Ухвала суду № 95392403, 09.03.2021, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 6/593/18/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Бережанський районний суд Тернопільської області

"09" березня 2021 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої- судді Данилів О.М.

при секретарі Паньків М.М.

з участі державного виконавця Горина В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бережанах подання головного державного виконавця Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Горина В.В. про примусове проникнення до житла боржника, -

В С Т А Н О В И В:

Головний державний виконавець Горин В.В. за погодженням начальника Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) звернувся до Бережанського районного суду із поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою його опису та арешту.

В обґрунтування подання державний виконавець зазначив, що на виконанні у Бережанському міжрайонному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження АСВП № 47235527 з примусового виконання виконавчого листа № 2/593/378/2014 , виданого Бережанським районним судом 27 лютого 2015 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором № 118/2008-Ф від 2 березня 2007 року в сумі 674 234,08 грн..

На підставі виданого судом виконавчого листа 15 квітня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку надіслано боржнику для виконання та з метою належного виконання вищевказаного виконавчого документа державним виконавцем було вчинено ряд заходів примусового виконання та на адресу боржника неодноразово надсилалися вимоги про необхідність надати державному виконавцю доступ до належного боржнику майна, яке знаходиться за адресою, зазначеною у виконавчому документі, а так як боржник у добровільному порядку не виконує рішення суду, на виклик державного виконавця не з`являється, вимоги державного виконавця про надання доступу до належного йому майна ігнорує, тому державний виконавець ДВС, посилаючись на вказане, звернувся до суду із поданням про примусове проникнення до житла боржника, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення опису та арешту майна.

В судове засідання учасники виконавчого провадження не викликалися, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання про примусове проникнення до житла чи інше володіння особи без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

В судовому засіданні державний виконавець Горин В.В. подання підтримав з підстав, наведених у ньому, просив його задоволити.

Суд, розглянувши подання головного державного виконавця Бережанського міжрайонного відділу ДВС, ознайомившись із долученими до нього документами, вважає, що воно не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами частин 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість виконання судових рішень прямо передбачена ст. 124 Конституції України.

Статтею 30 Конституції України, ст. 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод передбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Кожному гарантується недоторканність житла або іншого володіння, проникнення до якого допускається не інакше як за вмотивованим рішенням суду.

В силу вимог ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до вимог статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Відповідно до вимог ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що передбачено ч. 1 ст 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно вимог п.п. 3, 4, 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку про законодавче збалансування прав як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Вирішуючи питання про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника, суд повинен встановити, що боржник повідомлений про наявність виконавчого провадження, отримав повідомлення про необхідність бути присутнім при проведенні виконавчих дій та встановити обставини створення перешкод у проведенні виконавчих дій, тим самим, відзначається, що виконавець може звертатись до суду з поданням про примусове проникнення до володіння особи лише у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань під час примусового виконання рішення суду, тобто вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні подання державного виконавця, суд має перевірити вчинення державним, приватним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення всіх можливих виконавчих дій, та з`ясувати наявність доказів, які б свідчили, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду.

Судом встановлено, що на виконанні у Бережанському міжрайонному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження АСВП № 47235527 з примусового виконання виконавчого листа № 2/593/378/2014, виданого Бережанським районним судом 27 лютого 2015 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором № 118/2008-Ф від 2 березня 2007 року в сумі 674 234,08 грн..

На підставі виданого судом виконавчого листа 15 квітня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка згідно вимог діючого законодавства мала бути надіслана боржнику для добровільного виконання рішення суду, однак у матеріалах виконавчого провадження відсутнє підтвердження про те, що вказаний документ рекомендованим листом надсилався боржнику для виконання.

Із оглянутого в судовому засіданні виконавчого провадження встановлено, що з метою виконання вищевказаного виконавчого документа державним виконавцем були вчинені наступні заходи примусового виконання, а саме:

23 листопада 2015 року державним виконавцем сформовано Інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно та встановлено, що за боржником зареєстрований житловий будинок, незавершений будівництвом, за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка, яка знаходиться за вищевказаною адресою. Вказане майно перебуває в іпотеці за заявою ВАТ КБ «Надра».

05 грудня 2017 року з метою проведення опису належного боржнику майна та виконання рішення суду державним виконавцем здійснено виїзд за вказаною у виконавчому документі адресою як фактичне місце проживання боржника - АДРЕСА_1 , в результаті чого встановлено, що за вказаною адресою домоволодіння зачинено, боржник відсутній. Вищевказане підтверджується актом державного виконавця;

11 лютого 2019року державним виконавцем вчинено запити у реєструючі установи для встановлення належного боржнику майна або доходів, а тому в результаті вжитих заходів було встановлено наступне:

–згідно відповіді ПФУ про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи боржника- інформації не знайдено;

–згідно відповіді ПФУ про осіб- боржників, які отримують пенсії – встановлено, що боржник являється пенсіонером;

–згідно відповіді ДПС про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців - боржник ОСОБА_1 за вказаним у запиті податковим номером або серією (за наявності) та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває;

–згідно відповіді МВС за боржником транспортних засобів не зареєстровано;

–згідно відповіді Держпродспоживслужби за боржником с/г техніка не зареєстрована;

–згідно відповіді Держгеокадастру за боржником зареєстрована земельна ділянка площею 0,0862 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Крім цього, в матеріалах виконавчого провадження знаходиться акт державного виконавця, який свідчить про те, що 20 вересня 2019 року при проведенні виконавчих дій описати належне боржнику майно виявилося неможливим, оскільки ОСОБА_1 відсутній по місцю проживання та двері будинку були зачинені, однак в матеріалах виконавчого провадження відсутнє належне підтвердження того, що вимога державного виконавця від 16 вересня 2019 року надсилалася боржнику. Інформація про це відсутня.

19 вересня 2019 року до відділу ДВС надійшло пояснення ОСОБА_2 , у якому остання зазначила, що вона постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та повідомляє, що за вказаною адресою рухоме майно, на яке можливо звернути стягнення з метою погашення заборгованості за виконавчим документами, яке б належало ОСОБА_1 , відсутнє, а наявні у ньому речі побутового вжитку, меблі та побутова техніка та інше рухоме майно належать особам, які проживають за вказаною адресою, які були придбані ними на підставі цивільно-правових угод. ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає та місце його знаходження їй невідоме.

17 червня 2020 року державний виконавець, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову, якою наклав арешт на майно боржника.

15 січня 2021року на адресу боржника направлено вимогу державного виконавця від 14 січня 2021року про те, що 05 лютого 2021року буде проведено опис належного йому майна за адресою: АДРЕСА_1 , однак боржник ОСОБА_3 не забезпечив доступ виконавців до належного йому майна, оскільки по місцю проживання був відсутній, про що державним виконавцем складено акт.

05 лютого 2021року на адресу Бережанського OK МБТІ направлено вимогу державного виконавця, якою зобов`язано надати технічну документацію на житловий будинок, незавершений будівництвом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить боржнику ОСОБА_4 та цього ж дня державним виконавцем на адресу боржника направлено повторну вимогу про те, що 12 лютого 2021 року буде проведено опис належного йому майна, що знаходиться: в АДРЕСА_1 , однак ОСОБА_3 не забезпечив доступ виконавців до належного йому майна, оскільки за вказаною адресою був відсутній, про що знову державним виконавцем складено акт.

15 лютого 2021року державним виконавцем направлено виклик боржнику з`явитись 24 лютого 2021року до ДВС та надати відомості, які б сприяли виконанню рішення суду, однак ОСОБА_3 до державного виконавця не з`явився, про причини неявки не повідомив.

02 березня 2021 року державним виконавцем на підставі Ухвали Бережанського районного суду від 27.01.2021 по справі № 593/1006/14- ц винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, відповідно до якої замінено стягувача виконавчого провадження 47235527 з примусового виконання виконавчого листа № 2/593/378/2014 з ПАТ КБ "Надра” на його правонаступника -Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп».

А так як боржник ОСОБА_1 добровільно рішення суду не виконує, на виклик державного виконавця не з`являється, тому державний виконавець ДВС, посилаючись на вищевказане, звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до його житла, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення опису та арешту майна.

Вирішуючи подання державного виконавця Бережанського МВ ДВС, суд враховує норму ч.ч.1, 2 ст. 311 ЦК України, у якій зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Суд вважає, що під час розгляду подання про примусове проникнення до житла боржника державним виконавцем не надано беззаперечних доказів про те, що боржнику направлені вимоги про необхідність з`явитись на місце вчинення виконавчих дій по адресу, зазначеному державним виконавцем у його вимозі, докази належного повідомлення боржника про необхідність з`явитись та забезпечити державному виконавцю доступ до житла з метою його опису.

З наданих суду матеріалів не встановлено чи мав боржник реальну можливість виконати в добровільному порядку рішення суду, чи ухилявся останній від вчинення виконавчих дій та чи є належні підстави для такого припущення, а долучені до подання акти державного виконавця не містять беззаперечних доказів, що боржник знав про проведення виконавчих дій щодо нього, оскільки належних доказів про отримання ним вказаних документів суду не надано.

До матеріалів подання не долучено належних доказів вручення таких вимог особисто ОСОБА_1 про необхідність з`явитись для проведення виконавчих дій та факт свідомого ухилення останнього від проведення виконавчих дій.

Відтак, зазначені в поданні та актах державного виконавця відомості про те, що у призначений час боржника не було за вказаною у вимозі адресою, не можна розцінювати, як перешкоджання боржника входженню державним виконавцям у житловий будинок з метою проведення опису належного боржнику майна.

Крім цього, матеріали подання не містять документального підтвердження, чи проживає боржник за вказаною адресою на даний час, чи знаходиться за вказаною адресою належне боржнику майно, що може призвести до порушення прав власників та користувачів приміщення, дозвіл на проникнення до якого просить надати державний виконавець.

Натомість, в матеріалах виконавчого провадження міститься письмове пояснення ОСОБА_2 , яке свідчить про те, що вона фактично проживає у житловому будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та повідомляє, що за вказаною адресою рухоме майно, на яке можливо звернути стягнення з метою погашення заборгованості за виконавчими документами, яке б належало ОСОБА_1 , відсутнє, а наявні у ньому речі побутового вжитку, меблі та побутова техніка, інше рухоме майно належать особам, які проживають за вказаною адресою, які були придбані ними на підставі цивільно-правових угод. ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає та місце його знаходження їй невідоме.

Суд, вирішуючи подання державного виконавця Бережанського МВ ДВС, дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні відомості, що боржник навмисно вчиняє перешкоди державному виконавцю під час здійснення ним виконавчих дій. З актів, які надавалися державним виконавцем, не вказано, що боржник був присутній вдома, що він відмовлявся відчинити двері чи не бажав впустити державного виконавця до помешкання за місцем вчинення виконавчих дій.

Таким чином, наведене також може свідчити про необізнаність боржника по вчиненню щодо нього виконавчих дій, оскільки матеріали справи не містять жодного повідомлення, яке йому було особисто вручено.

Виходячи з вищевказаного та аналізуючи надані документи, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню, оскільки примусове проникнення до житла або іншого приміщення не є першочерговим засобом, а навпаки є одним з крайніх заходів примусового виконання рішення суду, а матеріали подання не містять належних доказів, які б вказували на свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду, що дійсно були вжиті першочергові заходи виконавчого провадження, та вжиття інших заходів виконання не забезпечить його ефективність, що в свою чергу обґрунтовувало б наявність підстав для такого втручання в особисті охоронювані законом права боржника та інших осіб, які зареєстровані або проживають в житловому помешканні за адресою, зазначеною у поданні.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, приймаючи до уваги недостатність проведених виконавчих дій, відсутність даних про належне сповіщення боржника про проведення виконавчих дій, відомостей, що підтверджують факт свідомого ухилення боржника від проведення виконавчих дій за місцем його реєстрації, свідоме ухилення від виконання рішення суду, суд вважає, що у задоволенні подання слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 30 Конституції України, ст. 493 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання головного державного виконавця Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Горина В.В. про примусове проникнення до житла відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Бережанський районний суд Тернопільської області протягом 15 днів з дня її складання. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала складена 9 березня 2021 року.

Головуючий суддя :