Ухвала суду № 95375017, 09.03.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

09 березня 2021 р. № 487/485/21 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Птичкіна В.В., ознайомившись з

адміністративним позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 до відповідача:Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, вул. Погранична, 9, м. Миколаїв, 54020 про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі – позивачі) звернулися до Заводського районного суду м. Миколаєва з адміністративним позовом до Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві (далі – відповідач), в якому просили (мовою оригіналу):

« 1. Признать бездействие ответчика неправомерным, нарушающим наши права и законные интересы в части

А) = не соблюдения ответчиком своих прямых обязанностей вручить нам это постановление следователя ТУ ДБР г. Николаева (с 30.01.2020г, - по настоящее время), для его обжалования в десятидневный срок после вручения, в суде и в прокуратуре (в нарушение ст. 303-304, ст. 284, ст. 110, ст. 55-ст. 56 УПКУ, ст. 19, 55 Конституции)

Б) лишением нас ответчиком права на доступ в суд, в связи с истечением срока давности на привлечение к уголовной ответственности по нашим девяти сообщениям «о совершении уголовного преступления»

2. Обязать ответчика «совершить определенные действия»: вручить нам это постановление следователя ТУ ДБР г. Николаева «о закрытии уголовного производства» № 4201716203000000 от 30.01.2020г. для его обжалования в суде и в прокуратуре – под роспись.

3. Истребовать у прокуратуры одесской области это письмо от 22.07.2020г. № 15/1-1646-вих.2020, вместе с вытягами (№1-№9), так как эти письменные доказательства предоставлены нам прокуратурой одесской области (г. Одесса, ул. Пушкинская 3 (65000) в нечитаемом виде, - и их невозможно предоставить Заводскому районному суду г. Николаева, так как их : невозможно ксерокопировать, сканировать, или фотографировать»

4. Истребовать у ответчика расписку «о вручении нам постановления следователя ТУ ДБР г. Николаева «о закрытии уголовного производства», как доказательство вручения нам этого постановления от 30.01.2020г. – Данной расписки у ответчика – нет, так как нам ответчик ТУ ДБР г. Николаева и прокуратура одесской области не вручали это постановление от 30.01.20 «о закрытии уголовного производства» по настоящее время.

5. В связи с тем, что в Заводском райсуде г. Николаева не работают городские телефоны (в связи с неуплатой) просим уведомить нам по нашей электронной почте какие процессуальные действия осуществит суд с момента регистрации этого админиска в Заводском райсуде г. Николаева

6. Просим так же сообщить мобильные телефоны канцелярии суда, так как городские телефоны – не работают».

В обгрунтування позовних вимог позивачі послались на статті 55, 56, 110, 214, 284 Кримінального процесуального кодексу України та зазначили, що слідчий відповідача не вручив їм постанову про закриття кримінального провадження.

Мотивуючи подання позову саме до адміністративного суду, позивачі вказали, що оскарження бездіяльності слідчого чи прокурора в частині невручення постанови про закриття кримінального провадження не передбачене Кримінальним процесуальним кодексом України.

Ухвалою від 29.01.2021 Заводський районний суд м. Миколаєва передав справу № 487/485/21 на розгляд Миколаївському окружному адміністративному суду, зазначивши, що частиною першою статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам; справи з приводу здійснення органом державної влади реєстраційних функцій у цьому переліку відсутні.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими документами, суд вважає, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у передбачені цією нормою способи.

За визначеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України,).

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 813/1596/18.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Згідно із частиною першою статті 1 Кримінального процесуального кодексу України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Системний аналіз положень Кримінального процесуального кодексу України дозволяє дійти висновку, що процесуальні дії – це дії, спрямовані на виконання завдань кримінального провадження на різних стадіях кримінального процесу, проведення яких забезпечується силами, засобами кримінального провадження на підставах і в порядку, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

У частині шостій статті 284 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору.

Позовна заява мотивована невиконанням слідчим відповідача такого обов`язку, отже, позивачі оскаржують бездіяльність слідчого, що полягає у нездійсненні процесуальної дії.

Позивачі посилаються на статті 55, 56 Кримінального процесуального кодексу України, які регулюють статус потерпілого та визначають його права, а також статтю 110 цього Кодексу, яка містить поняття процесуальних рішень, зокрема, слідчого.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах позивачі є (або були) учасниками кримінального провадження, а відповідач виконує функції, покладені на нього Кримінальним процесуальним кодексом України, а тому здійснює не управлінські функції, а професійні повноваження в межах кримінального провадження.

За приписами статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У Рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 № 6рп/2001 роз`яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.

Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

Таким чином, у спірних правовідносинах слідчий під час вчинення дій, пов`язаних із досудовим розслідуванням кримінального правопорушення, не здійснював публічно-владних управлінських функцій, а тому оскарження таких діянь має відбуватися виключно за правилами, встановленими Кримінального процесуального кодексу України.

Оскільки спір у цій справі виник у зв`язку з протиправною, на переконання позивачів, бездіяльністю слідчого, допущеною останнім у рамках кримінального провадження № 42017162030000006, перевірка правомірності такої бездіяльності, з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже їх оскарження має здійснюватися у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

За приписами пункту першого частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, у відкритті провадження у справі належить відмовити.

На підставі вищезазначеного, керуючись пунктом першим частини першої статті 170, статями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна