Рішення № 9537839, 29.04.2010, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-416/10

Р І Ш Е Н Н Я

імям України

«29» квітня 2010 р. м. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючий суддя Геєнко М.Г.

при секретарі Бордавка Н.Ю., Горичевій С.В.

за участю: позивач-ОСОБА_2.

представника відповідача ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Словянська справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш», про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

10 грудня 2009 року позивач звернувся до суду з уточненим в ході судового розгляду позовом до Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш», про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

У позовній заяві ОСОБА_2 зазначено, що 04 вересня 2008 року його було прийнято на посаду замісника головного енергетика ДП «УкрНДІметалургмаш». 15 липня 2009 року він був звільнений з роботи за згодою сторін, на підставі ст. 36 п.1 КЗпП України. На день звільнення з роботи відповідач не виплатив йому заробітну плату за період з травня 2009 року по липень 2009 року в сумі 5437 гри. 28 коп. В період з вересня 2009 р. по листопад 2009 р. відповідач виплатив йому частину заборгованості у розмірі 1 929,40 грн. при цьому, порушуючи вимоги ст. 34 ЗУ «Про оплату праці» та ст. 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», не нарахував йому компенсацію втрати частини заробітної плати за затримку її виплати у встановлені строки.

Станом на 01.11.2009 р. відповідач не виплатив позивачеві заробітну плату за період з червня 2009 р. по липень 2009 р. в сумі 2360 грн. 45 коп. У відповідності з ст.47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. На день пред'явлення позову до суду сума середнього заробітку, який відповідач зобов'язаний сплатити на його користь за час затримки розрахунку складає 14308 грн.

Вважає, що вищенаведеними протиправними діями відповідача, йому спричинена суттєва моральна шкода, яку він оцінює у 5000 грн.

У наданому суду клопотанні про уточнення позовних вимог, від 20 квітня 2010 року, позивачем зазначено, що 06 січня 2010 р. відповідач виплатив йому заборгованість по заробітній платі, при цьому, порушив вимоги ст. 34 ЗУ «Про оплату праці» та ст. 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», оскільки не сплатив йому компенсацію втрати частини заробітної плати за затримку її виплати у встановлені строки.

Так, нарахування заробітної плати було проведене йому поетапно, наступним чином:

1) за квітень 2009 р. було нараховане - 996,39 грн., що було сплачене 25.09.2009 р.;

2) за травень 2009 р. було нараховане-933,02 грн., що було сплачене 13.11.2009 р.;

3) за червень 2009 р. було нараховане - 1076,01 грн., що було сплачене 13.11.2009 р.;

4) за липень 2009 р. було нараховане - 1284,44 грн., що було сплачене 06.01.2010р.

За проміжок часу між нарахуванням та сплатою заробітної плати, відповідач в порушення Закону не нарахував йому компенсацію втрати частини заробітної плати за затримку виплати.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Затримка виплати за квітень 2009 р. становила наступні місяці:

1) травень 2009 р. - індекс інфляції за склав - 100,5 %;

2) червень 2009 р. - індекс інфляції склав - 101,1 %;

3) липень 2009 р. - індекс склав -99,9 %;

4) серпень 2009 р. - індекс інфляції склав - 99,8 %;

5) вересень 2009 р. - індекс інфляції склав - 100,8 %;

тому індекс інфляції в період невиплати доходу за квітень складає -101,9%. Компенсація втрати частини заробітної плати за затримку виплати у квітні 2009 р. дорівнює 18 грн.93 коп.

Затримка виплати за травень 2009 р. становила наступні місяці:

1) червень 2009 р. - індекс інфляції склав - 101,1 %;

2) липень 2009 р. - індекс інфляції склав -99,9 %;

3) серпень 2009 р. - індекс інфляції склав - 99,8 %;

4) вересень 2009 р. - індекс інфляції склав - 100,8 %;

5) жовтень 2009 р. - індекс інфляції склав - 100,9 %;

тому індекс інфляції в період невиплати доходу за травень складає -102,3%. Компенсація втрати частини заробітної плати за затримку виплати у травні 2009 р. дорівнює 21 грн.45 коп.

Затримка виплати за червень 2009 р. становила наступні місяці:

1) липень 2009 р. - індекс інфляції склав -99,9 %;

2) серпень 2009 р. - індекс інфляції склав - 99,8%;

3) вересень 2009 р. - індекс інфляції склав - 100,8;

4) жовтень 2009 р. - індекс інфляції склав - 100,9 %;

тому індекс інфляції в період невиплати доходу за червень складає -101,3%. Компенсація втрати частини заробітної плати за затримку виплати у червні 2009 р. дорівнює 13 грн.98 коп.

Затримка виплати за липень 2009 р. становила наступні місяці:

1) серпень 2009 р. - індекс інфляції склав - 99,8 % ;

2) вересень 2009 р. - індекс інфляції склав - 100,8 %;

3) жовтень 2009 р. - індекс інфляції склав - 100,9 %;

4) листопад 2009 р. - індекс інфляції склав - 101,1 %;

5) грудень 2009 р. - індекс інфляції склав - 100,9 %;

тому індекс інфляції в період невиплати доходу за липень складає -103,4%. Компенсація втрати частини заробітної плати за затримку виплати у липні 2009 р. дорівнює 43 грн.67коп.

Відповідно до ст.4 наведеного закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Вважає дії відповідача незаконними, оскільки у відповідності з ст.47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, але до теперішнього часу такий розрахунок з ним у повному обсязі не проведений.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Станом на 20.04.2010 р. сума середнього заробітку, який відповідач зобов'язаний сплатити на його користь за час затримки розрахунку складає 24 367 грн. 86 коп. (2009 грн. 03 коп. /фактична заробітна плата за останні повні два місяці роботи / : 23 дні / кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи / = 87 грн.34 коп. / розмір середньоденної заробітної плати / х 279 днів / кількість днів затримки /).

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просить суд стягнути з ДП «УкрНДІметалургмаш» на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати: за квітень 2009 р. в сумі 18 грн.93 кой.; за травень 2009 р. в сумі 21 грн. 45 коп.; за червень 2009 р. в сумі 13 гри.98 коп.; за липень 2009 р. в сумі 43 грн.67коп.; середній заробіток за період затримки розрахунку з 15 липня 2009 року по 20 квітня 2010 року в сумі 24 367 грн. 86 коп.; моральну шкоду в сумі 5000 грн. та судові витрати по наданню юридичної допомоги в сумі 2000 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та просив суд його задовольнити.

Державне підприємство Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» позов ОСОБА_2 не визнало, пославшись на його безпідставність. У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1., який діє за дорученням №19 від 19.01.2010 року, заперечуючи позовні вимоги, стверджував, що борг ДП «УкрНДІметалургмаш» по заробітній платі перед ОСОБА_2 погашений в повному обсязі ще 06 січня 2010 року. Оскільки середній заробіток позивачу за час затримки розрахунку повинен бути обрахований з урахуваннями саме робочих, а не календарних днів, то він становить, відповідно, 7350 грн. У звязку зі спливом строку позовної давності просив відмовити позивачеві також у задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди, так як до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством встановлюється тримісячний строк позовної давності. Позивач був звільнений з підприємства 15.07.2009 року, а до суду звернувся лише 08.12.09 року. Також просив відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення судових витрат, у звязку з їх необґрунтованістю.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши надані ним докази, приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, за наступних обставин.

Так, як було належним чином встановлено у судовому засіданні, Наказом № 118опр від 04.09.2008 року ОСОБА_2. було прийнято на роботу на посаду замісника головного енергетика ДП «УкрНДІметалургмаш». Наказом № 77 від 15.07.2009 року він був звільнений з роботи за згодою сторін, на підставі ст. 36 п.1 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 (а.с.5).

Згідно довідки ДП «УкрНДІметалургмаш» від 15 липня 2009 року (а.с.8), заборгованість по заробітній платі на час звільнення становила 5437,28 грн. Платежами від 25.09.09р.; 13.11.2009 року та 06.01.2010 року заборгованість по заробітній платі була погашена повністю.

З урахуванням всіх обставин справи, суд приходить до думки про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 24 367 грн. 86 коп., задовольняючи ці вимоги у сумі 7350 грн.

Так, п ри обрахуванні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку позивач правильно визначив розмір своєї середньоденної заробітної плати, але припустився помилки щодо кількості днів, які складають «весь час затримки розрахунку», буквально розуміючи положення ст. 117 КЗпП та не врахувавши положення «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100., між тим як п.20 та п. 21 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» прямо передбачають застосування цього Порядку: «установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення...суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку; при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя, та призначення пенсії.».

Отже, для обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку необхідно керуватися вищевказаним Порядком, відповідно до п. 2 якого «обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.». Відповідно до п. 8 Порядку «Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.».

Отже, розмір санкцій для роботодавця, передбачених ст. 117 КЗпП за затримку розрахунку у вигляді виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку повинен обраховуватися шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин затримки, що і становитиме середній заробіток працівника за час такої затримки, тобто суму грошових коштів, які працівник міг би отримати, продовжуючи працювати.

Таким чином позивач помилково обчислив свій середній заробіток за час затримки розрахунку шляхом множення середньоденного заробітку на кількість календарних днів затримки, включаючи вихідні та не робочі дні, тобто дні в які працівники не виконують ніякої роботи і їм не нараховується заробітна плата.

Оскільки, відповідно до Наказу № 108 від 06.07.2009 року (а.с.40), та власної заяви (а.с.39), на день звільнення ОСОБА_2 працював в режимі триденного робочого тижня, розмір середнього заробітку ОСОБА_2 за час затримки розрахунку становить 98грн.(середньоденний заробіток) X 75 (кількість робочих днів за період затримки з 15.07.2009 року по 06.01.2010 року) = 7350 грн.

Також суд визнає не підлягаючими задоволенню вимоги позивача щодо стягнення на його користь компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати: за квітень 2009 р. в сумі 18 грн.93 кой.; за травень 2009 р. в сумі 21 грн. 45 коп.; за червень 2009 р. в сумі 13 гри.98 коп.; за липень 2009 р. в сумі 43 грн.67коп. з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.1997 р. №1427, така компенсація проводиться роботодавцем лише особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, тобто працівникам: «компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.»

Отже Положенням передбачений обов'язок роботодавця по нарахуванню компенсації за затримку виплати заробітної плати саме дійсним працівникам - особам, які в умовах такої затримки продовжують працювати на підприємстві, і виплата такої компенсації є своєрідною відповідальністю роботодавця перед працівниками підприємства за неналежне виконання своїх зобов'язань і, як наслідок, втрату працюючими частини доходів. Під час перебування ОСОБА_2, з відповідачем в трудових відносинах, підприємством своєчасно і в повному обсязі нараховувалась компенсація за втрату частини доходів позивачем у зв'язку з порушенням строку їх виплат. Сума даної компенсації становить 222 грн. і разом із невиплаченою станом на 15.07.2009 р. (день звільнення) заробітною платою становить у відповідності з положеннями ст. 116, 117 КЗпП суму, яка підлягає виплаті працівникові підприємством на день звільнення в розмірі 5432,28 грн. Вказана сума, яка містить і суму компенсації була остаточно виплачена відповідачем ОСОБА_2 06.01.2010 р., що підтверджується відповідною довідкою №10/160 від 06.04.2010 року (а.с.44), копією розрахункового листа за липень 2009 року (а.с.61), та довідкою про нарахування і сплату компенсації (а.с.60).

15.07.2009 року позивач втратив статус працівника ДП «УкрНДІметалургмаш», розірвавши з відповідачем трудові відносини, у зв'язку з чим обов'язок відповідача щодо нарахування компенсації ОСОБА_2 припинився. Натомість у відповідача, який мав борг по заробітній платі перед позивачем і на день звільнення не розрахувався з останнім, виник якісно інший обов'язок перед звільненим працівником ОСОБА_2, який полягав вже не у компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, а у несенні відповідачем сурової відповідальності у вигляді сплати середнього заробітку за весь час прострочення розрахунку із звільненим працівником. Грошовий вираз цієї відповідальності співпадає із середнім заробітком позивача за час прострочення розрахунку і становить 7350 грн.

В той же час, суд погоджується з доводами позивача про перенесення ним, від вказаних дій відповідача моральної шкоди, оскільки звернення з позовом до суду вимагало від нього витрат часу та коштів. В той же час, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача з приводу того, що в наслідок несвоєчасної виплати заробітної плати він був змушений позичати гроші, має заборгованість по оплаті комунальних послуг. У звязку з викладеним суд вважає вимоги позивача про відшкодування відповідачем моральної шкоди від таких дій на суму 5000 грн. явно завищеними, задовольняючи ці вимоги на суму 200 грн., що буде в повній мірі відповідати дійсним обставинам справи, наслідкам незаконних дій відповідача та принципам законності та справедливості.

Частиною 1 ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Судові витрати, в свою чергу, складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядам справи. До останніх, між іншим, п.2. ч. 3 ст. 79 ЦПК України, віднесено і витрати на правову допомогу. З квитанції №01/10 від 08.12.2009 року убачається, що за консультаційно-довідкове обслуговування по цивільній справі позивачем сплачено 2000 грн. Оскільки позов є задоволеним частковим, то ці витрати відшкодовуються позивачеві у розмірі 532 грн.

Також, керуючись п. 2 ч. 3 ст. 81 ЦПК України та Законом України «Про державне мито», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави витрати по інформаційно-технічному забезпеченню справи у сумі 30 грн. 00 коп. та судовий з збір у сумі 51 грн. 00 коп.

Згідно викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, постанова Пленуму ВС України від 6.11.1992р., № 9, з послідуючими змінами та доповненнями „Про практику розгляду судами трудових спорів ”, постанова Пленуму ВС України від 31.03.1995р., №4, з послідуючими змінами та доповненнями «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 3, 10, 60, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш», про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ДП УкрНДІметалургмаш, м. Слов'янськ, на користь ОСОБА_2: 7350 грн., у якості середнього заробітку за час затримки по час фактичного розрахунку; 200 грн. у якості відшкодування моральної шкоди; витрати на юридичну допомогу у сумі 532 гри., а всього у сумі 8082 (вісім тисяч вісімдесят дві) грн.

Стягнути з ДП УкрНДІметалургмаш судовий збір у розмірі 51 грн. 00 коп. в Слов'янський міськфінвідділ на р/р 31417537700075, банк ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код ОКПО 34686605, код платежу 22090100.

Стягнути з ДП УкрНДІметалургмаш витрати на інформаційно-технічие забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. 00 коп. в Державний бюджет Ворошилівського району м. Донецька на р/р 31216259700004, банк ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код СДРПОУ 34686537, призначення платежу: інформаційно-технічне забезпечення судового процесу Слов'янського міськрайонного суду Донецької область.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області, через Словянський міськрайонний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя М.Г. Геєнко