Рішення № 95375481, 26.02.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2021 року м. Рівне №460/1647/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 доГоловне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), у якому просить: визнати протиправними дії щодо відмови нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована в жовтні 2012 року на виконання судового рішення у справі № 2-а-2264/11 в сумі 13005,51 грн і виплачена у 18.12.2017; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з листопада 2012 року по грудень 2017 року на суму пенсії 13005,51 грн згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання постанови Рокитнівського районного суду Рівненської області від 22.04.2011 у справі №2-а-2264/11, яка набрала законної сили 16.05.2012, відповідачем в жовтні 2012 року було нараховано 13005,51 грн пенсії, яка фактично виплачена на банківський рахунок позивача в 18.12.2017. Покликаючись до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, позивач вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії. У зв`язку з цим позивач 16.12.2019 звернувся до органу Пенсійного фонду про нарахування означеної компенсації за втрату частини доходу, однак відповідач листом від 28.12.2019 відмовився нарахувати та виплатити компенсацію. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію відповідно до закону.

Ухвалою від 11.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачем відзиву.

Відповідач подав до суду відзив, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, звернув увагу, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом. Також зазначив, що відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 виплата нарахованих сум з соціальних виплат по рішенню суду, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України, здійснюється Державною казначейською службою України та її територіальними органами. Відтак, вважає, що ГУ ПФУ в Рівненській області є неналежним відповідачем у справі. Окрім цього, зауважив, що сума перерахованої та виплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Вказав, що позивачем невірно розраховано компенсацію, більш того, позивач не має повноважень щодо самостійного проведення обрахунку суми компенсації. Вважає, що вимоги щодо компенсації за втрату частини пенсії є видами цивільно-правової відповідальності, яка встановлюється за порушення зобов`язання, які не можуть бути застосовані у сфері пенсійного законодавства. За наведеного, вражає, що в спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому просив у позові відмовити повністю.

Ухвалою від 11.03.2020 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 510/1286/16-а.

Ухвалою від 01.02.2021 провадження у справі поновлено.

Ухвалою від 26.02.2021 відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів та заміну неналежного відповідача.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, встановивши обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 13.01.2020 Рівненською обласною державною адміністрацією, є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1); перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду та отримує пенсію.

Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області у справі №2-а-2264/11 від 22.04.2011, яка набрала законної сили 16.05.2012, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію та підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 29.09.2010 по 22.04.2011 з урахуванням виплачених сум.

Суд встановив, що згідно з розпорядженням відповідача 122372 від 16.10.2012, на виконання судового рішення у справі №2-а-2264/11 згідно з протоколом від 29.10.2012 нараховано позивачу пенсію в сумі 13005,51 грн за період з вересня 2010 року по листопад 2012 року, що відповідач підтвердив у відзиві на позов.

Нараховану органом Пенсійного фонду пенсію в сумі 13005,51 грн зараховано на рахунок позивача в банку 18.12.2017, що підтверджується випискою АТ "Ощадбанк".

16.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою щодо виплати компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Листом Рокитнівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Рівненській області від 28.12.2019 №Л/340/02.18 позивачу повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з мотивів, аналогічних наведеним у відзиві.

Вважаючи таку відмову органу Пенсійного фонду протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ).

Статтею 1 Закону №2050-ІІІ закріплено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За змістом статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту наведених норм слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згадані вище статті 2, 3 Закону №2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 р. N 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Згідно з пунктами 5, 7 Порядку №159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Таким чином, кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, дія вищенаведених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2018 року (справа №521/940/17), а також у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 420/2093/16-а та інших.

Зазначену правову позицію Верховного Суду суд враховує при вирішенні даного судового спору відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Таким чином, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

За наведених обставин, відповідач у зв`язку із порушенням встановлених строків виплати пенсії, право позивача на яку встановлено судовим рішенням в іншій справі, повинен був здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у порядку, передбаченому Законом №2050-ІІІ та Порядком № 159.

Водночас суд вважає помилковим визначення позивачем періоду нарахування компенсації втрати частини доходів з листопада 2012 року по грудень 2017 року на суму пенсії 13005,51 грн, позаяк матеріалами справи підтверджено порушення органом Пенсійного фонду України строків виплати позивачу пенсії в означеній сумі за період з 29.09.2010 по 22.04.2011, яка виплачена 18.12.2017.

Доводи відповідача, що перерахунок пенсії позивачу на виконання судового рішення не є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ, а має характер разової виплати, не є прийнятними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при їх виплаті у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Тобто вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 159/1615/17, від 29.04.2020 у справі № 420/2093/16-а, від 16.12.2020 у справі № 521/21718/16-а, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а.

Зазначена правова позиція Верховного Суду врахована судом при вирішенні даного судового спору відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Також суд не бере до уваги покликання відповідача на положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440, позаяк означені нормативні акти не регулюють спірних правовідносин щодо виплати компенсації втрати частини доходів, а також не звільняють відповідача від обов`язку нарахування вказаної компенсації.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується наявність у позивача права на відповідну компенсацію втрати частини доходів, а сума компенсаційних виплат має бути розрахована відповідачем самостійно, згідно з алгоритмом, визначеним Законом №2050-ІІІ та Порядком № 159.

Покликання відповідача на порушення позивачем строків звернення до суду з цим позовом суд відхиляє як безпідставні.

Суд повторює, що за приписами частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а (№11-345апп19) відзначила, що визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз`яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач дізнався про порушення своїх прав з листа структурного підрозділу ГУ ПФУ в Рівненській області від 28.12.2019 №Л/340/02.18, у зв`язку з чим 06.03.2020 звернувся до суду з даним позовом за захистом порушених прав, тобто з дотриманням встановленого законом строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень (дій, бездіяльності) суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За результатами судового розгляду справи, з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про протиправність відмови ГУ ПФУ в Рівненській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 29.09.2010 по 22.04.2011 в сумі 13005,51 грн, яка виплачена 18.12.2017, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача нарахувати компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасну виплату пенсії за вказаний період.

Суд також зазначає, що ухилення органу Пенсійного фонду від виконання встановленого законом обов`язку нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати по відношенню до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20.01.2012 у справі "Рисовський проти України".

Невиконання державою покладених на неї обов`язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян, у тому числі й в частині нарахування компенсаційних виплат у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб`єктами владних повноважень своїх функцій та можливості отримати справедливий соціальний захист.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Зважаючи на викладене, позов слід задовольнити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", підстави для застосування ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 29.09.2010 по 22.04.2011 в сумі 13005,51 грн, яка виплачена 18.12.2017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 29.09.2010 по 22.04.2011 в сумі 13005,51 грн, яка виплачена 18.12.2017.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 05 березня 2021 року

Суддя Н.О. Дорошенко