Рішення № 95384136, 05.03.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3810/20

Номер провадження 2/629/422/21

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2021 рокуЛозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участі секретаря Кремінь М.О., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Лозова Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. В обґрунтування позову зазначив, що є рідним сином ОСОБА_2 , відповідача по справі. На даний час не одружений і не працює, навчається на ІІ курсі Державного вищого навчального закладу «Харківський коледж будівництва, архітектури та дизайну» на денному відділенні, стипендію не отримує. На час навчання зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначив, що на теперішній час потребує матеріальної допомоги зі сторони відповідача, оскільки перебуваючи на денній формі навчання не може працювати. Відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу, оскільки є особою працездатного віку та може працювати, офіційно не працевлаштований, але має тимчасові заробітки. В зв`язку з викладеним, просить стягнути з відповідача аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі 2000,00 гривень, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до закінчення ним навчання.

23 жовтня 2020 року по справі винесено заочне рішення, згідно якого позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

03 грудня 2020 року представник відповідача-адвокат Бусуєк Л.А., яка діє від імені відповідача ОСОБА_2 , звернулася до суду з заявою про перегляд вказаного заочного рішення, яка ухвалою суду від 14 січня 2021 року задоволена, заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності її довірителя, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім того, 03 березня 2021 року представник позивача надала письмові пояснення, в яких зазначила, що зміна сімейного стану відповідача, а саме народження у нього іншої дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що його кошти спрямовані на належне утримання малолітньої дитини. Крім того, доказів того, що відповідач проживає разом з дитиною та несе матеріальні затрати на її утримання, матеріали справи не містять. Надана відповідачем довідка від 19.10.2020 року не містить будь-якого діагнозу на підставі результату аналізу його крові. Тобто, доказів на підтвердження того, що відповідач хворіє та у зв`язку з хворобою проходить лікування та несе матеріальні затрати, або у зв`язку з цією хворобою не може працювати, останнім не надано. Відповідач ніде не працює, при цьому навіть не турбується про своє працевлаштування, оскільки не звертався до центру зайнятості населення для пошуку роботи, а лише жаліється про її відсутність. З огляду на докази надані відповідачем вбачається, що останній всіляко намагається ухилиться від сплати аліментів позивачу в розмірі 2 000,00 грн. З приводу утримання позивача матір`ю - ОСОБА_3 , зазначила наступне. ОСОБА_3 має ІІІ групу інвалідності та у зв`язку з цим їй заборонена важка праця, отримує пенсію в розмірі 2100,00 грн., як фізична особа - підприємець остання за 2020 рік отримала дохід в розмірі 89 000,00 грн. Але, з всіх цих доходів мати позивача один раз на півроку сплатила кошти за навчання сина та його проживання в гуртожитку. Крім того, з цих доходів утримується сам позивач та мати (сплата комунальних платежів, покупка харчів та одягу). У зв`язку з навчанням на денній формі навчання, позивач ніде не працює. Таким чином, вищевказані доходи матері є єдиним доходом сім`ї позивача, а відповідач як батько жодним чином не надає будь - яку матеріальну допомогу позивачу, навіть в розмірі прожиткового мінімуму.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник відповідача надала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності відповідача. Зазначила, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання позивача у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно до вимог ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадку.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідач є батьком позивача, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Катеринівською сільською радою Лозівського району Харківської області, актовий запис №15.

З копії договору №53/19 про надання освітній послуг між вищими начальними закладами та фізичною особою від 12.08.2019 року, копії довідки Державного вищого навчального закладу «Харківський коледж будівництва, архітектури та дизайну» за №03-38/92 від 23 липня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 з 01 вересня 2019 року (наказ про зарахування №111-с від 09 серпня 2019 року) є студентом в Державного вищого навчального закладу «Харківський коледж будівництва, архітектури та дизайну» (1 рівень акредитації) групи Б-31, ІІІ курсу, форма навчання денна, стипендію не отримує. Термін закінчення навчання 30 червня 2022 року.

Загальна вартість навчання ОСОБА_1 становить 33000,00 гривень, що підтверджується копією договору №53/19 про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною особою від 12.08.2019 року.

Згідно додаткової угоди №2 до договору про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною особою №53/19 від 12.08.2019 року вартість освітньої послуги за 2021 рік з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік складає 12023,55 грн., оплата за місця складає 1202,36 грн.

На підтвердження часткової оплати навчання ОСОБА_1 представником позивача надана копії квитанцій про оплату освітніх послуг від 27.08.2020 року на суму 5500,00 гривень.

Також вбачається, що як самим позивачем, так і його матір`ю ОСОБА_3 здійснювалась оплата послуг за гуртожиток, що підтверджується копіям квитанцій від 30.01.2020 року на суму 1960,00 грн., від 21.01.2021 року на суму 1960,00 грн.

Згідно копії довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААБ №288289 від 18.03.2020 року матері позивача ОСОБА_3 до 01.04.2021 року встановлена ІІІ група інвалідності.

З копії виписки з розпорядження про призначення пенсії від 22.02.2021 року за №43914 вбачається, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Харківській області з 24.03.2015 року, по теперішній час отримує пенсію по інвалідності в розмірі 2100,00 гривень.

Відповідно до податкової декларації ОСОБА_3 загальна сума її доходу за 2020 рік склала 89000,00 гривень.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року по справі №521/6687/17.

Так, судом встановлено, що відповідач з 18 лютого 2011 року перебуває в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, актовий запис №18.

Від даного шлюбу відповідач має неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Смирнівською сільською радою Лозівського району Харківської області, актовий запис №07.

З довідки КНП «Лозівске ТМО» Лозівської міської ради Харківської області від 19.10.2020 року вбачається, що за результатами обстеження на HbsAG i ВГС методом ІФА, на підставі аналізу крові у ОСОБА_2 виявлено позитивний ВГС.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме мано, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 10.11.2020 року за №231840685 ОСОБА_2 має у власності земельну ділянку площею 5,1595 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка згідно договору оренди земельної ділянки від 08.11.2012 року в період з 28.12.2012 року по 28.12.2061 року перебуває в оренді ПОСП «Агросвіт». Орендар сплачує відповідачу орендну плату в натуральній формі в розмірі 2200 кг зернових, 200 кг насіння соняшника, 50 кг цукру.

У відповідності до положень ч.1,2 ст.3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

За змістом ч.1 ст.27 Конвенції визнано право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Отже, з урахуванням наведених вище положень міжнародного закону, що є складовою національного законодавства, безумовний обов`язок відповідача стосовно надання ним належного утримання передусім неповнолітній дитини визначає істотне обмеження можливості надання ним утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. Натомість саме можливість надання матеріальної допомоги батьками є визначеною законом умовою їх обов`язку надання оспорюваного за предметом позову утримання повнолітній дочці, сину, які продовжують навчання, до досягнення двадцяти трьох років.

Вказаний обов`язок відповідача щодо надання утримання неповнолітнім дітям є безумовним, на відміну від обов`язку надання утримання повнолітньому сину, який продовжує навчання, що здійснюється за умови можливості платника надавати таку допомогу.

За змістом ст. 141 СК України, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.

Згідно ст.199 Сімейного Кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно ч.1 ст.200 Сімейного Кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, з урахуванням обставин, зазначених у статті182 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2)стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальної допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач є працездатною особою, а отже зобов`язаний приймати участь в матеріальному забезпеченні свого сина, який продовжує навчання. Та обставина, що відповідач не працює, не позбавляє його обов`язку утримувати його повнолітню дитину, яка продовжує навчання, та не може однозначно свідчити про відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину у зв`язку з його навчанням.

Щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню, судом враховується наступне.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути на його користь з відповідача аліменти щомісячно по 2000,00 грн., однак, окрім договору про надання освітніх послуг та квитанції щодо сплати послуг за гуртожиток, матеріали справи не містять інших доказів на підтвердження саме такого розміру аліментів.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що відповідач має на утриманні малолітню дитину, хворіє на гепатит В, є особою працездатного віку, лише має дохід у виді орендної плати, та частково визнає позовні вимоги, а тому може та повинен надавати матеріальну допомогу на утримання свого повнолітнього сина, який продовжує на теперішній час навчання, і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, оскільки останній навчається на контрактній основі за рахунок коштів фізичних осіб та у зв`язку з денною формою навчання не має можливості самостійно себе утримувати, а також те, що обов`язок батьків утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Виходячи з принципу справедливості та розумності, враховуючи потреби позивача, можливість та бажання відповідача надавати допомогу сину, яку сам відповідач оцінив у 1000,00 грн. щомісячно до закінчення сином навчання, відповідно до ст.199 СК України з відповідача суд вважає за доцільне стягнути аліменти в твердій грошовій сумі 1200,00 гривень, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення позивача до суду і до закінчення ним навчання, тобто до 30 червня 2022 року.

Суд вважає, що такий розмір аліментів на період навчання повнолітнього сина є пропорційним половині зазначених позивачем фактичних витрат на таке навчання, не призведе до суттєвого порушення майнового стану відповідача та буде справедливо визначеним розміром до закінчення дитиною навчання, але не більше, ніж до досягнення нею 23 років.

Обставин, які б давали підстави для стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, в більшому розмірі, під час розгляду даної справи судом не встановлено.

В зв`язку з наведеним, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Водночас при визначенні періоду стягнення аліментів суд враховує вимоги ч. 1 ст. 191 та ч. 2 ст. 199 Сімейного кодексу України, відповідно до яких, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову і право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі 1200 гривень, щомісячно, починаючи стягнення з 19 серпня 2020 року і до закінчення ним навчання, тобто до 30.06.2022 року.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок №UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 840 гривень 80 копійок.

Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Згідно п.3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с.Михайлівка, Лозівського району, Харківської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_4 , орган, що видав - 6346, дата видачі 19.06.2017 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .

Представник позивач - адвокат Мельник Ксенія Олександрівна, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3096 від 22 жовтня 2019 року, місцезнаходження офісу за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с.Катеринівка, Лозівського району, Харківської області, громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , паспорт НОМЕР_7 , виданий Лозівським МРВ ГУМВС України в Харківській області 20 червня 2007 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Представник відповідача - адвокат Бусуєк Лада Афанасіївна, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1057 від 19 грудня 2017 року, місцезнаходження офісу за адресою: АДРЕСА_5 .

Суддя Н.А. Смірнова