Рішення № 95374717, 23.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/10082/20

ДОДАТКОВЕ

СУДОВЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Ізьо М.І.

за участю:

представника позивача - Завади Т.Р.

представника відповідача - Павліша О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕМБЕРГ-ГРУП” про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕМБЕРГ-ГРУП” до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМБЕРГ-ГРУП» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.08.2020 № 1795900/41962295 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальність «ЛЕМБЕРГ-ГРУП» № 1 від 15.07.2020;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 15.07.2020, складену Товариством з обмеженою відповідальність «ЛЕМБЕРГ-ГРУП».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у даній справі адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.08.2020 № 1795900/41962295 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальність «ЛЕМБЕРГ-ГРУП» № 1 від 15.07.2020; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариством з обмеженою відповідальність «ЛЕМБЕРГ-ГРУП» № 1 від 15.07.2020; стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039) за рахунок його бюджетних асигнувань 2102 (дві тисячі сто дві) грн сплаченого судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМБЕРГ-ГРУП» (79040, Львівська обл., м. Львів, вул. Патона, 34/ 89, код ЄДРПОУ 41962295); стягнуто з Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) за рахунок її бюджетних асигнувань 2102 (дві тисячі сто дві) грн сплаченого судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМБЕРГ-ГРУП» (79040, Львівська обл., м. Львів, вул. Патона, 34/ 89, код ЄДРПОУ 41962295)..

04.02.2021 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У судовому засіданні представник позивача заяву про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу підтримав, просив задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення заяви про розподіл витрат на правничу допомогу, просив застосувати принцип співмірності.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, виходячи з вимог ст. 252 КАС України встановлено вичерпний перелік підстав для винесення додаткового рішення у справі.

Суд зазначає, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися не вирішені певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд встановив, що 09.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕМБЕРГ-ГРУП» (далі - Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС» (далі - Адвокатське об`єднання) було укладеного Договір про надання правової допомоги № 186 від 09.11.2020 (далі – Договір № 186).

Пунктом 1.1. Договору №186 передбачено, що Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання із надання правової допомоги щодо представницьких повноважень, захисту прав і законних інтересів Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю Сторін.

Згідно з пунктом 4.1. Договору №186 сторони домовились, що вартість послуг Адвокатського об`єднання з надання правової допомоги за цим Договором встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю Сторін в Актах про надання правової допомоги, які формуються Адвокатським об`єднанням в міру надання правової допомоги (юридичних послуг) та вручаються безпосередньо Клієнту (уповноваженій особі Клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням. Сторони дійшли згоди, що Акти про надання правової допомоги повинні містити детальний опис виконаних робіт з розрахунком кількості робочих годин та вартості таких послуг, відомості про звітний період, номер справи, місця надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 4.2. Договору № 186, Акти про надання правової допомоги повинні бути розглянуті, підписані, завірені печаткою (за наявністю) та повернуті Клієнтом Адвокатському об`єднанню протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання у спосіб, визначений п. 4.1. цього Договору.

Пунктом 4.7. Договору № 186 передбачено, шо Сторони домовились, що після одержання Адвокатським об`єднанням від Клієнту Акту про надання правової допомоги та у випадках, визначених п. 4.3 цього Договору, Адвокатське об`єднання формує і направляє на адресу клієнта чи безпосередньо надає Клієнту рахунок на оплату послуг, а Клієнт бере на себе зобов`язання забезпечити оплату послуг Адвокатського об`єднання на підставі рахунку протягом 20 (двадцяти) робочих днів.

Відповідно до пункту 4.6. Договору, Сторони домовились, що усі платежі за цим Договором, на розсуд Клієнта, підлягають сплаті Клієнтом у безготівковій формі на поточний банківський рахунок Адвокатського об`єднання або у готівковій формі, шляхом безпосередньої передачі Клієнтом грошових коштів уповноваженому представнику Адвокатського Об`єднання, про що уповноваженою особою Адвокатського Об`єднання складається Прибутковий касовий ордер, а Клієнту надається квитанція до прибуткового касового ордера.

На виконання умов цього Договору 13.01.2021 складено акт про надання правової допомоги № 01 від 13 січня 2021 відповідно до Договору про надання правової допомоги № 186 від 09.11.2020, відповідно до якого Адвокатське об`єднання «ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕМБЕРГ-ГРУП» правову допомогу у період з 09.11.2020 по 13.01.2021 у справі № 380/10082/20, а саме:

підготовка, написання і подача позовної заяви;

аналіз судової практики в межах даної категорії справ, зокрема: постанова Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, постанова Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17, постанова Верховного Суду від 23.10.2018 справа №0940/1240/18, постанова Верховного Суду № 822/1817/18 від 21.05.2019 та ряд інших судових рішень (час виконання 4 години);

в результаті проведеного аналізу судової практики, на підставі оцінки наявних в матеріалах справи доказів, обраний спосіб захисту порушених прав клієнта, а саме: визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень та сформовано підстави позову, які відображені в самій позовній заяві, яка була підписана від імені ТОВ «ЛЕМБЕРГ-ГРУП» та направлена до суду засобами поштового зв`язку (час виконання 3 години);

написання позовної заяви, її редагування по стилістиці та способу викладення обставин справи (час виконання 3 години).

Відповідно до цього акта Адвокатським об`єднанням «ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС» час витрачений на надання правової допомоги складає 10 годин, а вартість 20000, 00 грн.

14.01.2021 Адвокатське об`єднання «ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС» виставило позивачу рахунок-фактуру № 01 про оплату правничої допомоги у розмірі 20000, 00 грн до 03.02.2021.

04.02.2021 від представника відповідача 1 надійшли заперечення, у яких відповідач 1 зазначив, що витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Однак позивачем ще не здійснено оплату за адвокатські послуги, відтак відсутні докази фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу. Вказав на те, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, що узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19. Зазначив, що суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. З огляду на те, що нормативно-правове регулювання спірних відносин не змінювалося, а судова практика щодо вирішення спірних правовідносин є сталою, позивач оскаржував лише одне рішення про відмову в реєстрації ПН/РК, відповідач вважає неспівмірними обсяг виконаної роботи та витрачений час. На переконання відповідача, позивач належним чином необгрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Суд надаючи оцінку вищенаведеним доводам сторін, вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Судом встановлено, що представник позивач просить суд стягнути з відповідачів в користь позивача витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 20000, 00 грн:

аналіз судової практики, витрачено 3 години часу;

обрання способу захисту порушених прав клієнта, формування підстав позову та направлена до суду засобами поштового зв`язку, витрачено 3 години часу;

написання позовної заяви, її редагування по стилістиці та способу викладення обставин справи, витрачено 3 години часу.

Як слідує із змісту акта виконаних робіт (наданих послуг) представником позивача затрачено 10 годин часу.

Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви представника позивача, заперечення відповідача 1 в контексті положень частини 5 статті 134 КАС України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена представником позивача сума є необґрунтованою.

При цьому суд погоджується з доводами відповідача про необґрунтованість та неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу з реальним обсягом такої допомоги у суді, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду та тривалість судових засідань), критерію реальності таких витрат.

Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, суд приходить до висновку, що дана справа є справою незначної складності та сума зазначена в акті про виконану роботу є неспівмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.

Окрім того, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що значно спростило роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Укладені угоди між позивачами та адвокатом є зобов`язанням, що виникли лише між адвокатом і клієнтами, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

У даному випадку суд з урахування позиції Великої Палати Верховного Суду, ЄСПЛ вважає, що заява про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 20000,00 грн не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер.

Зважаючи на вищенаведене, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала 20000,00 грн витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, про застосування принципу співмірності та зменшення витрат на правничу допомогу шляхом стягнення в користь позивача по 1500, 00 грн витрат на правничу допомогу з кожного з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 132, 134, 139, 242-246, 252, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕМБЕРГ-ГРУП” про відшкодування витрат на правничу допомогу – задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039) за рахунок його бюджетних асигнувань 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн витрат на правничу допомогу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕМБЕРГ-ГРУП” (79040, Львівська обл., м. Львів, вул. Патона, 34/ 89, код ЄДРПОУ 41962295).

Стягнути з Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) за рахунок її бюджетних асигнувань 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн витрат на правничу допомогу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕМБЕРГ-ГРУП” (79040, Львівська обл., м. Львів, вул. Патона, 34/ 89, код ЄДРПОУ 41962295).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.03.2021.

Суддя Р.М. Брильовський