Рішення № 95373994, 09.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2021 р. Справа№200/1214/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області (місце знаходження: вул. Зелінського, буд. 27а, м. Маріуполь, Донецька область; код ЄДРПОУ: 42171861) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

02 лютого 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання протиправним та скасування рішення № 308 від 18.09.2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи» Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області;

- зобов`язання Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву від 17.09.2020 року ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», та призначити пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 8 років, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, що пропрацював у зоні відчуження в 1987 році більше 14 календарних днів, з 17.09.2020 року з зарахуванням до страхового стажу:

періоду роботи з 04.07.1989 року по 20.05.1990 року в кооперативі «Сантехнік» на посаді газоелектрозварник;

періоду роботи з 16.09.1992 року по 24.09.1993 року в МП «Приазовстрой» на посаді електрогазозварник 5 розряду;

періоду участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 26.02.1987 року по 14.05.1987 року у потрійному розмірі.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він має право на призначення та виплату пенсії, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю стажу, певні періоди його роботи не були зараховані відповідачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачу не було зараховано період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зв`язку з відсутністю у довідках кількості відпрацьованих днів в зоні відчуження, певні періоди роботи позивача не були зараховані управлінням відповідача у зв`язку з виправленнями в трудовій книжці позивача відповідних записів або їх відсутність.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступні обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році 2 категорії, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 .

17 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до управління відповідача з заявою № 8436 про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 18.09.2020 року № 308 відмовлено позивачу в призначенні пенсії.

Вказаним рішенням не зараховано період участі ОСОБА_1 в наслідках ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки в наданих довідках не міститься інформація про кількість днів виїздів у зону відчуження та зазначені довідки не є первинними документами.

Також, до загального стажу не враховано періоди роботи:

- з 04.07.1989 по 20.05.1990 в кооперативі « Сантехнік » в якості газоелектрозварювальника, оскільки відсутній номер розпорядження про прийом на роботу та звільнення;

- з 16.09.1992 року по 24.09.1993 в МП «Приазовстрой» в якості газоелектрозварювальника, оскільки є виправлення в номері наказу про прийом на роботі.

Відповідно до довідок Ілічівського районного воєнного комісаріату м. Маріуполя Донецької області від 05.05.1993 року № 4/220 та № 4/213 ОСОБА_1 в період з 16.02.1987 по 14.05.1987 знаходився на спеціальних зборах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та отримав дозу опромінення 14, 23 рентген.

Згідно з довідкою Управління соціального захисту постраждалих внаслідок чорнобильської катастрофи від 28.06.1993 року № 02-203/з ОСОБА_1 призивався Ілічівським міськвоенкоматом м. Маріуполя Донецької області та в період з 26.02.1987 року по 14.05.1987 року в складі в/ч З4003 приймав участь в ЛНА на ЧАЕС. У військовому квитку НОМЕР_3 на стр. 25 зроблено запис: «з 26.02.1987 по 14.05.1987 виконував роботи по ліквідації наслідків аварії наслідків в 30 км зоні Чорнобильській АЕС. Має право на пільги у відповідності з постановою ради міністрів СРСР від 05.06.1987 № 665-195. Час проходження зборів зараховується в трудовий стаж та до стажу, що дає право на пільгову пенсію у трикратному розмірі по списку № 1.

Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 18.11.2020 № 756/02 ОСОБА_1 прибув до участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС 26 лютого 1987 року (наказ від 26 лютого 1987 року № 293), відбув 14 травня 1987 року (наказ від 14 травня 1987 року № 368).

Дні виїзду в зону:

- квітень 22,23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30;

- травень 2, 3.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_4 ОСОБА_1 працював:

- з 04.07.1989 по 20.05.1990 в кооперативів «Сантехнік» в якості газоелектрозварювальника;

- з 16.09.1992 по 24.09.1993 в МП «Приазовстрой» в якості газоелектрозварювальника.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд наголошує, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством, зокрема, щодо заповнення трудової книжки. Дана правова позиція також викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 212/11/14-14 від 18.02.2014 року. Тому позовні вимоги в частині зарахування періодів роботи з 04.07.1989 по 20.05.1990 в кооперативів «Сантехнік» в якості газоелектрозварювальника та з 16.09.1992 по 24.09.1993 в МП «Приазовстрой» в якості газоелектрозварювальника до страхового стажу позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII(далі Закон № 796-XII) встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: Чорнобильської катастрофи; інших ядерних аварій та випробувань; військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

П. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - 8 років.

Так, відповідно до довідок Ілічівського районного воєнного комісаріату м. Маріуполя Донецької області від 05.05.1993 року № 4/220 та № 4/213 підтверджено, що позивач в період з 16.02.1987 по 14.05.1987 знаходився на спеціальних зборах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та отримав дозу опромінення 14, 23 рентген.

Таким чином, позивач пробув в зоні відчуження більш ніж 14 календарних днів у 1987 році, і тому він має право на пільги, встановлені чинним законодавством як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме наданням пенсії із зменшенням пенсійного віку на 8 років.

Відповідно до п. 1 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.

Законом не встановлено надання позивачем інформації про кількість днів виїздів у зону відчуження, а підзаконні нормативні правові акти не можуть звужувати права громадян, які встановлені законом. Крім того, у довідках, наданих позивачем вказано, що в період з 16.02.1987 по 14.05.1987 він знаходився на спеціальних зборах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та отримав дозу опромінення 14, 23 рентген,

Судом встановлено, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС до 01 січня 1988 року, тому має право на зарахування періоду його перебування на спеціальних зборах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 16.02.1987 по 14.05.1987 до стажу роботи у потрійному розмірі.

Щодо зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, на теріторіальні управління Пенсійного фонду України в районах покладено функції по призначенню (перерахунку) і виплаті пенсії.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд зобов`язати відповідача призначити пенсію, позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави проводити розподіл судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області (місце знаходження: вул. Зелінського, буд. 27а, м. Маріуполь, Донецька область; код ЄДРПОУ: 42171861) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 308 від 18.09.2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву від 17.09.2020 року ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» з урахуванням зменшенням пенсійного віку на 8 років, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, що пропрацював у зоні відчуження в 1987 році більше 14 календарних днів, з зарахуванням до страхового стажу:

періоду роботи з 04.07.1989 року по 20.05.1990 року в кооперативі «Сантехнік» на посаді газоелектрозварник;

періоду роботи з 16.09.1992 року по 24.09.1993 року в МП «Приазовстрой» на посаді електрогазозварник 5 розряду;

періоду участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 26.02.1987 року по 14.05.1987 року у потрійному розмірі.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 09 березня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.В. Арестова