Рішення № 95374954, 24.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Львів справа №380/1733/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Винник В.М.,

за участю:

представника позивача - Попович Н.І.,

представника відповідача - Сивоус С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аро Солюшинс Львів» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аро Солюшинс Львів» (79032, м. Львів, вул. Пасічна, буд.93-б, код ЄДРПОУ 41991959) до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, площа Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297) в якій позивач просить суд:

визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 4716/468АВ/ФС від 03.02.2020 року;

вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 9613,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі, підтвердженій актами виконаних робіт.

Ухвалою суду від 04 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Судові засідання неодноразово відкладалися за клопотаннями сторін з мотивів запровадженням карантину, пов`язаного із запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19).

Позиція позивача:

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.12.2019 року за наслідками інспекційного відвідування відповідачем було складено акт №ЛВ4716/462/АВ, в якому вказано про порушення ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме щодо фактичного допуску до роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , без оформлення трудового договору; п.2.5 глави 2 Інструкції №58- відсутність у особовій картці типової форми № П-2 працівника ОСОБА_4 , її підпису про ознайомлення з наказом № 4 від 10.01.2019 року про призначення на посаду менеджера з підбору персоналу; порушення вимог ч.1 ст. 38 КЗпП України - не зазначення у заявах ОСОБА_5 , від 30.10.2019 р., ОСОБА_6 , від 06.09.2019 року, ОСОБА_7 , від 06.09.2019 р., ОСОБА_8 , від 06.09.2019 року про звільнення за власним бажанням поважних причин, що унеможливлюють продовження роботи, з яких власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк яких просить працівник; порушення вимог ч.4 ст.73 КЗпП України - робота працівників Товариства у святковий день 08.03.2019 року не компенсована відповідно до ст. 107 КЗпП України; порушення вимог ч.1 та ч. 2 ст.107 КЗпП України - робота працівників Товариства у святковий день 08 березня 2019 року не проведена до оплати у подвійному розмірі; порушення вимог ч. 1 ст. 106 КЗпП України - 20 працівників Товариства не нараховано та не проведено до оплати в подвійному розмірі годинної ставки оплати праці за відпрацьовані кожним працівником 7 понаднормових годин; порушення ч. 1 та 2 ст. 115 КЗпП України, ч.1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» № 108 - виплата заробітної плати Товариством за першу половину січня та за другу половину січня, першу половину серпня та другу половину серпня 2019 року проведена до оплати пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата; порушення ч.4 ст.115 КЗпП України, ст.21 Закону України «Про відпустки» № 504 - заробітна плата працівникам ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за весь час щорічної відпустки виплачена пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Не погоджуючись із зазначеними в акті інспекційного відвідування висновками, 12.12.2019 позивачем подано зауваження до акта з обґрунтуванням незаконності та неправомірності проведення такого інспекційного відвідування та вказано про відсутність законних підстав для накладення фінансових санкцій. 24.12.2019 позивачем отримано відповідь на зауваження до акта інспекційного відвідування, у якій відхилено всі заперечення та зауваження. 09.12.2019 складено припис про усунення виявлених порушень. 23.12.2019 повідомлено відповідача про виконання припису. 03.02.2020 начальником ГУ Держпраці у Львівській області винесено постанову №ЛВ4716/462/АВ/ФС про накладення штрафу в розмірі 500760 грн. Позивач не погоджується з проведеною перевіркою у формі інспекційного відвідування та спірною постановою, тому просить скасувати постанову. Зокрема вважає, що 26.11.2019 інспекційне відвідування проведено не уповноваженими посадовими особами, а складений акт інспекційного відвідування не відповідає формі, а тому не може бути підставою ані для винесення оскаржуваної постанови, ані взятий до уваги як доказ правопорушення, оскільки не є допустимим доказом у справі. З опису в акті інспекційного відвідування неможливо зробити об`єктивний висновок чи дійсно на момент перевірки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були допущені до виконання трудової функції, чи виконували вони будь - яку трудову функцію, яку саме трудову функцію виконували зазначені особи, до якої саме роботи (трудової функції) за конкретною кваліфікацією, професією посадою вона відноситься, чи включена дана посада до штату підприємства. Зазначає, що з вказаними особами укладено цивільно - правові договори, однак відповідачем не взяті до уваги. Станом на день подання позову, такі цивільно - правові договори виконані, надані послуги оплачені, необхідні платежі і податки сплачені. Таким чином, вважає, що відповідачем під час розгляду справи про накладення штрафу на підставі акта інспекційного відвідування внаслідок неправильного встановлення фактичних обставин, неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема положення ч.3 ст.24 КЗпП України, щодо допущення позивачем 4-х працівників до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу, оскільки такі фізичні особи надавали послуги/виконували роботи за цивільно - правовими договорами, що передбачено ЦК України, а характер виконуваних робіт/ наданих послуг для ТОВ «Аро Солюшинс Львів» не містить ознак трудових відносин. Відтак, стверджує, що у її діях відсутній склад правопорушення у формі допуску до роботи чотирьох осіб без оформлення трудових відносин. Зокрема, зазначає, що між ТзОВ «Аро Солюшинс Львів» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , було укладено цивільно - правові договори. Позивач вважає таке рішення протиправним і просить врахувати, що відповідачем було порушено порядок проведення інспекційного відвідування. Представник позивача у позовній заяві вказала, що до інспекційного відвідування було залучено працівників Головного управління поліції у Львівській області без відповідно оформлених документів. Просить врахувати судову практику Верховного Суду щодо визначення відмінностей трудового договору та цивільно-правового договору.

09.06.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому додатково позивач наголосила, що жодних доказів, дотримання передбаченої законом процедури залучення працівників поліції у випадку наявності загрози безпеці інспектору праці, відповідачем не надано. Також звернула увагу, на те що відповідачем у даній справі не було спростовано волевиявлення сторін на укладення цивільно - правових угод та надання певного виду послуг.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задоволити.

Заперечення відповідача:

Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечив з підстав, що за результатами інспекційного відвідування ТзОВ «АРО Солюшинс Львів» складено акт інспекційного відвідування №ЛВ4716/462/АВ від 09.12.2019 року. Під час інспекційного відвідування позивача зафіксовано за виконанням трудових функцій ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджують матеріали відеофіксації, зробленої під час проведення інспекційного відвідування та долучені до матеріалів здійсненої перевірки. У зв`язку з виявленням порушень вимог ч. 1. ч. 3 ст. 24 КЗпП України ТзОВ «АРО Солюшинс Львів», допущено до роботи працівників ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За наслідками встановлених порушень відповідачем прийнято Припис про усунення виявлених порушень №ЛВ4716/462/АВ/П від 09 грудня 2019 року та 03 лютого 2020 року спірну Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ЛВ4716/462/АВ/ФС, якою на підставі ст. 259 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Укаїні», пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 та на підставі абзацу 3 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України накладено на ТОВ «АРО Солюшинс Львів» штраф у розмірі 500 760 грн. Відповідач зазначив, що договори, які укладені із позивачем мали ознаки трудового характеру та підпадали під дію законодавства про працю в повному обсязі, в тому числі і в частині їхнього укладення.

03 липня 2020 року представником відповідача було подано заперечення на позовну заяву (вх. № 33156) в яких зазначають, що в ході інспекційного відвідування посадовими особами ТзОВ «АРО Солюшинс Львів» не надано підтверджуючих документів щодо укладення трудових договорів з ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідно до вимог частини першої, третьої статті 24 КЗпП України. Також вказують, що заступником начальника управління - начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів у Львівській області Щербою Н.Р., подано довідну записку № 5632/1 від 25.11.2019 року, якою повідомлялося що у зв`язку із зверненням № Т-1549 від 11.11.219 року є необхідність проведення інспекційного відвідування в ТзОВ «Аро Солюшинс Львів» та було доручено проведення заходу державного контролю інспекторам праці Гумен В.І., Кучмі М.І., Веліахмедову Б.З., та Климука Н.А., та залучено до проведення заходу державного контролю працівників поліції.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

У відповідності до наказу № 2305-П від 26.11.2019 року інспекторами праці - головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів у Львівській області Гумен Вікторії Ігорівні, Кучмі Марії Ігорівні, Валіахмедову Борису Заїдовичу та Климчук Наталії Анатоліївні за участю старшого оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми та злочинами у сфері суспільної моралі УБЗПТЛ ГУ НП у Львівській області капітана поліції Магдяк Юрія Ігоровича , оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми та злочинами у сфері суспільної моралі УБЗПТЛ ГУНП у Львівській області капітана поліції Вороницького Юрія Анатолійовича , старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконною легалізацією іноземців УБЗПТЛ ГУНП у Львівській області майора поліції Лаврінціва Ігоря Ігоровича у відповідності до направлення від 26.11.2019 року №2305 на підставі п.п.2 п.5 Порядку проведено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині неналежного оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків у ТОВ «Аро Солющинс Львів».

За результатами проведеного інспекційного відвідування у ТзОВ «Аро Солюшинс Львів», інспектор праці Веліахмедов Б.З. , склав акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 09.12.2019 № ЛВ4716/462/АВ (далі - акт інспекційного відвідування від 09.12.2019), у якому зафіксував порушення позивачем частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, пункт 2.5 глави 2 Інструкції №58, частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 53 Кодексу законів про працю України, частини четвертої статті 73 Кодексу законів про працю України, частини 5 ст. 79 Кодексу законів про працю України, частини першої та другої статті 107 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 106 Кодексу законів про працю України, частини першої та другої статті 115 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 24 ЗУ № 108, частини четвертої статті 115 Кодексу законів про працю України, частини четвертої статті 24 ЗУ № 504.

За наслідками встановлених порушень відповідачем прийнято Припис про усунення виявлених порушень №ЛВ4716/462/АВ/П від 09.12.2019 року.

У подальшому, 12.12.2019 ТзОВ «Аро Солюшинс Львів» подані зауваження на акт інспекційного відвідування № ЛВ4716/462/АВ/П від 09.12.2019 року Головному управлінню Держпраці у Львівській області, до яких долучено цивільно правові договори №1/016, №1/012, №1/014, заяви ОСОБА_5 , ОСОБА_32 , ОСОБА_7 , ОСОБА_33 , повідомлення ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , наказ №10-А, від 27.02.2019.

18 грудня 2019 року за вих. №13343/4/04.4-09 ГУ Держпраці у Львівській області на адресу ТОВ ««Аро Солюшинс Львів»» скеровано відповідь на зауваження до акту інспекційного відвідування.

23 грудня 2019 року на адресу Головного управління Держпраці у Львівській області позивачем було скеровано супровідний лист щодо виконання вимог припису № ЛВ4716/462/АВ/П від 09.12.2019 року.

Начальником Головного Управління Держпраці у Львівській області, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акту від 09 грудня 2019 року, винесено постанову про накладення штрафу від 03.02.2020 № ЛВ4716/462/АВ/ФС, за порушення вимог частини першої, частини третьої статті 24 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 500 760 грн. (а.с.54-55).

Зі змісту акту та оскаржуваної постанови вбачається, що в ході проведення інспекційного відвідування, що фіксувалося засобами фото - відеофіксації, за виконанням трудової дисципліни зафіксовано: ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . В ході інспекційного відвідування посадовими особами товариства не надано підтверджуючих документів щодо укладення трудових договорів з даними працівниками відповідно до вимог частини першої, третьої статті 24 КЗпП України.

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Доказами в адміністративному судочинстві є відповідно до ч.1 ст.72 КАС України будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Положення про Управління Держпраці у Львівській області, затвердженого наказом Держпраці №84 від 03.08.2018 року, визначено, що Управління Держпраці у Львівській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21 серпня 2019 року (далі - Порядок № 823, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 823 (у редакції чинній станом на момент проведення перевірки до 31.12.2019) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно пунктом 5 Порядку №823 інспекційні відвідування проводяться з таких підстав: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДПС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної; - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився; - роботодавців, в яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю; 8) за дорученням Прем`єр-міністра України; 9) за зверненням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 10) за запитом народного депутата; 11) у разі невиконання вимог припису.

Аналіз наведених норм вказує, що підставою для інспекційного відвідування може бути рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для інспекційного відвідування став наказ начальника Головного управління Держпраці у Львівській області №2305-П від 26.11.2019 року «Про проведення інспекційного відвідування ТОВ «АРО Солюшинс Львів» та направлення від 26 листопада 2019 року №2305.

Підставою для винесення наказу начальника Головного управління Держпраці у Львівській області №2305-П від 26.11.2019 року «Про проведення інспекційного відвідування ТОВ «АРО Солюшинс Львів» стала доповідна записка заступника начальника управління - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів у Львівській області Н.Щерби від 25.11.2019 року № 5632/1 та звернення ОСОБА_40 від 11.11.2019 року за вх. № Т- 1549.

Пунктом 11 Порядку №823 (у редакції чинній станом на момент проведення перевірки до 31.12.2019) передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право:1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування, у тому числі з питань виявлення неоформлених трудових відносин, засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та матеріали, необхідні для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Справедливими є покликання представника позивача про те, що 26.11.2019 року інспекційне відвідування ТзОВ «Аро Солюшинс Львів» проведено за участю працівників поліції, які є не уповноваженими посадовими особами.

Судом встановлено, що в наказі начальника Головного управління Держпраці у Львівській області №2305-П від 26.11.2019 року «Про проведення інспекційного відвідування ТОВ «АРО Солюшинс Львів» та в направленні від 26 листопада 2019 року №2305 серед інспекторів праці було залучено до проведення інспекційного відвідування старшого оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми та злочинами у сфері суспільної моралі УБЗПТЛ ГУ НП у Львівській області капітана поліції Магдяк Юрія Ігоровича , оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми та злочинами у сфері суспільної моралі УБЗПТЛ ГУНП у Львівській області капітана поліції Вороницького Юрія Анатолійовича , старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконною легалізацією іноземців УБЗПТЛ ГУНП у Львівській області майора поліції Лаврінціва Ігоря Ігоровича .

Своєю чергою суд критично оцінює покликання відповідача у запереченні на відповідь на відзив, що працівника поліції були залучені на підставі доповідної записки від 25.11.2019 року заступника начальника управління - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів у Львівській області Н.Щерби.

У листі Головного управління Національної поліції у Львівській області від 09.02.2021 року за № 125/23-2021 щодо розгляду адвокатського запиту стосовно участі працівників УБЗПТЛ ГУНП у Львівській області в проведенні перевірки у формі інспекційного відвідування ТОВ «Аро Солюшинс Львів» повідомлено наступне: «Так, 26.11.2019 року до Управління боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми, Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшов лист Головного управління Держпраці у Львівській області щодо участі працівників УБЗПТЛ у заході державного контролю ТзОВ «АРО Солюшинс Львів» за адресою здійснення господарської діяльності: м. Львів, вул. Пасічна,93б у період з 26.11.2019 по 09.12.2019, оскільки у процесі здійснення господарської діяльності зазначеного ТзОВ, могли містити ознаки кримінального правопорушення та/або могла існувати загроза безпеці інспектора праці». Також повідомляємо, що інспекційне відвідування ТзОВ «АРО Солюшинс Львів», котре відбулось 26.11.2019, за участі працівників поліції, було проведено працівниками УБЗПТЛ ГУНП у відповідності до вимог Закону України «Про Національну поліцію».».

Суду не надано документального підтвердження щодо залучення працівників правоохоронних органів та наявності підстав для цього відповідно до підпункту пункту 11 Порядку №823.

Водночас, якщо у даному випадку мав місце спільний захід згідно з листом Головного управління Держпраці у Львівській області щодо участі працівників УБЗПТЛ, то суду не надано доказів про його проведення у такий спосіб з дотримання передбаченої законом процедури залучення працівників поліції у випадку загрози інспектору праці та доказів наявності ознак кримінального правопорушення ТзОВ «Аро Солюшинс Львів».

Щодо доводів позивача про невідповідність акта інспекційного відвідування вимогам Положення №823 та ст.74 КАС України.

Відповідно до ст.74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України "Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМ України №823 від 21.08.2019 (далі - Порядок №823).

Відповідно до п.19,20 Порядку №823, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

На момент існування спірних правовідносин був чинним наказ Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року №1338, яким була затверджена та оприлюднена на сайті Держпраці форма акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю та форма акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування, який прийнято на підставі Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року № 295.

Суд зазначає, що визнання Постанови КМУ від 26 квітня 2017 року № 295 нечинною не тягне за собою автоматичної втрати чинності наказом Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року №1338. Посилання позивача на те, що форма бланка, на якій було складено акт інспекційного відвідування, яка містить посилання на Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджено Постановою КМУ від 26 квітня 2017 року №295, не можуть бути підставою для визнання протиправними дій відповідача щодо складання відповідного акту та скасування прийнятої за його результатами постанови.

Щодо наявності порушень ТзОВ «АРО Солюшинс Львів» вимог трудового законодавства, які описані в акті інспекційного відвідування №ЛВ4716/462/АВ від 09.12.2019 року, як підстави для прийняття відповідачем Постанови про накладення штрафу № ЛВ4716/462/АВ/ФС від 03 лютого 2020 року, суд звертає увагу на наступне.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17, від 24 грудня 2019 року у справі №823/1167/16, від 05 лютого 2020 року у справі №620/3913/18, від 06 лютого 2020 року у справі №0840/3690/18, від 03 березня 2020 року у справі №1540/3913/18.

Суд зазначає, що предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване чинним законодавством України.

Водночас взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

За змістом статті 626 ЦК України договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Положеннями частини першої статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судження про відсутність цивільно-правових відносин між суб`єктом господарювання і третіми особами, які непідтверджені належними та допустимими доказами, не можуть бути підставою для висновку про допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №806/2064/18.

У межах правовідносин, що є предметом дослідження, спірним є питання укладання саме цивільно-правових договорів.

За змістом статті 265 КЗпП України (у редакції, яка діяла на момент проведення інспекційного відвідування 09.12.2019 року) посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Матеріалами справи підтверджується, що під час проведення інспекційного відвідування відповідач встановив порушення ТзОВ «АРО Солюшинс Львів» вимог законодавства України про працю, що описані в Акті № ЛВ4716/462/АВ від 09 грудня 2019 року. Зокрема, встановлено, що в ході проведення інспекційного відвідування, що фіксувалося засобами фото - відеофіксації, за виконанням трудової функції зафіксовано: ОСОБА_12 , зі слів якої встановлено, що дана особа працює недавно та проходить стажування; ОСОБА_1 , який повідомив, що працює у Товаристві місяць з графіком роботи 8 годин, обідня перерва одна година; ОСОБА_2 , який повідомив, що працює три тижні на випробувальному терміні строком до кінця листопада; ОСОБА_3 , яка повідомила, що працює у Товаристві з понеділка по п`ятницю та стажується декілька тижнів. В ході інспекційного відвідування посадовими особами товариства не надано підтверджуючих документів щодо укладення трудових договорів з даними працівниками відповідно до вимог частини першої, третьої статті 24 КЗпП України.

Судом встановлено, що 01 листопада 2019 між Фізичною особою ОСОБА_3 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аро Солюшинс Львів» (замовник) укладено цивільно-правовий договір № 3/009 (а.с.56-57); 15 листопада 2019 року Фізичною особою ОСОБА_2 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аро Солюшинс Львів» (замовник) укладено цивільно-правовий договір № 1/016 (а.с.62-63); 15 листопада 2019 року між фізичною особою ОСОБА_1 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аро Солюшинс Львів» (замовник) укладено цивільно-правовий договір № 1/012 (66-67); 15 листопада 2019 року між фізичною особою ОСОБА_12 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аро Солюшинс Львів» (замовник) укладено цивільно-правовий договір № 1/014 (а.с.70-71).

За умовами вищенаведених договорів виконавці зокрема зобов`язуються надати замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах передбачених цим договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги (роботи). Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовує власні засоби та матеріали. Виконавець має право залучати фахівців для якісного і своєчасного надання послуг (виконання робіт). Послуги (роботу) зазначених фахівців виконавець оплачує за власний рахунок, згідно з домовленістю з даними особами. Факт надання відповідних послуг (робіт) з боку виконавця буде засвідчуватися Актами прийому наданих послуг (виконаної роботи). Акт прийому наданих послуг (виконаної роботи) Сторони підписують після надання послуг (виконання робіт). Він є невід`ємною частиною даного договору.

29 листопада 2019 року між Фізичною особою ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аро Солюшинс Львів» підписано Акт приймання-передачі наданих послуг за цивільно - правовим Договором № 3/009 (а.с.58); 16 грудня 2019 року між Фізичною особою ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аро Солюшинс Львів» підписано Акт приймання-передачі наданих послуг за цивільно - правовим Договором № 1/016 (а.с.64); 16 грудня 2019 року між Фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аро Солюшинс Львів» підписано Акт приймання-передачі наданих послуг за цивільно - правовим Договором № 1/012 (а.с.68); 16 грудня 2019 року між Фізичною особою ОСОБА_12 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аро Солюшинс Львів» підписано Акт приймання-передачі наданих послуг за цивільно - правовим Договором № 1/014 (а.с.72).

На підтвердження здійснення оплати за надані послуги надано розрахунки, видаткові касові ордери та платіжні відомості (а.с. 59-61; 65;69;73).

Верховний Суд у постанові від 02 лютого 2021 року при розгляді справи № 300/2156/19 зазначив, що " ... суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку, що позивачем надано форму цивільно-правового договору трудовим договорам, укладеним між позивачем та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10, не встановив волевиявлення зазначених осіб на укладення саме цивільно-правової угод, не перевірив, чи зазначено у акті інспекційного відвідування або ж у інший спосіб про непідтвердження фактів укладення цивільно-правових договорів безпосередньо цими особами; не з`ясував, чи заперечують вказані особи факт укладення з ними саме цивільно-правових угод; не надав оцінки показанням ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , наданим під час їх допиту у суді першої інстанції в якості свідків. Зважаючи на наведене, колегія суддів зауважує, що без встановлення наведених вище обставин передчасними є висновки суду апеляційної інстанції щодо невідповідності істотних умов договорів, укладених позивачем з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , істотним умовам, характерним для цивільно-правових угод, що свідчило б про виконання ними обов`язків саме за трудовими угодами. Колегія суддів вважає також передчасним висновок суду апеляційної інстанції, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки, оскільки у цьому випадку обов`язковим є врахування волевиявлення осіб, з якими позивач уклав цивільно-правові договори, так як згідно з нормами Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору".

Судом також встановлено, що інспектором не було враховано цивільно - правового договору укладеного з ОСОБА_3 № 3/009, який був наданий інспектору на його вимогу від 27.11.2019 року. (а.с.102).

Крім того, як видно із аналізу акту інспекційного відвідування та пояснень виконавців робіт вбачається, що інспектор Управління Держпраці у Львівській області фіксуючи, на його думку, порушення вимог законодавства про працю допущене ТОВ «АРО Солюшинс Львів» в основу своїх обґрунтувань зазначив, що при огляді наданих цивільно - правових договорів укладених з Товариством в особі Директора Пурій Аліною Олексіївною встановлено, що цивільно - правові договори між Товариством і фізичними особами ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 не укладалися та ставить пояснення виконавців робіт, що були ним опитані під час інспекційного відвідування.

При цьому, судом враховуються доводи позивача про те, що копії цивільно - правових договорів з вищезазначеними особами подавались разом із скаргою на акт інспекційного відвідування, що підтверджується копією зауважень на акт інспекційного відвідування від 12.12.2019 (а.с.32-33). Однак, такі договори не були враховані відповідачем при прийнятті спірної постанови.

Як випливає із досліджених судом цивільно-правових договорів, укладених між фізичною особою ОСОБА_3 , фізичною особою ОСОБА_2 , фізичною особою ОСОБА_1 , фізичною особою ОСОБА_12 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аро Солюшинс Львів» їх предметом є кінцевий результат праці, оскільки вищевказані особи виконували конкретний вид і обсяг робіт (послуг) протягом чітко визначеного періоду, які виконавці передавали замовнику.

При цьому за договорами виконавці самі організовували процес надання послуг не підпорядковуючись внутрішньому трудовому розпорядку, власними засобами і матеріалами та із можливістю залучення третіх осіб.

Також, відповідачем не доведено, що на вказаних осіб поширювалися правила внутрішнього трудового розпорядку. Жодні накази, розпорядження про прийняття їх на роботу, допуск до роботи за цими договорами чи визначення місця роботи у порядку встановленому статтею 29 КЗпП України не видавалися, пільги, компенсації, заохочення за успіхи в роботі та стягнення за порушення трудової дисципліни до них не застосовувались. Оплата праці за надані послуги проводилася згідно актів приймання-передачі, після їх фактичного надання.

Більш того ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 не заперечують свого волевиявлення саме на укладення цивільно-правових угод, чи то в будь-який інший спосіб порушення своїх прав з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аро Солюшинс Львів» в ході виконання умов таких договорів.

Суд також зазначає, що укладені цивільно-правові договори не визнані у встановленому порядку недійсними. Договори підписані сторонами та волевиявлення сторін спрямоване на виникнення не відносин трудового найму, а відносин цивільно-правового характеру, при укладенні цивільно-правового договору сторони вільні у формулюванні його умов.

З огляду на предмет укладених договорів та поняття трудового договору, не встановлення факту щодо організації процесу трудової діяльності (внутрішнього розпорядку, нарахування та виплати заробітної плати, забезпечення умов праці) аргументи відповідача, що характер відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аро Солюшинс Львів» та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 є трудовими не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову №ЛВ4716/462/АВ/ФС начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Вільхової Ольги Орестівни від 03 лютого 2020 року про накладення штрафу у розмірі 500 760 грн на ТОВ «Аро Солюшинс Львів».

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в сумі 9613,40 грн. згідно квитанції № 39 від 27.02.2020 року, такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ4716/462/АВ/ФС від 03.02.2020 року.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області (пл. Міцкевича, 8, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 39778297) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аро Солюшинс Львів» (79032, м. Львів, вул. Пасічна, буд.93-б, код ЄДРПОУ 41991959) 9613,40 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 березня 2021 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна