Рішення № 95373509, 05.03.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/16142/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку одноразової виплати до 5 травня за період з 2015 по 2020 рік (включно) та зобов`язання здійснити перерахунок одноразової виплати до 5 травня з врахуванням норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року №367-XIV.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником бойових дій та особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи. Вказує, що у період з 2015 року по 2020 рік (включно) він отримав одноразову грошову допомогу до 5 травня у розмірі, меншому ніж передбачено статтями 12, 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII). На думку позивача, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 він набув право на допомогу до 5 травня у відповідному розмірі мінімальних пенсій за віком, передбаченої статтями 12, 13 Закону № 3551-XII. Вважаючи, що виплата йому допомоги у період з 2015 року по 2020 рік здійснена не в повному обсязі, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щорічної разової грошової допомоги, однак відповідач відмовив у здійсненні вищевказаного перерахунку. Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача та вважає, що відповідачем порушено його право на отримання щорічної разової грошової допомоги відповідно до вищенаведеного законодавства.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного від 24 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року дану справу визнано типовою, провадження у даній типовій адміністративній справі було зупинене до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 за позовом Особа_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує на те, що разова грошова допомога до 5 травня за 2020 рік у розмірі 3640,00 грн. позивачу нарахована та виплачена правомірно відповідно до Закону № 3551-ХІІ та Постанови № 112. Також вказує, що позивачу виплачувалась разова грошова допомога до 5 травня з 2015 по 2019 роки згідно чинного законодавства та у розмірах, які були визначені Кабінетом Міністрів України у відповідні роки. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року провадження у даній справі поновлено.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 03 квітня 2015 року є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії № НОМЕР_1 .

З 05 листопада 2018 року позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії № НОМЕР_2 .

14 серпня 2020 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації із заявою, в якій просив виплатити недоотриману частину щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у сумі 9464,00 грн., а також повідомити про порядок отримання компенсації за недоплачені в минулі роки (за 2015-2019 роки) суми вказаної допомоги.

Листом від 16 вересня 2020 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що одноразову грошову допомогу до 5 травня у 2020 році було виплачено відповідно до діючого Порядку у розмірі 3640,00 грн., підстав для виплати у розмірах, відмінних від тих, які затверджені Постановою №112, немає.

Як вбачається із довідки Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області від 27 серпня 2020 року, позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як учасник бойових дій (2015-2018 року) та особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи (2019-2020 роки), у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, а саме: 2015 рік - 875,00 грн. (учасник бойових дій), 2016 рік - 920,00 грн. (учасник бойових дій), 2017 рік - 1200,00 грн. (учасник бойових дій), 2018 рік - 1265,00 грн. (учасник бойових дій), 2019 рік -3400,00 грн. (особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи), 2020 рік - 3640,00 грн. (особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи).

Не погоджуючись з нарахуванням та виплатою щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено 12, 13 Закону № 3551-XII, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із преамбулою Закону № 3551-ХІІ цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

01 січня 1999 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV (далі - Закон № 367-ХІV), яким статтю 12 Закону № 3551-ХІІ доповнено частиною такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком»; а статтю 13 - було доповнено частиною такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».

Пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI (далі - Закон № 107-VI) статтю 12 вказаного Закону викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України», а статтю 13 - «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені пунктом 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 3551-ХІІ фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України (далі - БК України).

Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На виконання зазначених приписів БК України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31 березня 2015 року, № 141 від 02 березня 2016 року, № 233 від 05 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року, № 237 від 20 березня 2019 року та № 112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, в тому числі розмір та порядок виплати разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій.

Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію частини п`ятої статті 12 та частини п`ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №367-ХІV, згідно з якими щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, а інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Водночас, Кабінет Міністрів України у Постанові № 112 установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-ХІІ, учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1390,00 грн, а особам з інвалідністю внаслідок війни II групи - 3640,00 грн, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п`ятою статті 12 та частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

Отже, на час виплати позивачу у 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-ХІІ та Постанова № 112.

Виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2020 році необхідно застосовувати не Постанову № 112, а Закон № 3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач, як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, має право на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV.

При цьому, вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня 2020 року - 1638,00 гривень.

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році для осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи становить 13104,00 грн. (1638,00грн х 8).

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20 та в силу приписів частини п`ятої статті 242, частини третьої статті 291 КАС України враховуються при ухваленні рішення у даній типовій справі.

Крім того, у вказаних судових рішеннях Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20 висловлена правова позиція про те, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги; відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-ХІІ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном; доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України», заява № 63134/00).

Оскільки відповідач разову грошову допомогу до 5 травня у 2020 року позивачу виплатив у розмірі меншому, ніж передбачено частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-ХІІ, чим порушив право позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі, відтак такі дії необхідно визнати протиправними.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, з метою належного захисту прав позивача суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж передбачено частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-ХІІ, зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня за період з 2015 по 2019 роки (включно) та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату такої допомоги за вказаний період.

Частиною другою статті 152 Конституції України установлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Як зазначалося вище, лише з 27 лютого 2020 року положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України вважається неконституційним, а тому прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 не змінює правових відносин між сторонами, що мали місце у 2015-2019 роках. Виплата позивачу зазначеної допомоги здійснювалася у цей період на підставі чинних положень законодавства, тому відсутні підстави вважати такі дії відповідача протиправними.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації (44701, Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ковельська, 173, ідентифікаційний код юридичної особи 03191992) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж передбачено частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк