Рішення № 95374041, 09.03.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року м. Житомир справа № 240/20062/20

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Капинос О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро" звернулося до суду з позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення ГУ ДПС у Житомирській області № 0014560701 від 23.10.2020 , яким позивачу зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість на суму 5 138 618,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що за результатами документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2020року від"ємного значення з податку на додану вартість складено акт перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість на суму 5138618,00 грн. Зокрема відповідно до акту перевірки контролюючим органом були встановлені порушення товариством пунктів 198.1, 198.6 та підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу, а також пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 цього ж Кодексу., що призвело до завищення від"ємного значення з ПДВ на суму 5138618 грн., заниження суми ПДВ по декларації з ПДВ за грудень 2016 року в сумі 379795 грн., не реєстрації за операціями відсутності документального підтвердження використання ТМЦ в господарській діяльності ПН в ЄРПН на суму 2995738 грн. Позивач вважає, що відповідач незаконно збільшив податкові зобов"язання з ПДВ, задекларовані в рядку 9 декларації за червень 2020 року та незаконно зменшив податковий кредит, задекларований в рядку 17 декларації, що в свою чергу вплинуло на розрахунки, зазначені в рядках 19 та 21 декларації за податковий період червня 2020 року. Вказує, що всі висновки відповідача є хибними. Всі матеріальні запаси, які придбані в звітних періодах використані підприємством виключно в господарській діяльності, відповідач помилково вважає, що якщо земельна ділянка не оформлена у власність чи в оренду за договором, то вирощений на ній земельний урожай йому не належить, а понесені матеріальні витрати використані не в господарській діяльності. Підприємство має у розпорядженні на правах оренди земельні ділянки, які перебувають у постійному русі, оскільки при закінченні строку дії оренди одних договорів, укладаються (продовжуються) нові. Податкові накладні зареєстровані належним чином, є підставою для формування податкового кредиту та не потребує жодних підтверджуючих документів.

Провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження .

Ухвалою від 28.12.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 18.01.2021.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що встановлені перевіркою порушення ТОВ "Олімп-Агро" п. 198.1, п. 198.6, п.п. "г" п. 198.5 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, полягають у наступному, зокрема, відповідач вказує на те, що по операції з внесення добрива - аміаку рідкого технічного, під урожай 2018 та 2019 років, не підтверджено належним чином оформленими первинними документами обліку факт списання ТМЦ (добрива аміак рідкий технічний та дизельного пального на загальну суму 6678600 грн., ПДВ з даної операції - 1335720 грн. При відсутності підтвердження належним чином оформленими документами на списання ТМЦ вказані операції не дають права платнику на формування/відображення витрат. При проведенні списання ТМЦ по неналежним чином оформленим документам немає можливості визначити, як саме вони були використані в господарській діяльності платника. Крім того, вказує, що ціна реалізації позивачем сої врожаю 2016 року у вересні 2016 року за зовнішньоекономічним контрактом нижче ціни реалізації такої сої на території України, що призводить до збитковості даної операції та, як наслідок, до несплати податків до бюджету. Перевіркою встановлено, що ділова мета господарської операції з продажу сої нерезиденту у вересні 2016 року є недобросовісною, та кваліфікується як така, що здійснена поза межами господарської діяльності платника.

Крім того, за період з лютого 2017 по квітень 2020 року позивачем збільшено податковий кредит на суму 2522675 грн., у зв"язку з тим, що контрагенти позивача (постачальники), які поставляли паливо ТОВ "Стар Оіл Україна" та ТОВ "Альянс" мають ознаки ризикових за наявності наступних ознак: відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та послуг наявними трудовими ресурсами; відсутність інформації про власні або орендовані основні фонди, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; недостатність інформації про можливість зберігання значної кількості, товарів підакцизної групи (бензину та дизпалива), для зберігання яких необхідні спеціальні умови та засоби; наявність податкової інформації по ТОВ "Стар Оіл Україна" та по його постачальниках про неможливість провадження ними реальної господарської діяльності. З огляду на це, просить у позові відмовити за безпідставністю.

У відповіді на відзив представник позивача просив позов задовольнити, оскільки встановлені відповідачем порушення не відповідають дійсності.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Протокольною ухвалою від 01.02.2021 суд перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Головним управлінням ДПС у Житомирській області проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Олімп-Агро" з питань щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, за висновками якої складений акт від 25.09.2020 №213/06-30- 07-01/32816765.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2020 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, яке виникло з 01.01.2016 року, встановлено порушення ТОВ "Олімп-Агро" п.198.1, п.198.6, п.п. "г" п. 198.5 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до:

завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 Декларації), на суму 5138618 грн.;

заниження суми податку на додану вартість, які підлягає сплаті до бюджету, по Декларації з податку на додану вартість зі Спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства за грудень 2016 року в сумі 379795 грн.;

не реєстрації за операціями відсутності документального підтвердження використання ТМЦ в господарській діяльності податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 2995738 грн.

На підставі зазначених висновків, контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0014560701 від 23.10.2020, на підставі якого зменшено від`ємне значення ПДВ на суму 5 138 618 грн.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів ( у т.ч. у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ)ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.3 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.10. ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.14, 201.15. ст. 201 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов`язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та подальшого визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Спірним податковим повідомленням - рішенням № 0014560701 від 23.10.2020, позивачу зменшено від`ємне значення ПДВ на суму 5138618 грн.

Приймаючи таке рішення, контролюючий орган виходив з того, що за результатами документальної перевірки встановлено те, що при декларуванні за червень 2020 року у декларації від"ємного значення з ПДВ, яке виникло у 2016 році, встановлено порушення ТОВ "Олімп-Агро" п. 198.1, п. 198.6, п.п. "г" п. 198.5 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (із змінами та доповненнями) (далі - ПКУ), що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 Декларації) на суму 5 138 618 грн.

Відповідно до висновків відповідача, викладених у п.3.3 та в кінці п.3.2 акту перевірки, позивачу за податковий період червня 2020 року було:

збільшено податкові зобов`язання, що відображаються в рядку 9 розділу 1 декларації, на суму 13710 грн. Такі зобов`язання за наслідками перевірки склали 72774 грн. (59064+ 13710).

зменшено податкового кредиту, який відображений в рядку 17 розділу II декларації, на суму 5124908 грн., шляхом зменшення від`ємного значення попереднього звітного періоду (тобто травня 2020р.), зазначеного в рядку 16.1 декларації за червень 2020р.

В цілому податковий кредит склав за результатами перевірки 24225623 грн. (29350531 - 5124908).

В результаті збільшення таких податкових зобов`язань та зменшення податкового кредиту, відповідачем зменшено і суму від`ємного значення податкового періоду червня 2020 року на суму 5138618 грн., і сума склала 24152849 грн. (72774 - 24225623).

Щодо першого порушення, на стор.7 акту перевірки відповідачем зазначено, що в порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ "Олімп-Агро" не нараховано податкові зобов`язання у загальній сумі 2995738 грн. по операціях, по яких в ході перевірки не підтверджено відповідними документами обліку їх використання у господарській діяльності.

Зокрема, по операції з внесення добрива - аміаку рідкого технічного, під урожай 2018 та 2019 років, не підтверджено належним чином оформленими первинними документами обліку факт списання ТМЦ (добрива аміак рідкий технічний та дизельного пального), на загальну суму 6678600 грн., ПДВ з даної операції - 1335720 грн., що не дає права платнику на формування/відображення витрат по бухгалтерському обліку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 , яка здійснювала спірну перевірку, з приводу даного порушення пояснила, що в ході перевірки встановлено, що придбаний аміак використовувався не в господарській діяльності підприємства, а документи за даними операціями не оформлені належним чином. Зокрема, пояснила, що поставка аміаку згідно первинних документів здійснювалася на базу підприємства, однак в період здійснення зазначених операцій у позивача були відсутні спеціальні ємності та обладнання для його зберігання та внесення ґрунт. Крім того, пояснила, що документів, які б підтверджували факт яким чином аміак був доставлений на поля надано не було, при цьому поля знаходились на великій відстані від бази ТОВ "Олімп-Агро". Також, не встановлено видачу/списання дизпалива на орендовану техніку.

З даного приводу судом встановлено, що у березні 2018 та червні 2019 року позивачем сформовано податковий кредит при придбанні у ПП "Агротехазот" аміаку рідкого технічного на загальну суму 7344202 грн., ПДВ в сумі 1224033 грн.

Так, 12.03.2018 між ПП "Агротехазот" (Постачальник) та ТОВ "Олімп-Агро" (Покупець) укладено договори поставки №1203-02 від 12.03.2018, №1806-01 від 18.06.2019, за умовами якого постачальник зобов"язується поставити та передати у власність Покупця аміак рідкий технічний за правилами Інкотермс 2010 згідно Додатків, а Покупець зобов"язується прийняти та оплатити його . Розрахунок за товар здійснюється шляхом 100% передплати, безготівково.

Виконання умов договору підтверджується специфікаціями, сертифікатом якості, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН.

Для внесення аміаку в ґрунт позивачем були укладені договори суборенди з ФОП ОСОБА_2 від 16.04.2018 №1604-03 та від 01.10.2019 №0110-01, з ФОП ОСОБА_3 від 01.10.2019 №01/10 за умовами яких Орендодавець зобов"язаний передати Орендарю в строкове платне користування сільськогосподарську техніку, згідно з Додатком, для здійснення сільськогосподарської діяльності Орендаря та забезпечити своїми силами її керування за завданням Суборендаря, а суборендар зобов"язується прийняти в тимчасове володіння та користування техніку і зобов"язується сплачувати Орендодавцю орендну плату. Техніка використовуватиметься для внесення аміаку рідкого технічного. Доставка техніки здійснюється власними силами Орендодавця.

Факт прийняття в оренду техніки та її повернення ФОП ОСОБА_3 підтверджується актами приймання-передачі від 01.10.2019, від 14.10.2019.

Факт прийняття в оренду техніки та її повернення ФОП ОСОБА_2 підтверджується актами приймання-передачі від 17.04.2018, від 20.04.2018, від 15.10.2019, від 06.11.2019. Проведення оплати за договорами відповідачем не заперечується.

Додатково, факт виконання умов договору, а саме, суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем у ФОП підтверджується актами надання послуг від 20.04.2018 №4, від 14.10.2019 №27, від 06.11.2019 №21.

Щодо посилань відповідача на те, що акти приймання-передачі техніки для внесення аміаку в суборенду від ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 датовані однією датою - 01.10.2019 з однаковими видами техніки та екіпажем, тобто одночасно в суборенду надано одні й ті самі агрегати для внесення аміаку.

Суд такі доводи оцінює критично, оскільки передача техніки здійснюється за актами приймання - передачі.

За актом приймання-передачі від 01.10.2019 позивач у ФОП ОСОБА_3 прийняв у платне користування техніку трактор колісний STX 500, НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , 200 р.в., екіпаж - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Також агрегат CASE IH 950 для внесення безводного аміаку, ємність Jenner для внесення безводного аміаку 5500 л №1.(т.2 а.с.132 зворот)

В зв"язу з закінченням строку дії суборенди техніки, її було повернуто ФОП ОСОБА_3 на підставі акту від 14.10.2019. (т.2 а.с.133)

В подальшому відповідно акту приймання-передачі від 15.10.2019, аналогічну техніку було передано позивачу у суборенду ФОП ОСОБА_2 (т.2 а.с.142 зворот).

Отже, доводи представника відповідача, що ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 одночасно було передано однакову техніку в суборенду позивачу є безпідставними.

Суд відхиляє доводи контролюючого органу про відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, з огляду на те, що всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, певної кількості персоналу, не можуть бути вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит чи витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача ліцензій та дозволів на виконання відповідних видів робіт, суд зазначає, що чинне законодавство не передбачає обов`язку суб`єктів господарювання перевіряти повноваження своїх контрагентів щодо здійснення ліцензованих видів діяльності.

Крім того, відсутність спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення певного виду діяльності не має своїм наслідком недійсність виконаних контрагентом робіт, а є підставою для відповідальності останнього за недотримання з його боку приписів законодавства щодо здійснення ліцензованих видів робіт без отримання спеціального дозволу.

В свою чергу, оскільки всі договірні зобов"язання контрагентами були виконані у повному обсязі, що підтверджується складеними та підписаними первинними документами, тому у позивача були відсутні підставі відслідковувати інформацію про наявність відповідних дозволів контрагентів.

Таким чином, відповідальність за наявність чи відсутність певних документів покладається у даному випадку на контрагентів, а не на позивача. Відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом відсутності реального вчинення господарської операції, якщо з інших первинних документів вбачається фактичне здійснення господарських операцій між господарюючими суб`єктами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 у справі №819/426/16.

Таким чином, відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності .

Щодо доводів відповідача про відсутність документів на зберігання, використання в господарській діяльності, суд вважає за необхідне вказати, що в як пояснив в судовому засіданні представник позивача, оскільки засобів для зберігання аміаку у підприємства не має, тому така рідина купується та одразу вноситься в ґрунт.

Такі обставини відповідачем не взято до уваги, що призвело до хибних висновків, викладених у акті перевірки. Протилежного відповідачем не доведено.

Щодо встановленого порушення в частині завищення витрат на суму 2330264 грн., сума ПДВ - 4666053 грн. за період з листопада 2016 по червень 2020 року по операціях зі списання засобів захисту рослин.

Підставою для таких висновків стало те, що окремі засоби захисту списувались на обробку посівів сільськогосподарських культур на більших площах, ніж їх було засіяно у певному звітному році. Не надано документів, як використані в господарській діяльності.

З даними висновками суд не погоджується, з огляду на наступне.

Свідок в судовому засіданні пояснив, що дані порівнювали з статистичною звітністю 4-СГ, брали до уваги посівний матеріал, площі, на які вносились добрива. По звітностях менше гектар, ніж засіяно.

Судом встановлено, що ТОВ "Олімп-Агро" у перевіреному періоді проводилось придбання засобів захисту рослин для обробки посівів на земельних ділянках, відповідно було сформовано податковий кредит при їх придбанні .

Списання добрив та засобів захисту рослин підтверджується актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив (форма №ВЗСГ-3).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, засоби захисту рослин вносились в ґрунт по мірі необхідності, тобто коли виникала в цьому потреба. Накази не виносились.

Крім того, матеріали справи свідчать, що запаси, які придбані позивачем в звітних (податкових) періодах 2016 - 2020 років, використані ним виключно в господарській діяльності.

Зокрема, в регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних облікових документів (видаткові накладні, акти використання матеріальних запасів) належним чином забезпечувався облік таких матеріалів та здійснювались бухгалтерські проводки їх руху, а саме: Дт 23 Кт 201, 203, 207, 208 - такими проводками відображалась передача матеріальних запасів у виробництво; далі Дт 27 Кт 23 - цією проводкою оприбутковувалась вироблена сільськогосподарська продукція на склади; Дт 901 Кт 27 - такою проводкою списувалась собівартість реалізованої сільськогосподарської продукції, а по Кт 701 відображалась реалізація такої сільськогосподарської продукції і така реалізація в повному обсязі оподатковувалась податком на додану вартість, за ставкою, передбаченою законом.

Таким чином, суд вважає помилковими висновки контролюючого органу в частині завищення витрат на суму 2330264 грн. за період з листопада 2016 по червень 2020 року.

Наступне порушення зазначено у п.3 акту перевірки на стор.15, яке полягає в тому, що ТОВ "Олімп-Агро" у вересні 2016 року проводилась реалізація власно вирощеної сої врожаю 2016 року на митній території України та за кордон, при проведенні аналізу цін реалізації встановлено, що ціни реалізації сої на території України значно більші за ціни реалізації за зовнішньоекономічними контрактами, так, ТОВ "Олімп-Агро" 18.09.2016 року було реалізовано на Компанію "Bunge SA", Швейцарія, 1450.86 тон сої врожаю 2016 року на загальну суму (без ПДВ) 5652830,58 грн., ціна сої за 1 тону становить 3896,193 грн.

Тобто, при використанні ТМЦ поза межами господарської діяльності відповідно до законодавчих вимог платник зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання на суму такого використання, що становить 311925 грн., в т.ч. по періодах: вересень 2016 року - 311925 грн.

Отже, відповідач вважає, що ціна реалізації сої врожаю 2016 року у вересні 2016 року за зовнішньоекономічним контрактом нижче ціни реалізації такої сої на території України, що призводить до збитковості даної операції та, що не відповідає вимогам пп. 14.1.231 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, та як наслідок, до несплати податків до бюджету.

Не погоджуючись з такими висновками представник позивача вказує на те, що господарська діяльність позивачем здійснюється з високою рентабельністю продукції, основних засобів, персоналу, активів та власного капіталу, тому наведені відповідачем аргументи в розділі III (стор. 15 акту) про начебто неефективну господарську діяльність позивача, яка не відповідає вимогам пп. 14.1.231 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, не відповідають дійсності.

Суд погоджується з такими доводами та вважає висновки акту перевірки, що ґрунтуються на невірному застосуванні норм права.

Так, ТОВ "Олімп-Агро" 18.09.2016 року було реалізовано на Компанію "Bunge SA", Швейцарія, 1450,86 тон врожаю 2016 року на загальну суму (без ПДВ) 5652830,58 грн.

При цьому, суд зазначає, що реалізовувалась не соя, як зазначено в акті перевірки, а пшениця.

Відповідачем не доведено, що ціна реалізації врожаю 2016 у вересні 2016 за зовнішньоекономічним контрактом нижче ціни реалізації на території України, що призвело до збитковості даної операції.

Більш того, відповідачем не спростовано, що за 2016 рік товариство (позивач) мало прибуток в сумі 108 млн. грн., за 2017 рік - відповідно мало прибутку в сумі 16,7 млн. грн., за 2018 рік - прибуток склав 61,1 млн. грн., а за 2019 рік прибуток вже становив 128,4 млн. грн. , що свідчить про ефективну господарську діяльність та не збитковість.

Що стосується посилань відповідача на пп. 14.1.231 ПК України .

Відповідно до п. 14.1.231 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Для цілей оподаткування вважається, що операція, здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), якщо: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Разом з тим, суд зазначає, зазначені зміни до п.14.1.231 ст. 14 ПК України внесені Законом № 466-IX від 16.01.2020, із змінами, внесеними згідно із Законом № 786-IX від 14.07.2020.

Станом на 2016 рік п. 14.1.231 ст. 14 ПК України був викладений у іншій редакції.

Конституцією України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58).

Таким чином, п. 14.1.231 ст. 14 ПК України у редакції положень, визначені відповідачем не може бути застосовано до спірних правовідносин.

Відтак, сума податкового зобов`язання 311925 грн. за вересень 2016 року донарахована податковим органом за відсутності на те правових підстав.

Наступне порушення за висновками відповідача полягає в тому, що ТОВ "Олімп- Агро" у 2019 році проводилась обробка земельних ділянок, які фактично йому не належали, внаслідок чого були понесені певні втрати, що позбавляє права на включення податкового кредиту сум податку на додану вартість у складі тих товарів, які не використані у господарській діяльності, тобто у обробленні тих земельних ділянок, які йому не належать. Загальна сума податкового кредиту по придбанню товарів, по яких у перевіреному періоді не нараховані податкові зобов"язання становить 882040 грн.

Тобто, відповідач вказує, що при використанні ТМЦ поза межами господарської діяльності відповідно до законодавчих вимог платник зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання на суму такого використання, що становить 882040 грн., в т.ч. по періодах: грудень 2019 року - 882040 грн.

Зазначених висновку відповідач дійшов при порівнянні площ, які відображено в податковій та статистичній звітності із площами, які фактично оброблялися підприємством (первинні документи), а саме: карт засіяних полів, технологічних карт вирощування зернових (соя, кукурудза, соняшник, пшениця озима), актів на списання посівного матеріалу, укладених договорів оренди земельних ділянок - загальна посівна площа згідно укладених договорів оренди становила у 2019 році - 5599,9107 га (звіт від 18.02.2019), згідно статистичної звітності, а саме Форми №29-сг "Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду" підприємством оброблялись землі на площах - у 2019 році - 6024 га. Розбіжність становить 424,0893 га.

Вказані висновки суд вважає помилковими, оскільки податковий звіт, в якому зазначена кількість земельних угідь подавався станом на 01.01.2019, а статистична - в цілому за посіви площ 2019 року подається до 01.12.2019 .

Відповідачем не враховано, що такі звіти мають різні правила для обліку посівних площ земельних ділянок. В податковому звіті відображається тільки ті земельні ділянки та їх вартість, що знаходяться у власності та користуванні платника єдиного податку на правах оренди для визначення суми єдиного податку, а в статистичному звіті - наводяться всі земельні ділянки під сільськогосподарськими посівами конкретного суб`єкта господарювання.

Тобто, відповідач помилково вважає, що якщо земельна ділянка не оформлена у власність суб`єкта господарювання чи оренду за договором, то вирощений на такій ділянці урожай йому не належить, а понесені матеріальні витрати використані не в господарській діяльності.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача ТОВ "Олімп-Агро" має в своєму розпорядженні на правах оренди земельні ділянки 2167 осіб-пайовиків. Ці земельні ділянки знаходяться в постійному русі, тобто у когось закінчуються договори оренди, хтось їх переоформляє на майбутні періоди, якісь земельні ділянки вибувають, якісь прибувають за новими договорами. Крім того існують земельні ділянки, які спільно використовувались позивачем з іншими суб`єктами господарювання і такі земельні ділянки ним не враховані в декларації з єдиного податку за 2019 рік (вони за податковим законом враховані в іншого платника податку), однак в статистичних звітах вони відображені у позивача.

Так, матеріали справи свідчать, що позивач в своїй господарській діяльності використовував земельні ділянки товариства "МП Біопродукт" на підставі договору про спільну діяльність без об`єднання вкладів.

Такі договори не суперечать статті 1130 Цивільного кодексу, і за податковим законодавством (абз. 2 п. 64.6. статті 64 ПКУ) не реєструються в контролюючих органах, оскільки на них не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені Податковим кодексом.

На зазначених земельних ділянках позивач вирощував сою площею 311 га та кукурудзи площею 324 га, що відображено в статистичному звіті про площі та валові збори с\г культур (форма 29 сг) за 2019 рік. В той же час, відповідач зазначеного не врахував.

Також відповідач не врахував відмінностей у вирощуваних культурах, відмінностей в затратах на технологію вирощування та хімзахисту культур на таких земельних ділянках.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач не довів жодних фактів використання позивачем матеріальних запасів в негосподарській діяльності, а наведені ним приклади розрахунків не можуть змінювати рядок 16.1. розділу II декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивачем ТМЦ використовувались в межах господарської діяльності, що відповідачем не спростовано, суд вважає, що податковий кредит підприємством на суму 882040 грн. сформовано правомірно, а висновки контролюючого органу з приводу відсутності у позивача права на включення податкового кредиту сум податку на додану вартість у складі тих товарів, які не використані у господарській діяльності, є безпідставними.

Наступне порушення полягає в тому, що за висновками акту перевірки, позивачем порушено п. 198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), оскільки ТОВ "Олімп-Агро" сформовано у перевіреному періоді податковий кредит по податкових накладних, які оформлені неналежним чином в частині номенклатури поставки, згідно яких немає можливості визначити, які самі товари (роботи, послуги) були отримані та яким чином вони пов`язані з діяльністю підприємства. Сума ПДВ - 537402 грн.

Свідок в судовому засіданні з приводу зазначеного порушення вказала, що податкові накладні в частині номенклатури поставки не розкривають змісту проведеної операції. З актів виконаних робіт, які вивчалися при перевірці незрозуміло, які проводилися роботи, місце їх проведення, на яких об"єктах проводилися, які товари та матеріали постачалися. Іншої документації до перевірки не надавалося.

Суд з висновками контролюючого органу не погоджується, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з березня 2018 по квітень 2020 року мав господарській взаємовідносини з ТОВ "Віп Клімат Сервіс", ТОВ "Техбуд інжиніринг", ТОВ "Комплексні Аграрні Системи", ПП "Альфа Трейд". За результатами таких взаємовідносин було сформовано податковий кредит.

Зокрема, 18.07.2018 між "ТОВ "Косплексні аграрні системи" (Виконавець) та ТОВ "Олімп-Агро" (Замовник) укладено договір №85-0718, предметом якого є поставка товару (технологічного обладнання) та проведення установки (пусконалагоджувальні роботи) даного товару. За умовами договору Замовник зобов"язується прийняти та оплатити поставку товару, установку, пусконалагоджувальні роботи згідно Специфікацій даного договору. Відповідно до Специфікації №1 від 18.07.2018 загальна ціна товару 23300 грн., включно з ПДВ 3883,33 грн.

Загальна сума ПДВ за зазначеними операціями складає 219437 грн.

Факт виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, актами надання послуг, податковими накладними.

Суд відмічає, що зазначені податкові накладні були зареєстровані податковою в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечується. (т.1 а.с.181-207)

11.02.2019 між ПП "Альфа-Трейд" (Підрядник) та ТОВ "Олімп-Агро" (Замовник) укладено договір №11/02/19 про надання послуг та товарів, предметом якого є реконструкція АЗС Замовника за адресою: вул.Залізнична,117, смт.Попільня: зачистка та калібрування резервуарів (п"ять) - 218 м.3; установка паливо-роздавальної колонки ПРК-3 шт.; виготовлення люків та встановлення резервуварного обладнання ємності - 5 шт.; встановлення блискавкозахисту - 2 шт.; встановлення контур заземлення - 5 шт.; встановлення пункту зливу (ДП,А-92) - 2 шт.; встановлення маршових переходів - 1 шт.; встановлення тумб острівків під ПРК та накриття - 3 шт.; поставка товарів, а саме запасні частини та обладнання для ПРК на АЗС замовника. До договору укладено Специфікації.

Факт виконання умов договору підтверджується актами здачі приймання робіт (надання послуг), податковими накладними.

Сума ПДВ по наданих послугах 95635 грн.

Суд відмічає, що податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечується.

15.03.2019 між ТОВ "В.І.П. Клімат Сервіс " (Виконавець) та ТОВ "Олімп-Агро" (Замовник) укладено договір про виконання робіт №б/н за умовами якого Виконавець приймає на себе зобов"язання по капітальному ремонту першого та другого поверху будівлі для персоналу згідно Додатку 1 до договору, терміном 90 календарних днів з моменту надходження попередньої плати.

До договору складено 2 Специфікації з переліком та вартістю робіт.

Сума ПДВ по виконаним роботам 53885 грн.

Факт виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними. (т.1 а.с.217-251, т.2 а.с. 1-30)

Податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечується.

01.10.2017 між ТОВ "Техбуд Інжтніринг" (Виконавець) та ТОВ "Олімп-Агро" (Замовник) укладено договір на виконання робіт №1202 за умовами якого Виконавець приймає на себе зобов"язання в терміни, на умовах і в порядку, передбаченому Договором, виконати роботи, зазначені у Додатку 1 до договору.

Перелік робіт, їх вартість передбачена Додатком 1 до договору - Специфікацією.

Сума ПДВ по виконаним роботам - 168445 грн.

Факт виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, актами прийому-передачі, податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечується.

З огляду на викладене, суд зазначає, що з досліджених в ході розгляду справи первинних документів можливо визначити, які самі товари (роботи, послуги) були отримані позивачем та яким чином вони пов`язані з діяльністю підприємства.

Зокрема, як зазначив в судовому засіданні представник позивача, будувався елеватор самостійно підприємством. Також наголосив, що перевіряючими вся первинна документація, яка була на підприємстві не досліджувалася. Протилежного відповідачем не доведено.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові у справі № 820/1124/17 деякі помилки в документах чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Таким чином, посилання відповідача що податкові накладні оформлені неналежним чином та з їх змісту неможливо встановити перелік робіт, отриманих послуг, придбаних товарів, а отже, у відповідача бути відсутні підстави для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту суд до уваги не приймає, оскільки з наданих позивачем документів можливо встановити всю необхідну інформацію та мету отримання відповідних послуг для використання у господарській діяльності.

Більш того, відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Оскільки податкові накладні з вказаними контрагентами зареєстровані Єдиному реєстрі податкових накладних, ці обставини були підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту позивачем.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІУ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-ХІУ) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під мас здійсненні господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ІІК України господарські діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/абі реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу; і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а такої через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-ХІУ господарська операція це дія або подія, як викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Суд зауважує, що податковим органом не наведено жодного доводу та доказів в акті перевірки та в ході судового засідання на підтвердження того, що вищезазначені господарські операції з не пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, податковий орган безпідставно застосував приписи статті 198 ПКУ до вищезазначених господарських операцій, оскільки не довів, що придбані товари та послуги позивач не використані позивачем у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, висновки відповідача про порушення п. 198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) спростовані в ході розгляду справи дослідженими первинними документами, відтак, є безпідставними.

Щодо встановлених порушень по взаємовідносинах з ТОВ "Стар Оіл Україна", ТОВ "СП "Альянс".

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що полягає у завищенні податкового кредиту за рахунок безпідставно віднесених до його складу сум ПДВ по податкових накладних від ТОВ "Стар Оіл Україна", по якому в ході перевірки не підтверджено факту отримання від нього товару (паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0, паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0, паливо дизельне марки ДП-Л-К5, сорт Є, а також бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5), в загальній сумі 12 091 392,22 грн., в тому числі ПДВ 1 778 081,81 грн. за період з травня 2017 по квітень 2019 року.

Підставою для таких висновків стало встановлення за результатами аналізу господарських взаємовідносин за допомогою первинних документів, бази даних ДПС, Єдиного реєстру податкових накладних, Єдиного реєстру судових рішень по ТОВ "Стар Оіл Україна" наступного:

-відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та послуг наявними трудовими ресурсами;

- відсутність інформації про власні або орендовані основні фонди, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства;

- недостатність інформації про можливість зберігання значної кількості товарів підакцизної групи (бензину та дизпалива), для зберігання яких необхідні спеціальні умови та засоби;

- відсутність інформації по взаємовідносинах з іншими СГД щодо здійснення реальних господарських операцій, а саме по отриманню інших супутніх послуг для ведення господарської діяльності - комунальні платежі, послуги зв`язку, обслуговування оргтехніки, інформаційно-телекомунікаційні послуги тощо;

- відсутність інформації про місце навантаження для транспортування товарів підакцизної групи (бензину та дизпалива) від ТОВ "Стар Oіл Україна" до ТОВ "Олімп-Агро", тобто з якого саме паливного складу, розташованому у м.Києві, за якою саме адресою відбувалось навантаження товару,

- наявність податкової інформації по ТОВ "Стар Oіл Україна" та по його постачальниках про неможливість провадження ними реальної господарської діяльності.

Суд з такими висновками не погоджується, з огляду на таке.

У перевіреному періоді від ТОВ "Стар Oіл Україна" було отримано ПММ на загальну суму 12 091 392,22 грн., в тому числі ПДВ 1 778 081,81 грн. Дані взаємовідносини відображені на рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за 2017 рік на суму 6077602,83 грн., за 2018 рік - на суму 2871915,05 грн та за 2019 рік на суму 1718973,0 грн.

В подальшому товар оприбутковано на рах.203 "Паливо", Д-т 203 К-Т 631, та списано у виробництво - Д-т 23 К-т 203.

Дослідивши надані до матеріалів справи документи, судом встановлено наступне, взаємовідносини ТОВ "Олімп-Агро" з ТОВ "Стар Оіл Україна" у перевіреному періоді відбувались на підставі Договору купівлі-продажу №87 від 18.05.2017, за умовами якого Постачальник (ТОВ "СТАР ОІЛ УКРАЇНА") зобов"язується у відповідності із замовленням передавати у власність Покупця (ТОВ "Олімп-Агро") наступні нафтопродукти : бензин А-95, бензин-А92, дизельне паливо.

Згідно договору було оформлено документи на придбання ПММ - палива дизельного ДП-Л-Євро5-В0, палива дизельного ДП-3-Євро5-В0, палива дизельного марки ДП-Л-К5, сорт Є, а також бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5.

Факт виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, ТТН, паспортами на паливо, податковими накладними, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Факт оплати за договором відповідачем не заперечується. (т.1 а.с. 107-166)

Щодо ТОВ "СП "Альянс".

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що полягає у завищенні податкового кредиту за рахунок безпідставно віднесених до його складу сум ПДВ по податкових накладних від ТОВ "СП "Альянс", по якому в ході перевірки не підтверджено факту отримання від нього товару (паливо дизельне ДТЗ-3-К5, сорт F), в загальній сумі 1243144,80 грн., в тому числі ПДВ 207190,80 грн. за лютий 2017-квітень 2017.

Підставою для таких висновків стало встановлення за результатами аналізу господарських взаємовідносин за допомогою первинних документів, бази даних ДПС, Єдиного реєстру податкових накладних, Єдиного реєстру судових рішень по ТОВ" СП"Альянс" відсутності умов для транспортування та зберігання палива на кожній ланці по всьому дослідженому ланцюгу постачання (ТОВ "СП "Альянс", ТОВ "СП "Інтергаз" та ТОВ "Мегастар компані") відсутня фактична можливість здійснювати постачання зазначеного дизпалива на ТОВ "Олімп-Агро" (всі перелічені СГ не мають ні транспортних засобів, ні місць зберігання пального, ні придбаних транспортних послуг або послуг з оренди основних засобів), перевіркою не підтверджено фактичне отримання дизпалива ТОВ "ОЛІМП-АГРО" від ТОВ "СП "АЛЬЯНС" у лютому 2017 року. У поданому звіті (1 -ДФ) за 1 та 2 квартали 2017 року відсутні дані щодо нарахованих та виплачених доходів на користь фізичних осіб-підприємців.

Крім того, звітність з серпня 2019 року не подається, віднесено до ризикових платників податку, відсутні основні засоби, відсутня інформація про власні або орендовані основні фонди, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, відповідач зазначає, що перевіркою не підтверджено фактичне отримання дизельного пального марки ДТ-3 - К5, сорт F ТОВ "Олімп-Агро" від ТОВ "СП" Альянс" у лютому та квітні 2017 року.

Свідок у судовому засідання з приводу даного порушення пояснювала, що по зазначеним контрагентам з операцій по ПММ у них відсутні працівники та документи по транспортуванню.

Суд не погоджується з висновками відповідача, з огляду на таке.

Взаємовідносини з ТОВ "СП"Альянс" відображені у рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за 2017 року на загальну суму 1243144,80 грн. В подальшому товар оприбутковано на рах.203 "Паливо", Д-т 203 К-т 631 та списано у виробництво - Д-т К-т 203.

З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2017 між ТОВ "СП"Альянс" (Постачальник) та ТОВ "Олімп-Агро" (Покупець) укладено договір постачання нафтопродуктів №26, за умовами якого Постачальник зобов"язується у відповідності з замовленням передавати у власність Покупця наступні нафтопродукти: бензин, дизельне паливо, мазут, нафта, конденсат газовий, пічне паливо, важкий вуглецевий залишок.

Факт виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, ттн, паспортами на паливо, податковими накладними, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Факт оплати за договором відповідачем не заперечується. (т.1 а.с. 167-180)

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на витрати та податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, будь-які документи мають силу первинних лише в разі здійснення господарської операції та можуть братися для підтвердження даних податкового обліку.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд дійшов висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Зокрема, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" визначає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд наголошує, що документи, складені за результатами проведених операцій між позивачем та контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Щодо посилання відповідача на відсутність у ТТН інформації про місце навантаження бензину та дизпалива, як зазначив Верховний Суд у постанові у справі №820/1124/17 не зазначення в товарно-транспортних накладних певної інформації, зокрема щодо проведення навантажуваньно-розвантажувальних робіт, не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ.

В той же час, суд відмічає, що певні дефекти в оформленні документів не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг наданих послуг, вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та витрат у разі реального здійснених господарських операцій.

Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Наявність чи відсутність окремих документів, чи відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій (постанова Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі № 809/2161/14 від 28.11.2018, постанова Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі № 826/7423/16 від 24.05.2019).

Оцінюючи доводи відповідача про те, що на підприємствах контрагентів працювала недостатня кількість осіб та відсутність умов та виробничих потужностей, суд враховує, що зазначені обставини не виключають можливості реального виконання господарських операцій, оскільки можливе залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та залучення субпідрядників до виконання робіт, про що також зазначено ВС/КАС України у постанові від 11.06.2019 по справі № 825/2387/18.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, певної кількості персоналу, не можуть бути вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит чи витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

При укладені договорів головним для суб"єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб виконання предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація як суб`єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому позивач не має права наполягати на отримані додаткової інформації відповідачем від його контрагента .

Крім того, суд відхиляє посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання, оскільки такі відомості носять інформаційний характер та не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

При цьому відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 77 КАС України. Разом з тим, відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі №814/4212/17.

При цьому, як встановлено судом, станом на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій та у перевірений період контрагенти позивача були зареєстровані відповідно до вимог діючого законодавства, як юридичні особи .

Також, суд відмічає, що правовідносини контрагента із третіми особами, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за обставин даної справи й відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Стосовно доводів відповідача про неподання контрагентами податкової звітності, суд зазначає, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни може мати правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Будь-яка неправомірна діяльність контрагента (наприклад, відсутність основних засобів, не подання звітності до контролюючого органу, продаж товарів відмінних від придбаних) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податків, який у повному обсязі виконав передбачені податковим законодавством зобов`язання, які підтверджено документально.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту (постанова ВС/КАС № 816/809/17 від 27.03.2018).

У рішенні від 18.03.2010 по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії (п. 23 даного рішення) ЄСПЛ зазначив, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Оскільки судом встановлено, що договори з контрагентами позивача укладено у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджено первинними документами, суд дійшов висновку, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та узгодженість дій між ними.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицію Верховного Суду у справі №815/8161/13 у постанові від 24.01.2020.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган не надав, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит, не спростував.

В свою чергу, позивач, як до перевірки, так і до суду, надав належним чином оформлені первинні та бухгалтерські документи, які підтверджують понесені позивачем витрати та вказують на реальну зміну його майнового стану.

Висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, зокрема і щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються.

Крім того, будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (постанова Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі № 811/2154/13а від 27.02.2018).

Вирішуючи спір, суд не залишає поза увагою той факт, що по всім господарським операціям були виписані податкові накладні, які були зареєстровані Єдиному реєстрі податкових накладних, в акті перевірки не заперечується наявність податкових накладних по взаємовідносинам з контрагентами, на підставі яких сформований податковий кредит відповідного періоду, а відтак наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд зазначає, що реєстрація податкової накладної в ЄРПН та отримання відповідної квитанції надає покупцю безумовне право на податковий кредит і це право не залежить від дотримання податкової дисципліни продавцем.

Таким чином, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції із зазначеними контрагентами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання робіт та спростовує висновки податкового органу викладені у акті перевірки.

Доводи ж відповідача про ненадання до перевірки окремих документів не можуть бути достатньою та самостійною підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із постачальниками.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у позивача були законні підстави для включення податкового кредиту із зазначених поставок товарів до розрахунку грошових зобов"язань з податку на додану вартість в минулих податкових періодах та внесення таких показників до декларацій відповідних податкових періодів.

Таким чином, відповідачем всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено, що подані позивачем первинні документи є недійсними, або повно та об`єктивно не відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування, відтак, не доведено і факт нереальності господарських взаємовідносин позивача із постачальниками.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що в ході розгляду справи не знайшли свої підтвердження висновки акту перевірки про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що стали підставою для зменшення податкового кредиту за період з лютого 2017 по квітень 2020 року в сумі 2522675 грн.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, висловленою також у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 77 КАС України).

З огляду на встановлені обставини справи та досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб"єктом владних повноважень не доведено суду факт порушення ТОВ "Олімп-Агро" п. 198.1, п. 198.6, п.п. "г" п. 198.5 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за результатами чого зменшено від`ємне значення ПДВ на суму 5 138 618 грн., внаслідок чого спірне податкове повідомлення- рішення № 0014560701 від 23.10.2020 є протиправним та підлягає скасуванню.

Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро" (вул.Залізнична,117, смт.Попільня, Житомирська область, 13501, код ЄДРПОУ 32816765) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення ГУ ДПС у Житомирській області № 0014560701 від 23.10.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро" (вул.Залізнична,117, смт.Попільня, Житомирська область, 13501, код ЄДРПОУ 32816765) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) судовий збір в сумі 21020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос