Рішення № 95374839, 24.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року справа №380/8324/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

представник позивача Дудяк Р.А.,

представник відповідача 1 Куля Є.Є., Рибак Н.Я.,

від відповідача 2 не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС» до Галицької митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стягнення коштів.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс» (далі - позивач) з позовною заявою до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач 1), Державної казначейської служби України (далі - відповідач 2), в якій, з врахуванням заяви про зміну предмета позову від 24.11.2020 за вх. №62443 /арк.спр.111-123/ просив суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2020/00445 від 22.09.2020, складену державним інспектором Петрушкевичем Юрієм Євгенійовичем;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 83836,45 грн.;

- визнати протиправною та скасувати катку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2020/00646 від 05.11.2020, складену державним інспектором Бабівською Оленою Романівною;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 88000 грн.

В обґрунтування позову зазначено про протиправність оскаржуваних карток відмови. У зв`язку з їх винесенням для випуску товару в вільний митний обіг позивачу необхідно було подати нові митні декларації та додатково сплатити ввізне мито і переплатити суму нарахованого податку на додану вартість (ПДВ) по обох заново поданих митних деклараціях в сумі 83836,45 грн. та 88000,00 грн.

Оскільки вказане порушує права позивача, він звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 09.10.2020 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

10.11.2020 за вх. №59081 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву /арк.спр.73-75/. Зазначено, що підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення слугувало наступне: неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв`язку з не підтвердженням походження товарів №1 митними органами країни ЄС відповідно до норм статті 32 Доповнення І «щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії їхніми державами членами з іншої сторони від 27.06.2014, та відповідно відсутністю підстав для застосування преференції « 410» до вищезазначених товарів, Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій» (зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів з застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» (зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа».

Відповідач зазначає, що при проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування товарів під час митного оформлення ТОВ «Аверс» за МД від 22.09.2020 встановлено, що митними органами країни експортера P.T.U.H «PIOTRANS» Harabin Piotr не підтверджено походження товарів.

Враховуючи те, що для вищезазначеного товару країна походження є визначальною для оподаткування, а інформація про походження виявилась непідтвердженою, зменшені ставки ввізного мита згідно з Угодою за митною декларацією від 22.09.2020 не підлягають застосуванню.

Просив у задоволенні позову відмовити.

10.11.2020 за вх. №59087 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву /арк.спр.94-95/. Зазначив, що згідно з своїми функціональними обов`язками Казначейство не є учасником спірних відносин і не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильності вирішення справи, а вимога про стягнення коштів з Державного бюджету є похідною від вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації… такою, що суперечить встановленому порядку (Порядок №643).

Просив відмовити у задоволенні позову до відповідача 2.

В підготовчому засіданні 25.11.2020 представник відповідача 1 подав додаткові пояснення /арк.спр.149-150/. Зазначив, що рішення митним органом прийнято у відповідності та у спосіб, передбачені чинним законодавством, яким врегульовано дані правовідносини.

В підготовчому засіданні 16.12.2020 представник відповідача 1 подав додаткові пояснення із врахуванням заяви про збільшення (заміну) предмета позову /арк.спр.166-167/.

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 16.12.2020 судом допущено заміну відповідача 1 на належного - Галицьку митницю Держмитслужби.

Ухвалою суду від 16.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Просив позов задовольнити.

Представники відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечили, просили у його задоволенні відмовити.

Відповідач 2 явки уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

З врахуванням приписів ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також думки представників позивача та представників відповідача 1, суд продовжив розгляд справи за даною явкою сторін.

Суд заслухав вступне слово представників позивача та відповідача 1, з`ясував підстави позову, відзивів, додаткових пояснень, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмову докази, долучені до матеріалів справи та, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕРС» здійснює технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, торгівлю іншими автотранспортними засобами, оптову торгівлю деталями та приладдям для автотранспортних засобів, роздрібну торгівлю деталями та приладдям для автотранспортних засобів, діяльність у сфері вантажного автомобільного транспорту.

22.09.2020 при черговому ввезенні позивачем автотранспортного засобу на митну територію України посадовими особами Галицької митниці Держмитслужби складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу згідно митної декларації №UA209180/2020/048390.

За результатами вказаного огляду 22.09.2020 складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2020/00445.

Відмова у митному оформленні (випуску) товарів мотивована так: «Неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв`язку із непідтвердженням походження товарів №1 митними органами країн ЄС відповідно до норм статті 32 Доповнення I «Щодо визначення поняття "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 року, та відповідно, відсутністю підстав для застосування преференції « 410» до вищезазначених товарів, Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій» (зі змінами), Наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» (зі змінами), Наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа».

Оскільки позивач не оформити сідельний тягач для перевезення напівпричепів, використовуваний, дизельний, двоосний, марки MAN, модель TGX 18.440, номер кузова: НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 12419 смі, потужністю 324 кВт, двигун-дизель, кількість дверей - 2, кількість місць 2 в/п - 11106 кг, п/маса - 19000 кг, колісна формула - 4Ч2, рік випуску - 2016, модельний рік - 2016, дата введення в експлуатацію - 25.08.2016, поза митним контролем, ТОВ «Аверс» оформило нову митну декларацію №UA209180/2020/048698 від 23.09.2020 зі сплатою ввізного мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, за кодом виду надходжень « 020» Класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами.

05.11.2020 при черговому ввезенні позивачем автотранспортного засобу на митну територію України відповідачем 1 знову складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2020/00646.

Відмова у митному оформленні (випуску) товарів мотивована аналогічними підставами: «Неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв`язку із непідтвердженням походження товарів №1 митними органами країн ЄС відповідно до норм статті 32 Доповнення I «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014, та відповідно, відсутністю підстав для застосування преференції « 410» до вищезазначених товарів, Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій» (зі змінами), Наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» (зі змінами), Наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», лист ДМСУ від 04.04.2020 №16-3/16-01-01/7.15/813.

Відповідно, позивач на підставі митної декларації №UA209180/2020/058352 від 05.11.2020 року не зміг безмитно оформити сідельний тягач для перевезення напівпричепів, використовуваний, дизельний, двоосний, марки MAN, модель TGX 18.480, колісна формула - 4Ч2, кількість місць для сидіння, включаючи місце водія - 2, шасі: НОМЕР_2 ; № двигуна - немає даних, об`єм двигуна - 12419 смі, потужність - 353 кВт, колір - білий, повна маса - 20500 кг, модельний рік - 2016, календарний рік випуску - 2016, дата введення в експлуатацію - 30.09.2016 р. для використання по дорогах загального користування.

Тому, позивач оформив нову митну декларацію №UA209180/2020/058450 від 05.11.2020 року зі сплатою ввізного мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, за кодом виду надходжень 020 Класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами.

Не погоджуючись із вказаними картками відмови, вважаючи їх протиправними та безпідставними, такими, що порушують права позивача, звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 11 ст. 264 Митного кодексу України (далі - МК України) митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 4.4 наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» митний орган відмовляє у прийнятті МД виключно з таких підстав:

- МД не містить усіх відомостей або подана без рахунка або іншого документа, який визначає вартість товару та у випадках, встановлених Кодексом, ДМВ;

- ЕМД не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів;

- МД подано з порушенням інших вимог, встановлених Кодексом.

У разі відмови у прийнятті МД посадовою особою митного органу відповідно до розділу VII цього Порядку оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Суд встановив, що позивач здійснював декларування шляхом подання електронних митних декларацій, в яких містяться усі необхідні і встановлені законодавством обов`язкові реквізити, що підтвердив представник відповідача 1 в судовому засіданні. Тому, з боку відповідача 1 немає жодних зауважень до реквізитного складу поданих позивачем електронних митних декларацій.

Як вказано в частинах 1-3 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Частиною Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яка підписана Україною 27.06.2014 року, ратифікована - 16.09.2014, і набрала чинності для України 01.09.2017 року, є Протокол I щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва (далі - Протокол).

У статті 1 «Правила походження, що застосовуються» згаданого Протоколу вказано: «З метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція). Усі посилання на «відповідну угоду» в Доповненні I й у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції тлумачаться у значенні цієї Угоди.

Статтею 5 «Прикінцеві положення - кумуляція» Протоколу визначено, що незважаючи на пункт 5 Статті 16 і пункт 3 Статті 21 Доповнення I до Конвенції, де кумуляція включає тільки держави ЄАВТ, Фарерські острови, держави - члени Європейського Союзу, Турецьку Республіку, учасників процесу Стабілізації й Асоціації, Республіку Молдова, Грузію й Україну, доказом походження може бути сертифікат з перевезення товару EUR. 1 або декларація походження (у редакції рішення №1/2018 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21.11.2018).

Відповідно до статті 2 «Загальні вимоги» розділу II «ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРІВ» Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, дата приєднання України - 08.11.2017; дата набрання чинності для України - 01.02.2018, з метою імплементації відповідної Угоди наступні продукти вважаються такими, що вироблені в Договірній Стороні при експорті в іншу Договірну Сторону:

(a) товари цілком вироблені в певній країні відповідно до Статті 4;

(b) товари, отримані в Договірній Стороні, включаючи товари, які не були повністю там вироблені, за умови, що ці матеріали пройшли достатню обробку та переробку в цих Договірних Сторонах відповідно до Статті 5;

(c) майно, що виробляється в Європейському Економічному Просторі (ЄЕП) в рамках значення Протоколу 4 до Угоди про Європейський економічний простір. Такі товари повинні розглядатися, як вироблені в Європейському Союзі, Ісландії, Ліхтенштейні чи Норвегії (сторони ЄЕП), при експорті відповідно з Європейського Союзу, Ісландії, Ліхтенштейну чи Норвегії до договірної країни, крім учасників ЄЕП.

2. Положення пункту 1 (c) застосовується лише за умови, що угоди про вільну торгівлю застосовуються між Договірною країною-імпортером і учасниками ЄЕП.

Приписами статті 3 «Кумуляція походження» розділу II «ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРІВ» Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, дата приєднання України - 08.11.2017; дата набрання чинності для України - 01.02.2018, без обмеження розуміння положень Статті 2 (1) товари вважаються такими, що походять з Договірної Сторони-експортера, при експорті до іншої Договірної Сторони, якщо такі товари там отримані, включаючи матеріали, виготовлені у Швейцарії (включаючи Ліхтенштейн), Ісландії, Норвегії, Туреччині чи в Європейському Союзі, за умови, що обробка або переробка, здійснена в Договірній Стороні-експортері, виходить за межі операцій, зазначених у Статті 6. Такі матеріали необов`язково мають піддаватися достатній обробці або переробці.

Без обмеження розуміння положень Статті 2 (1) товари вважаються такими, що походить з Договірної сторони-експортера, при експорті до іншої Договірної сторони, якщо такі товари там отримані, а матеріали для їхнього виробництва надходили з Фарерських островів чи з будь-якої іншої країни - учасниці Барселонського Процесу, крім Туреччини, чи будь-якої Договірної Сторони, крім згаданих у пункті 1 цієї Статті, за умови, що обробка або переробка, здійснена в Договірній Стороні-експортері, вийшла за межі операцій, зазначених у Статті 6. Такі матеріали необов`язково мають піддаватися достатній обробці або переробці.

Якщо обробка або переробка, здійснена в Договірній Стороні-експортері не виходить за межі операцій, зазначених у Статті 6, отримані товари матимуть походження Договірної сторони-експортера, лише за умови якщо додана вартість є більшою, ніж вартість матеріалів, які використані при виробництві в одній з інших Договірних Сторін відповідно до пунктів 1 та 2. При недотримані вищезазначених умов, отримані товари матимуть походження Договірної Сторони, яка має найвищу вартість матеріалів, що використовувались при виробництві в Договірній Стороні-експортері.

Продукти, вироблені у Договірних Сторонах, відповідно до пунктів 1 та 2, які не підлягали ніякій обробці або переробці в Договірній Стороні-експортері, зберігають своє походження, якщо вони експортуються до однієї з Договірних Сторін.

Кумуляція, передбачена цією Статтею, застосовується лише у наступних випадках:

(a) преференційна торговельна угода відповідно до Статті 24 Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) застосовується між Договірними Сторонами, які залучені до отримання статусу товару, що має країну походження, та Договірної Сторони призначення;

(b) матеріали та продукти набувають статусу походження відповідно до правил визначення походження ідентичних наведеним у цій Конвенції; а також

(c) інформація, що вказує на виконання необхідних вимог для застосування кумуляції публікується у Офіційному віснику Європейського Союзу (серія C) та у Договірних Сторонах, які є сторонами відповідної Угоди відповідно до їхньої власної процедури.

Кумуляція, що забезпечується цією статтею, повинна застосовуватися з дати, зазначеної у повідомленні, опублікованому в Офіційному віснику Європейського Союзу (серія C).

Договірні Сторони надають через Європейську Комісію іншим Договірним Сторонам, які є сторонами відповідної Угоди, деталі Угоди, включаючи дату набуття чинності, що укладена з іншими Договірними Сторонами зазначеними у пунктах 1 та 2.

Стаття 15 «Загальні вимоги» розділу V «ПІДТВЕРДЖЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ» Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, дата приєднання України - 08.11.2017; дата набрання чинності для України - 01.02.2018, передбачає таке: товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b;

(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.

Незважаючи на положення пункту 1 товари, що походять з певної країни в розумінні цієї Конвенції, підпадають під положення відповідних угод без необхідності подання будь-яких підтверджень походження, вказаних у пункті 1 цієї Статті.

Відповідно до статті 32 «Перевірка підтверджень походження» Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, дата приєднання України - 08.11.2017 року; дата набрання чинності для України - 01.02.2018 року: подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї Статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED та інвойс, якщо він був поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED, або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки.

Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відповідач 1 не довів суду, які обґрунтовані сумніви виникли в нього щодо країни походження товару, ввезеного позивачем. Адже, в наданих позивачем документах фігурують сертифікати з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AR 0269250 від 25.08.2020 та EUR.1 №PL/MF/AR 0348293 від 02.11.2020, в яких вказано, що країною походження товару є Федеративна республіка Німеччина, котра, в свою чергу, є однією із держав-членів ЄС і підписантом Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. До того ж, фактури №11/08/2020 від 25.08.2020 і №8/10/2020 від 14.10.2020, виставлені польською фірмою-експортером P.T.U.H. «PIOTRANS» Harabin Piotr. Водночас, Республіка Польща також є державою-членом ЄС і підписантом Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Суд критично оцінює лист від 06.11.2020 №7-4-1-13/4/28403 «Про перевірку сертифікатів про походження товарів форми EUR.1» за підписом в.о. начальника митниці, оскільки право відповідача 1 здійснювати перевірки підтверджень походження товару гарантоване чинним законодавством, його ніхто не оспорює і не ставить під сумнів. До того ж, представник позивача приєднав до матеріалів справи листи від P.T.U.H. «PIOTRANS» Harabin Piotr , датовані 14 і 26 січня 2021 року, з яких вбачається, що до польської фірми-експортера Przedsi?biorstwo Transportowo-Uslugowo-Handlowe «PIOTRANS» Harabin Piotr не зверталися митні органи Польщі на предмет перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR. 1.

Суд враховує, що частинами 5-6 статті 32 (Перевірка підтверджень походження) Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження регламентовано: митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Отже, з позиції суду, митні органи, що подали запит, вправі відмовити у наданні права на преференції лише після того, коли відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. У даній справі відповідач 1 « 22» вересня 2020 року та « 05» листопада 2020 року відмовив позивачу у преференційній ставці ввізного мита, і лише 06 листопада 2020 року скерував на адресу Державної митної служби України лист від 06.11.2020 №7-4-1-13/4/28403 «Про перевірку сертифікатів про походження товарів форми EUR.1».

Суд бере до уваги, що позивач протягом червня-вересня 2020 року безмитно імпортував на митну територію України ряд сідельних тягачів для перевезення напівпричепів, використовуваних, дизельних, двоосних, марки MAN, модель TGX 18.440, з об`ємом двигуна 12419 смі, 2016 року випуску, що підтверджується такими документами: митна декларація №UA209180/2020/047383 від 17.09.2020; сертифікат з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AR 0269249 від 25.08.2020; митна декларація №UA209180/2020/025633 від 04.06.2020; сертифікат з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AR 0268105 від 01.06.2020; митна декларація №UA209180/2020/047383 від 17.09.2020; митна декларація №UA209180/2020/039483 від 13.08.2020; сертифікат з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AR 0271086 від 10.08.2020; митна декларація №UA209180/2020/039523 від 13.08.2020; сертифікат з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AR 0271085 від 10.08.2020; митна декларація №UA209180/2020/035592 від 28.07.2020; сертифікат з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AR 0271550 від 24.07.2020; митна декларація №UA209180/2020/035588 від 28.07.2020; сертифікат з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AR 0271549 від 24.07.2020; митна декларація №UA209180/2020/029063 від 26.06.2020; сертифікат з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AR 0269173 від 24.06.2020. Фактури по згаданих митних деклараціях також виставлені польською фірмою-експортером P.T.U.H. «PIOTRANS» Harabin Piotr, і у відповідача 1 не виникло обґрунтованих сумнівів з приводу достовірності походження товару.

При прийнятті рішення суд враховує сталу судову практику Верховного Суду з питання достовірності походження товару. Так, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.08.2019 у справі №400/2924/18 адміністративне провадження №К/9901/15761/19 зазначила, зокрема, що суди попередніх інстанцій, дійшовши правильного висновку, що наявність у митного органу сумнівів щодо країни походження товару не є підставою для відмови у його митному оформленні, а є лише підставою для перевірки відповідних відомостей у встановленому законом порядку, не надали оцінки іншим доводам Митниці щодо невідповідності наданих Товариством сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 вимогам Протоколу 1, що, в свою чергу, послугувало підставою для відмови у застосуванні (відновленні) преференційного режиму до імпортованих Товариством товарів.

У постанові від 23.10.2019 у справі №200/2313/19-а адміністративне провадження №К/9901/19648/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду обумовив: суди встановили, що будь-які розбіжності про країну походження товару в декларації інвойсі чи інших поданих до митного оформлення документах відсутні. Декларація інвойс №PV175709 від 12.12.2018 оформлена належним чином, містить достовірні відомості та підтверджує країну походження товару (Іспанія). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність позиції відповідача щодо неправомірного застосування позивачем преференційного режиму на підставі декларації інвойс.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суд в постанові від 03.03.2020 у справі №803/1208/17 адміністративне провадження №К/9901/1225/17 зазначив: аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що основним документом, що свідчить про країну походження товару для надання товару режиму вільної торгівлі відповідно до критерію достатньої обробки/переробки товару є сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення відповідно до її національного законодавства. Відтак, вирішення питання щодо країни походження товару повинне прийматися після одержання додаткових відомостей, сам факт звернення до компетентних організацій країн СНД ще не є підставою для відмови в прийнятті митної декларації.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з Державного бюджету України 83836,45 грн. та 88000 грн., суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо:

1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;

2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим;

3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;

4) митну декларацію змінено або визнано недійсною;

5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу;

6) платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Відповідно до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 №643 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.10.2019 №454), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за №976/30844, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Граничні строки для подання заяви підлягають продовженню керівником митниці Держмитслужби (його заступником) за письмовим запитом платника податків у випадках, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

У заяві зазначаються:

1) сума коштів до повернення за кожним видом митних, інших платежів та пені;

2) причини виникнення такої суми коштів;

3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

4) напрям перерахування суми коштів: на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на єдиний рахунок або на відповідний депозитний рахунок митниці Держмитслужби; на банківський рахунок (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету;

5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачено суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Після надходження до митниці Держмитслужби заява, подана за допомогою засобів ІТС Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення (далі - Реєстр), який ведеться за допомогою засобів АСМО.

Внесення до Реєстру інформації щодо заяви, поданої платником у паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі, здійснює працівник Підрозділу.

Реєстр містить дані, зазначені в заяві, та дані, внесені Підрозділом.

Заяву платника, внесену до Реєстру, розглядають відповідні структурні підрозділи митниці Держмитслужби, за визначенням керівника митниці.

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.

Співробітник Підрозділу до Реєстру вносить дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код за ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).

Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.

На кожний сформований електронний висновок, за яким прийнято рішення про повернення, накладаються кваліфіковані електронні підписи керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, що сформував електронний висновок, керівника (заступника керівника) митниці Держмитслужби та кваліфікована електронна печатка такого органу.

Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.

Електронні висновки про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального), надсилають до Казначейства для виконання за умови їх погодження з відповідними місцевими фінансовими органами.

У разі якщо заявник не виконав вимог пунктів 1 - 3 цього розділу, надав недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається йому письмова (в паперовому вигляді або електронній формі) обґрунтована відмова, у тому числі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби.

Казначейство до 12:00 робочого дня, наступного за днем отримання електронних висновків, забезпечує їх автоматичну обробку після перевірки таких висновків за допомогою засобів антивірусного захисту інформації.

Під час автоматичної обробки Казначейство здійснює перевірку кваліфікованих електронних підписів посадових (уповноважених) осіб, кваліфікованої електронної печатки відповідної митниці Держмитслужби, повноти та/або правильності (в частині бюджетних рахунків) платіжних реквізитів електронних висновків.

На кожний отриманий електронний висновок у строк, визначений в абзаці першому цього пункту, Казначейство формує та надає Держмитслужбі електронне повідомлення про отримання та результати обробки такого електронного висновку з накладенням кваліфікованого електронного підпису посадової (уповноваженої) особи.

Електронні висновки, які не пройшли перевірки кваліфікованих електронних підписів посадових (уповноважених) осіб, кваліфікованої електронної печатки відповідної митниці Держмитслужби, повноти та/або правильності (в частині бюджетних рахунків) платіжних реквізитів, до виконання Казначейством не приймаються. Казначейство інформує Держмитслужбу про відмову у прийнятті електронних висновків та про причини такої відмови шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення.

Митниця Держмитслужби за результатами опрацювання електронних висновків, які не пройшли здійсненої Казначейством перевірки кваліфікованих електронних підписів посадових (уповноважених) осіб та кваліфікованої електронної печатки відповідної митниці Держмитслужби, наступного робочого дня після отримання електронного повідомлення з відмовою накладає справжні та дійсні кваліфіковані електронні підписи, кваліфіковані електронні печатки та надсилає такі електронні висновки повторно.

Митниця Держмитслужби за результатами опрацювання електронних висновків, які не пройшли здійсненої Казначейством перевірки повноти та/або правильності (в частині бюджетних рахунків) платіжних реквізитів, наступного робочого дня після отримання електронних повідомлень з відмовою формує електронні висновки з повними та правильними (в частині бюджетних рахунків) платіжними реквізитами, необхідними для перерахування помилково та/або надміру сплачених сум.

Такі повторно сформовані електронні висновки підлягають надісланню до Казначейства з урахуванням вимог цього розділу.

У разі якщо за результатами опрацювання електронних висновків, які не пройшли здійсненої Казначейством перевірки повноти платіжних реквізитів, не можна встановити відповідних платіжних реквізитів, митниця Держмитслужби готує та надсилає платнику податків письмове повідомлення з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причини такої відмови.

Електронні висновки, які пройшли перевірку кваліфікованих електронних підписів посадових (уповноважених) осіб, кваліфікованої електронної печатки відповідної митниці Держмитслужби, повноти та правильності (в частині бюджетних рахунків) платіжних реквізитів, Казначейство приймає до виконання.

Про прийняття електронного висновку до виконання Казначейство інформує Держмитслужбу шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення.

Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюють територіальні органи Казначейства протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття електронного висновку митниці Держмитслужби.

Про повернення коштів платнику на підставі прийнятого до виконання електронного висновку Казначейство інформує Держмитслужбу шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення не пізніше ніж 11:00 робочого дня, наступного за днем виконання такого висновку.

Тому, вимоги позивача у цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково. Позовні вимоги про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.09.2020 та від 05.11.2020 слід задовольнити. У задоволенні позовних вимог про стягнення коштів належить відмовити.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби судові витрати у виді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 4204,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 294, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2020/00445 від 22.09.2020.

3. Визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2020/00646 від 05.11.2020.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС» (81551, Львівська область, Городоцький район, с. Воля-Бартатівська; ідентифікаційний код: 23266315) за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ідентифікаційний код: 43348711) судові витрати у виді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Повне судове рішення складене та підписане 05.03.2021.

Суддя Кравців О.Р.