Рішення № 95379824, 23.02.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3168/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Кияночка" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30) про стягнення 525854,95 грн. за участю представників:

позивача - Судаков Д.О., посвідчення №1797, Владимир Я.В., посвідчення №1788,

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Харківської міської ради (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Кияночка" (відповідач) про стягнення безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,5053 га по вул. Шевченка, 24 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:03:012:0029) з 01.07.2019 по 31.08.2020 у сумі 525854,95 грн.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 7887,82 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.10.2020 о 12:00.

23.10.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 24743), який досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 27.10.2020 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та підготовче засідання відкладено на 24.11.2020 об 11:45.

05.11.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 25831), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

24.11.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 27368) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі №922/3168/20 підготовче засідання відкладено на 08.12.2020 о 12:15.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2020 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та підготовче засідання відкладено на 22.12.2020 о 12:15.

22.12.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про призначення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою (вх. № 29881), у прохальній частині якого викладено клопотання про визнання поважними причини ненадання експертного висновку в строки, установлені для подання доказів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 у справі № 922/3168/20 у задоволенні клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання клопотання про призначення по справі комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою відмовлено. Клопотання відповідача про призначення по справі комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою залишено судом без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.01.2021 об 11:20.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 26.01.2021 справі 922/3168/20 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.02.2021 об 11:00.

23.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 4412), мотивоване припиненням представництвом адвокатом Шамраєвим М.Є. інтересів ТОВ "БЦ Кияночка" та відсутністю у відповідача відомостей про дату та час наступного судового засідання.

Позивач в судове засідання 23.02.2021 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,5053 га по вул. Шевченка, 24 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:03:012:0029) з 01.07.2019 по 31.08.2020 у сумі 525854,95 грн.

Відповідач в судове засідання 23.02.2021 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином (т.с. 1, а.с. 165, 167-168).

За результатами розгляду клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 4412 від 23.02.2021), суд, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 23.02.2021 у справі 922/3168/20 відмовив у його задоволенні.

При цьому, суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що судом було створено належні умови для повноцінної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, а також беручи до уваги надану представнику відповідача можливість висловити свою правову позицію по справі, зокрема через надане у попередньому судовому засіданні вступне слово, суд вважає, що подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищевказаному принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 23.02.2021 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 07.09.2020 здійснено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 24 (кадастровий номер 6310136600:03:012:0029) з урахуванням витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.07.2020 № 0005248522020 за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 07.09.2020 (т.с. 1, а.с. 51-53).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.09.2020 № 222783471 право власності на нежитлову будівлю літ. «И-4» загальною площею 19463,9 кв.м. по вул. Шевченка, 24 у м. Харкові зареєстроване за ТОВ «БЦ Кияночка» на підставі договору купівлі - продажу від 24.06.2019 № 331.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:03:012:0029 площею 0,5053 га по вул. Шевченка, 24 у м. Харкові розташовані нежитлові будівлі літ. «И-4», право власності на яку зареєстроване за ТОВ «БЦ Кияночка».

Як зазначає позивач у позовній заяві, у період з 01.07.2019 по 31.08.2020 право користування (оренди) чи інші речові права відповідача ТОВ "БЦ Кияночка" на земельну ділянку площею 0,5053 га (кадастровий номер 6310136600:03:012:0029) по вул. Шевченка, 24 у м. Харкові, на якій розташована вказана нежитлова будівля літ. «И-4» не були зареєстровані за відповідачем.

Між тим, земельна ділянка (кадастровий номер 6310136600:03:012:0029) по вул. Шевченка, 24 у м. Харкові в період з 01.07.2019 по 31.08.2020, як свідчать матеріали справи у фактичному володінні і користуванні відповідача ТОВ "БЦ Кияночка".

При цьому, земельна ділянка (кадастровий номер 6310136600:03:012:0029) по вул. Шевченка, 24 у м. Харкові належить територіальній громаді м. Харкова.

Таким чином, ТОВ «БЦ Кияночка», набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформило речового права на вказану земельну ділянку та відповідний договір оренди земельної ділянки по вул. Шевченка, 24 у м. Харкові між позивачем Харківської міською радою та відповідачем ТОВ "БЦ Кияночка" у період з 01.07.2019 по 31.08.2020, не було укладено. Відповідно, орендна плата за володіння і користування вказаною земельною ділянкою відповідачем на користь позивача не сплачується.

Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком (т. I, а.с. 49-50) розмір орендної плати нарахованої за володіння і користування цією земельною ділянкою в період з 01.07.2019 по 31.08.2020 складає 525854,95 грн.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми вартості належного позивачеві майна збереженого (заощадженого) відповідачем за рахунок позивача без достатніх правових підстав.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позов зазначає, що позивачем не було надано жодних доказів, які підтверджують реєстрацію права власності на вищезазначену земельну ділянку за Харківською міською радою та її приналежності до комунальної власності. Також, відповідачем у відзиві вказано, що правовою підставою для набуття або збереження майна не мала місце помилка, обман, випадковість тощо, оскільки такою підставою став перехід права користування земельної ділянкою у силу приписів ч.ч. 1,2 ст. 120 ЗК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі». Департаментом територіального контролю Харківської міської ради при здійсненні розрахунку стягуваної суми не враховано реальної можливості передачі позивачем в оренду або продажу цієї земельної ділянки протягом зазначеного в позові періоду існування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства. Позивачем при здійсненні розрахунку коштів не враховано, що відповідач об`єктивно не міг укласти договір оренди землі або договір купівлі-продажу земельної ділянки станом на 01.07.2019. Також, при розрахунку розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати позивачем не було враховано того, що відповідач перебуває на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку III групи за ставкою 5%. Позивач не врахував податок, який був сплачений відповідачем за користування земельною ділянкою за 2019 рік. Позивачем не доведено правильність розрахунку розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, він є необґрунтованим та не враховує приписи законодавства та фактичні обставини. Харківською міською радо не доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:03:012:0029 може виступати об`єктом цивільних прав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ «Про оренду землі»).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Приписами ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно чинному законодавству України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Відсутність у період з 01.07.2019 по 31.08.2020 укладеного між Харківською міською радою та ТОВ "БЦ Кияночка" договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору виключає договірні зобов`язання.

Відсутність неправомірних дій відповідача ТОВ "БЦ Кияночка" або інших осіб означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання.

Фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачем без укладення договору оренди землі в період з 01.07.2019 по 31.08.2020 в Україні також не вважається правопорушенням.

Не є правопорушенням також і дії/бездіяльність відповідача, що безпосередньо стосуються порядку укладення договору оренди землі. Ні Законами України, ні підзаконними, ні локальними нормативними актами відповідачеві не визначено прямого і безумовного обов`язку підписати договір оренди земельної ділянки одночасно з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна, який на ній розташований.

Моменту укладення договору оренди передують різного роду організаційні, правові, технічні та інші заходи, здійснення яких знаходиться по за межами волі й контролю потенційного орендаря. Так, встановленим Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затв. рішенням 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19.12.2012 №960/12 визначено, що ініціатива у розробці та укладенні договору оренди земельної ділянки виходить від орендодавця. Згідно цьому порядку усі дії особи, котра має інтерес в укладенні договору оренди земельної ділянки перебувають в залежності від дій орендодавця та інших осіб. За таких умов не укладення ТОВ "БЦ Кияночка" у спірний період договору не може бути інкриміновано відповідачеві, як його противоправна бездіяльність.

Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема статтями 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст.ст.216, 224, 225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Суд окремо зауважує на неможливості застосування норм законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди ст.22, 1166 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та ін. Упущена вигода згідно п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України є різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення).

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що спірні правовідносини охоплюються регулюванням ст.ст. 1212-1214 ЦК України. Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не містять ознак делікту. Так, ч.2 ст.1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці норми поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи та з пояснень представників учасників справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

По-перше, судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно – кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою (кадастровий номер 6310136600:03:012:0029) по вул. Шевченка, 24 у м. Харкові.

Земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомості, що належить на праві приватної власності відповідачеві, є сформованою з 20.06.2019, має кадастровий номер 6310136600:03:012:0029 та чітко визначені межі і площа 0,5053 га. Відповідні дані містяться в Державному земельному кадастрі (т. I, а.с. 34-35). Тобто зазначена земельна ділянка є окремим об`єктом цивільних прав.

Суд зауважує, що збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття останнім права власності на нежитлову будівлю літ. "И-4", загальною площею 19463,9 кв. м по вул. Шевченка, 24 у м. Харкові.

Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля будучи згідно ст.181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель узгоджується з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18). Тому оформлення відповідачем права власності на будівлю автоматично призвело до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність укладеного в період з 01.07.2019 по 31.08.2020 договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Згідно розрахунку позивача її розмір за спірний період склав 525854,95 грн.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст.206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки в спірний період була територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію “виправдане очікування”, що є загальновизнаною в т.ч. в практиці Європейського суду з прав людини.

Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Розмір доходу відповідача, розрахований Харківською міською радою, як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) у виді орендної плати за землю в період з 01.07.2019 по 31.08.2020 включно в розмірі 525854,95 грн. (т. I, а.с. 49-50).

Суд зазначає, що при здійсненні розрахунку позивач вірно керувався Порядком нормативно грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 №489 (зі змінами), Положенням про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08 (зі змінами та доповненнями, надалі - Положення), а також рішенням Харківської міської ради 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

Згідно з пунктом 2.5. зазначеного Положення розмір поточної базової ставки орендної плати, визначений відповідно до наведених вихідних даних, становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п. 4.1. Положення, порядок розрахунку орендної плати, встановлений розділом II цього Положення, не розповсюджується на землі, перелік яких наведений в таблиці (вказана таблиця міститься у самому положенні).

Згідно вищезазначеної таблиці, для земель промисловості (окрім тютюнової та лікеро-горілчаної) встановлено особливий режим розрахунку орендної плати, що полягає у застосуванні ставки річної орендної плати при здійсненні розрахунку у розмірі - 4 %.

Таким чином, Харківською міською радою правомірно застосовано базовий коефіцієнт розміру ставки орендної плати в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу грошові кошти за користування земельною ділянкою площею 0,5053 га (кадастровий номер 6310136600:03:012:0029), на якій розташований об`єкт нерухомості, що належить відповідачу за період з 01.07.2019 по 31.08.2020 в сумі 525854,95 грн.

Всупереч вимог ст.ст. 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано наведені позивачем обставини. Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, зводяться до власного довільного тлумачення останнім положень законодавства, що не відповідає їх дійсному змісту.

Суд відхиляє заперечення відповідача, виходячи з наступного.

Верховним Судом неодноразово наголошувалось, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладання правовстановлюючих документів, та без державної реєстрації прав на неї, встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є спірна земельна ділянка, за користування якої міська рада просить стягнути безпідставно збереженні кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові та необхідність підтвердження площі займаної земельної ділянки належними доказами, яким є, зокрема, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (№922/3780/17, №922/536/18 від 29.01.2019, №922/391/18 від 11.02.2019, №922/981/18 від 12.04.2019, №922/902/18 від 12.06.2019).

Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Крім того, в даних постановах Верховний суд наголосив на тому, що розрахунок розміру безпідставно збережених фактичним землекористувачем коштів повинен здійснюватися на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, оскільки відповідно до частини 2 статі 20 і частини 3 статті 32 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюється як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

В даному випадку, спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав саме площею в розмірі 0,5053 га, що підтверджується відповідним витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та витягом з Держземкадастру. А отже, відповідач використовує земельну ділянку по вул. Шевченка, 24 у м. Харкові площею 0,5053 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, невикористання ним доведено не було. З підстав наведеного, заперечення відповідача судом не приймаються.

Щодо моменту формування земельної ділянки як об`єкта цивільний прав. За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З приписів наведеної норми вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до відомостей, які зазначені у Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.07.2020 №НВ-0005248522020 (т. I, а.с. 34), дата державної реєстрації земельної ділянки площею 0,5053 га, кадастровий номер 6310136600:03:012:0029 є 20.06.2019.

При цьому, у матеріалах справи відсутні жодні докази зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:03:012:0029, тому враховуючи приписів статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,5053 га по вул. Шевченка, 24 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:03:012:0029) перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Отже, вказана земельна ділянка відноситься до комунальної форми власності в силу прямої вказівки вищенаведених положень земельного законодавства, а тому твердження відповідача про те, що Харківська міська рада є неналежним позивачем та не є власником земельної ділянки є необґрунтованими та такими, що не відповідають приписам статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України

Твердження відповідача про протилежне не мають під собою ні правових, ні фактичних підстав, а отже ґрунтуються на довільному тлумаченні норм закону, які не відповідають їх дійсному змісту.

Щодо неврахування Харківською міською радою сплаченого відповідачем земельного податку, суд зазначає, що матеріали справи № 922/3168/20 не містять належних та допустимих доказів сплати відповідачем коштів за використання саме земельною ділянкою площею 0,5053 га по вул. Шевченка, 24 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:03:012:0029), яка є предметом судового розгляду у цій справі, а подані відповідачем копії платіжних доручень свідчать про сплату відповідачем єдиного податку з юридичних осіб, що вбачається з призначення платежу у цих платіжних дорученнях.

При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 7887,82 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Кияночка" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, код ЄДРПОУ 39571502) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) - безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,5053 га по вул. Шевченка, 24 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:03:012:0029) з 01.07.2019 по 31.08.2020 у сумі 525854,95 грн. та 7887,82 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "05" березня 2021 р.

Суддя Г.І. Сальнікова