Рішення № 95373749, 09.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року Справа № 160/16976/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А1302 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А1302, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку у зв`язку із навчанням за період з 2018 по 2020 роки, що передбачена статтею 15 Закону України "Про відпустки".

- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку у зв`язку із навчанням за період з 2018 по 2020 роки, що передбачена статтею 15 Закону України "Про відпустки".

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно у відповідності до Порядку №178 від 16.03.2016 року.

- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно у відповідності до Порядку №178 від 16.03.2016 року.

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачу грошової компенсації за піднайом житла у відповідності до рапорта Позивача №3/ппд від 02.01.2020 року.

- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за піднайом житла у відповідності до рапорта Позивача №3/ппд від 02.01.2020 року.

- визнати дії Відповідача, що полягають у нарахуванні та виплаті Позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі одного окладу за його військовим званням.

- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 22.06.2017 року по 03.04.2020 року проходив військову службу за контрактом у Військовій частині А1302 Позивач приймав участь в антитерористичній операції, у зв`язку із чим отримав статус та учасника бойових дій Наказом командира Військової частини А1302 №264 від 03.04.2020 року позивача знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу Військової частини А1302. Як вбачається з рапорта №1740/ппд/1 від 02.04.2020 року, в день звільнення позивач звертався із проханням до Відповідача про виплату, зокрема, таких грошових коштів: грошове забезпечення включно до дня звільнення, грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2020 рік, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2018 по 2020 роки, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку у зв`язку із навчанням за період з 2018 по 2020 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову допомогу на оздоровлення, компенсацію за піднайом житла у відповідності до рапорта Позивача №3/ппд від 02.01.2020 року, грошову компенсацію за неотримане речове майно. Однак, ані станом на день звільнення позивача, ані станом на дату подачі цього позову за рапортом позивача №1740/ппд/1 від 02.04.2020 року не здійснено в повному обсязі розрахунок з останнім, а саме не виплачено: грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку у зв`язку із навчанням за період з 2018 по 2020 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за піднайом житла у відповідності до рапорта Позивача №3/ппд від 02.01.2020 року, грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/16976/20 та призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому останній просить відмовити з задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку у зв`язку із навчанням за період з 2018 по 2020 роки, що передбачена статтею 15 Закону України "Про відпустки" відповідач зазначає, що у в мирний час, позивач мав би право на отримання додаткової відпустки у зв`язку з навчанням, але в той же час, під час проходження військової служби він не мав можливості скористатися цією відпусткою, оскільки п.19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» забороняє додаткові відпустки військовослужбовців під час особливого періоду. Щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно у відповідності до Порядку №178 від 16.03.2016 року відповідач зазначає, що у 306 - му Наказі Міністерства оборони України від 10.06.2019 (зміни та доповнення до Наказу МОУ від 29.04.2016 №232), який вступив у дію 27.08.2019 року, зокрема зазначається , що особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового склад, які проходили військову службу за контрактом, під час звільнення в запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу компенсації з речове майно, що не було отримане під час проходження служби, виплачується в повному обсязі. Також у Наказі прописано, що під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовці, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув із настанням права на отримання речового майна, що не було отримано під час проходження служби. Як вбачається із наказу командира військової частини А1302 (по стройовій частині) від 02.04.2020 року № 261, календарна вислуга років Позивача станом на 02.04.2020 року (дата звільнення) становить - 3 роки 01 місяць 03 дні, тобто не набув права на одноразову грошову допомогу. Щодо вимоги про не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за піднайом житла у відповідності до рапорта Позивача №3/ппд від 02.01.2020 року, відповідач зазначає, що дана компенсація нараховувалось позивачу, що підтверджується довідкою №238/ФЕС та витягами з розподілу виплат військової частини А1302. Щодо необхідності перерахунку та доплати матеріальної допомоги за 2020рік для вирішення соціально - побутових питань відповідач заперечує, оскільки пунктом 1 XXIV розділу Наказу МОУ від 07.06.2018 року №260 , зазначається: військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Пунктом 7 XXIV розділу Наказу МОУ від 07.06.2018 року №260 передбачено що, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. В свою чергу пунктом 6 Наказу Міністерства оборони України від 18.02.2020 року №45 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2020 рік» зазначено: матеріальну допомогу військовослужбовцям для вирушення соціально побутових питань (далі матеріальна допомога) виплачувати у розмірі одного окладу за їх військовими званнями. Накази про виплати матеріальної допомоги видавати виключно в межах отриманих асигнувань для виплати грошового забезпечення на відповідний місяць з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 5 цього наказу. Відповідно до наказу Міністра оборони України від 04.03.2020 року №84 «Про внесення змін до наказу Міністра оборони України від 18.02.2020 року №45», Матеріальну допомогу військовослужбовцям для вирушення соціально побутових питань (далі матеріальна допомога) виплачувати у розмірі одного окладу за їх військовими званнями.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у період з 22.06.2017 року по 03.04.2020 року проходив військову службу за контрактом у Військовій частині А1302, приймав участь в антитерористичній операції, у зв`язку із чим отримав статус та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 03.08.2018 року.

Наказом командира Військової частини А1302 №261 від 02.04.2020 року позивача знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу Військової частини А1302.

У вказаному наказі також зазначено:

- виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2019 рік в кількості 30 діб пропорційно прослуженому часу;

- виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020 рік в кількості 8 діб пропорційно прослуженому часу;

- виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік;

- виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік;

- виплатити щомісячну премію в максимальному розмірі 100% від встановленого посадового окладу відповідно до вимог телеграми Департаменту Фінансів Міністерства оборони України від 28 грудня 2018 року №248/9240 з 01 по 02 квітня 2020 року;

- виплатити надбавку за особливості проходження служби в мінімальному розмірі 65% від встановленого посадового окладу, за військове звання та надбавку за вислугу років передбачених телеграмою Департаменту Фінансів Міністерства оборони України від 28 грудня 2018 року №248/9240 з 01 по 02 квітня 2020 року

- виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) в тому числі за минулі роки починаючи з: 2018 рік - 14 днів; 2019 рік-14 днів. 2020 рік - 14 днів.

З довідки №39/589 від 28.02.2020 року вбачається, що позивач у період 30.01.2018 року по 30.06.2020 року був здобувачем вищої освіти факультету КІТВО заочної форми навчання спеціальності 6.010104 (06) Української інженерно-педагогічної академії.

Відповідно до довідки №1700/ппд від 29.04.2020 року позивач у період з 22.06.2017 року по 03.04.2020 року перебував на військовій службі у відповідача, а тому обов`язок надавати відпустку, передбачену статтею 15 Закону України "Про відпустки", був покладений на останнього.

Згідно довідки №ФЕС/640 від 04.08.2020 року вбачається, що компенсація за не використану додаткову відпустку у зв`язку з навчанням за період з 2018 по 2020 роки виплачена позивачу не була.

Як зазначає зі змісту довідки №ФЕС/640 від 04.08.2020 року вбачається, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2020 році була виплачена Позивачу у розмірі 600 грн. 00 коп. (шістсот гривень).

Однак, ані станом на день звільнення позивача, ані станом на дату подачі цього позову за рапортом Позивача №1740/ппд/1 від 02.04.2020 року не здійснено в повному обсязі розрахунок з останнім, а саме: не виплачено грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку у зв`язку із навчанням за період з 2018 по 2020 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за піднайом житла у відповідності до рапорта позивача №3/ппд від 02.01.2020 року, грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку у зв`язку із навчанням за період з 2018 по 2020 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за піднайом житла у відповідності до рапорта Позивача №3/ппд від 02.01.2020 року, грошову компенсацію за неотримане речове майно., позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закон України від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР) установлюються такі види щорічних відпусток основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

У відповідності до статті 16-1 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Приписами статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги - використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

У відповідності статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Згідно статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.

Відповідно до частини 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, відповідно до частини 14 статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Суд зазначає, що норми Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 2018 року по 2020рік.

Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Окрім зазначеного, суд враховує також наступне.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Дана справа відповідає ознакам зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм викладених у постанові Верховного Суду по справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19), яка набрала законної сили 21 серпня 2019 року.

Суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18 (Пз/9901/4/19).

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки у зв`язку із навчанням за період з 2018 по 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Щодо вимоги визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати Військову частину А130 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за не отримане речове майно, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період 22.06.20217 року по 03.04.2020 року проходив військову службу за контрактом у Військовій частині А1302.

Згідно витягу з наказу №261 від 02.04.2020 старшого солдата ОСОБА_1 , командира 2 відділення зенітного ракетного взводу 3 механізованого батальйону, звільненого наказом командира 93 окремої механізованої бригади від 02 квітня 2020 року №83-рс у запас відповідно до підпункт «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з закінченням строку контракту), вважати таким, що здав справи та посаду 02 квітня 2020 року.

З 02 квітня 2020 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

В позовній заяві позивач зазначає, що під час звільнення він звертався із рапортами на ім`я командира Військової частини № А1302 Міністерства оборони України, щодо виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно.

Як вбачається зі змісту довідки №ФЕС/640 від 04.08.2020 року, що грошова компенсація за не отримане речове майно позивачу не була.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

У відповідності до частини 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, головою Служби зовнішньої розвідки України, головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На підставі п. п. 1, 8 розділу І Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 232 від 29.04.2016 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 768/28898 від 26.05.2016 року (далі за текстом - Інструкція № 232), ця Інструкція визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці). Військовослужбовцям речове майно особистого користування та інвентарне майно видається за встановленими нормами і порядком, визначеними цією Інструкцією.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Інструкції № 232. офіцери, прапорщики, мічмани набувають права на отримання речового майна за встановленими Нормами одночасно з присвоєнням їм першого офіцерського звання чи військового звання "прапорщик" або "мічман". Наступна видача предметів речового майна вказаним категоріям військовослужбовців проводиться після закінчення встановлених строків носіння раніше отриманих речей.

Згідно із п. 4 розділу ІІІ Інструкції № 232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 (далі - Порядок №178).

Пункт 2 Порядку №178 вказує, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно з пунктом 3 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку №178).

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 червня 2017 року №475 (далі - Інструкція №475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».

Право на отримання речового майна та право на отримання грошової компенсації за не отримане речове майно регламентовані різними приписами чинного законодавства, при цьому право на отримання компенсації в будь-якому випадку є наслідком наявного права на отримання речового майна.

З аналізу вищенаведеного випливає те, що у разі, зокрема, звільнення з військової служби, за заявою (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, такому військовослужбовцю виплачується грошова компенсація вартості за не отримане речове майно.

Згідно витягу з наказу №261 від 02.04.2020 старшого солдата ОСОБА_1 , командира 2 відділення зенітного ракетного взводу 3 механізованого батальйону, звільненого наказом командира 93 окремої механізованої бригади від 02 квітня 2020 року №83-рс у запас відповідно до підпункт «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з закінченням строку контракту), вважати таким, що здав справи та посаду 02 квітня 2020 року; з 02 квітня 2020 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

При цьому, позивачу на момент виключення військовослужбовця зі списків особового складу, не було виплачено грошову компенсацію вартості за недоотримане речове майно, що не заперечується учасниками справи.

З огляду на вказане суд приходить до висновку, що військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно.

Дана компенсація не входить до складу грошового забезпечення та до виплат, які б належали позивачу при звільненні, та носить одноразовий характер.

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно.

Таким правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року (справа №803/756/17, адміністративне провадження №К/9901/38716/18).

Щодо доводів представника відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про те, що позивачу грошова компенсація за не отримане речове майно не має виплачуватись, бо така нараховується лише за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, суд зазначає наступне.

Згідно наказу Міністерства оборони України від 10.06.2019 №306 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232», грошова компенсація вартості речового майна надається військовослужбовцям за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, то згідно з ч. 1 ст. 91 Закону №2011-Х11 порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, Порядком №178 така умова компенсації вартості за не отримане речове майно не передбачена.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, суд застосовує Порядок №178, як нормативний акт вищої сили, а не наказ Міністерства оборони України від 10.06.2019 №306.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві компенсації за не отримане речове майно.

Щодо позовних вимог в частині, не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за піднайом житла у відповідності до рапорта Позивача №3/ппд від 02.01.2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2012-XII від 20.12.1991, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов`язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України. Наведений абзац 5 частини 1 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зазначеній редакції викладений Законом № 2288-VIII від 08.02.2018, що набрав чинності 21.03.2018.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень" від 26.06.2013 № 450 передбачено виплату грошової компенсації за піднаймання (наймання) житлового приміщення особам офіцерського складу, у разі коли вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби, не отримали за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина, Адміністрація Держспецзв`язку, її територіальний орган, Головне управління урядового фельд`єгерського зв`язку Держспецзв`язку, підрозділ урядового фельд`єгерського зв`язку, територіальний підрозділ, заклад, установа чи організація Держспецзв`язку (далі - військова частина) не орендує для них та членів їх сімей житло.

Постановою КМУ № 288 від 26.04.2017, що набрала чинності 12.05.2017 внесено зміни до постанови щодо виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень. Зокрема, її дію поширено на військовослужбовців Державної прикордонної служби.

Пунктом 2 цієї постанови передбачено, що грошова компенсація особам офіцерського складу та курсантам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку, виплачується щомісяця в розмірі, який не перевищує: у м. Києві - 2 мінімальні заробітні плати; у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - 1,5 мінімальної заробітної плати; в інших населених пунктах - 1 мінімальної заробітної плати. При цьому військовослужбовцям за наявності у них трьох і більше членів сім`ї зазначені розміри збільшуються в 1,5 рази.

Грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця (пункт4 Постанови № 450).

Як вбачається з довідки №238/ФЕС відповідача останнім наразовано та виплачено позивачу грошову компенсація за піднайом (найом) житлового приміщення у розмірі 1700 за період з січня 2019 року по грудень 2019 року у відповідності до кількості членів сім`ї – 1 особа та з січня 2020 року по квітень 2020 року у розмірі 2850 грн. у відповідності до кількості членів сім`ї – 5 осіб (сума у квітні 2020 року скоригована з урахуванням дати звільнення 03.04.2020 року).

За вказаних обставин, суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України".

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 (далі Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 цієї постанови надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 1 XXIV розділу Наказу МОУ від 07.06.2018 року №260 зазначається: військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Пунктом 7 XXIV розділу Наказу МОУ від 07.06.2018 року №260 передбачено що, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

В свою чергу пунктом 6 Наказу Міністерства оборони України від 18.02.2020 року №45 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2020 рік» зазначено: Матеріальну допомогу військовослужбовцям для вирушення соціально побутових питань (далі матеріальна допомога) виплачувати у розмірі одного окладу за їх військовими званнями.

Накази про виплати матеріальної допомоги видавати виключно в межах отриманих асигнувань для виплати грошового забезпечення на відповідний місяць з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 5 цього наказу.

Відповідно до наказу Міністра оборони України від 04.03.2020 року №84 «Про внесення змін до наказу Міністра оборони України від 18.02.2020 року №45», матеріальну допомогу військовослужбовцям для вирушення соціально побутових питань (далі матеріальна допомога) виплачувати у розмірі одного окладу за їх військовими званнями. (Що і було зроблено військовою частиною.)

Виплату матеріальної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення здійснювати виключно за наявності таких підстав:

- смерть дружини (чоловіка), дітей, батьків військовослужбовця;

- порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово - лікарської комісії), а саме:

-онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;

-вибуття на довготривалу реабілітацію (більше одного місяця поспіль) внаслідок травм, захворювань нервової, серцево - судинної системи, опорно - рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, проти рецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів.

Накази про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту України у випадках, визначених у пункті 2, видавати після їх погодження: для військових частин, підпорядкованих видам (рядам військ, силам), - з командувачами видів (родів військ, сил) Збройних Сил України.

З огляду на додатки, які додані до позовної заяви позивач вирішив що згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого (яка додана до позовної заяви) він набув право на дану виплату, незважаючи на те що ця виписка не підпадає до жодної категорії з вище перерахованих підстав для отримання матеріальної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення.

Як вбачається із довідки №ФЕС/640 від 04.08.2020 року позивачу була виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі одного окладу, а саме 600 грн. 00коп.

Позивач отримав матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, а отже дана вимога не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 року у справі № 620/4218/18 для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

Тож, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Велика Палата Верховного Суду відхиляє твердження скаржника щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що позивач не пропустив строк звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП – НОМЕР_2 ) до Військової частини А1302 (смт. Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51272, код ЄДРПОУ 07946341) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частковою.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 1302 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку у зв`язку із навчанням за період з 2018 по 2020 роки, що передбачена статтею 15 Закону України "Про відпустки".

Зобов`язати Військову частину А 1302 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку у зв`язку із навчанням за період з 2018 по 2020 роки, що передбачена статтею 15 Закону України "Про відпустки".

Визнати протиправною бездіяльність Військовї частини А 1302 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за не отримане речове майно у відповідності до Порядку №178 від 16.03.2016 року.

Зобов`язати Військову частину А 1302 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно у відповідності до Порядку №178 від 16.03.2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 09.03.2021 року

Помічник судді Лісна А.М.