Рішення № 95379844, 04.03.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/79/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД", 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 47 до Фізичної особи-підприємця Сохіної Анастасії Володимирівни, АДРЕСА_1 простягнення 9 000, 00 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Сохіної Анастасії Володимирівни про стягнення суми безпідставно набутих коштів у розмірі 9 000, 00 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 2 102, 00 грн.

Ухвалою суду від 11.01.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД" (вх. № 79/21) залишено без руху.

19.01.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 1096) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 25.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/79/21. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 16.02.2021 року. Зобов`язано позивача надати для огляду у судовому засіданні оригінали документів, копії яких подано разом з позовною заявою. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 3 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення - протягом 3 днів з дня отримання відповіді на відзив.

08.02.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 3123) про розгляд справи за відсутності представника позивача. Задоволено заяву позивача (вх. № 3123 від 08.02.2021 року) про пригляд справи за відсутності представника. Відкладено розгляд справи по суті на 04.03.2021 року. Запропоновано учасникам справи визначитися із своєю участю в судовому засідання в режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, враховуючи приписи частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Явку представників сторін визнано не обов`язковою.

Уповноважений представник позивача, у призначене судове засідання 04.03.2021 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке судом долучено до матеріалів справи.

Уповноважений представник відповідача, у призначене судове засідання 04.03.2021 року не з`явився, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення на юридичну адресу відповідача, копії ухвали суду про відкладення розгляду справи.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Враховуючи, що судом було здійснено усі заходи, щодо належного повідомлення позивача та відповідача про дату, час та місце розгляду справи, досліджено усі докази які надано учасниками справи, суд дійшов висновку про те, що неявка у судове засідання уповноважених представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, між Фізичною особою-підприємцем Сохіною Анастасією Володимирівною (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД" (позивач) відбулися переговори, щодо можливого співробітництва з надання послуг з підбору персоналу.

За твердженнями позивача, 14.07.2020 року відповідачем без досягнення згоди щодо співробітництва та без надання послуг було виставлено рахунок № 7161 на оплату послуг з підбору персоналу на суму 9 000, 00 грн. (а.с. 10).

15.07.2020 року бухгалтерію позивачем платіжним доручення № 4000 помилково було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 9 000, 00 грн. (а.с. 11).

06.10.2020 року позивачем на адресу відповідача направлено лист вих. № 06/10-1 у якому останній, просив повернути помилково перераховані кошти у розмірі 9000, 00 грн. згідно платіжного доручення № 4000 від 15.07.2020 року (а.с. 12-13).

17.11.2020 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. № 172 з вимогою про повернення помилково перераховані кошти у розмірі 9000, 00 грн. (а.с. 18-19

Відповідачем вищевказана претензія залишена без відповіді та задоволення, що стало причиною звернення позивача, із відповідним позовом до суду про стягнення із відповідача суми безпідставно набутих коштів у розмірі 9 000, 00 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані до матеріалів справи та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як зазначає позивач, між сторонами відбулися переговори, щодо можливого співробітництва з надання послуг з підбору персоналу, та 14.07.2020 року відповідачем без досягнення згоди щодо співробітництва та без надання послуг було виставлено рахунок № 7161 на оплату послуг з підбору персоналу на суму 9 000, 00 грн. (а.с. 10).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2020 року позивачем відповідно до платіжного доручення № 4000 було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 9 000, 00 грн. із призначенням платежу "сплата за підбір персоналу згідно рахунку № 7161 від 14.07.2020 року" (а.с. 11).

Вище викладене, спростовує позицію позивача щодо безпідставності отримання коштів відповідачем у відповідності до положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача, щодо помилкового перерахування коштів відповідно до платіжного доручення № 7161 від 15.07.2020 року та на положення Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" не приймаються судом, оскільки як вбачається із наданого до суду платіжного доручення, позивачем зазначено призначення платежу саме "сплата за підбір персоналу згідно рахунку № 7161 від 14.07.2020 року" (а.с. 10).

Відповідного статті 1212 Цивільного кодексу України, набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна;

б) набуття або збереження за рахунок іншої особи;

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини 1статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 759/1206/17.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає помилковим твердження позивача щодо посилання на вимоги статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки як вбачається із матеріалів справи, грошові кошти отримані відповідачем від позивача у розмірі 9 000, 00 грн. відповідно до призначення платежу, є коштами отриманими відповідно до виставленого рахунку № 7161 від 14.07.2020 року, що відповідно не є безпідставно отриманими коштами в розумінні вимог статті 1212 Цивільного кодексу України (а.с. 10- 11).

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення суми безпідставно набутих коштів у розмірі 9 000, 00 грн. на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, в які включено і витрати на сплату судового збору, залишаються за позивачем у розмірі 2 102,00 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД" (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 47, ЄДРПОУ 20478063);

відповідач: Фізична особа-підприємець Сохіна Анастасія Володимирівна ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено "09" березня 2021 р.

Суддя О.О. Ємельянова