Ухвала суду № 95382089, 08.02.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5386/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю:

особи, яка подала скаргу, адвоката: ОСОБА_3 ,

прокурора: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 52016000000000380 від 20.10.2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у не розгляді клопотання у кримінальному провадженні № 52016000000000380 від 20.10.2016 року.

В обґрунтування скарги адвокат ОСОБА_6 зазначає, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.10.2016 року за № 52016000000000380 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209 КК України. Під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, за версією органу досудового розслідування, встановлено, що у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше 31.01.2015 року, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, породжений корисливим мотивом, направлений на отримання неправомірної вигоди для юридичної особи, шляхом отримання впливу на господарську діяльність ПАТ «ОПЗ» та подальшого укладення угод про реалізацію його продукції за цінами нижчими, ніж ринкові, через афілійований з нею суб`єкт господарювання.

Адвокат ОСОБА_3 зазначає, що він в інтересах ОСОБА_5 неодноразово звертався до Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Офісу Генерального прокурора щодо незаконності дій детективів Національного антикорупційного бюро України та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, з проханням провести перевірку щодо оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук та відмовити у наданні гарантій Інтерполу, що в разі затримання останньої за кордоном уповноважені органи України ініціюють процедуру екстрадиції. Крім того, неодноразово було викладено вимогу, щодо відмови у наданні погодження запиту на публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу червоного оповіщення щодо ОСОБА_5 , і повідомлення ним про намір надіслати запит про видачу (екстрадицію) особи, яка розшукується, у разі її арешту, затримання чи встановлення місцезнаходження на території іноземної держави та не направляти до Генерального секретаріату Інтерполу матеріали відносно ОСОБА_5 щодо публікації червоного оповіщення.

Враховуючи, що Офісом Генерального прокурора вказані звернення не були розглянуті, 29.01.2021 року адвокат ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 , подав до Офісу Генерального прокурора на ім`я Генерального прокурора ОСОБА_7 клопотання в порядку ст. 220 КПК України, в якому просив зобов`язати підпорядкованих прокурорів Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Офісу Генерального прокурора провести перевірку щодо необґрунтованості оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук.

Оскільки, вказане клопотання Генеральним прокурором у встановлені кримінальним процесуальним законодавством строки та порядок розглянуто не було, адвокат ОСОБА_3 просить зобов`язати Генерального прокурора розглянути клопотання від 29.01.2021 року та вчинити дії по суті ініційованих у клопотанні питань.

Згідно ст. 27, ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду скарги здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.

Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав скаргу з викладених у ній підстав, просив задовольнити.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо задоволення скарги заперечував, посилаючись на її необґрунтованість.

Вислухавши пояснення адвоката в обґрунтування скарги, думку прокурора, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.10.2016 року за № 52016000000000380 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209 КК України. Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.

На думку органу досудового розслідування, у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше 31.01.2015 року, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, породжений корисливим мотивом, направлений на отримання неправомірної вигоди для юридичної особи, шляхом отримання впливу на господарську діяльність ПАТ «ОПЗ» та подальшого укладення угод про реалізацію його продукції за цінами нижчими, ніж ринкові, через афілійований з нею суб`єкт господарювання.

Наразі, органом досудового розслідування вчиняються дії, направлені на оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук.

Частиною 2 ст. 574 КПК України визначено, що Офіс Генерального прокурора є центральним органом України щодо видачі (екстрадиції) підозрюваних, обвинувачених у кримінальних провадженнях під час досудового розслідування.

Згідно Наказу Генеральної прокуратури України № 223 від 18.09.2015 року «Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва» (далі - Наказ), міжнародне співробітництво під час кримінального провадження та наглядова діяльність на зазначеному напрямі здійснюються органами прокуратури України відповідно до Конституції України, чинного законодавства, міжнародних договорів України, а також загальновизнаних принципів і норм міжнародного права. При цьому органи прокуратури України повинні дотримуватися принципів взаємної поваги до національного суверенітету і прав людини, добросовісного виконання зобов`язань та невтручання у внутрішні справи іноземних держав.

Пунктом 4 Наказу визначено, що організацію роботи та здійснення нагляду у галузі міжнародного співробітництва під час кримінального провадження покладено на Департамент міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України, структурні підрозділи з міжнародно-правових доручень регіональних прокуратур або спеціально визначених відповідними наказами працівників прокуратур, де такі підрозділи не створені.

Згідно пункту 5 Наказу, на Департамент міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України, серед іншого, покладено організацію розгляду та безпосередній розгляд у межах компетенції запитів про міжнародну правову допомогу, екстрадицію і перейняття кримінального провадження на підставі міжнародних договорів, законодавства України, відомчих угод, а в окремих випадках - без договору, на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, а також підготовку рішень за такими запитами. У виняткових випадках за дорученням заступника Генерального прокурора, який згідно з розподілом обов`язків відповідає за напрям міжнародно-правового співробітництва, безпосереднє виконання запитів про міжнародно-правову допомогу, проведення екстрадиційних перевірок.

Відповідно до п. 7 Наказу та підпунктів, на керівників регіональних та місцевих прокуратур у межах компетенції покладено обов`язок забезпечувати належну організацію нагляду у галузі міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Вживати заходів до попередження порушень українськими органами досудового розслідування конституційних прав громадян при оголошенні особи у міжнародний розшук та вирішенні питань, пов`язаних із її екстрадицією. За запитом Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України, надавати висновки щодо обґрунтованості оголошення особи в міжнародний розшук, а також у встановленому порядку - матеріали досудового розслідування.

Згідно Положення «Про Департамент міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України», затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України № 324 від 14.11.2017 року, зі змінами, внесеними наказами Генеральної прокуратури України від 02.04.2018 року № 63 та від 12.07.2018 року № 129, Департамент міжнародно-правового співробітництва (далі - Департамент) є самостійним структурним підрозділом Генеральної прокуратури України, підпорядкованим заступнику Генерального прокурора згідно з розподілом обов`язків між керівництвом Генеральної прокуратури України. Основними завданнями Департаменту є, в тому числі, але не виключно, у межах компетенції запобігання незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності та необґрунтованому застосуванню щодо неї заходів процесуального примусу.

Відповідно до Наказу Генеральної прокуратури України № 99-шц від 21.12.2019 року «Про затвердження структури Офісу Генерального прокурора», до складу Департаменту входять, серед іншого, відділ правової допомоги, відділ екстрадиції, відділ міжнародного співробітництва та повернення активів та відділ організації перекладів.

На підставі п. 4.1.2.1. Положення, відділ екстрадиції здійснює вивчення висновків щодо обґрунтованості оголошення особи в міжнародний розшук та надання відповідних гарантій Департаменту Інтерполу та Європолу Національної поліції України.

Враховуючи зазначене, слідчий суддя дійшов висновку, що Департамент міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Офісу Генерального прокурора є уповноваженим на ініціювання та проведення перевірки щодо законності та обґрунтованості оголошення особи у міжнародний розшук з метою попередження порушень українськими органами досудового розслідування конституційних прав громадян при оголошенні особи у міжнародний розшук та вирішенні питань, пов`язаних із її екстрадицією.

Спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства Юстиції України № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020 року затверджено Інструкцію про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол (далі - Інструкція).

Відповідно до Розділу 2 Інструкції, уповноважений підрозділ на підставі отриманого від правоохоронного органу України запиту/звернення забезпечує використання інформаційної системи Інтерполу шляхом:

1) надсилання запиту про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу оповіщень:

Червоного оповіщення (RED NOTICE);

Синього оповіщення (BLUE NOTICE);

Зеленого оповіщення (GREENNOTICE);

Жовтого оповіщення (YELLOW NOTICE);

Чорного оповіщення (BLACK NOTICE);

Пурпурного оповіщення (PURPLE NOTICE);

Помаранчевого оповіщення (ORANGE NOTICE);

Оповіщення про викрадені культурні цінності;

2) надсилання циркулярного оповіщення (циркуляра);

3) надсилання повідомлення;

4) внесення інформації до банків даних Інтерполу, її коригування або видалення;

5) отримання інформації з банків даних Інтерполу.

Крім того, уповноважений підрозділ надсилає до органів Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентних органів іноземних держав та міжнародних установ запити, документи або інформацію відповідно до міжнародних договорів України у випадках, в яких передбачається використання каналів зв`язку Інтерполу.

Згідно Розділу 4 Інструкції, уповноважений підрозділ запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну.

Публікація Червоного оповіщення запитується за таких умов:

вчинене особою діяння кваліфіковано як злочин відповідно до Кримінального кодексу України;

особу в установленому законодавством порядку оголошено в розшук правоохоронними органами України:

для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше двох років;

для виконання вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі на термін щонайменше шість місяців, або якщо невідбута особою частина покарання становить не менше шести місяців.

Для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації Червоного оповіщення (додаток 1), а також таку інформацію та документи:

стислий і зрозумілий опис злочину, вчиненого особою, яка розшукується, зокрема час, місце, спосіб та інші суттєві обставини вчинення злочину (друкований текст обсягом до однієї тисячі знаків, у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу), а також інформацію про особисту участь особи у вчиненні злочину, мотиви, з яких його вчинено, та завдану шкоду;

положення статті Кримінального кодексу України, за якою кваліфікується злочин;

відомості про максимально можливе покарання, передбачене статтею Кримінального кодексу України, призначене судом покарання або невідбуту частину покарання відповідно до вироку суду;

місцезнаходження за кордоном особи, яка розшукується, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (за наявності), або дані, які вказують на можливе перебування за кордоном особи, яка розшукується (підтверджена інформація про виїзд особи, яка розшукується, за межі України або про наявність в особи родинних та інших зв`язків за межами України тощо);

завірену копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

завірену копію письмового повідомлення про підозру або обвинувального акта (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу);

завірену копію постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування);

завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії досудового розслідування;

завірені копії ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвали про оголошення розшуку особи (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії судового розгляду;

завірену копію обвинувального вироку суду, яким особу засуджено до позбавлення волі, з підтвердженням набуття ним законної сили (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу), на стадії виконання вироку;

завірену копію документа, що підтверджує громадянство, посвідчує особу чи її спеціальний статус, або заяви-анкети для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру;

відомості про можливі варіанти транслітерації прізвища, імені, по батькові особи, яка розшукується, та можливі варіанти їх написання іноземними мовами;

копію доручення Держприкордонслужбі щодо розшуку в пунктах пропуску особи, яка розшукується;

фотозображення особи, яка розшукується, із зазначенням можливої дати фотографування;

копію дактилоскопічної карти (за наявності);

ДНК-профіль згідно з додатком 2 до цієї Інструкції (за наявності).

Запит про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення надсилається уповноваженим підрозділом за умови його погодження із центральним органом України щодо видачі особи (екстрадиції) і повідомлення ним про намір надіслати запит про видачу (екстрадицію) особи, яка розшукується, у разі її арешту, затримання чи встановлення місцезнаходження на території іноземної держави.

На думку органу досудового розслідування, у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше 31.01.2015 року, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, породжений корисливим мотивом, направлений на отримання неправомірної вигоди для юридичної особи, шляхом отримання впливу на господарську діяльність ПАТ «ОПЗ» та подальшого укладення угод про реалізацію його продукції за цінами нижчими, ніж ринкові, через афілійований з нею суб`єкт господарювання.

Також, у суду відсутні докази обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідного для публікації відносно неї червоного оповіщення, у порядку, визначеному Інструкцією.

Відповідно до ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Вищий антикорупційний суд у справі № 760/11359/16-к від 30.01.2020 року дійшов висновку, що факт внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу відомостей звернення слідчого органу про публікацію картки щодо особи без отримання жодного його рішення не є свідченням оголошення особи в міжнародний розшук, оскільки матеріали, якими слідчий орган підтверджує оголошення особи в міжнародний розшук, мають містити повідомлення безпосередньо з Інтерполу, довідки або витягу з його бази даних.

Таким чином, суд погоджується з викладеними висновками неможливості обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного без наявності відомостей Інтерполу про публікацію червоного оповіщення відносно особи.

У зв`язку з наведеним, слідчий суддя погоджується з аргументацією скаржника, щодо необхідності проведення перевірки законності оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук.

Також, слідчим суддею було досліджено низку експертних висновків, проведених як в межах кримінальних проваджень, так і в межах судових справ та встановлено відсутність висновків, які б свідчили про завдання ПАТ «ОПЗ» збитків, через укладення контрактів з Компанією «Newscope Estates Limited», що спростовує висновки органу досудового розслідування щодо наявності завданих ПАТ «ОПЗ» збитків, і, як наслідок, викликають сумнів у обґрунтованості оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук.

Крім того, в якості обґрунтування своїх доводів щодо безпідставності оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук, скаржником було зазначено про встановлення в межах кримінального провадження № 32017100060000007 від 23.01.2017 року обставин та фактів, які встановлюються в кримінальному провадженні № 52016000000000380 від 20.10.2016 року. Кримінальне провадження № 32017100060000007 було закрито за відсутністю у діяннях посадових осіб ПАТ «ОПЗ» складу злочину.

У зв`язку із встановленням в ході досудового розслідування кримінального провадження № 32017100060000007 відсутності завданих ПАТ «ОПЗ» збитків, а в діяннях посадових осіб ПАТ «ОПЗ» ознаків складу злочину, визначеного ч. 3 ст. 212 КК України, старшим слідчим шостого слідчого відділу РКП слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 було винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2019 року у справі № 757/4509/19-к, яку було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 23.05.2019 року у справі № 757/4509/19-к, відмовлено у задоволенні скарги на постанову Старшого слідчого шостого слідчого відділу РКП слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження № 32017100060000007.

В силу вимог ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. З ст. 129 Конституції України, зазначені судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

У подальшому, постановою Заступника прокурора міста Києва ОСОБА_9 скасовано постанову слідчого Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві ОСОБА_8 від 22.01.2019 року про закриття кримінального провадження № 32017100060000007 від 23.01.2017 року

В той же час, слідчим суддею було досліджено ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24.12.2020 року у справі № 757/33375/20-к, якою було задоволено скаргу адвоката ОСОБА_10 на бездіяльність Керівника прокуратури м. Києва, яка полягає у не розгляді клопотання по процесуальним рішенням в кримінальному провадженні № 32017100060000007 від 23.01.2017 року. З даної ухвали вбачається, що слідчий суддя дійшов висновку про порушення при винесенні постанови Заступника прокурора міста Києва ОСОБА_9 про скасування постанови Слідчого слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Сидорчука від 22.01.2019 року про закриття кримінального провадження № 32017100060000007 від 23.01.2017 року вимог ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру», якими визначено, що незалежність прокурора забезпечується, в тому числі, але не виключно, забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора. Здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України. Статтею 36 КПК України визначено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Крім того, слідчий суддя дійшов висновку, що зі змісту постанови Заступника прокурора м. Києва ОСОБА_9 про скасування постанови Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Сидорчука від 22.01.2019 року про закриття кримінального провадження № 32017100060000007 від 23.01.2017 року вбачається, що вона прийнята з порушенням вимог ст. 110 КПК України й підстави для скасування постанови Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22.01.2019 року про закриття кримінального провадження № 32017100060000007 від 23.01.2017 року на момент винесення вказаного процесуального рішення в порушення ст. 110 КПК України не зазначені.

Також слідчим суддею було встановлено, що за результатом дослідження матеріалів справи, не встановлено сум податкових зобов`язань у особливо великих розмірах ПАТ «ОПЗ» перед Державним бюджетом України. Крім того, доказів, як б підтверджували наявність у службових осіб ПАТ «ОПЗ», прямого умислу на ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах в ході досудового розслідування не здобуто. Так, пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 08.10.2004 р. «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків зборів інших обов`язкових платежів» визначено, що злочин, передбачений ст. 212 КК України є закінченим з моменту фактичного надходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування, тобто сум узгоджених податкових зобов`язань. При цьому, з об`єктивної сторони злочин передбачений ст. 212 КК України, характеризується нанесенням суспільно небезпечних наслідків у вигляді фактичного ненадходження до бюджету чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, проте доказів, які б підтверджували наявність у ПАТ «ОПЗ» матеріальних збитків у особливо великих розмірах не здобуто. Таким чином в діях службових осіб ПАТ «ОПЗ» не встановлено складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212 КК України.

Виходячи з наведеного, слідчий суддя, погоджується з висновками, викладеними в постанові про закриття кримінального провадження № 3201710006000007 від 22.01.2019 року та зазначає про забезпечення дієвого досудового розслідування та всебічну перевірку обставин кримінального провадження, з огляду на зібрання та дослідження органом досудового розслідування джерел доказів, які визначено у ст. 94 КПК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04.09.2020 року у справі № 757/33375/20-к відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора відділу Прокуратури м. Києва ОСОБА_11 . Ухвалою Верховного суду від 12.01.2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_12 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03.09.2020 року у справі № 757/33375/20-к. В силу вимог ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. З ст. 129 Конституції України, зазначені судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами скаржника щодо необхідності проведення належної перевірки Департаментом міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Офісу Генерального прокурора обґрунтованості оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук.

Відповідно до ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Статтею 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Статтею 3 Закону України «Про прокуратуру» визначено засади діяльності прокуратури, якими також є незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов`язків.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про прокуратуру», під час здійснення повноважень, пов`язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов`язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті.

Прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом. Генеральний прокурор має право давати вказівки будь-якому прокурору.

Отже, Генеральний прокурор, як прокурор найвищого рівня уповноважений на надання вказівок підпорядкованим йому прокурорам, з метою належної реалізації прокурором функцій прокуратури, визначених чинним законодавством України.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Під час підготовки до розгляду скарги та вирішення заявлених вимог, сторона обвинувачення не надала належних допустимих і достовірних доказів (постанови/листа) про розгляд Генеральним прокурором клопотання адвоката ОСОБА_3 від 29.01.2021 року.

Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість скарги та наявності підстав для покладення обов`язку на Генерального прокурора розглянути клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_5 , від 29.01.2021 року щодо прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні № 52016000000000380 від 20.10.2016 року та за результатом розгляду зобов`язати підпорядкованих прокурорів Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Офісу Генерального прокурора провести перевірку щодо обґрунтованості оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 36, 216, 218, 220, 303, 306, 307, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 52016000000000380 від 20.10.2016 року - задовольнити.

Зобов`язати Генерального прокурора розглянути клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_5 , від 29.01.2021 року щодо прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні № 52016000000000380 від 20.10.2016 року та за результатом розгляду зобов`язати підпорядкованих прокурорів Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Офісу Генерального прокурора провести перевірку щодо обґрунтованості оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1