Рішення № 95386223, 03.03.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19187/20

Провадження № 2/127/3083/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2021 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , Вінницької міської ради, виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання права власності на житлову кімнату, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на житлову кімнату. Позов мотивовано тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на частину житлового будинку від 01.02.2005 року за № НОМЕР_2 йому належить на праві приватної власності 17/20 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 27.01.2005 року № 117. Згідно з витягом про державну реєстрацію прав станом на 30.08.2012 року частка позивача складається з житлового будинку «А», підвалу « п/А», житлової прибудови « А1», підвалу « п/А1», мансарди « м/ А1», прибудови « А3», підвалу « п/А2», мансарди « м/А2», прибудови « А2», тамбура « а3», а також ґанку, ґанку та огорожі 1-3. У 2004 році кімната 3-10 мала площу 12,8 кв.м, до неї прилягав балкон. Після приєднання балкона до кімнати отримане приміщення було прийнято в експлуатацію, і в технічному паспорті від 04.07.2012 року позначено індексом 3-10 з площею 17,3 кв.м. У 2009 році між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спір щодо земельної ділянки під будівництво та обслуговування прибудови, яку звів ОСОБА_4 . При розгляді спору в судовому засіданні сторони дійшли мирової угоди, згідно з якою дають обопільну згоду на прийняття в експлуатацію зведених ними будівель, зазначивши в угоді, що вона є офіційною заявою про прийняття в експлуатацію забудов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 . З того часу спорів між співвласниками не виникало, і ОСОБА_1 зробив добудову до своєї частини будинку. Вже пізніше ОСОБА_2 збудував кімнату 2-8 площею 17,9 кв.м у належній йому частині будинку, облаштувавши два вікна в цій кімнаті. Одне з вікон виходило просто на стіну раніше зведеної ОСОБА_1 прибудови. У 2015 році ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про знесення самочинно зведених прибудов. ОСОБА_4 не мав у своєму розпорядженні належних відомостей і документів і неправильно вказав у позові як самочинну прибудову кімнату 3-10 з балконом, яка була прийнята на законних підставах в експлуатацію як житлова кімната площею 17,3 кв.м. Ця кімната предметом розгляду суду не була. Заочним рішенням Вінницького міського суду від 15.04.2016 року ОСОБА_1 зобов`язано знести прибудови до балконів 2 та 3 поверхів будинку АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи рішення, суд послався на висновок експерта за результатами судової будівельно-технічної експертизи від 25.11.2015 року. В судовому засіданні експерт ОСОБА_5 пояснив, що під час дослідження на об`єкт доступу не було, а тому графічні зображення прибудов на додатках до висновку експерта вказано без їхніх розмірів та площі. План-схему експерт складав за відсутності ОСОБА_1 . Помилково в графічне зображення було внесено частину кімнати 3-10. Про знесення цієї кімнати позов не заявлявся. ОСОБА_1 намагався домовитися з ОСОБА_2 та пояснював, що належна йому на праві власності кімната жодним чином не порушує прав ОСОБА_2 , не заважає обслуговувати його частину будинку, але останній не визнає його права власності, дійти згоди з відповідачем не вдається. Посилаючись на ст.392 ЦК України, позивач просить захистити його право власності, набуте на законних підставах, шляхом визнання права на кімнату 3-10 площею 17,3 кв.м.

Ухвалою суду від 14.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та залучено в якості третьої особи без самостійних вимог виконавчий комітет Вінницької міської ради.

12 жовтня 2020 року ухвалою суду залучено в якості третьої особи без самостійних вимог Вінницьку міську раду.

Ухвалою суду від 18.01.2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили задовольнити. Представник позивача адвокат Ільчук О.В. пояснила, що позов ОСОБА_1 спрямований на захист наявного у нього права власності, а не на його набуття. Це відповідає нормі статті 392 ЦК України. Підставою позову є обставина, яка підтверджує право власності позивача на майно, а саме наявність правоустановчого документа. Рішення суду підтвердить наявне право, набуте раніше на законних підставах, оскільки відповідач не визнає його.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, підтримав свою заяву від 29 вересня 2020 року про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду і застосування позовної давності, пояснив, що всі питання вже були розглянуті судом у справі № 127/3484/15-ц в 2015-2016 роках суддею Гриневичем В.С.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений за місцем своєї реєстрації про час та місце судового засідання , про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Вінницької міської ради та виконкому Вінницької міської ради в позові просив відмовити в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду на таке.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на частину житлового будинку від 01.02.2005 року № НОМЕР_2, виданого на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 27 січня 2005 року № 117, є власником 17/20 частин домоволодіння за АДРЕСА_1 .

Рішенням КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» про державну реєстрацію прав №795 від 30.08.2012 року право приватної спільної часткової власності на 17/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 .

Як вбачається з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.08.2012 року, ОСОБА_1 є власником 17/20 часток домоволодіння за вказаною адресою, до якого входять житловий будинок «А», підвал «п/А», житлова прибудова « А1»,, підвал « А1», мансарда «м/А1», прибудова «А3», «підвал п/А2», мансарда « м/А2», прибудова «А2», тамбур «а3», а також ґанок, ґанок та огорожа 1-3.

З матеріалів інвентаризаційної справи на житловий будинок АДРЕСА_1 вбачається, що співвласниками житлового будинку є ОСОБА_2 на 7/50 часток та ОСОБА_3 на 7/50 часток.

Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 37 Постанови Пленуму ВСУ N 5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено: «З врахуванням частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки позови про визнання права власності, пред`явлені на підставі ст. 392 ЦК, пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність».

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 12 ЦК судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, на інших обставин, які мають значення для справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд на підставі належних і допустимих доказів встановив, що право позивача на житлову кімнату 3-10 площею 17,3 кв.м підлягає захисту шляхом визнання права власності на неї.

Оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України документально підтверджені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме судовий збір в розмірі 997,50гривень підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 89, 259, 263-265, 315-316, 319, 200 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житлову кімнату 3-10 площею 17,3 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 997,50грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.03.2021року.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , АДРЕСА_3.

ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 .

Вінницька міська рада, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 25512617.

Виконавчий комітет Вінницької міської ради, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 03084813.

Суддя: