Рішення № 95373322, 23.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 лютого 2021 р. Справа № 120/8156/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Козій О.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Липовської Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач, Департамент патрульної поліції) про стягнення середнього заробітку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у період з 29.03.2020 по 30.09.2020 проходив службу в управлінні патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

В подальшому, наказом Департаменту патрульної поліції №677 від 21.09.2020, відповідно до ч. 8, 9 ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію" його переведено до Головного управління НП у Вінницькій області та звільнено з попередньої посади з 01.10.2020.

Також вказав, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.04.2020 у справі №120/884/20-а позов за його зверненням задоволений, а саме:

- стягнуто з Департаменту патрульної поліції НП України на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 19.02.2016 по 31.01.2018 в сумі 6 085,52 грн.;

- стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 19.02.2016 по 30.10.2017 в сумі 3005 грн.

Позивач зазначає, що вказане рішення Департаментом патрульної поліції виконане лише 26.11.2020, в той же час з займаної посади позивач звільнився 01.10.2020. Таким чином, при звільненні з ним не було проведено всіх розрахунків, в зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути на його користь середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за весь період затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою від 04.01.2021 відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 27.01.2021.

27.01.2021 підготовче судове засідання відкладено на 09.02.2021 в зв`язку з неявкою сторін у судове засідання та надходженням від представника відповідача клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою від 09.02.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та, за письмовою згодою всіх учасників справи розгляд справи розпочато по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

В судовому засіданні 09.02.2021 позивач позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, а також усних пояснень наданих під час судового розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечила, просила в задоволені позову відмовити покликаючись на мотиви наведені у відзиві на позовну заяву від 03.02.2021 за вх. №5756, а також в усних поясненнях наданих по суті заявлених позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 19.02.2016 по 30.09.2020 проходив службу на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення в управлінні патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Наказом Департаменту патрульної поліції № 677 від 21.09.2020, відповідно до частини 8 та частини 9 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» позивача переведено до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та звільнено з посади старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Вінницькій області ДПП з 01 жовтня 2020 року.

Поряд із цим, судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду (далі - ВОАС) від 21.04.2020 у справі №120/884/20-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2021, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення заборгованості, а саме:

- стягнуто з Департаменту патрульної поліції НП України на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 19.02.2016 по 31.01.2018 в сумі 6 085,52 грн.;

- стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 19.02.2016 по 30.10.2017 в сумі 3005 грн.

Виконання даного рішення Департаментом патрульної поліції виконане здійснено 26.11.2020, про що свідчить доданий до матеріалів позовної заяви лист відповідача від 14.12.2020 за вих. №1147зі/1/41/5/05-2020 (а.с. 7) та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Таким чином, виконання рішення ВОАС відбулось вже після звільнення позивача з займаної посади яку він обіймав в Департаменті патрульної поліції Національної поліції України та переведення на нову посаду до Головного управіляння Національної поліції України.

На переконання позивача, відповідними діями відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка виразилась у не проведенні з ним повного розрахунку під час звільнення з займаної посади, в наслідок чого в позивача виникло право, а в Департаменту обов`язок щодо виплати середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні за весь період затримки по день фактичного розрахунку. Проте відповідач відповідного обов`язку не виконав, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21 листопада 2011 року у справі № 6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Отже, можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні перебуває у залежності від проведення фактичного розрахунку зі звільненим працівником та наявність самого факту звільнення особи з роботи. Тобто, обов`язок роботодавця нарахувати та виплатити середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні виникає лише у разі припинення з особою трудових відносин, що вимагає проведення з останнім повного розрахунку при звільненні, а також затримка у проведенні відповідного розрахунку.

В межах даної адміністративної справи сторонами не заперечується факт затримки виконання рішення ВОАС від 21.04.2020 у справі №120/884/20-а в частині виплати ОСОБА_1 визначених у рішенні сум заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 19.02.2016 по 31.01.2018 в сумі 6085,52 грн. та заборгованості по індексації грошового забезпечення за період з 19.02.2016 по 30.10.2017 в сумі 3005 грн.

В свою чергу, суд критично оцінює посилання позивача, як на підставу для застосування до відповідача відповідальності визначеної положеннями статті 117 КЗпП України, з підстав затримки виконання рішення ВОАС від 21.04.2020, з огляду на наступне.

Загальні засади проходження служби в поліції визначено розділом VІІ Закону України "Про Національну поліцію", зокрема, стаття 60 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VІІІ (далі - Закон № 580-VІІІ) передбачає, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частини восьмої та дев`ятої статті 65 Закону № 580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

Приписами частини 7 статті 65 Закону № 580-VIII визначено, що переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

Отже, вищенаведеними нормами профільного закону встановлено процедуру переведення поліцейських в органах, закладах та установах поліції, за якою переведення поліцейського до номенклатури призначення різних керівників відбувається шляхом звільнення з займаної посади, однак без звільнення зі служби.

Звідси можна дійти висновку, що звільнення поліцейського з займаної посади не є тотожним звільненню поліцейського зі служби, адже в першому випадку відповідний працівник продовжує службу в органах Національної поліції України та за ним зберігаються всі соціальні гарантії встановлені для відповідної категорії осіб. В свою чергу, при звільненні поліцейського зі служби на роботодавця покладається обов`язок, встановлений положеннями ст. 116 КЗпП України щодо виплати останньому всіх сум, що належать звільненому працівнику. Як наслідок, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, в особи виникає право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як самостійно вказує в позовній заяві позивач, не заперечується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ОСОБА_1 з 01.10.2020 був звільнений з посади з посади старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Вінницькій області ДПП відповідно до частини 8 та частини 9 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» в зв`язку з переведенням до ГУ Національної поліції у Вінницькій області на підставі наказу Департаменту патрульної поліції № 677 від 21.09.2020.

З даного приводу, з урахуванням вищенаведених правових норм, суд зазначає, що прийняття відповідачем наказу про звільнення позивача з займаної посади не призвело до його звільнення з лав МВС та, як наслідок, виникнення в роботодавця обов`язку щодо проведення з останнім повного розрахунку при звільненні, а лише є реалізацією законодавчо визначеного механізму щодо переведення поліцейського на іншу посаду в межах Національної поліції України.

Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави стверджувати, що в даному випадку звільнення позивача зі служби в органах Національної поліції України не мало місця, а лише була реалізована визначена ст. 65 Закону № 580-VIII процедура переведення поліцейського до іншого органу (закладу, установи) Національної поліції України.

За наведених вище обставин, виконання рішення ВОАС від 21.04.2020 у справі №120/884/20-а після переведення позивача з Департаменту патрульної поліції до Головного управління Національної поліції України, не створює у відповідача обов`язку перед позивачем щодо нарахування та виплати середньої заробітної плати.

Згідно ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що доводи позивача є необґрунтованими, а позов не підлягає задоволенню.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, підстави для присудження судових витрат у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Департамент патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна