Рішення № 95379818, 04.03.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/5/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126 до Квартирно - експлуатаційного відділу, 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61 простягнення 15 989, 05 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “Харківенергозбут” звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Квартирно - експлуатаційного відділу про стягнення заборгованості за договором № 734/052110 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у розмірі 15 989, 05 грн., а саме: заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 14 214, 55 грн., пеню у сумі 1 483, 88 грн.. 3 % річних у розмірі 262, 91 грн., інфляційні у розмірі 27, 71 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 2 102, 00 грн.

Ухвалою суду від 11.01.2021 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/5/21. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04.02.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2824), у якому останній, зазначає, що позивачем невірно було визначено суми, які були сплачені відповідачем. Позивачем не надано розрахунків суми основного боргу, тому на думку відповідача, позивачем не доведено наявність суми основного боргу у зв`язку із чим, невірно нараховано суми штрафних санкцій. Також зазначає, що прострочення відбулося не з вини відповідача. За твердженнями відповідача, іншою підставою затримки у оплаті відповідачем за постачання електроенергії стало відсутність асигнувань на вказані потреби.

У зв`язку із чим, відповідач просить суд, відмовити у задоволенні позовної заяви. Зменшити розмір пені на 70 %. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на позивача (а.с. 169-173).

04.02.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 2823) про поновлення строків на подання відзиву з додатками, у якому останній просить суд, поновити строк на подання відзиву з додатками у справі, та прийняти до розгляду відзив з додатками.

Ухвалою суду від 09.02.2021 року задоволено клопотання відповідача (вх. № 2823 від 04.02.2021 року) про поновлення строку на подання відзиву. Поновлено відповідачу строк на подання відзиву (вх. № 2824 від 04.02.2021 року). Відзив (вх. № 2824 від 04.02.2021 року) та додані до нього документи долучено до матеріалів справи. Подальший розгляд ведеться із його урахуванням. Відкладено розгляд справи по суті на 04.03.2021 року.

10.02.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 3383) у якій останній зазначає, що відповідачем рахунки отримані під підпис. Також відповідачем не надано доказів, що протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду відповідач завертався на адресу товариства, але рахунки не отримав.

Також позивач зазначає, що відповідно до пункту 5.9. договору, оплата вважається здійсненою після того. як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни. У розрахунку заборгованості за спожиту електричну енергію в графі оплата за лютий зазначені оплати 49 773, 18 грн. ) від 04.02.2020 року платіж за грудень) та 34 962, 96 грн. (від 24.02.2020 року платіж за січень) всього: 84 736, 24 грн. Таким чином, за твердженням позивача у позовній заяві вірно вказана загальна сума проведених оплат протягом лютого 2020 року.

У зв`язку із чим, просить суд, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

04.03.2021 року позивачем через канцелярію суду надано клопотання (вх. №5254) у якому останній, просить суд, розглядати справу без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд. їх задовольнити.

Ухвалою суду від 04.03.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, вищевказані документи, судом долучено до матеріалів справи.

Уповноважений представник позивача у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке судом долучено до матеріалів справи.

Уповноважений представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке судом долучено до матеріалів справи.

Суд дослідивши матеріали справи та клопотання (вх. № 5254 від 04.03.2021 року) позивача про розгляд справи без участі представника, дійшов до висновку про його задоволення.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Враховуючи, що судом було здійснено усі заходи, щодо належного повідомлення позивача та відповідача про дату, час та місце розгляду справи, досліджено усі докази які надано учасниками справи, суд дійшов висновку про те, що неявка у судове засідання уповноважених представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, заперечення та пояснення сторін у справі, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, у зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функції постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 року, з 01.01.2019 року Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 19.06.2018 року № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 року № 1268.

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 року у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.

Згідно з пунктом 8 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 року № 1268, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Разом з тим, у відповідності до пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ГІриватного акціонерного товариства "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.

Таким чином, відповідач з 01.01.2019 року спожив електричну енергію та з порушенням строків передбачених договором та комерційною пропозицією сплатив за фактично спожиту електричну енергію, таким чином між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" та відповідачем з 01.01.2019 року укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що є публічним договором приєднання, на умовах комерційної пропозиції № 2 установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів (а.с. 17-22).

Відповідно до пункту 6.2 договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору (а.с. 18 зворот).

Згідно з пунктом 4 комерційної пропозиції, рахунок за спожиту електричну енергію на оплату надаються споживачу протягом 5 днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення (а.с. 22).

Як зазначає позивач, згідно з переданими даними були проведені нарахування та за результатами розрахункових періодів, сформовані рахунки на електричну енергію з грудня 2019 року по листопад 2020 року (а.с. 46-120).

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної оплати у відповідності до положень договору не виконав, у зв`язку з чим у останнього утворився борг, який за розрахунком позивача складає суму у розмірі 14 214, 55 грн. (а.с. 140).

За твердженнями позивача, останній як постачальник виконав свої зобов`язання по договору у повному обсязі, але відповідач умови договору щодо своєчасної оплати спожитої електричної енергії у встановлені договором строки не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з пені у розмірі 1 483, 88 грн., 3% річних у розмірі 262, 91 грн. та індексу інфляції у розмірі 27,71 грн.

Вищевказані обставини, стало причиною звернення позивача, із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, Законом України “Про ринок електричної енергії”. Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.

Статтею 4 Закону України “Про ринок електричної енергії” учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина 1 статті 63 вказаної Закону).

Згідно статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до вимог статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Факт наявності у відповідача заборгованості за електричну енергію за період з грудня 2019 року - листопада 2020 року підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з переданими Акціонерною компанією “Харківобленерго” даними позивачем сформовано наступні рахунки за електричну енергію за період з грудня 209 року по листопад 2020 року а саме:

- за грудень 2019 року на суму 49 790, 28 грн. (рахунок отримано 02.01.2020 року);

- за січень 2020 року на суму 34 962, 96 грн. (рахунок отримано 03.02.2020 року);

- за лютий 2020 року на суму 49 773, 18 грн. (рахунок отримано 02.03.2020 року);

- за березень 2020 року на суму 37 433, 04 грн. (рахунок отримано 02.04.2020 року);

- за квітень 2020 року на суму 50 975,10 грн. (рахунок отримано 05.05.2020 року);

- за травень 2020 року на суму 38 775, 30 грн. (рахунок отримано 01.06.2020 року).

- за червень 2020 року на суму 30 395, 94 грн. (рахунок отримано 01.07.2020 року);

- за липень 2020 року на суму 32 467, 02 грн. (рахунок отримано 06.08.2020 року);

- за серпень 2020 року на суму 18 907, 86 грн. (рахунок отримано 18.09.2020 року);

- за вересень 2020 року на суму 30 472, 86 грн. (рахунок надіслано 08.10.2020 року);

- за жовтень 2020 рок на суму 36 541, 38 грн. (рахунок отримано 02.11.2020 року);

- за листопад 2020 року на суму 40 486, 08 грн. (рахунок отримано 11.12.2020 року) (а.с. 46-120).

Вищевказані рахунки були частково оплачені відповідачем на загальну суму 436 766, 45 грн., про що свідчать платіжні доручення № 36, 81, 141, 164, 254, 325, 387, 442, 564, 643, 738, 481, 482 та реєстри проведення оплати згідно платіжних доручень (а.с. 121-135).

За розрахунком позивача, сума боргу за договором № 734/052110 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у розмірі 14 214, 55 грн.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію у розмірі 14 214, 55 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості розрахунку за спожиту електричну енергію у розмірі 14 214, 55 грн. є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають до задоволення.

Суд не приймає посилання відповідача, викладені у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 2824 від 04.02.2021 року), а саме що позивачем що позивачем невірно було визначено суми, які були сплачені відповідачем, що рахунки було надавалися представнику споживача, або направлялися поштою, при цьому за твердженнями відповідача для дотримання умов договору та оплати рахунків у належний строк, споживач повинен був передати рахунки платнику. У зв`язку із чим, відбулася затримка у проведенні оплати (а.с. 169-173), оскільки вони не відповідають обставинам справи та відносинам що складися між сторонами. У даному разі як вбачається згідно з пунктом 4 комерційної пропозиції, рахунок за спожиту електричну енергію на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення (а.с. 34-35).

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги пункт 4 комерційної пропозиції надані заперечення відповідача є такими, що спростовуються матеріалами справи та наданими до суду документами. При цьому контрозрахунку відповідачем до суду надано не було.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем було нараховано відповідачу за зобов`язаннями, що виникли з грудня 2019 року по листопад 2020 року відповідно до наданого розрахунку (а.с. 140-149): - 3% річних у розмірі – 262, 91 грн., - інфляційні втрати у розмірі – 27, 71 грн.; - пеню у сумі 1 483, 88 грн.

Щодо стягнення із відповідача, нарахованих позивачем - 3% річних у розмірі – 262, 91 грн. та інфляційних втрат у розмірі – 27, 71 грн., пні у сумі 1 483, 88 грн. (за зазначений у наданому до суду розрахунку період (а.с. 140-149), суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5.11 договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції (а.с. 18).

Пунктом 7 комерційної пропозиції передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених пунктом 4 комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення; 3% річних з простроченої суми. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 10 робочих днів від дня його отримання споживачем. Суми пені, 3% річних, інфляційних сплачуються споживачем на рахунок постачальника (а.с. 22 зворот).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу 3% річних у сумі – 262, 91 грн., інфляційних втрат у розмірі – 27,71 грн. та суми пені у розмір 1483, 88 грн. (за зазначений у наданому до суду розрахунку період а.с. 140-149) за допомогою онлайн-системи "Ліга-закон", та встановлено, що вищезазначені нарахування здійснені відповідно до приписів діючого законодавства, та є такими що підлягають до задоволення.

Суд не приймає посилання відповідача, викладені у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 2824 від 04.02.2021 року), а саме що прострочення відбулося не з вини відповідача, та що іншою підставою затримки у оплаті відповідачем за постачання електроенергії стало відсутність асигнувань на вказані потреби, оскільки відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

При цьому, відповідно до постанови Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти Ураїни " від 18.10. 2005 року, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Також суд, не приймає заперечення відповідача щодо необґрунтованості розрахунків позивача через ненадання ним офіційних даних щодо затвердженого розміру облікової ставки НБУ та індексу інфляції в Україні за період, в який виникла заборгованість, оскільки такі дані є загальновідомими.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача викладенні у надано до суд відзиві на позовну заяву (вх. № 2824 від 04.02.2021 року) є необгрунтованими та безпідставним, та такими, що спростовуються вищевикладеми нормами та матеріалами справи.

Щодо клопотання відповідача, про зменшення розміру пені викладеного у відзиві на позовну заяву (вх. № 2824 від 04.02.2021 року), суд зазначає наступне (а.с. 169-173)

В обґрунтування заявлено клопотання, відповідач зазначає, що невиконання відповідачем зобов`язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Для сплати заборгованості за попередній період (сплата штрафних санкцій) у відповідача зовсім немає відповідного фінансування. Також зазначає. що відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів для напущення господарського правопорушення, вина відповідача у невиконання (неналежному виконанні) даних зобов`язань відсутня, що виключає його цивільно (господарсько) – правову відповідальність із посиланням на вимоги статті 233 Господарського процесуального кодексу України та частину 3 статті 551 цивільного кодексу України.

Також зазначає. що довідкою управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області підтверджено, що відповідач повністю фінансується з Державного бюджету. Рішенням Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області включено відповідача до реєстру неприбуткових установ та організацій.

Позивачем не надано будь-яких доказів, що у зв`язку із прострочення оплати відповідачем, останній зазнав збитків, чи його становище погіршилося іншим чином. При цьому стягнення з відповідача штрафних санкцій та 3 % річних. На оплату яких він не має бюджетних асигнувань, призведе до недостачі коштів для виконання основних функціональних обов`язків. У зв`язку із чим, на думку відповідача, є доведеним факт відсутності вини відповідача у затримці оплати за постачання електроенергії, складного економічного становища відповідача та покладення непомірного тягаря на відповідача, просить суд зменшити розмір пені на 70 %.

У якості доказів надано до суду, копію довідки щодо неприбутковості організації, та копії реєстрів проведення оплат (а.с. 175-180).

Позивач у наданій до суду 10.02.2021 року відповіді на відзив (вх. № 3983), просив суд, відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 року у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 року у справі №917/791/18).

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши надані відповідачем в обґрунтування заявлено клопотання про зменшення розміру пені докази, дійшов до висновку, що останнім в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, не надано до суду належних доказів наявності виняткових обставин, які б надавали підстав для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.

Крім того, суд зазначає, що затримка бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності або зменшення розміру пені за порушення договірного зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, та заперечення позивача, враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про зменшення пені.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 14 214, 55 грн., пеню у сумі 1 483, 88 грн., 3 % річних у розмірі 262, 91 грн., інфляційні у розмірі 27, 71 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, із урахуванням вищевикладених норм вимог Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 2 102, 00 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Квартирно – експлуатаційного відділу (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61, ЄДРПОУ 07923280) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за договором № 734/052110 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у розмірі 15 989,05 грн., а саме: заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 14 214, 55 грн. (на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ «Ощадбанк», № НОМЕР_1 , МФО 351823), пеню у сумі 1 483, 88 грн., 3 % річних у розмірі 262,91 грн., індекс інфляції у розмірі 27,71 грн. та 2 102, 00 грн. судового збору (на п/р НОМЕР_2 а АТ «Мегабанк», МФО 351629).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, ЄДРПОУ 42206328);

відповідач: Квартирно – експлуатаційний відділ (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61, ЄДРПОУ 07923280).

Повне рішення складено "09" березня 2021 р.

Суддя О.О. Ємельянова