Рішення № 95375695, 03.03.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4422/20

03 березня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб`юка П.М.

за участю: секретаря судового засідання Куриляк М.Г.,

представника позивачів ОСОБА_10,

представника відповідачів Землянського П.П.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Гусятинська селищна рада Гусятинського району Тернопільської області, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (далі, також, позивачі) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі, також, - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просять:

визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 19 листопада 2019 року, відповідно за № 19-5536/14-19-СГ ОСОБА_2 , №19-5538/14-19-СГ ОСОБА_8 , № 19-5524/14-19-СГ ОСОБА_9 , № 19-5534/14-19-СГ ОСОБА_6 , № 19-5537/14-19-СГ ОСОБА_4 , №19-5533/14-19-СГ ОСОБА_5 та від 18 листопада 2019 року № 19-5499/14-19-СГ ОСОБА_7 ;

зобов`язати відповідача надати дозвіл на виготовлення (складання) проектів землеустрою членам ФГ «Родина Мех» у чіткій відповідності до ч.7 ст.118 Земельного кодексу відповідно до звернення останніх та зазначених судових рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 23.09.2014 № 19-741/14-14СГ затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_1 в оренду на сім років земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 463500 га для ведення фермерського господарства на території Гусятинського району Тернопільської області та укладено відповідні договори оренди між Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області та ОСОБА_1 . Позивачі у 2019 році звернулися до відповідача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,81 га (кожному) для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу, які розташовані за межами населеного пункту на території Постолівської сільської ради Гусятинського району.

За результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області прийнято накази від 19.11.2019 №19-5536/14-19-СГ, №19-5538/14-19-СГ, №19-5533/14-19-СГ, №19-5524/14-19-СГ, №19-5534/14-19-СГ, №19-5537/14-19-СГ, від 18.11.2019 №19-5499/14-19-СГ, якими позивачам відмовлено в задоволенні вказаної заяви я у зв`язку із невідповідністю вимогам статей 31, 32, 118 Земельного Кодексу.

Позивачі вказують на протиправність оскаржуваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про відмову у наданні їм дозволу на розроблення документації із землеустрою через відсутність підстав для цього, визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України та стверджують, що накази не містять належного мотивування відмови, що є її обов`язковою складовою. Вважають, що накази не відповідають положенням статті 118 ЗК України, відмова є такою, що суперечить законодавству та підлягають скасуванню в судовому порядку.

У свою чергу позивачами дотримані передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проектів землеустрою. На думку позивачів, належним і ефективним способом захисту буде зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання такого дозволу.

Крім того, позивачі просять встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Ухвалою суду від 27.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

Від відповідача 10.02.2021 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, у якому Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні (аркуші справи 155-161). В обґрунтування зазначає, що відповідно до частини першої статті 32 ЗК України (аналогічна норма передбачена частиною другою статті 13 Закону України «Про фермерське господарство») громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. При цьому відповідач вважає, що вказані норми регулюють відносини лише щодо приватизації земельних ділянок членами фермерського господарства, і лише тих земельних ділянок, що були надані цим особам в користування. Відповідач зауважує, що ні приписами ЗК України, ні Законом України «Про фермерське господарство» не визначено, що створення фермерського господарства як юридичної особи само по собі (автоматично) призводить до переходу права власності чи користування на земельну ділянку від громадянина (засновника господарства) до такого господарства, а тому, враховуючи, що у даному випадку, фактичним орендарем землі є одноособово громадянин України ОСОБА_1 , реалізація права на земельні ділянки для ведення фермерського господарства членами фермерського господарства «Родина Мех» у спосіб, який пропонує ОСОБА_10 , на думку відповідача, не відповідає чинному законодавству України.

Також, відповідач, покликаючись на правову позицію, викладену у постанові Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 № П-278/10, стверджує, що право надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні є дискреційним повноваженням, а тому задоволення позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.

На підставі наведеного, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.02.2021, проголошеною в судовому засіданні без виходу в нарадчу кімнату, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає на стороні відповідача - Гусятинську селищну рада.

Від представника позивачів до суду 17.02.2021 та 19.02.2021 надійшли відповіді на відзив (аркуші справи 166а-167, 184-185, ), у яких представник позовні вимоги підтримує, надає додаткові пояснення та обґрунтування своєї позиції.

В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити, просив суд задовольнити в повному обсязі, посилаючись на викладені у позові та відповідях на відзив обґрунтування.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на викладені у відзиві на адміністративний позов мотиви, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає на стороні відповідача - Гусятинської селищної ради в судове засідання не прибув, правом на подання пояснень по суті спору не скористався, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується підписом уповноваженої особи про отримання повістки про виклик (аркуш справи 181).

Ухвалою проголошеною в судовому засіданні 03.03.2021 без виходу в нарадчу кімнату відмовлено представнику позивачів в клопотанні про залучення Гусятинської селищної ради в якості співвідповідача, оскільки рада не є правонаступником прав та обов`язків Головного управління Держземагентства у Тернопільській області, незважаючи на те, що землі перейшли у комунальну власність.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Держземагентства у Тернопільській області від 23.09.2014 №19-741/14-14СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельних ділянок в оренду» ОСОБА_1 надано в оренду на 7 років земельні ділянки загальною площею 46,3500 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу - рілля) за межами населеного пункту на території Постолівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, з них: площею 35,9772 га (кадастровий номер 6121686000:01:001:0815) та площею 10,3728 га (кадастровий номер 6121686000:01:001:0816) (аркуші справи 42-43).

На підставі зазначеного наказу 17.02.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Тернопільській області та ОСОБА_1 укладено договори оренди землі, відповідно до яких ОСОБА_1 передано в строкове платне користування для ведення фермерського господарства земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу - рілля) за межами населеного пункту на території Постолівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, а саме: площею 35,9772 га, кадастровий номер 6121686000:01:001:0815 та площею 10,3728 га, кадастровий номер 6121686000:01:001:0816.

Як вбачається із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №34171515 від 25.02.2015 та №34172105 від 25.02.2015 право оренди зазначених земельних ділянок на підставі договорів оренди № 44-сг та №45-сг від 17.02.2015 зареєстровано реєстраційною службою Гусятинського районного управління юстиції Тернопільської області 25.02.2015, орендар ОСОБА_1 (аркуші справи 44-47).

21 квітня 2015 року зареєстровано фермерське господарство «Родина Мех», керівник ОСОБА_10 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.04.2015 (аркуш справи 48) та відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 20.05.2015 №24 (аркуші справи 50 - 51).

Відповідно до протоколу №2 загальних зборів фермерського господарства «Родина Мех» від 26.06.2015 (аркуш справи 14-17) та доповнення до Статуту фермерського господарства «Родина Мех» (державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи проведено 02.07.2015 №16481050003001012) (аркуш справи 52), засновниками фермерського господарства «Родина Мех» є, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 21.11.2018 №19-3931/14-18-СГ одному із засновників фермерського господарства «Родина Мех» ОСОБА_1 , з врахуванням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 у справі №1940/1609/18, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,35 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться в користуванні згідно договору оренди землі від 17.02.2015 №45-сг (кадастровий номер 6121686000:01:001:0816, площа 10,3728 га), розташованої за межами населеного пункту на території Постолівської сільської ради Гусятинського району (аркуш справи 73).

В подальшому у вказаний наказ внесено зміни наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 08.10.2019 №19-4119/14-19-СГ, а саме у пункті 1 замість слів і цифр «орієнтовною площею 1,35 в умовних кадастрових гектарах» читати «орієнтовною площею 2,81 в умовних кадастрових гектарах» (аркуш справи 72).

У свою чергу 10.10.2019 позивачами до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області подано заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,81 га кожному для ведення фермерського господарства в порядку статті 32 ЗК України та статті 13 Закону України «Про фермерське господарство», за рахунок земель запасу, розташованої за межами населеного пункту на території Постолівської сільської ради Гусятинського району.

За результатами розгляду заяв Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області прийнято накази від 19.11.2019 №19-5536/14-19-СГ, №19-5538/14-19-СГ, №19-5533/14-19-СГ, №19-5524/14-19-СГ, №19-5534/14-19-СГ, №19-5537/14-19-СГ, від 18.11.2019 №19-5499/14-19-СГ, якими відмовлено позивачам у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 2,8100 га кожному у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населеного пункту на території Постолівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, «на підставі невідповідності статтям 31, 32, 118 ЗК України та статті 13 Закону України «Про фермерське господарство» (аркуші справи 20-24, 146, 147).

Не погоджуючись із відмовами відповідача, оформленими наказами, позивачі звернулися з даним адміністративним позовом до суду.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржувана відмова відповідача прийнята у відповідності до зазначених вище умов.

За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частина друга статті 4 ЗК України).

Відповідно до підпункту «б» частини першої статті 81 ЗК України однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є безоплатна передача із земель державної і комунальної власності.

Згідно з частинами першою - другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Підпунктом «а» частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Положеннями статей 31, 32 ЗК України визначено склад земель фермерського господарства та правові основи приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств.

За нормами частини другої статті 31 ЗК України громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Крім цього, згідно з пунктом «а» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Нормами частини першої статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV) визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до статті 13 Закону №973-IV члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Статтею 1 Закону №937-IV визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону № 937-IV (у редакції від 06.11.2014, чинній на час створення фермерського господарства «Родина Мех») право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону №937-IV у редакції від 06.11.2014).

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З комплексного аналізу вимог статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону №937-IV можна зробити висновок, що після набуття права власності або користування земельною ділянкою фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15 та від 12.12.2018 №388/1103/16.

Таким чином, у даному випадку позивачі, будучи засновниками фермерського господарства «Родина Мех», мають намір у порядку статті 32 ЗК України скористатися своїм правом на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земельної ділянки, що використовується фермерським господарством «Родина Мех», в тому числі і самими позивачами як засновниками цього господарства.

Вказане спростовує твердження відповідача, викладені у відзиві про те, що фактичним орендарем землі є одноособово громадянин ОСОБА_1 .

При цьому, з положень статей 31, 32 ЗК України вбачається право громадян - членів фермерських господарств безкоштовно отримати у власність земельні ділянки, що були надані їм у користування для створення фермерського господарства.

Разом з тим, для отримання земельної ділянки у власність для члена фермерського господарства є додаткові передумови, крім визначених у статті 118 ЗК України.

Так, відповідно до частини другої статті 31, частини першої статті 32, пункту «а» частини першої статті 121 ЗК України, статті 13 Закону України «Про фермерське господарство» розмір земельної ділянки, які мають право одержати у власність громадяни - члени фермерського господарства має відповідати розміру земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради та не може його перевищувати. Якщо на території відповідної ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. Якщо ж сільськогосподарські підприємства на території відповідної ради відсутні, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Крім того, право на таке безкоштовне отримання земельної ділянки мають лише громадяни, які не набували раніше права на земельну частку (пай). Правом безкоштовного отримання земельної ділянки можуть скористатися виключно члени фермерського господарства, тобто родичі та члени сім`ї, визначені пункті 3 статті 3 Закону України «Про фермерське господарство».

Частиною шостою статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

При цьому, за наслідком розгляду суб`єктом владних повноважень відповідних клопотань приймається одне із двох рішень: надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивована відмова у його наданні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308 (у редакції на час прийняття оскаржуваних наказів), Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Таким чином, у даному випадку відповідач має виключні повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.

В свою чергу, системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №520/8576/18 та враховуються судом при вирішення даного спору в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Отже, суд надає оцінку підставам відмови у наданні позивачам дозволів на розробку проектів землеустрою з огляду на положення частини сьомої статті 118 ЗК України та з урахуванням особливостей для приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств, визначенні статтями 31, 32 ЗК України та статтею 13 Закону України «Про фермерське господарство».

Як убачається з матеріалів справи та формулювань оскаржуваних наказів, позивачам відмовлено у наданні дозволів на розроблення документації із землеустрою «на підставі невідповідності статтям 31, 32, 118 ЗК України та статті 13 Закону України «Про фермерське господарство».

При цьому, відповідач в оскаржуваному наказі не деталізує, у чому саме полягає вказана невідповідність переліченим статтям нормативних актів, мотиви прийняття такого рішення відсутні, накази містять лише загальні посилання на правові норми, у них не конкретизовані підстави, які зумовили їх прийняття, що суперечить положенням ЗК України.

При цьому матеріали справи містять численні відповіді Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на неодноразові звернення позивача та членів фермерського господарства «Родина Мех» протягом 2017-2019 років, у яких однією з основних підстав для відмови у наданні дозволу членам фермерського господарства на розроблення документації із землеустрою є те, що розмір земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства СгТОВ «Постолівське», розташованого на території Гусятинського району Тернопільської області, становить 1,35 в умовних кадастрових гектарах, тоді як заявники виявили бажання отримати у власність земельну ділянку для ведення фермерського господарства в розмірі 2,81 га, тобто у розмірі, що значно перевищує розмір земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Разом з тим, такі підстави відмови були викладені у листуванні між учасниками спору, без прийняття відповідного рішення і не є предметом розгляду у цій справі.

Відповідні рішення суб`єктом владних повноважень Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області прийняті за заявами позивачів та оформлено оскаржуваними наказами про відмову в наданні дозволу на розроблення документації з землеустрою.

Проте, як зазначалось судом, такі накази містять лише посилання на положення законодавства, та не конкретизують, що слугувало конкретною підставою для відмови у наданні позивачам дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,81 га кожному для ведення фермерського господарства.

З відзиву на позов також не вбачається підстави для такої відмови, окрім як посилань на вже наведенні положення законодавства.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Відтак, накази Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від від 19.11.2019 №19-5536/14-19-СГ, №19-5538/14-19-СГ, №19-5533/14-19-СГ, №19-5524/14-19-СГ, №19-5534/14-19-СГ, №19-5537/14-19-СГ, від 18.11.2019 №19-5499/14-19-СГ, якими позивачам відмовлено у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, площею 2,81 га кожному, не відповідають критеріям, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо іншої похідної позовної вимоги - про зобов`язання відповідача надати позивачам дозволи на розроблення проектів землеустрою відповідно до їх звернень, то суд зазначає наступне.

Суд прийшов до висновку про визнання протиправними та скасування рішень відповідача, викладених в наказах від 19.11.2019 №19-5536/14-19-СГ, №19-5538/14-19-СГ, №19-5533/14-19-СГ, №19-5524/14-19-СГ, №19-5534/14-19-СГ, №19-5537/14-19-СГ, від 18.11.2019 №19-5499/14-19-СГ щодо відмови у наданні дозволів на розроблення документації із землеустрою.

Разом із тим, судом під час розгляду справи встановлено, що 17.01.2021 зареєстровано право комунальної власності земельних ділянок площею 35,9772 га, кадастровий номер 6121686000:01:001:0815 та площею 10,3728 га, кадастровий номер 6121686000:01:001:0816 за Гусятинською селищною радою, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.03.2021 (аркуші справи 219-220).

Отже, вказані земельні ділянки станом на час розгляду справи передані в комунальну власність.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам надано повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб. Вказане повноваження кореспондується з положеннями частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, яка встановлює порядок розгляду таких клопотань уповноваженим органом.

Таким чином, станом на час вирішення справи Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області не є уповноваженим органом в розумінні Земельного кодексу України, який наділений повноваженнями щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області викладених в наказах від 19.11.2019 №19-5536/14-19-СГ, №19-5538/14-19-СГ, №19-5533/14-19-СГ, №19-5524/14-19-СГ, №19-5534/14-19-СГ, №19-5537/14-19-СГ, від 18.11.2019 №19-5499/14-19-СГ щодо відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

В задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області повторно розглянути заяви позивачів та прийняти рішення про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, слід відмовити.

Щодо здійснення судового контролю за виконанням рішення в даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що вказані положення Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Разом з тим, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18.

Разом з тим, за приписами частини першої статті 382 КАС України встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у вигляді зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Разом з тим, судом вирішено задовольнити позовні вимоги в частині скасування спірних наказів, і при набранні рішенням суду законної сили, накази будуть вважатись скасованими, що не потребує додаткового встановлення судового контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню не з вини позивачів (перехід земельних ділянок у комунальну власність), а також враховуючи, що вимоги позивачів є взаємопов`язаними і похідними, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в користь позивачів підлягає стягненню сплачений відповідно до квитанцій №0.0.1960838358 від 29.12.2020 та №0.0.1971028031.1 від 11.01.2021 судовий збір в загальній сумі 5885,60 грн., по 840,80 гривень кожному з позивачів.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 19 листопада 2019 року: №19-5536/14-19-СГ, №19-5538/14-19-СГ, №19-5524/14-19-СГ, №19-5534/14-19-СГ, №19-5537/14-19-СГ, №19-5533/14-19-СГ, та від 18 листопада 2019 року №19-5499/14-19-СГ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області в користь ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 сплачений судовий збір в загальній сумі 5885,60 грн, по 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) кожному.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 березня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

Позивачі:

ОСОБА_2 (місце проживання: с. Хлопівка, Гусятинський район, Тернопільська область, РНОКПП НОМЕР_1 );

ОСОБА_9 (місце проживання: с. Хлопівка, Гусятинський район, Тернопільська область, РНОКПП НОМЕР_2 );

ОСОБА_4 (місце проживання: с. Хлопівка, Гусятинський район, Тернопільська область, РНОКПП НОМЕР_3 );

ОСОБА_5 (місце проживання: с. Хлопівка, Гусятинський район, Тернопільська область, РНОКПП НОМЕР_4 );

ОСОБА_6 (місце проживання: с. Хлопівка, Гусятинський район, Тернопільська область, РНОКПП НОМЕР_5 );

ОСОБА_7 (місце проживання: с. Хлопівка, Гусятинський район, Тернопільська область, РНОКПП НОМЕР_6 );

ОСОБА_8 (місце проживання: с. Хлопівка, Гусятинський район, Тернопільська область, РНОКПП НОМЕР_7 );

Відповідач:

Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. М.Лисенка, 20А, м. Тернопіль, 46002, код ЄДРПОУ 39766192);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 );

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

Гусятинська селищна рада Гусятинського району Тернопільської області (місцезнаходження: 8201, Тернопільська обл., ський р-н, селище Гусятин, провул. Героїв Майдану, 1, Гусятин, Тернопільська область, код ЄДРПОУ: 04396391).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.