Рішення № 95373539, 09.03.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/154/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВЕРКО ЮА» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РІВЕРКО ЮА» (далі - ТзОВ «РІВЕРКО ЮА», товариство, позивач) звернулося з позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі - Поліська митниця, митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09 грудня 2020 року №UA204120/2020/000386/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до положень частини другої статті 257 Митного кодексу України (далі - МК України) 07 грудня 2020 року товариство подало на митний пост Поліської митниці митну декларацію (МД) №UA204120/2020/123928 з метою декларування товару - живі рослини для відкритого ґрунту, хвойні, включаючи їх коріння, для декоративних цілей, упаковано в мішковині з ґрунтовим субстратом. Одночасно для проведення процедури декларування декларантом подано вичерпний перелік документів (рахунок-фактуру (інвойс), автотранспортну накладну, фітосанітарний сертифікат, сертифікат з перевезення (походження товару), документ, що підтверджує вартість перевезення, зовнішньоекономічний контракт, договір (контракт) про перевезення, інформацію про позитивні результати державних видів контролю, копію митної декларації країни відправлення). Митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (4190,63 євро за партію товарів) та при цьому при розрахунку митної вартості окрім ціни самого товару включено витрати на перевезення вантажу. Проте Поліською митницею 09 грудня 2020 року було прийнято спірне рішення №UA204120/2020/000386/1 про коригування митної вартості товару та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2020/01977 (далі - картка відмови).

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням та стверджує, що ним було надано усі необхідні документи, що дають можливість однозначно визначити митну вартість товару за основним методом, а посадовою особою митниці не вжилися заходи щодо встановлення фактичних обставин справи; висновки про наявність розбіжностей та неточностей у поданих декларантом документах є надуманими та ґрунтуються на припущеннях. У спірному рішенні Поліська митниця скоригувала митну вартість ввезеного товару на підставі наявної інформації про раніше розмитнені живі рослини на рівні 10379,11 євро (або 2,05 доларів США/кг), посилаючись на МД №UA100060/2020/345097 від 23 листопада 2020 року. Позивач зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) Держмитслужби. Специфіка ввезених товарів полягає в тому, що вони за своїми характеристиками не є ідентичними, адже ввозилися живі рослини у певній кількості, відмінні за висотою та обхватом стовбура, а у рішенні відповідача в порушення вимог статей 55, 64 МК України не наведено порівняння характеристик товару, як і розрахунок митної вартості - 2,05 доларів США/кг.

Не є, на думку позивача, підставою для визначення митної вартості за другорядним методом, неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом. Як зауважив позивач, страхування товару не проводилося, а той факт, що до митного оформлення не було надано документ про оплату, відповідає умовам зовнішньоекономічного контракту. Безпідставною є вимога митниці про надання документів про документальне підтвердження знижки на товар, оскільки така продавцем не застосовувалася, а інформація про виробника товару не впливає на митну вартість ввезеного товару.

З наведених підстав позивач вважає спірне рішення необґрунтованим, прийнятим з порушенням митного законодавства та просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав (а.с.54-62). В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД №UA204120/2020/123928 від 07 грудня 2020 року, встановлено розбіжності та неточності у поданих декларантом документах. Зокрема, згідно з контрактом та інвойсом товар поставляється на умовах EXW Bad Zwischenahn (DE); відповідно до наданої міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) товар отримано покупцем у місті Бад-Цвішенан (Німеччина) 02 грудня 2020 року. Разом з тим, цей документ містить посилання на рахунок (його номер та дата не зазначені), а за інвойсом, переклад якого не відображає повного змісту документа, товар відвантажено 01 грудня 2020 року. При цьому сертифікат про походження товару №PL/MF/AR 0285418 виданий у Польщі 02 грудня 2020 року. Відповідач дійшов висновку, що завантаження товару мало місце 02 грудня 2020 року на території Польщі, проте митниці не надано експортну декларацію країни відправлення, а надано експортну митну декларацію Республіки Польща. Крім того, позивач не надав платіжних документів про оплату поставленого товару.

Також результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, поданих до митного оформлення за МД №UA204120/2020/123928, встановлено, що в інвойсі від 01 грудня 2020 року №96/521 зазначено про знижку 2%, що не відображено в розрахунках; документально не підтверджені відомості про виробника товару та торгівельну марку. У свою чергу, митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів: згідно з МД №UA100060/2020/345097 від 23 листопада 2020 року розрахунок митної вартості становить 2,05 доларів США/кг. У зв`язку із такими обставинами декларанту було запропоновано надати додаткові документи, які той не надав.

Відповідач зазначив, що частина друга статті 58 МК України не дозволяє застосовувати метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Використовуючи передбачене частиною п`ятою статті 54 МК України право, митниця не визнала митну вартість імпортованого товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових його митної вартості (відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті). Тому за результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації для визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Кодексу та митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаних вартостей з врахуванням фактичного обсягу товару у партії (МД від 20 вересня 2020 року №UA100060/2020/391610) з розрахунку 2,05 доларів США/кг та числове значення митної вартості товару у валюті фактури становить 10379,11 євро (356932,4033 грн за курсом валюти Національного банку України на день подання митної декларації до митного оформлення). Різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом за рішенням про коригування №UA204120/2020/000386/1, становить 42125,41 грн.

З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені митним законодавством, та у задоволенні позову просив відмовити.

У відповіді на відзив позивач підтримав доводи позову, а доводи відповідача просив відхилити. На зауваження митниці про неточності та розбіжності в поданих документах позивач наголосив, що вартість товару в експортній декларації і в рахунку фактурі відповідає одна одній. Митниці було надано документ Komunikat ІЕ599 щодо підтвердження вивозу, в якому є відсилання на експортну декларацію EX №20PL301010E1255577, що вказує на проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення. Оскільки країна відправлення товару є членом Європейського Союзу, то дозволяється закривати експорт у будь-якій із країн-членів, а тому сумніви зі сторони митного органу є нічим необґрунтованими. Також у відповідь на письмове повідомлення декларанту від 07 грудня 2020 року товариство надало пояснення стосовно конвертації валют, яка здійснювалася на території Європейського Союзу на основі даних банківської системи, а тому митний орган не може вказувати на можливість неточностей з боку української компанії.

Крім того, товариство зазначило, що ціноутворення ввезеного товару обумовлюється індивідуальними характеристиками товару та іншими факторами, від яких залежить його вартість. Виконати вимогу митниці щодо надання бухгалтерської документації про формування відпускної ціни на товар неможливо, бо така інформація є комерційною таємницею компанії та відправник відмовився підтверджувати будь-яким чином і так достовірну вартість товару: усі надані документи є автентичними, будь-які сліди підробки відсутні.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

06 квітня 2020 року між ТзОВ «РІВЕРКО ЮА» та компанією «WILFRIED MULLER BAUMSCHULEN» (Німеччина) укладено зовнішньоекономічний контракт №375 (а.с.76-78), за умовами якого продавець зобов`язується поставити покупцю (позивачу) живі дерева та рослини, цибулини, коріння, зрізані квіти і декоративну зелень, рослини для відкритого ґрунту, дерева, кущі та чагарники; їх асортимент, кількість та ціни вказуються у рахунках-фактурах, що формуються на кожну партію товару і є невід`ємними частинами цього контракту. Поставки здійснюються на умовах EXW - Bad Zwischenahn (DE), згідно з правилами Інкотермс 2010 року (пункти 1.1, 2.1 контракту). Також відповідно до пункту 4.1 контракту розрахунки за товар здійснюються на умовах післяплати протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

07 грудня 2020 року для митного оформлення в режимі імпорту придбаного за зовнішньоекономічним контрактом товару «Живі рослини для відкритого ґрунту, хвойні, включаючи їх коріння, для декоративних цілей, упаковано в мішковину з ґрунтовим субстратом: Pinus nigra (Сосна чорна), висота 350-400 см, 3 шт; Pinus pumilio (сосна гірська) сорт «Рumiliо» висота 100-125 см, 1 шт; Pinus sylv (сосна звичайна) сорт «Waterer» висота 120 см, 1 шт; Pinus sylv (сосна звичайна) сорт «Waterer» висота 150 см, 1 шт.; Taxus (тис ягідний), сорт «Living Stores», виота 140 см, 2 шт.; Taxus (тис ягідний) сорт «Living stores» висота 180 см, 2 шт. Виробник - Wilfried Muller Baumschulen (DE)» - декларант позивача подав електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA204120/2020/123928 (а.с.86 зворот - 87). Митну вартість визначено за першим методом; основа для нарахування становить 142829,39 грн (або 3825,00 євро за курсом Національного банку України станом на дату подання митної декларації). До митної декларації додано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 01 грудня 2020 року №96/521 (а.с.28-29, переклад на а.с.30), автотранспортну накладну (CMR) А №831897 від 02 грудня 2020 року (а.с.33); фітосанітарний сертифікат від 01 грудня 2020 року №EC/DE/NI_OL/4404337/2020 (а.с.32, переклад на а.с.69); сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 02 грудня 2020 року №0285418 (а.с.34-35, переклад на а.с.70-71); документ, що підтверджує вартість перевезення від 07 грудня 2020 року №07/12 (а.с.79-80); зовнішньоекономічний контракт від 06 квітня 2020 року №375 (а.с.76-78); договір (контракт) про перевезення від 16 березня 2020 року №6-03/20; копію митної декларації країни відправлення ЕХ А №20PL301010E1255577 від 03 грудня 2020 року (а.с.31, переклад на а.с.67-68).

З матеріалів справи слідує, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, в електронному повідомленні декларанту митницею запропоновано подати такі документи: висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару; прайс-лист, каталог виробника товару; якщо рахунок сплачено - платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (а.с.82-84). При цьому митниця посилалася на те, що в інвойсі від 01 грудня 2020 року №96/521 зазначено про знижку 2%, що не відображено в розрахунках та не з`ясовано, яким документом передбачена така знижка (в перекладі інвойсу така інформація відсутня); документально не підтверджено відомості про виробника та торгівельну марку. У листі від 09 грудня 2020 року №09/12/01 (а.с.36-39) товариство повідомило про відмову відправника надати бухгалтерську документацію стосовно механізму ціноутворення на товар та про відсутність знижок (відповідна графа інвойсу не заповнена). Також надано роз`яснення щодо конвертації валют експортером за офіційним курсом, встановленим Центральним банком Республіки Польща (спочатку зазначається вартість товару у євро, яка потім конвертується у польські злоті).

09 грудня 2020 року Поліською митницею було прийнято рішення №UA204120/2020/000386/1 про коригування митної вартості товарів (а.с.22-23). Згідно з графою 33 цього рішення митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки ТзОВ «РІВЕРКО ЮА» не подало у повному обсязі додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України та відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України. Подані декларантом до митного оформлення товару документи за митною декларацією №UA204120/2020/123928 містять розбіжності та неточності, зокрема, в інвойсі від 01 грудня 2020 року №96/521 зазначено про знижку 2%, що не відображено в розрахунках; 2) документально не підтверджені відомості про виробника та торгівельну марку. Митниця володіє ціновою інформацією, яка призвела до сумнівів у правильності визначення митної вартості - за МД №UA100060/2020/345097 від 23 листопада 2020 року митна вартість становить 2,05 доларів США/кг. Як зазначено у рішенні, за результатами проведеної відповідно до частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації про вартість операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно зі статтею 64 МК України на основі раніше визнаної митними органами митної вартості. При цьому для визначення митної вартості оцінюваних товарів використано актуальну на дату оцінки товарів та найменшу із альтернативних вартість, що наявна у митниці. Числове значення митної вартості товару становить 356932,4033 грн (або 10379,11 євро у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення).

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2020/01977 (а.с.24-25).

Як вбачається з митної декларації від 09 грудня 2020 року №UA204120/2020/124894 (а.с.26-27), митне оформлення товару проведене із застосування положень статті 55 МК України, за якою імпортований товар випущено у вільний обіг із застосуванням заходів гарантування відповідно до розділу Х МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару (живих рослин) за основним методом - за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав у повному обсязі додаткових документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України. Зокрема, при розрахунку митної вартості відповідно до положень пунктів 5, 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості за ціною договору до фактурної вартості додаються витрати (як складових митної вартості) на транспортування, навантаження та обробку товару, якщо ці витрати не включались до ціни, що була сплачена або підлягає сплаті.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що з урахуванням специфіки та умов зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу товару, який був предметом декларування позивачем, для підтвердження заявленої ним митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) ТзОВ «РІВЕРКО ЮА» подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів).

Відповідно до рахунка-фактури (інвойсу) від 01 грудня 2020 року №96/521 (а.с.28-30) вартість товару становить 3825,00 євро. У цьому документі зазначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну. Та ж вартість товару зазначена в графі 42 МД №UA204120/2020/123928 від 07 грудня 2020 року.

Поставка відповідно до пункту 2.1 контракту від 06 квітня 2020 року №375 здійснювалася на умовах EXW- Bad Zwischenahn (DE) згідно з правилами Інкотермс 2010. Це означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Для підтвердження витрат на транспортування товару позивач надав лист від компанії-перевізника ТзОВ «Смарт Транс Груп» від 07 грудня 2020 року №07/12 про вартість витрат на перевезення вантажу за маршрутом Бад-Цвішенан (Німеччина) - митний пост Ягодин згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною А №831897 (а.с.79). За цими документами вартість послуг з перевезення вантажу становить 12230,00 грн, а вартість навантажувальних робіт - 10,00 євро, що також підтверджується рахунком на оплату від 07 грудня 2020 року №580 (рахунок видано за двома міжнародними товарно-транспортними накладними, у тому числі і за згаданою; а.с.80).

Вартість перевезення та навантаження включена позивачем до митної вартості, що видно із графи 47 митної декларації (основа нарахування 142829,39 грн; курс валют 34,0546 грн/євро). У спірному рішенні також зазначено, що митна вартість, розрахована декларантом, становить 4190,63 євро (за курсом 34,3895 грн/євро, з них 3835,00 євро власне товар, 12230,00 грн - вартість транспортування, 34,39 грн - вартість навантаження (графи 17 та 28 рішення про коригування митної вартості).

Інші документи - страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування не подавалися, оскільки такі не були передбачені для цієї зовнішньоекономічної операції; імпорт товару не підлягав ліцензуванню. Також не подавалися документи про оплату, оскільки на день митного оформлення товару оплата не була проведена, що відповідає умовам пункту 4 контракту від 06 квітня 2020 року №375, за змістом якого розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах післяплати протягом 30 календарних днів з моменту поставки (а.с.76-78).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом з урахуванням умов поставки, визначених контрактом від 06 квітня 2020 року №375.

В документі про підтвердження вивезення товару (KOMUNIKAT ІЕ599) зазначено вартість товару 3825,00 євро (17109,00 злотих), як у експортній митній декларації від 03 грудня 2020 року ЕХ А №20PL301010E1255577 (а.с.31, 81).

Аргументи, про які зазначено у графі 33 спірного рішення стосовно неточностей та розбіжностей у поданих декларантом документах (в частині інформації про знижку 2% та відомостей про виробника та торгівельну марку), суд вважає надуманими та такими, що не вказують на неповноту відомостей про ціну товару.

Суд зауважує, що в рахунку-фактурі (інвойсі) від 01 грудня 2020 року №96/521 у графі «знижка 2%» числове значення відсутнє. Підсумувавши вартість кожного найменування товару сума товару становить 3825,00 євро, як і зазначено в графі «Загальна вартість» і яку задекларувало ТзОВ «РІВЕРКО ЮА».

Відомості у товарно-супровідних документах узгоджуються із наданими експортером документами. Відповідно до загальнодоступної інформації в мережі Інтернет компанія WILFRIED MULLER BAUMSCHULEN має виробничий розплідник дерев та здійснює продаж живих рослин (https://www.baumschule-rastede.de/). Водночас ненадання позивачем інформації про виробника товару (торгівельну марку) не вказує на наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Рахунок-фактура (інвойс) від 01 грудня 2020 року №96/521 підтверджує ту обставину, що позивач придбав оцінюваний товар за ціною 3825,00 євро. Експортна декларація від 03 грудня 2020 року ЕХ А №20PL301010E1255577 лише підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу.

Суд вважає безпідставними зауваження у відзиві на позовну заяву щодо експортної декларації, оскільки незалежно від умов доставки декларацію оформляє відправник вантажу (або компанія-перевізник) на підставі документів на вантаж в одному з митних агентств на шляху перевезення товару. Суд зауважує, що ні в повідомленні декларанту, ні у спірному рішенні немає доводів митниці щодо невідповідності експортної декларації, тому відповідач не може виправдовувати рішення про коригування митної вартості тими аргументами, про які не йшла мова на етапі його прийняття.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, є безпідставними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів за МД №UA204120/2020/123928 від 07 грудня 2020 року: висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару; прайс-листа, каталогу виробника товару. Відповідач не обґрунтував, яким чином висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, нададуть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. На думку суду, вимога надати виписку з бухгалтерських документів щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару, каталог виробника товару є доцільним, якщо з документів продавця не вдається однозначно визначити вартість товару, ціну за одиницю. Проте ненадання таких документів продавцем не може ставитися в залежність від можливості митного оформлення покупцем товару за основним методом, якщо для цього у нього є документи, які містять відомості про складові митної вартості. Водночас, з огляду на специфіку імпортованого товару - живі рослини, які мають індивідуальні особливості (сорт, висота, обхват стовбура, вік) та інші чинники, які впливають на формування ціни (кількість одиниць товару, сезонність, попит на ринку) цілком ймовірно, що у кожному випадку ціна товару може відрізнятися.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію ЄАІС Держмитслужби та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Проте відповідач не надав суду документів, які стали підставою для розрахунку митної вартості за резервним методом, хоч про це було вказано в ухвалі про відкриття провадження у справі від 11 січня 2021 року (а.с.51). Також відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України. При цьому суд звертає увагу, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників ЄАІС.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна обґрунтувати (довести) законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, при цьому відповідач не надав жодного документа, який би підтвердив митну вартість товару, скориговану ним за резервним методом.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 09 грудня 2020 року №UA204120/2020/000386/1 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 2102,00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано такі документи: копії договору про надання правової допомоги від 27 жовтня 2020 року, укладеного між ТзОВ «РІВЕРКО ЮА» та адвокатом Крючковим В.О. (а.с.40-42), рахунка-фактури від 28 грудня 2020 року №1-000000238 (а.с.43), попереднього орієнтовного розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу від 30 грудня 2020 року №30/12 (а.с.45), акта здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 29 грудня 2020 року №1-000000238 (а.с.87 зворот), квитанцію від 29 грудня 2020 року №238-к (а.с.44).

За умовами пунктів 3.1, 3.3 договору про надання правової допомоги від 27 жовтня 2020 року вартість послуг адвоката погоджується сторонами додатково та підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг. Розрахунок здійснюється в готівковій або безготівковій формі протягом трьох робочих днів з моменту виставлення рахунка, але не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим (а.с.41).

Відповідно до рахунка-фактури від 28 грудня 2020 року №1-000000238 гонорар за підготовку та подання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA204120/2020/000386/1 від 09 грудня 2020 року, представництво інтересів у суді першої та апеляційної інстанцій становить 6000,00 грн (а.с.43).

Як вбачається з акта здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 29 грудня 2020 року №1-000000238, вартість послуг адвоката становить 6000,00 грн, що включає: ознайомлення керівника позивача з процесуальними правами та обов`язками; ознайомлення з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у митному оформленні транспортних засобів, ознайомлення з товарно-супровідними документами, наданими клієнтом; написання повідомлення на лист Поліської митниці про надання пояснень та додаткових документів; юридичний прогноз справи; детальний аналіз та вивчення фактичних обставин справи; складання стратегії представництва у суді; вивчення судової практики з відповідних правовідносин; складання та подання позовної заяви; участь у судових засіданнях (а.с.87 зворот). Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу загальна кількість витраченого часу становить 16 год, а розмір гонорару - 6000,00 грн.

Сплату послуг з надання правничої допомоги відповідно до договору від 27 жовтня 2020 року підтверджує квитанція від 29 грудня 2020 року №238-к (а.с.44).

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу з підстав ненадання належних та допустимих доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат. Також відповідач вважає, що опис фактично наданих послуг адвокатом не є достатньо деталізованим.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що такі послуги як ознайомлення з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у митному оформленні транспортних документів, ознайомлення з товарно-супровідними документами, наданими клієнтом, та детальний аналіз та вивчення фактичних обставин справи дублюють одна одну, а складання стратегії представництва у суді, вивчення судової практики з відповідних правовідносин, складання та подання позовної заяви є діями, що зводяться до складання позовної заяви. Суд також виходить з того, що представник позивача не брав участь у судових засіданнях, оскільки розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; такі дії як ознайомлення керівника з процесуальними правами та обов`язками не впливають на результат справи, а складання від імені товариства повідомлення про надання пояснень та додаткових документів від 09 грудня 2020 року не пов`язане із розглядом справи у суді та здійснювалося на етапі митного оформлення товару. Суд також враховує, що адвокатом двічі подавалися клопотання про долучення письмових доказів, які не були додані до позовної заяви, однак подавалися товариством митниці при митному оформленні товару, що свідчить про не зовсім належну підготовку позовної заяви.

Суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст наданих послуг, кількість затраченого адвокатом часу, їх доцільність та вплив на загальний результат наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.

Звертаючись до суду, позивач також сплатив судовий збір у сумі 2102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29 грудня 2020 року №148 (а.с.21), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.50).

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 5102,00 грн, з них 3000,00 грн - витрати на правничу допомогу адвоката та 2102,00 грн - судовий збір.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВЕРКО ЮА» (45243, Волинська область, Ківерцівський район, село Прилуцьке, вулиця Лісна, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43070584) до Поліської митниці Держмитслужби (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, ідентифікаційний код юридичної особи 43350097) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби від 09 грудня 2020 року №UA204120/2020/000386/1 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВЕРКО ЮА» за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби судові витрати у сумі 5102,00 грн (п`ять тисяч сто дві грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк