Рішення № 95379552, 02.03.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1202/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Острозького комунального підприємства "Теплоенергія"

про стягнення пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та збитків за неналежне виконання грошового зобов`язання

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Незнамова Т.О. (в режимі відеоконференцзв`язку);

від відповідача: Боротюк О.О.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" (далі- відповідач), в якому просить, посилаючись на ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264, 265 ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, стягнути: 44 999, 94 грн пені, три відсотки річних на суму 15 797, 17 грн, інфляційні втрати на суму 12 926, 73 грн та збитки у сумі 3 449, 48 грн за неналежне виконання грошового зобов`язання за договором постачання природного газу від 19.10.2018 № 7357/18-БО-28.

Ухвалою від 29.12.2020 залишено без руху позовну заяву від 23.12.2020 Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та надано позивачу 10-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання доказів сплати судового збору в розмірі 2 102, 00 грн.

Ухвалою суду від 04.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, засідання призначено на 28.01.2021.

Ухвалою суду від 11.01.2021 задоволено заяву представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

27.01.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що вини Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" у порушенні даного зобов`язання немає, оскільки спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини, закріплено інший - відмінний від закріпленого у договорі - порядок розрахунків теплогенеруючих і теплопостачальних організацій з позивачем - як "постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов`язки". Крім того, відповідачем зазначено, що якщо ж суд дійде протилежного висновку про те, що відповідач винен у порушенні порядку розрахунків із ПАТ "НАК "Нафтогаз України" і винен у порушенні взятих на себе зобов`язань, то при задоволенні позовних вимог відповідач в частині інфляційних втрат позивача - в сумі 12 926, 73 грн, 3% річних - 15 797, 17 грн і суми збитків за перевищення передбаченого договором обсягу природного газу в сумі 3 449, 48 грн останнім визнаються. Також відповідач просив зменшити розмір нарахованої пені на 90% (а.с. 102-133).

В судовому засіданні 28.01.2021 оголошено перерву до 18.02.2021.

Ухвалою суду від 29.01.2021 задоволено заяву представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

08.02.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.144-146).

Ухвалою суду від 18.02.2021 розгляд справи відкладено на 02.03.2021.

Ухвалою суду від 22.02.2021 задоволено заяву представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 02.03.2021 представник позивача підтримала позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

У судовому засіданні 02.03.2021 представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, просив суд в задоволенні позову відмовити. Окрім того, представником зазначено, що у випадку, якщо суд дійде протилежного висновку про те, що відповідач винен у порушенні Порядку розрахунків із ПАТ "НАК "Нафтогаз України" і взятих на себе зобов`язань, то при задоволенні позовних вимог відповідач визнає позовні вимоги в частині інфляційних втрат - в сумі 12 926, 73 грн, 3% річних - 15 797, 17 грн і суму збитків за перевищення передбаченого договором обсягу природного газу в сумі 3 449, 48 грн та вважає їх правильно арифметично обрахованими. Також, відповідач просив зменшити розмір нарахованої пені на 90%, та врахувати, що відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого здійснення теплопостачання м. Острог.

19 жовтня 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Острозьке комунальне підприємство "Теплоенергія" (Споживач), уклали договір № 7357/18-БО/28 постачання природного газу (далі - Договір)(а.с. 13-22).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.

Згідно п. 1.2. Договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 р. по 26 жовтня 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 15 тис. куб. метрів (п. 2.1. Договору).

В подальшому сторонами було укладено ряд Додаткових угод до Договору №7357/18-БО-28 від 19.10.2018, а саме: №1, №2, №3, №4, №5, №6 (а.с 23 - 37).

Зокрема Додатковою Угодою №4 сторони виклали п. 2.1. Договору у наступній редакції: "Постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 замовлений споживачем обсяг природного газу в кількості 77, 845 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. метрів): жовтень 2018 - 0,486; листопад 2018 - 8,092; грудень 2018 -13,798; січень 2019 - 18,797; лютий 2019 - 18, 809; березень 2019 - 14,573; квітень 2019 - 3, 290.

Додатковою Угодою №5 сторони змінили замовлений обсяг природного газу споживачем у квітні 2019 року на 3, 2 тис. куб. метрів.

Разом з тим, Додатковою угодою №5 сторони змінили назву постачальника у Договорі з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Відповідно до п. 3.7. Договору, приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання - передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4 942,00 гривні за 1000 куб. м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін (п. 5.1. Договору).

Згідно п. 5.2. Договору, ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором на дату його укладення становить 7 907, 20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 9 488,64 грн.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктами 8.1. та 8.2. договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15, 3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3. Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року до 26 жовтня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. Договору).

Вказаний Договір та додаткові угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплено відтисками печаток останніх.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 588 779, 02 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки природного газу відповідачеві стверджується актами приймання - передачі природного газу, а саме: 31 жовтня 2018 року на суму 4 611 грн. 48 коп.; 30 листопада 2018 року на суму 60 549 грн 30 коп.; 31 грудня 2018 року на суму 103 245 грн 08 коп.; 31 січня 2019 року на суму 140 650 грн 66 коп.; 28 лютого 2019 року на суму 140 740 грн 45 коп.; 31 березня 2019 року на суму 115 943 грн 08 коп.; 30 квітня 2019 року на суму 23 038 грн. 97 коп. (а.с. 45 -51).

Вказані акти приймання - передачі природного газу підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.

Відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ, що не заперечується позивачем, однак, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 6.1 договору, факт невчасного розрахунку підтверджується "операціями за договором" (а.с. 53), згідно яких відображено рух коштів по договору.

Враховуючи зазначені прострочення у розрахунках за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати, три відсотки річних та збитків за порушення строків проведення оплати за газ.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом та є предметом спору у даній справі.

Правовідносини, що виникли між сторонами в процесі виконання Договору про постачання природного газу № 7357/18-БО/28 від 19.10.2018 регулюються нормами Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо поставки та купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Приписами ст.ст. 175, 173 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, відповідно до актів приймання-передачі природного газу (акти приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2018 року на суму 4 611 грн. 48 коп.; 30 листопада 2018 року на суму 60 549 грн 30 коп.; 31 грудня 2018 року на суму 103 245 грн 08 коп.; 31 січня 2019 року на суму 140 650 грн 66 коп.; 28 лютого 2019 року на суму 140 740 грн 45 коп.; 31 березня 2019 року на суму 115 943 грн 08 коп.; 30 квітня 2019 року на суму 23 038 грн. 97 коп.) постачальник передав покупцю природного газу, на загальну суму 588 779, 02 грн, а відтак, належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання.

16.05.2019 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до відповідача з актом - претензією про стягнення суми збитків в розмірі 3 449, 98 грн (а.с. 63-64).

Відтак, у зв`язку з порушенням строків оплати за поставлений природний газ, позивач нарахував відповідачу 3 % річні, інфляційні втрати, пеню та збитки.

Щодо нарахування пені, 3% річних, втрат від інфляції та збитків суд встановив наступне.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, пунктами 8.1. та 8.2. Договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15, 3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини 2 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами.

При цьому, судом враховуються пунктом 10.3. Договору, сторони погодили що, строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Крім того, суд зазначає, що відповідач допустив порушення строків оплати поставленого згідно Договору природного газу, відтак повинен нести відповідальність за порушення зобов`язання передбачену Законом та Договором.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач, нарахував відповідачу 44 999, 94 грн - пені, 15 797, 17 грн - 3% річних, 12 926, 73 грн - втрат від інфляції та 3 449, 48 - збитків.

Суд здійснив перевірку правильності розрахунку позивача щодо нарахованої пені, інфляційних втрат, 3% річних та збитків, і тому приходить до висновку, що розрахунок здійснено відповідно до положень умов договору та норм чинного законодавства, є законним, обґрунтованим, арифметично вірним та відповідачем визнаний, а відтак вимоги про стягнення 15 797, 17 грн - 3% річних, 12 926, 73 грн - втрат від інфляції та 3 449, 48 - збитків мають бути задоволені.

Водночас, як вже зазначено вище відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90%, позивач проти вказаного заперечує.

При цьому суд зазначає, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного суду, викладена в постановах від 01.08.2019 у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 у справі №904/4083/18).

Відтак, суд розглядаючи питання щодо зменшення розміру пені бере до уваги додані відповідачем до відзиву фінансово-економічні звіти Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" за 2018 - 2020 роки, довідку про розмір непогашеної різниці в тарифах за 2018 - 2020 роки, що виникла внаслідок невідповідності цін/тарифів на комунальні послуги та економічно обгрунтованими витратами на виробництво цих послуг і яка підлягає погашенню бюджетними коштами згідно зі статтею 15 Закону України "Про ціни та ціноутворення", з яких вбачається систематична збитковість відповідача (а.с. 108-111).

При вирішенні питання про наявність підстав для застосування до відповідача зменшення нарахованої ПАТ "НАК "Нафтогаз України" суми пені необхідно також врахувати, що Острозька КП "Теплоенергія" є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є здійснення теплопостачання м. Острог. Теплова енергія, вироблена відповідачем за результатом використання купленого у позивача газу, відповідно до п. 1.2 Договору використовувалась виключно на забезпечення теплової енергії споживачів - в даному випадку бюджетних установ. Основними боржниками вказаної категорії споживачів є - школи, дитячі садки, а також Острозька центральна районна лікарня та поліклініка та їх амбулаторії. Безпосередньою причиною несвоєчасної оплати поставленого позивачем газу - є саме несвоєчасність розрахунків вказаних споживачів.

Окрім того, відповідач просив, відповідно до вимог ст. 233 ГК України з дотриманням пункту 3.17.4 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" - врахувати винятковість ситуації комунальних теплопостачальних підприємств, які для досягнення соціального блага свідомо змушені працювати в умовах постійної збитковості згідно тарифів, що затверджуються органами влади і не відповідають фактичній собівартості теплової енергії, врахувати причини несвоєчасної оплати поставленого газу, які фактично жодною мірою не залежать від відповідача, обставину, що у позивача відсутні жодні реальні прямі збитки від несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань і встановити, що нараховані за описаної ситуації позивачем штрафні санкції є надмірними і несправедливими.

Зважаючи на наведене, суд приходить висновку, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, а також з урахуванням того, що позивачем не було надано доказів понесення ним збитків через порушення відповідачем грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, статус відповідача, який має стратегічне значення для регіону, проплати заборгованості, беручи до уваги, що окрім пені позивач нараховує 3% річних, інфляційні та збитки, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а також те, що сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість постачання теплової енергії населенню, суд вважає за можливе застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України і ч. 1 ст. 233 ГК України та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50% і стягнути з відповідача пеню в сумі 22 499, 97 грн.

Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд вбачає підстави для зменшення нарахованих позивачем сум пені на 50 відсотків та стягнути з відповідача 22 499, 97 грн - пені.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 22 499, 97 - пені; 15 797, 17 грн. - 3% річних; 12 926,73 грн. - інфляційних втрат та 3 449, 48 - збитків. У решті суми позову 22 499, 97 - пені слід відмовити.

Як роз`яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2 102,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" (35800, Рівненська область, місто Острог, вул. Лесі Українки 1, код ЄДРПОУ 32522899) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького 6, код ЄДРПОУ 20077720) 22 499 (двадцять дві тисячі чотириста дев`яносто дев`ять) грн 97 коп. - пені, 15 797 (п`ятнадцять тисяч сімсот дев`яносто сім) грн 17 коп - 3% річних, 12 926 (дванадцять тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн 73 коп. інфляційних втрат, 3 449 (три тисячі чотириста сорок дев`ять) грн 48 коп. - збитки та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. В частині стягнення пені в розмірі 22 499 (двадцять дві тисячі чотириста дев`яносто дев`ять) грн 97 коп. - відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 09 березня 2021 року.

Суддя А.М. Горплюк