Рішення № 95373576, 05.03.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/17555/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державний заклад «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України», Державний вищий навчальний заклад «Тернопільський національний медичний університет ім.І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України» до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач МОН України), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державний заклад «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України» (далі - третя особа 1), Державний вищий навчальний заклад «Тернопільський національний медичний університет ім.І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України» (далі - третя особа 2) про визнання протиправним та скасування наказу №886 від 02 липня 2020 року, виданого на підставі рішення Атестаційної колегії вказаного Міністерства від 02 липня 2020 року, про скасування рішення Спеціалізованої вченої ради Д 17.613.02 ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України» від 20 червня 2019 року, протокол №5, про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.38 «загальна практика - сімейна медицина» та у відмові у видачі диплома кандидата медичних наук на підставі висновку; зобов`язання затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 17.613.02 ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України» про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.38 «загальна практика - сімейна медицина» та зобов`язати видати диплом кандидата медичних наук.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 червня 2019 року підготовлена позивачем кандидатська дисертація на тему «Клініко-патогенетичні особливості перебігу первинного остеоартрозу у поєднанні з хронічним панкреатитом, оптимізація лікування та реабілітації» була успішно захищена перед Спеціалізованою вченою радою Д 17.613.02 ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України».

Згідно протоколу №5 від 20 червня 2019 року вказана спеціалізована вчена рада після прилюдного захисту дисертації прийняла рішення про присудження позивачу наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.38 «загальна практика - сімейна медицина».

Однак наказом МОН України №886 від 02 липня 2020 року, виданого на підставі рішення Атестаційної колегії вказаного Міністерства від 02 лютого 2020 року, рішення Спеціалізованої вченої ради Д 17.613.02 ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України» від 20 червня 2019 року, протокол №5, було скасовано та відмовлено позивачу у видачі диплома кандидата медичних наук на підставі висновку експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій МОН з клінічної медицини (внутрішні хвороби) від 25 вересня 2019 року і 03 червня 2020 року.

Вказує, що з копії протоколу №2/20 від 03 червня 2020 року засідання експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій МОН України з клінічної медицини (внутрішні хвороби) вбачається, що експерт ОСОБА_2 , якому було доручено вивчити підготовлену позивачем дисертацію, вказав вісім зауважень.

Разом з тим, позивач вважає, що зауваження експерта ОСОБА_2 щодо процедури виконання нею дисертації носять технічний характер, які не порушують офіційних документів МОЗ і МОН України, що регламентують правила виконання клінічних дисертацій, відповідають внутрішньоуніверситетським алгоритмам, що затверджені вченою радою ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я.Горбачевського МОЗ України», а відтак такі носять суб`єктивний характер і відповідно не давали підстав експертній раді прийти до висновку, а Атестаційній комісії МОН України - погодитися з тим, що підготовлена позивачем дисертація не відповідає вимогам пункту11 Порядку присудження наукових ступенів, одержані наукові результати та положення не обґрунтовані, оскільки представлена первинна документація не дозволяє підтвердити достовірність отриманих мною результатів.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнала, посилаючись на те, що пункт 2 наказу МОН України від 02 липня 2020 року № 886 про скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 17.613.02 ДЗ «Запорізька академія післядипломної освіти МОЗ України» від 20 червня 2019 року, протокол № 5, про присудження позивачці наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.38 «загальна практика - сімейна медицина» та відмову їй у видачі диплома кандидат медичних наук, відповідає законодавству, а тому прийнято правомірно. Також, на думку представника відповідача, позовні вимоги не можуть бути задоволені з таких підстав: позивач не мала достатньої кваліфікації для проведення дослідження клінічного характеру, чим порушила вимоги пункту 32 чинного у 2016 році Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів; виявлено порушення вимог пункту 11 Порядку присудження наукових ступенів та пункту 4.6 Положення про спеціалізовану вчену раду. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

У поясненні щодо позову представник третьої особи 1 зазначила, що згідно висновків спеціалізованої вченої ради Д 17.613.02 ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України» дисертаційна робота ОСОБА_1 , на підставі привселюдного захисту дисертації «Клініко-патогенетичні особливості перебігу первинного остеоартрозу у поєднанні з хронічним панкреатитом, оптимізація лікування та реабілітації», виконана під науковим керівництвом доктора медичних наук, професора ОСОБА_3 на кафедрі первинної медико-соціальної допомоги та загальної практики - сімейної медицини ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України», є завершеним самостійним науковим дослідженням, в якому отримані нові науково обґрунтовані результати, що в цілому вирішують важливе наукове завдання сімейної медицини - підвищення ефективності лікування та реабілітації хворих на остеоартроз у поєднанні із хронічним панкреатитом на підставі оптимізації комплексних програм лікування і реабілітації у практиці сімейного лікаря. Дисертація має суттєве наукове та практичне значення, відповідає спеціальності 14.01.38 «загальна практика - сімейна медицина» та відповідає профілю спеціалізованої вченої ради 17.613.02. Основні результати досліджень відображені в публікаціях, кількість і зміст яких відповідає існуючим вимогам. За актуальністю теми, методичним рівнем та обсягом проведених досліджень, науковою новизною і практичною цінністю одержаних результатів дисертація ОСОБА_1 повністю відповідає пункту 11 Порядку присудження наукових ступенів щодо дисертацій на здобуття кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.38 - «загальна практика - сімейна медицина». На підставі результатів таємного голосування та прийнятого висновку спеціалізована вчена рада Д 17.613.02 присудила ОСОБА_1 науковий ступінь кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.38 «загальна практика - сімейна медицина». Атестаційна справа була подана у ДАК МОН України у місячний термін. При подальшому розгляді дисертації у ДАК МОН України усі вимоги експерта були доведені здобувачу. Можливості дати додатково матеріали та пояснення у здобувача і керівника не було. Вказує, що у своїй діяльності спеціалізована вчена рада Д 17.613.02 ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України» керувалась виключно чинним законодавством.

У поясненнях щодо позову представник третьої особи 2 позовні вимоги ОСОБА_1 вважає підставними та такими, що підлягають до задоволення. Вказує, що позивач виконувала дисертаційну роботу як пошукач поза аспірантурою і в той період часу мала на це законне право, оскільки відповідно до пункту 45 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою №309 від 01 березня 1999 року, що діяла на момент закріплення за останньою, як здобувачем наукового ступеня теми кандидатської дисертації мала в наявності диплом про вищу медичну освіту (лікувальна справа), кваліфікацію спеціаліста (інтернатура). На час затвердження теми дисертації позивач офіційно здала іспит у ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» за спеціальністю «загальна практика - сімейна медицина» і отримала сертифікат спеціаліста. Перед захистом дисертації позивач склала кандидатський іспит зі спеціальності 14.01.38 «загальна практика - сімейна медицина» у ДЗ «Запорізька медична академія після дипломної освіти МОЗ України». Перед проходженням апробації в Університеті відповідно до наказу про перевірку первинної документації №674 від 14 листопада 2018 року було перевірено надані позивачем матеріали, де засвідчувалось, що дана дисертаційна робота виконана на достовірному матеріалі, узагальнення якого відображає суть дисертації. Таким чином, перевірка первинної документації показала повну достовірність матеріалів, що засвідчує акт перевірки первинної документації від 22 листопада 2018 року. За результатами спільного засідання кафедр від 26 листопада 2018 року матеріали дисертації визнані такими, що відповідають вимогам, які висуваються до дисертацій на здобуття ступеня кандидата наук та рекомендовані до подачі у спеціалізовану вчену раду відповідного профілю. Матеріали затверджені вченою радою Університету.

У відповіді на відзив позивач підтримала власну правову позицію, викладену у позовній заяві, та просила позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 20 червня 2020 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.613.02 ДЗ «Запорізька академія післядипломної освіти МОЗ України» позивач ОСОБА_1 захистила дисертацію на тему «Клініко-патогенетичні особливості перебігу первинного остеоартрозу у поєднанні з хронічним панкреатитом, оптимізація лікування та реабілітація» на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.38 «загальна практика-сімейна медицина».

25 вересня 2019 року на засіданні експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій МОН України з клінічної медицини (внутрішні хвороби) було розглянуто атестаційну справу та дисертацію позивача, за результатами розгляду яких прийнято висновок продовжити розгляд дисертації ОСОБА_1 та запросити первинну документацію, план виконання дисертаційної роботи.

Листом від 27 грудня 2019 року відповідач повідомив ДЗ «Запорізька академія післядипломної освіти МОЗ України» про продовження експертизи дисертацій, зокрема ОСОБА_1 у зв`язку з необхідністю вивчення первинної документації щодо цих робіт членами експертної ради з клінічної медицини (внутрішні хвороби).

03 червня 2020 року на засіданні експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій МОН з клінічної медицини (внутрішні хвороби) розглянуто повторно дисертацію позивача за результатами експертизи первинної документації здобувача наукового ступеня. Згідно висновку МОН щодо дисертації та атестаційної справи на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук ОСОБА_1 , дисертація позивача на тему «Клініко-патогенетичні особливості перебігу первинного остеоартрозу у поєднанні з хронічним панкреатитом, оптимізація лікування та реабілітація» за спеціальністю 14.01.38 «загальна практика-сімейна медицина» не відповідає вимогам пункту 11 Порядку присудження наукових ступенів, одержані наукові результати та положення не обґрунтовані, а представлена первинна документація не дозволяє підтвердити достовірність отриманих результатів. У зв`язку з наведеним, експертною радою прийнято висновок рекомендувати Атестаційній колегії Міністерства скасувати рішення спеціалізованої вченої ради Д 17.613.02 ДЗ «Запорізька академія післядипломної освіти МОЗ України» від 20 червня 2019 року про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.38 «загальна практика - сімейна медицина».

02 липня 2020 року МОН України прийнято наказ №886 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 2 липня 2020 року та внесення змін до наказів Міністерства освіти і науки України», пунктом 2 якого скасовано рішення спеціалізованої вченої ради Д 17.613.02 ДЗ «Запорізька академія післядипломної освіти МОЗ України» від 20 червня 2019 року, протокол №5, про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.38 «загальна практика - сімейна медицина» та відмовлено у видачі диплома доктора медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 7 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту» (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що підготовка кандидатів та докторів наук, що здійснюється вищими навчальними закладами та науковими установами і започаткована до 1 вересня 2016 року, продовжується в межах передбаченого строку підготовки відповідно до законодавства, чинного на момент набрання чинності цим Законом. За результатами захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук та наукового ступеня доктора наук у спеціалізованих вчених радах, утворених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, здобувачам наукових ступенів присуджується науковий ступінь кандидата або доктора наук відповідно до законодавства, чинного до набрання чинності цим Законом, та видається диплом кандидата або доктора наук центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки до 30 червня 2021 року. Цей строк може бути подовжено на час академічної або соціальної відпустки, військової служби або тривалої хвороби.

Згідно з Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №630, МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Питання присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук регулює Порядок присудження наукових ступенів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567 (далі - Порядок № 567).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 567 розгляд і вирішення питань атестації наукових кадрів здійснює МОН за участю атестаційної колегії, яка діє відповідно до затвердженого ним положення.

Відповідно до пункту 6 Порядку №567 наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують спеціалізовані вчені ради за результатами прилюдного захисту дисертацій.

МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора та кандидата наук.

Пункт 26 вказаного Порядку у МОН розглядаються документи атестаційних справ здобувачів наукових ступенів та проводиться експертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН.

Якщо під час проведення експертизи дисертації встановлено порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, то МОН скасовує рішення ради про присудження наукового ступеня, вживає заходів, зокрема: вказує на недоліки під час розгляду дисертації та проведення її захисту; звужує профіль ради; пропонує керівнику закладу вищої освіти або наукової установи, в якій утворено раду, подати інші кандидатури для призначення голови ради, його заступника або вченого секретаря; позбавляє офіційних опонентів, членів комісії ради з попереднього розгляду права участі в атестації наукових кадрів; припиняє діяльність ради з визначенням строку, протягом якого нове клопотання про утворення ради не подається.

При цьому, згідно з пунктом 27 Порядку №567 контроль за науковим рівнем дисертацій МОН здійснює за участю експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій.

Порядок утворення, функціонування та діяльності експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій визначається положенням про експертну раду, яке затверджує МОН.

Експертні ради з питань проведення експертизи дисертацій проводять експертизу захищених дисертацій, розглядають питання, що належать до їх компетенції, готують експертні висновки про відповідність встановленим вимогам і відповідають за якість та об`єктивність підготовлених ними висновків.

У разі потреби МОН запрошує на засідання експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій здобувача, наукового керівника, керівника спеціалізованої вченої ради, де проводився захист дисертації.

Пунктом 28 Порядку №567 передбачено, що строк розгляду у МОН дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора наук не повинен перевищувати шести місяців, а наукового ступеня кандидата наук - чотирьох місяців.

Будь-які пропозиції і заяви щодо додаткової оцінки дисертацій та атестаційних справ розглядаються МОН до прийняття рішення.

За особливих обставин, які потребують більш тривалого строку для проведення експертизи дисертації, питання щодо його продовження вирішує МОН у кожному конкретному випадку, про що інформується спеціалізована вчена рада.

Рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради та видачу відповідного диплома на підставі рішення атестаційної колегії (пункт 30 Порядку №567).

Відповідно до пункту 1 Положення про експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, затверджених наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14 вересня 2011 року №1058, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1167/19905 (далі - Положення №1058), експертна рада з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (далі - експертна рада) є дорадчим органом МОНмолодьспорту, що утворюється для проведення експертизи дисертацій з метою здійснення контролю за їх науковим рівнем, науковою та практичною цінністю, роботою спеціалізованих вчених рад та дотриманням єдиних вимог до здобувачів наукових ступенів.

Пунктами 2, 3 Положення №1058 передбачено, що експертна рада у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами МОНмолодьспорту, у тому числі цим Положенням.

Експертні ради утворюються МОНмолодьспортом за галузями науки або за групами спеціальностей.

Згідно з пунктами 7, 11 Положення №1058 головним завданням експертної ради є участь у: проведенні експертизи захищених дисертацій; розгляді документів атестаційних справ; розгляді клопотань про утворення спеціалізованих вчених рад та проведення разових захистів; розгляді питань щодо присудження наукових ступенів.

Для розгляду дисертації та документів атестаційної справи, що надходять до експертної ради, голова експертної ради (за його відсутності - заступник) за узгодженням з МОНмолодьспортом призначає експерта (експертів).

Експерт: аналізує якість підготовки документів атестаційної справи (відгуки офіційних опонентів, відгуки на автореферат, висновок спеціалізованої вченої ради, публікації); визначає глибину обговорення дисертації під час захисту; аналізує якість підготовки дисертаційної роботи та автореферату щодо відповідності змісту роботи вимогам до кваліфікаційних наукових праць рівня кандидата чи доктора наук, відповідності паспорту наукової спеціальності, за якою захищено дисертацію, а також на наявність текстових запозичень; оцінює наукову та практичну цінність дисертації, а також ступінь новизни отриманих результатів, достовірність її висновків та рекомендацій.

За результатами експертизи експерт готує проект атестаційного висновку.

Якщо атестаційний висновок експертної ради позитивний, то експертна рада вносить МОНмолодьспорту пропозиції щодо затвердження рішення спеціалізованої вченої ради і видачі диплома про науковий ступінь.

Якщо встановлено, що експертизу дисертації у спеціалізованій вченій раді проведено неякісно, висновок зазначеної ради недостатньо аргументований, то експертна рада вносить МОНмолодьспорту пропозиції щодо скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмови у видачі диплома про науковий ступінь.

За змістом пунктів 1 та 4 Положення про атестаційну колегію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14 вересня 2011 року №1059, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1169/19907 (далі - Положення №1059), атестаційна колегія Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (далі - атестаційна колегія) є дорадчим органом МОНмолодьспорту, що утворюється з метою виконання повноважень щодо підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, покладених на МОНмолодьспорт.

Атестаційна колегія відповідно до покладених на неї завдань бере участь, зокрема, у затвердженні рішень спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів, у тому числі щодо переатестації вчених, яким присуджено наукові ступені в інших державах, та нострифікації дипломів про наукові ступені, виданих в інших державах, або скасовує такі рішення.

Рішення атестаційної колегії затверджується наказом МОНмолодьспорту України (пункт 10 Положення №1059).

Як вбачається з копії протоколу №2/20 від 03 червня 2020 року засідання експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій МОН України з клінічної медицини (внутрішні хвороби) та висновку МОН щодо дисертації та атестаційної справи на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук ОСОБА_1 , експерт ОСОБА_2 , якому було доручено розглянути дисертацію та документи атестаційної справи позивача, вказав на такі зауваження:

1. на етапі планування дисертації ОСОБА_1 не мала сертифікату лікаря - спеціаліста зі спеціалізації «терапія» чи «загальна практика - сімейна медицина» та не здійснювала відповідної лікарської практики;

2. отримавши на підставі заяви від 02 вересня 2014 року на ім`я головного лікаря Ківерцівської районної лікарні дозвіл на проведення комплексного обстеження пацієнтів за даними облікової картки здобувач працювала на посаді викладача клінічних дисциплін Ківерцівського медичного коледжу Волинської області і не здійснювала лікарської практики за спеціалізацією «терапія» чи «загальна практика - сімейна медицина»;

3. робота виконана впродовж перебування ОСОБА_1 у відрядження до ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я.Горбачевського МОЗ України» з метою навчання на курсах спеціалізації «Загальна практика - сімейна медицина» задля здобуття цієї спеціальності з 01 вересня 2015 року по 29 лютого 2016 року з місячним навантаженням 156 годин;

4. у рубриці «Особистий внесок здобувача» зазначено, що особисто виконаний «відбір хворих, розподіл їх на групи, проведення та контроль результатів лікування та реабілітації» на базі Тернопільського центру первинної медиком-санітарної допомоги. При цьому здобувач не займала лікарської посади і не здійснювала лікарської практики в закладах здоров`я, не маючи чинного сертифікату лікаря-спеціаліста;

5. журнал реєстрації хворих не містить дат обстежень пацієнтів у динаміці спостереження, відсутня інформація про призначені лікувальні комплекси кожному пацієнту. Інформація про пацієнта завірена не закладом охорони здоров`я, а науковим відділом ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я.Горбачевського МОЗ України», що унеможливлює підтвердження достовірних даних;

6. результати отриманих додаткових методів дослідження надані на окремих паперах, не зазначені місце їх проведення, виконавці, дати виконання лабораторних та інструментальних методів;

7. у роботі декларується, що дисертаційна робота є фрагментом планових НДР кафедри первинної медико-санітарної допомоги та загальної практики-сімейної медицини ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я.Горбачевського МОЗ України» «Коморбідні стани в клініці внутрішніх хвороб та практиці сімейного лікаря: предиктори розвитку, рання діагностика, профілактика і лікування» (номер державної реєстрації 0106U003338), насправді, за даними ДНУ «Український інститут науково-технічної експертизи та інформації» тема НДР зареєстрована у 2013 році з державним реєстраційним номером 0113U001244»;

8. щодо наукової новизни і практичної значущості: не зрозуміло, з якою метою потрібне комплексне лікування у фазі стійкої ремісії.

Згідно висновку експертної ради дисертація ОСОБА_1 на тему «Клініко-патогенетичні особливості перебігу первинного остеоартрозу у поєднанні з хронічним панкреатитом, оптимізація лікування та реабілітація» за спеціальністю 14.01.38 «загальна практика-сімейна медицина» не відповідає вимогам пункту 11 Порядку № 567, одержані наукові результати та положення не обґрунтовані, а представлена первинна документація не дозволяє підтвердити достовірність отриманих результатів.

Таким чином, експертною радою прийнято висновок рекомендувати Атестаційній колегії Міністерства скасувати рішення спеціалізованої вченої ради Д 17.613.02 ДЗ «Запорізька академія післядипломної освіти МОЗ України» від 20 червня 2019 року про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.38 «загальна практика - сімейна медицина».

Однак суд не погоджується із зауваженнями експерта, викладеними у висновку МОН щодо дисертації та атестаційної справи на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук ОСОБА_1 , з огляду на таке.

Згідно з пунктами 44, 45 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року №309 (далі - Положення №309, яке було чинне на момент затвердження за позивачем, як здобувачем наукового ступеня, теми кандидатської дисертації «Клініко-патогенетичні особливості перебігу первинного остеоартрозу у поєднанні з хронічним панкреатитом, оптимізація лікування та реабілітації») самостійна робота над дисертацією на здобуття наукового ступеня кандидата наук є однією з форм підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів.

Здобувачами наукового ступеня кандидата наук, які працюють над дисертаціями поза аспірантурою (далі - здобувачі), можуть бути особи, які мають вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста або магістра.

Також пунктом 15 Порядку №567 передбачено, що здобувач наукового ступеня кандидата наук допускається до захисту дисертації після складення кандидатських іспитів, перелік яких визначає МОН.

Здобувач наукового ступеня кандидата наук, який не має повної вищої освіти в галузі науки, з якої підготовлено дисертацію, складає додатковий кандидатський іспит, що визначається спеціалізованою вченою радою відповідно до переліку наукових спеціальностей за програмами, затвердженими МОН.

Про дату складення додаткових кандидатських іспитів спеціалізована вчена рада повідомляє МОН протягом місяця з дня прийняття рішення.

Наукові ступені в галузі медичних та ветеринарних наук можуть бути присуджені здобувачам, які мають відповідно повну вищу медичну та ветеринарну освіту.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 у 2004 році закінчила Тернопільську державну медичну академію ім.І.Я.Горбачевського і отримала повну вищу освіту за спеціальністю лікувальна справа та здобула кваліфікацію лікаря, підтверджуються копією диплома від 24 червня 2004 року серії ТЕ №24575074.

У період з 01 вересня 2015 року по 29 лютого 2016 року позивач пройшла спеціалізацію у ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського МОЗ України» за спеціальністю «загальна практика - сімейна медицина», про що свідчить довідка від 26 березня 2020 року №11/1/151, та отримала сертифікат спеціаліста №349, що виданий 29 лютого 2016 року та дійсний до 29 лютого 2021 року.

Як слідує з посвідчення ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України» № 11 від 18 грудня 2018 року та протоколу № 39 засідання комісії з приймання кандидатських іспитів від 14 грудня 2018 року, позивач склала кандидатський іспит зі спеціальності 14.01.38 - «загальна практика - сімейна медицина» на відмінно.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує на те, що від здобувача наукового ступеня кандидата медичних наук клінічного спрямування вимагається мати два роки стажу роботи лікарем після закінчення інтернатури, лікарський фах якої відповідає науковій спеціальності, з якої особа планує готувати дисертацію, що передбачено пунктом 32 Положення № 309.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що пункт 32 Положення № 309 стосується осіб, які приймаються до аспірантури. У даному випадку, ОСОБА_1 є здобувачем наукового ступеня кандидата наук, яка працює над дисертацією поза аспірантурою, що передбачено пунктом 45 вказаного вище Положення, відтак вимога про необхідність наявності двох років стажу роботи лікарем після закінчення інтернатури, лікарський фах якої відповідає науковій спеціальності, з якої особа планує готувати дисертацію, на позивача не поширюється.

Оскільки здобувач наукового ступеня кандидата наук ОСОБА_1 має диплом про повну вищу медичну освіту та кваліфікацію спеціаліста, склала кандидатський іспит зі спеціальності «загальна практика - сімейна медицина», при цьому, як встановлено вище, на неї не поширюються вимога про наявність відповідного стажу роботи лікарем після закінчення інтернатури, відтак суд приходить до висновку, що зауваження №1, викладене у висновку експертної ради, є необґрунтованим та безпідставним.

Що стосується зауваження №2, судом враховано наступне.

Позивач дійсно на підставі її заяви від 02 вересня 2014 року отримала дозвіл головного лікаря Ківерцівської районної лікарні на проведення комплексного обстеження пацієнтів за даними облікових карток.

У той же час, позивач з 02 січня 2013 року по 30 вересня 2015 року працювала та з 01 вересня 2016 року працює на посаді викладача клінічних дисциплін у Ківерцівському медичному коледжі. Згідно наказу Ківерцівського медичного коледжу №109 к/тр від 01 вересня 2016 року на період виконання науково-дослідної роботи з метою написання кандидатської дисертації позивачу дозволено працювати за індивідуальним графіком у відповідності із запланованою кількістю занять.

Також як зазначалось вище, у період з 01 вересня 2015 року по 29 лютого 2016 року позивач проходила спеціалізацію у ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського МОЗ України» за спеціальністю «загальна практика - сімейна медицина».

При цьому, згідно з довідкою третьої особи-2 від 22 травня 2020 року №03/1755, під час навчання на курсах спеціалізації у ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» ОСОБА_1 була прикріплена до кафедри первинної медико-санітарної допомоги та загальної практики сімейної медицини названого університету для виконання наукового дослідження (набір пацієнтів на клінічних базах кафедри, робота в архіві і бібліотеці) у плані підготовки до затвердження теми і на час виконання кандидатської дисертації, що є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри «Коморбідні стани в клініці внутрішніх хвороб та практиці сімейного лікаря: предиктори розвитку, рання діагностика, профілактика і лікування» (номер державної реєстрації 0106U003338).

Судом також встановлено, що позивачу з 03 червня 2015 року було дозволено на період написання наукової роботи користуватись архівом та на безоплатній основі проводити комплексне обстеження пацієнтів за їх інформованою згодою у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» м. Тернополя та денному стаціонарі поліклініки Тернопільської міської комунальної лікарні №3, які є клінічними базами кафедри ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» на підставі договорів про співпрацю, які наявні в матеріалах справи.

З пояснень позивача, викладених у заявах по суті справи слідує, що хворих лікували закріплені за ними лікарі вказаних вище медичних закладів, а позивач за згодою лікарів та інформованою згодою хворих на проведення дослідження під керівництвом наукового керівника лише паралельно здійснювала наукове дослідження за закріпленою темою кандидатської дисертації.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено жодної правової норми, яка б покладала на здобувача наукового ступеня кандидата медичних наук обов`язок здійснення лікарської практики за відповідною спеціалізацією.

Отже, позивач, маючи диплом і відповідну кваліфікацію спеціаліста, здійснювала не лікарську практику, а наукове клінічне дослідження за темою кандидатської дисертації, що чинним законодавством України не заборонено, тому суд вважає зауваження експерта під №2 необґрунтованим.

Безпідставним є і твердження представника відповідача про відсутність належного документа, який підтверджує прикріплення позивача до ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського МОЗ України» у передбаченому законодавством порядку, оскільки таке спростоване наявним в матеріалах справи наказом вказаного вище навчального закладу №87 від 04 березня 2016 року «Про прикріплення до університету здобувачів наукового ступеня кандидата медичних наук», відповідно до якого ОСОБА_1 прикріплено до університету для виконання роботи над дисертацією, підготовкою та складання кандидатських іспитів, науковим керівником призначено професора Л.С. Бабінець.

Також не заслуговує на увагу зауваження під №3, оскільки, як зазначалось вище, під час навчання на курсах спеціалізації у ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» позивачу було надано дозвіл для виконання наукового дослідження здійснювати набір пацієнтів та проводити комплексне їх обстеження на клінічних базах кафедри вказаного вище навчального закладу, в тому числі у плані підготовки до затвердження теми кандидатської дисертації. У період з 01 вересня 2015 року по 29 лютого 2016 року, тобто під час перебування позивача на курсах, пацієнти були оглянуті лише на вході до дослідної програми.

Щодо зауваження №4, суд звертає увагу на те, що на час проведення лабораторних, інструментальних і лікувальних процедур позивач мала сертифікат лікаря «загальної практики - сімейної медицини» і була прикріплена як здобувач наукового ступеня кандидата наук до ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського МОЗ України», що давало їй право на здійснення наукового клінічного дослідження.

Зауваження під № 5 та № 6 полягають у тому, що журнал реєстрації хворих не містить дат обстежень пацієнтів у динаміці спостереження, відсутня інформація про призначені лікувальні комплекси кожному пацієнту. Інформація про пацієнта завірена не закладом охорони здоров`я, а науковим відділом ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я.Горбачевського МОЗ України», що унеможливлює підтвердження достовірних даних. Результати отриманих додаткових методів дослідження надані на окремих паперах, не зазначені місце їх проведення, виконавці, дати виконання лабораторних та інструментальних методів.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ОСОБА_1 не є працівником закладів охорони здоров`я, в яких проводилося комплексне обстеження пацієнтів, у свою чергу позивач як здобувач наукового ступеня кандидата наук прикріплена саме до ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я.Горбачевського МОЗ України», що свідчить про те, що первинна документація дисертаційної роботи позивача повинна відповідати вимогам вказаного навчального закладу та пояснює завіряння даних такої науково-дослідної роботи саме цим закладом.

При цьому, ні експертною радою, яка проводила експертизу дисертації позивача, ні відповідачем не наведено конкретного переліку документів необхідних для проведення перевірки первинної документації.

Судом також враховано, рішенням Вченої ради Тернопільської державної медичної академії ім.І.Я.Горбачевського МОЗ України від 21 листопада 2000 року, протокол № 4 засідання вказаної ради, затверджено зразки уніфікованих форм первинної документації (журнал обліку наукової роботи клінічної та теоретичної кафедри (лабораторії), карти обстеження, протоколи експериментів).

До пояснень щодо позову представник ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я.Горбачевського МОЗ України» на підтвердження факту видачі позивачу журналів/бланків первинної документації надав копію витягу з журналу видачі первинної наукової документації, в якому міститься відповідний запис.

Відповідно до акту перевірки первинної документації дисертаційної роботи ОСОБА_1 , затвердженого проректором з наукової роботи ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я.Горбачевського МОЗ України» 22 листопада 2018 року, який міститься у матеріалах справи, зазначено, що номери карт обстеження людини повністю співпадають із записом в журналі обліку наукової роботи кафедри первинної медико-санітарної допомоги та загальної практики - сімейної медицини, дати та дані повністю співпадають в журналах обліку наукової роботи між кафедральної наукової клінічної лабораторії, у зв`язку з чим комісія підтверджує відповідність даних дисертаційної роботи і даних, що наявні у вказаній вище первинній документації. Згідно з висновком акту перевірки первинної документації дисертаційна робота ОСОБА_1 виконана на достовірному матеріалі, узагальнення якого відображає суть дисертації.

Оскільки актом перевірки первинної документації від 22 листопада 2018 року підтверджено достовірність даних дисертаційної роботи ОСОБА_1 , у свою чергу належних та допустимих доказів на підтвердження факту спростування висновків, викладених у вказаному акті перевірки, відповідачем суду не надано, тому зауваження № 5 та № 6 є безпідставним.

Щодо зауваження під № 7, суть якого полягає у тому, що в матеріалах атестаційної справи позивача має місце розбіжність в інформації щодо зазначення державного реєстраційного номера наукової теми, то суд погоджується з твердженням позивача, що це є технічною опискою, яка не впливає на якість виконання дисертації та її зміст.

Зауваження експерта під № 8, в якому зазначено про те, що не зрозуміло, з якою метою потрібне комплексне лікування у фазі стійкої ремісії, суперечить позитивним відгукам офіційних опонентів, відгукам провідних фахівців на автореферат дисертації позивача, які наявні в матеріалах атестаційної справи.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 11 Порядку № 567 дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук повинна мати обсяг основного тексту 4,5-7, а для суспільних і гуманітарних наук - 6,5-9 авторських аркушів, оформлених відповідно до вимог, установлених МОН.

Кандидатська дисертація: може бути подана до захисту у вигляді опублікованої монографії; повинна містити нові науково обґрунтовані результати проведених здобувачем досліджень, які розв`язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для певної галузі науки; подається до захисту лише за однією спеціальністю.

За відсутності в Україні спеціалізованих вчених рад з правом проведення захисту кандидатських дисертацій за відповідною науковою спеціальністю за рішенням МОН може проводитися разовий захист.

Як зазначено у висновку експертної ради, дисертація позивача на тему «Клініко-патогенетичні особливості перебігу первинного остеоартрозу у поєднанні з хронічним панкреатитом, оптимізація лікування та реабілітація» за спеціальністю 14.01.38 «загальна практика-сімейна медицина» не відповідає вимогам пункту 11 Порядку № 567, отримані результати та положення не обґрунтовані, оскільки здобувач ОСОБА_1 в період планування та набору клінічного матеріалу не займала лікарської посади і не здійснювала лікарської практики в закладах охорони здоров`я, не маючи чинного сертифікату лікаря-спеціаліста, а представлена первинна документація не дозволяє підтвердити достовірність отриманих результатів.

Однак такі висновки експерта спростовані в ході розгляду даної справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення, і не довів правомірності винесення спірного наказу.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що пункт 2 наказу МОН України №886 від 02 липня 2020 року, яким скасовано рішення Спеціалізованої вченої ради Д 17.613.02 ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України» від 20 червня 2019 року, протокол №5, про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.38 «загальна практика - сімейна медицина» та відмовлено у видачі диплома кандидата медичних наук позивачу є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 17.613.02 ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України» про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.38 «загальна практика - сімейна медицина» та зобов`язання видати диплом кандидата медичних наук, судом враховано наступне.

Згідно з пунктом 29 Порядку №567 повторний розгляд дисертації та атестаційної справи у МОН здійснюється за рішенням суду із залученням фахівців, які не брали участі у попередній експертизі дисертації.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції з прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 у справі №826/7380/15, постанові Верховного Суду від 10 травня 2019 у справі №161/10774/17.

Таким чином, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання МОН України повторно розглянути атестаційну справу та дисертаційну роботу позивача на тему «Клініко-патогенетичні особливості перебігу первинного остеоартрозу у поєднанні з хронічним панкреатитом, оптимізація лікування та реабілітація» на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.38 «загальна практика-сімейна медицина», із залученням фахівців, які не брали участь у попередній експертизі дисертації.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений квитанцією від 22 грудня 2020 року в сумі 840,80 грн., пропорційно до задоволених вимог в розмірі 420,40 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державний заклад «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України» (69096, місто Запоріжжя, бульвар Вінтера, 20, ідентифікаційний код 01896694), Державний вищий навчальний заклад «Тернопільський національний медичний університет ім.І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України» (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, майдан Волі, 1, ідентифікаційний код 02010830) до Міністерства освіти і науки України (0 1135, місто Київ, проспект Перемоги, 10, ідентифікаційний код 38621185) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства освіти і науки України «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 2 липня 2020 року та внесення змін до наказів Міністерства освіти і науки України» від 02 липня 2020 року №886, яким скасовано рішення спеціалізованої вченої ради Д 17.613.02 ДЗ «Запорізька академія післядипломної освіти МОЗ України» від 20 червня 2019 року, протокол №5, про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.38 «загальна практика - сімейна медицина» та відмовлено у видачі диплома кандидата медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку.

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України повторно розглянути атестаційну справу та дисертаційну роботу ОСОБА_1 на тему «Клініко-патогенетичні особливості перебігу первинного остеоартрозу у поєднанні з хронічним панкреатитом, оптимізація лікування та реабілітація» на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.38 «загальна практика-сімейна медицина», із залученням фахівців, які не брали участь у попередній експертизі дисертації.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк