Рішення № 95386245, 18.02.2021, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 18.02.2021

Справа № 501/3459/20

2/501/508/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м. Чорноморськ Одеської області

Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Смирнова В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кочкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморськ Одеської області цивільну справу № 501/3459/20

за позовом: ОСОБА_1 ,

до

відповідача: Державного підприємства морського торгового порту «Чорноморськ»,

третя особа: Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ»,

предмет та підстави позову: наказ в.о. директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» за №270 від 27.08.2020р. в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.09.2020 р. по 31.10.2020 р. з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, визнати незаконним та скасувати;

- стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (код ЄДРСПОУ 0001125672) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час простою не з вини працівника у розмірі визначеного розрахунком починаючи з 01.09.2020 р. по час постановлення рішення суду але не більше ніж по 31.10.2020 р.;

- стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (код ЄДРСПОУ 0001125672) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі визначених платіжними квитанціями,

ВСТАНОВИВ:

І.Виклад позиції позивача та відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює в ДП «МТП «Чорноморськ» (далі - Порт) докером-механізатором 1 - го класу бази наливних вантажів. 27.08.2020 року наказом в.о. директора Порту № 270 йому було оголошено простій з 01.09.2020 р. по 31.10.2020 року з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України. Однак цей наказ є незаконним та порушує його права з таких підстав:

- Колективним договором за час простою не з вини працівника передбачена оплата в розмірі 2/3 годинної ставки без доплати за роботу у нічний час тим працівникам, яких з їх письмової згоди відпустили додому, а він ніяких заяв про це не писав. Тому йому мають здійснювати оплату згідно Додатку 2 Колективного договору - якщо працівник знаходиться на робочому місці в очікуванні роботи, оплата праці відбувається 100% годинної тарифної ставки з доплатою за роботу у нічний та вечірній час;

- оскільки на підприємстві склалася небезпечна ситуація, то мають бути застосовані положення ч. 3 ст. 113 КЗпП України, відповідно до яких за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток;

- відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідач надав відзив на позовну заяву (а.с. 36 - 62), в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на такі обставини:

- оскаржуваний наказ було видано на підставі оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою зниження ризику захворювання працівників підприємства коронавірусом COVID-19, вжиття з цією метою профілактичних заходів, керуючись ст. 34 КЗпП України, з урахуванням протоколу засідання комісії з питань надзвичайних ситуацій ДП «МТП «Чорноморськ» від 26.08.2020 № 13, з оплатою згідно ч. 1 ст. 113 КЗпП України.

- плата з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки не є обов`язковою умовою перебування працівників вдома за їх письмовою згодою, оскільки встановлення зазначеного розміру оплати прямо передбачається приписами статті 113 КЗпП України, положення якої не погіршують умови праці позивачки, що передбачені Колективним договором.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач в судове засідання не з`явився, сповіщався належним чином, надав до суду заяв про слухання справи без його участі, підтримав позовні вимоги (а.с. 26).

Представник відповідача надавав до суду відзив по справі, заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог сповіщався належним чином, в судове засідання не з`явився, надав заяву про слухання справи без його участі (а.с. 36-62, 90-91).

Представник третьої особи сповіщався належним чином, про причини неявки не сповістив, надав до суду пояснення по справі та розрахунок середнього заробітку , просив суд задовольнити позовні вимоги (а.с. 31-34, 98-99).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справ.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 16.10.2020 року було відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 20).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 16.10.2020 року

Судом на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст правовідносин.

Між відповідачем та позивачкою існують трудові правовідносини, оскільки позивач 19.07.2015 року був прийнятий докером-механізатором 1 класу Контейнерного терміналу та переведено з 01.11.209 року на посаду докером-механізатором 1 - го класу Бази наливних вантажів Порту, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с. 9-10).

27 серпня 2020 року в.о. директора Порту видав наказ за № 270 про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, яким оголошено простій з 01.09.2020 по 31.10.2020 працівникам підприємства, зазначеним у додатку, в тому числі позивачці. Оскаржуваним наказом прийнято рішення здійснювати оплату працівникам, зазначеним в додатку, зокрема і позивачці, в зазначений період з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України (а.с. 43-55). Наказ не містить положень про введення обмежень щодо присутності працівників на підприємстві, або ж інших заходів, що свідчили б про заходи на запобігання поширенню коронавірусної інфекції.

Відповідно до п. 3.3.27 Колективного договору Порту, за час простою не з вини працівника, працівникам структурних підрозділів (окрім докерів-механізаторів), яких відпустили до дому з їхньої письмової згоди, зберігається оплата у розмірі 2/3 годинної ставки без доплати за роботу у нічний та вечірній час (а.с. 11 - 12, 59-62).

Додаток 2 до Колективного договору в п. 21 містить положення про простій, відповідно до яких якщо працівник знаходиться на робочому місці в очікуванні роботи, оплата праці відбувається 100% годинної тарифної ставки з доплатою за роботу у нічний та вечірній час (а.с. 12-13).

V. Оцінка Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Суд дає оцінку обґрунтованості та законності прийнятого рішення відповідно до його змісту. В оскаржуваному наказі не зазначено про те, що зупинення роботи переліку працівників, зокрема позивачки, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи.

Зі змісту ч. 1 ст. 34 КЗпП України зупинення роботи (простій) може бути викликане невідворотною силою або іншими обставинами.

За твердженням відповідача, простій, оголошений оскаржуваним наказом для відповідачки, був викликаний продовженням на території України карантину до 31 жовтня 2020 року, простій необхідний з метою запобігання поширенню коронавірусної інфекції.

Однак, задекларована відповідачем мета - запобігання поширенню коронавірусної інфекції - не відповідає суті прийнятого оскаржуваним наказом рішення.

Так, реалізація положень оскаржуваного наказу відповідно до сформульованого в ньому рішення не має наслідком зменшення контактування працівників між собою, або ж будь-які інші заходи, що знижують ризик поширення захворювання. Неприбуття працівників на робочі місця на вказаний період взагалі не передбачене в наказі.

Єдиний наслідок, який прямо витікає з оскаржуваного наказу, це зупинення роботи працівниками відповідно до переліку, в тому числі позивачкою, та здійснення оплати таким працівникам з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України.

Висновки суду про те, що простій не може бути використаний як інструмент запобігання поширенню коронавірусної інфекції підтверджуються також і положеннями ч. 2 ст. 34 КЗпП України, які встановлюють, що у разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Як можливість для працівників бути присутніми на робочому місці, так і можливість переведення їх на іншу роботу на тому ж підприємстві свідчить про невідповідність оголошення простою зазначеній в наказі меті прийняття такого рішення.

Тому, суд дійшов висновку, що положення частини 1 статті 113 КЗпП України, які регулюють оплату за час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, не можуть бути витлумачені як такі, що оголошення Кабінетом Міністрів України карантину є самодостатньою підставою для оголошення простою на цей період.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однак, право позивача на працю - виконання його посадових обов`язків з оплатою відповідно до умов трудового договору було безпідставно порушене відповідачем оголошенням простою під приводом запобігання поширенню коронавірусної інфекції.

Тому порушене право має бути відновлене скасуванням оскаржуваного наказу в частині оголошення простою відповідачу та оплату їй з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки.

Хоча простій позивача і був оголошений безпідставно, однак зупинення роботи фактично відбулося не з вини працівника, за обставин, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, а тому ефективним способом захисту порушеного права буде збереження за позивачкою середнього заробітку за час простою, як це передбачено ч. 3 ст. 113 КЗпП України, виходячи з розрахунку середнього заробітку, наданого представником третьої особи (а.с. 98-99) за період з 01 вересня по 12 жовтня 2020 року, тобто до ухвалення судом рішення, в сумі 10 855,46 грн., яка становить різницю між середнім заробітком позивача та виплаченою йому сумою за простій за липень - вересень 2020 року.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

За змістом ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги повністю задоволені, то судовий збір має бути покладений на відповідача.

Керуючись ст. ст. 274, 279, 263 - 266 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну ОСОБА_1 до Державного підприємства морського торгового порту «Чорноморськ», третя особа - Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ» про визнання наказу № 270 від 27.08.2020 року в незаконним, його скасування, та стягнення середнього заробітку за час простою - задовольнити.

Визнати наказ в.о. директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» за №270 від 27.08.2020р. в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.09.2020 р. по 31.10.2020 р. з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, визнати незаконним та скасувати.

Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (код ЄДРСПОУ 0001125672) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час простою не з вини працівника у розмірі визначеного розрахунком починаючи з 01 вересня 2020 року по час постановлення рішення суду але не більше ніж по 31.10.2020 року у розмірі 10 855,46 грн. (десять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять гривень 46 копійок).

Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (код ЄДРСПОУ 0001125672) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство морського торгового порту «Чорноморськ», місцезнаходження: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6.

Третя особа: Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ», місцезнаходження: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Корабельна, буд. 1, каб. 104.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області В.В. Смирнов