того, жодного доказу на підставі якого адміністративна комісія при виконавчому комітеті Нетішинської міської ради встановила винуватість ОСОБА_1 , окрім протоколу про адміністративне правопорушення, суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення позивачем правил благоустрою населених пунктів, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП.

Відповідно до ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Вказаний обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Таким чином, наведеною вище нормою покладено обов`язок на споживача укласти підготовлений виконавцем договір про надання житлово-комунальних послуг, однак виключно за умови, що такий договір відповідає типовому договорі.

Верховний Суд України у своїй постанові від 10.10.2012 року по справі №6-110 цс 12 висловив правову позицію, відповідно до якої в разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

З урахуванням позиції Верховного Суду України, вбачається, що укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача лише за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору, в той час як відмова споживача послуг від укладення договору, який не є типовим, не суперечить вимогам ч. 3 ст. 6 ст. 627, 630 ЦК України та ст. 20 «Про житлово-комунальні послуги».

Враховуючи те, що на адресу позивача ОСОБА_1 не надходило жодних проектів договорів на вивезення твердих побутових відходів, відповідно позивач не мав можливості укласти такий правочин. У випадку відмови позивача від укладення такого договору, виходячи з положень ст. ст. 3, 6, 12-15, 20, 630, 640, 642, 643 ЦК України, виконавець послуг вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п .1 ч. 2 ст. 6 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

На думку суду, не укладення позивачем договору носить цивільно-правовий характер, учасниками якого є лише споживач та виконавець.

Згідно з ч.3 ст.286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи відсутність доказів порушення позивачем правил благоустрою та вчинення адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що постанова №82 від 24 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.152 КУпАП є не законною, та такою, що підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №543/775/17, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону №3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З врахуванням зазначеного, оскільки при зверненні з позовною заявою до суду позивач сплатив судовий збір, а позовні вимоги позивача задоволено, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 454,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 78, 139, 241-246, 286 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нетішинської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.

Скасувати постанову Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нетішинської міської ради №82 від 24 грудня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення за ст.152 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з виконавчого комітету Нетішинської міської ради (адреса місцезнаходження: вул.Шевченка, 1, м.Нетішин, Хмельницька область, 30100, код ЄДРПОУ 05399231), на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування сплаченого судового збору грошові кошти в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Нетішинський міський суд протягом десяти днів з його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01.03.2021 року.

Сторони у справі № 679/131/21:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 );

Відповідач: Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Нетішинської міської ради (адреса місцезнаходження: вул.Шевченка, 1, м.Нетішин, Хмельницька область, 30100).

Суддя Б.І. Базарник