Рішення № 95373247, 02.03.2021, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 рокуСправа № 912/126/21 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б., за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №912/126/21

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до відповідача Комунального підприємства "Теплоенергетик", 25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, буд. 1

про стягнення 92 082,12 грн

за участю представників:

від позивача - Остапенко В.М., довіреність № 14-339 від 22.12.20 в режимі відеоконференції;

від відповідача - участі не брали/

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплоенергетик" про стягнення боргу у загальній сумі 92 082,12 грн, у тому числі основний борг у сумі 49 017,42 грн, пеня у сумі 9 834,29, три проценти річних у сумі 7 171,81 грн, інфляційні втрати у сумі 26 058,60 грн, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання Дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (первісним боржником) Договору постачання природного газу №2223/15-БО-18 від 16.12.2014 в частині повної та своєчасної сплати за поставлений природний газ. Внаслідок укладення між позивачем, первісним боржником та Комунальним підприємством "Теплоенергетик" договору переведення боргу №18/6250/19 від 18.10.2019, Комунальне підприємство "Теплоенергетик" взяло зобов`язання первісного боржника по сплаті заборгованості за отриманий газ відповідно до Договору.

Ухвалою від 20.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/126/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 09.02.2021 о 11:00 год., встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 09.02.2021 оголошено перерву в судовому засіданні у справі №912/126/21 до 02.03.2021 до 11:00 год.

10.02.2021, в межах строку встановленого ухвалою суду від 20.01.2021, Комунальним підприємством "Теплоенергетик" подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить зменшити розмір пені до 1 000,00 грн.

15.02.2020 на електронну адресу суду (з КЕП) від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла відповідь на відзив у якій останній заперечує проти зменшення пені, позовну заяву вважає такою, що відповідає діючому законодавству та фактичним обставинам справи. При цьому відповідь на відзив було направлено і на офіційну адресу відповідача (головним адресатом в листі зазначено inbox@kr.arbitr.gov.ua, копія листа - на адресу vp_tec@ukr.net). Таким чином, відповідь на відзив була одночасно направлена як на поштову скриньку суду, так і на поштову скриньку відповідача. Офіційна електронна пошта відповідача vp_tec@ukr.net була зазначена в реквізитах відзиву на позовну заяву по справі.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні 02.03.2021 не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про місце, дату та час засідання суду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за його відсутності.

В судовому засіданні 02.03.2021 господарським судом досліджено докази у справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

16.12.20184 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №2223/15-БО-18 (далі - Договір) (а.с. 10-15), відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 постановлено змінити тип Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменування його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

За пунктом 1.2. Договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Відповідно до п. 2.1. Договору Продавець передає Покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 (включно) газ обсягом до 9 300 тис. куб.м., згідно наведеної у п. 2.1. таблиці.

Згідно умов Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.3.Договору).

В розділі 5 Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 26.11.2018 сторонами узгоджено ціну газу.

Так, згідно з п. 5.2. ціна за 1000 куб. м газу становить 5 900,00 грн, без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування. Розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн, крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн, всього з ПДВ - 440,04 грн.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6 384,70 грн, крім того ПДВ - 20% - 1 276,94 грн, всього з ПДВ - 7 661,64 грн.

У п. 5.5. Договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору).

У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3. Договору строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п`ять років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

В подальшому Сторонами внесено зміни до п. 5.2 статті 5 "Ціна газу" Договору шляхом укладення додаткових угод №1-6,9 (а.с. 16-22).

На виконання умов Договору позивачем передано ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" природний газ на загальну суму 48 281 917,12 грн, про що складено акти приймання-передачі природного газу, а саме: акт від 31.01.2015 на суму 10 443 880,28 грн, акт від 28.02.2015 на суму 6 780 126,54 грн, акт від 31.03.2015 на суму 8 696 290,63 грн, акт від 30.04.2015 на суму 2 458 919,06 грн, акт від 31.10.2015 на суму 2 514 862,37 грн, акт від 30.11.2015 на суму 7 212 492,63 грн, акт від 31.12.2015 на суму 10 175 345,61 грн (а.с.31-37).

Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Разом з тим, 18.10.2019 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Кредитор), Дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій української нафтогазової академії" (Первісний боржник) та Комунальним підприємством "Теплоенергетик" (Новий боржник) укладено договір про переведення боргу № 18/6250/19 (а.с.8-9), згідно п. 1.1. якого за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг, який виник у Первісного боржника перед Кредитором за Договором купівлі-продажу природного газу від 16.12.2014 № 2223/15-БО-18, укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов`язанні та змінює Первісного боржника у зобов`язанні.

Згідно п. 2.1. Договору про переведення боргу сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового боржника, станом на момент укладення даного Договору дорівнює 49 017,42 грн.

Також сторони погодили, що до Нового боржника переходять обов`язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у п. 2.1. статті 2 цього Договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу природного газу від 16.12.2014 №2223/15-БО-18 (п. 3.1. Договору про переведення боргу).

Відповідно до п. 6.1. Договору переведення, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін. Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за договором.

Оплату за переданий газ було здійснено лише частково, чим порушено умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору.

Таким чином, за розрахунком позивача станом на 30.11.2020 Комунальним підприємством "Теплоренергетик" не сплачено вартість отриманого природного газу в сумі 49 017,42 грн та, крім того, за порушення строків оплати позивачем нараховано пеню в розмірі 9 834,29 грн, 7 171,81 грн 3% річних та 26 058,60 грн інфляційних втрат, що є предметом стягнення згідно поданого позову.

При розгляді даного спору господарський суд враховує такі положення чинного законодавства.

Відповідно до ст. 194 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 264 Господарського кодексу України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України)

За приписами ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов`язання.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Враховуючи укладення між позивачем, Первісним боржником та відповідачем Договору переведення, відповідач відповідає за неналежне виконання як основного зобов`язання за Договором так і за сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Наявність основного боргу відповідача перед позивачем підтверджується випискою операцій по Договору 2223/15-БО-18 з 01.12.2014 по 30.11.2020, випискою операцій по Договору 18/6250/19 з 01.10.2019 по 30.11.2020, сальдо, підприємство "Теплоенергетик КП" з 01.10.2019 по 30.11.2020 (а.с.37-43).

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, господарський суд встановив, що позивачем правильно визначено періоди їх нарахування та арифметично такі нарахування є правильними, а отже пеня у сумі 9 834,29 грн та 3% річних у сумі 7 171,81 грн підлягає задоволенню. (а.с.23-28).

Щодо здійснених позивачем інфляційних нарахувань нарахованих за зобов`язаннями грудня 2015 року за період лютий 2016 року - листопад 2020 року на суму 26 058,60 грн, суд враховує таке.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Суд враховує висновки викладені у пунктах 40-42 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, а саме: "При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).

Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступає від висновків касаційного суду у постановах від 21.05.2019 у справі №916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі №924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах."

Таким чином, втрати від інфляції у загальній сумі 26 058,60 грн нараховані правильно та підлягають задоволенню судом повністю.

Відповідач у відзиві на позов просить зменшити розмір пені до 1 000,00 грн. Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач послався на такі обставини.

КП "Теплоенергетик" є підприємством стратегічного значення для міста Кропивницького, оскільки від його ефективного функціонування залежить безперебійне постачання тепла мешканцям міста в опалювальний період.

КП "Теплоенергетик" самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунки зі спеціальним режимом використання, та оплати із таких рахунків відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів. Грошові кошти, які спрямовуються на поточний рахунок КП "Теплоенергетик" складають приблизно 15% від загального обсягу сплачених коштів споживачами і використовуються на першочергову виплату заробітної плати робітникам, податків, зборів, обов`язкових платежів та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг.

Додатковою обставиною, що безпосередньо впливає на необхідність зменшення пені є несвоєчасна оплата споживачами послуг з теплопостачання.

Станом на 01.01.2021 дебіторська заборгованість перед КП "Теплоенергетик" складає 281174,4 тис. грн, що підтверджується довідкою про дебіторську заборгованість від 10.02.20210 №13/548/03. Водночас, КП "Теплоенергетик" постійно проводиться претензійно-позовна робота щодо зменшення дебіторської заборгованості.

Необхідність зменшення пені зумовлена також економічною необґрунтованістю тарифу підприємства на послуги з теплопостачання та заборгованістю по пільгам та субсидіям на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню.

Так, станом на 01.01.2021, обсяг заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію, що надані бюджетним організаціям становить: 48609274,39 грн; обсяг заборгованості по субсидіям на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню становить: 1033806,44 грн, що підтверджується довідкою щодо заборгованості перед КП "Теплоенергетик" від 10.02.2021 № 13/549/03.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про ціни і ціноутворення", Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Обсяг невідшкодованої заборгованості за 2012-2015 роки з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, надані населенню КП "Теплоенергетик" склав 6 млн. грн, а за надані послуги бюджетним установам та організаціям більше 25 млн. грн, що підтверджується протоколами №3 та №4 від 29 травня 2017 року обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.

Через невідповідність тарифів, які не забезпечують рентабельність підприємства та низький рівень розрахунків за послуги теплопостачання споживачами послуг боржник несе збитки, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2019 рік та балансом на 31 грудня 2019 року КП "Теплоенергетик".

Крім того, відповідно до рішення Міської ради міста Кропивницького "Про повернення з оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" від 06.11.2018 №1942 та акту приймання-передачі в господарське відання ЦМК державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" від 26.04.2019, повернуто з оренди ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" (далі - ЦМК); закріплено за КП "Теплоенергетик" на праві господарського відання повернутий з оренди ЦМК.

З метою обслуговування вказаного ЦМК, у тому числі колишніх споживачів послуг з теплопостачання, що надавались ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА", КП "Теплоенергетик" збільшено штатну чисельність працівників на 377 осіб. Внаслідок цього, фонд заробітної плати КП "Теплоенергетик" збільшився на 83%. Одночасно збільшились інші виробничо-господарські витрати, які пов`язанні з обслуговуванням зазначеного ЦМК.

Відповідно до рішення Міської ради міста Кропивницького від 27.08.2019 №2761"Про врегулювання питань пов`язаних з підготовкою до опалювального сезону", передбачено переведення боргів за договірними зобов`язаннями ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" на КП "Теплоенергетик" як на нового боржника та нового кредитора. Разом з цим, надходження оплати за послугу з теплопостачання, у тому числі колишніми споживачами послуг з теплопостачання, що надавались ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" фактично розпочато лише в грудні 2019 року з початком опалювального періоду 2019/20 року.

Постановою про арешт коштів боржника від 10.12.2019 у ВП №60810574, прийнятою заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Санкаускас Н.В., накладено арешт на грошові кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, мінімальних витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 40 045 209,92 грн, які належать КП "Теплоенергетик", що містяться на рахунках: в Кіровоградське РУ "Приватбанк" м. Кропивницький МФО 323583, ПАТ "КБ "Надра" Кіровоградське РУ МФО 323624, АБ "Укргазбанк" МФО 320478, ПАТ "Мегабанк" м. Харків МФО 351629, АТ "Укрексімбанк" МФО 351629, АТ "Ощадбанк" МФО 300465, філії Кіровоградське ОУ АТ "Ощадбанк" м. Кропивницький МФО 323475 та всіх інших відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - КП "Теплоенергетик".

Постановою про арешт коштів боржника від 10.12.2019 у ВП №60810574, прийнятою заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Санкаускас Н.В., накладено арешт на грошові кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, мінімальних витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 40 045 209,92 грн, які належать КП "Теплоенергетик", що містяться на рахунках: в ГУ ДКСУ у Кіровоградській області та всіх інших відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - КП "Теплоенергетик".

У зв`язку із накладенням арештів на всі рахунки боржника через примусове виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі №912/684/19 КП "Теплоенергетик" позбавлене можливості придбання необхідних матеріалів для забезпечення безперебійного теплопостачання мешканцям міста Кропивницького та на об`єкти соціальної інфраструктури, що матиме вкрай небезпечні наслідки для міста.

Позивач у відповіді на відзив наголошує, що відповідачем не надано доказів, що б свідчили про відсутність коштів на рахунках, відсутність майна, загрозу банкрутства тощо.

Відповідачем надано звіт про фінансові результати лише за 2019 рік. Однак, позовну заяву було подано на початку 2021 року. Тобто, боржником не надано ані доказів збитковості у 2015 році (виникнення прострочення з оплати), ані доказів фінансових ускладнень на момент розгляду справи. Крім того, не надано також і довідок про відсутність коштів на рахунках, відсутність майна тощо.

Станом на 30.09.2020, відповідно до консолідованого звіту позивача, підприємство має збитки у розмірі 17 034 млн. грн. Розмір торгової дебіторської заборгованості складає 47 911 млн грн., розмір договірних зобов`язань (позик, забезпечень, податкових зобов`язань, тощо) - 87 112 млн. грн., розмір короткострокових зобов`язань - 64 853 млн грн.

Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2017/2018, 2018/2019 та 2019/2020.

Крім того, позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви залишок основного боргу становить 49 017,42 грн, строк прострочення з оплати - 5 років.

За твердженням позивача, відповідачем не надано і будь-яких доказів вчинення активних дій, як то ведення претензійно-позовної роботи з контрагентами для уникнення прострочення матеріали справи не містять.

Не погоджується позивач і з доводами відповідача, що автоматичний розподіл коштів при здійсненні розрахунків є додатковою підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки розмір оплат залежить від здійснення розрахунків з кінцевими споживачами. По-перше, відповідач має важелі впливу на своїх контрагентів, передбачені укладеними договорами та законодавством. По-друге, відповідач має, відповідно до договору постачання природного газу, виконувати взяті на себе зобов`язання у будь-якому випадку, в тому числі здійснюючі оплату самостійно.

Не погоджується позивач і з твердження відповідача щодо економічної необґрунтованості тарифів.

У разі наявності порушених прав та інтересів відповідач не позбавлений права на захист у передбаченому законодавством порядку даних прав та інтересів. Позивач звертає увагу, що відповідач, однак, не надав суду жодної інформації щодо будь-яких заходів для усунення спірних нормативів.

Статтею 15 Закону України "Про ціни та ціноутворення" встановлено, що Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів. Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.

Отже, даним Законом передбачено, що за встановлення цін, тарифів, нормативів, нижчих за економічно обґрунтовані відповідальність покладена саме на органи державної влади, прописаний обов`язок компенсувати різницю між такими розмірами.

Положенням ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Однак, декларуючи відповідні дії державних органів, що порушили інтереси, відповідач, всупереч положенням ст. 617 ЦК України, Закону України "Про ціни та ціноутворення" фактично бажає покласти на Відповідача негативні фінансові наслідки та не вчиняє дій з захисту порушених прав та інтересів.

Відповідачем не доведено, у відповідності до вимог ст. 13 ГПК України, ряд обставин - як то використання коштів підприємством на першочергову виплату заробітної плати, податків, зборів, обов`язкових платежів тощо, ведення претензійної та судової роботи щодо контрагентів.

Посилання на арешт коштів підприємства, підтверджений постановами від 10.12.2019 не можуть слугувати підтвердженням обмежень у роботі та діяльності відповідача, оскільки відповідна постанова винесене державним виконавцем наприкінці 20198 року, жодних відомостей про подальший розвиток подій та актуальний стан рахунків надано не було.

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як підприємство державного сектору економіки є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.

Так, основним нормативним документом, що регулює порядок та умови постачання природного газу та виділення номінацій захищеним споживачам у опалювальний період 2019-2020 років є постанова Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 року №867, якою затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - Положення про ПСО).

Згідно з п.п. 4 п. 3 Положення встановлено обов`язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та порядку, що визначені Положенням про ПСО.

Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Позивач зазначає, що держава, покладаючи на АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", не виконує свої зобов`язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, тим самим спричиняючи до збитків.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року по справі №826/6064/17, залишеним в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не визначення джерела фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

Частина 1 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов`язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв`язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При розгляді заявленого відповідачем у справі клопотання про зменшення нарахованої позивачем пені, господарський суд враховує наступне.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, право суду щодо зменшення розміру неустойки розширено: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи, тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України .

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.

При розгляді заявленого відповідачем у справі клопотання про зменшення нарахованої позивачем пені, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1.2. Договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Отже, відповідач не позбавлений можливості ведення претензійно-правової роботи з такими своїми споживачами, не позбавлений можливості нараховувати їм пеню, інфляційні втрати та 3% річних, які можуть покрити витрати щодо аналогічного стягнення у даній справі.

Доказів звернення КП "Теплоенергетик" до суду з відповідними позовами відповідачем не надано.

Затримка розрахунків бюджетних організацій не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності або зменшення розміру пені за порушення договірного зобов`язання.

Крім того, суд враховує, що станом на дату звернення до суду відповідач мав основну заборгованість перед позивачем у розмірі 49 017,42 грн за поставку природного газу, що відбулася в грудні 2015 року.

Суд враховує, що сума боргу у розмір 49 017,42 грн переведена на Нового боржника - Комунальне підприємство "Теплоенергетик" від Первісного боржника - Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій української нафтогазової академії" відповідно до Договору про переведення боргу №18/6250/19 від 18.10.2019. Проте, більше року відповідач не вживав заходів для виконання взятих на себе зобов`язань щодо погашення основної суми боргу.

Беручи до уваги викладене, враховуючи недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання перед позивачем грошових зобов`язань, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплоенергетик" підлягають задоволенню повністю.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 247, 251-252, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенергетик" (25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, буд. 1, ідентифікаційний код 24153576) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул.. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) борг у загальній сумі 90 082,12 грн, у тому числі основний борг у сумі 49 017,42 грн, пеня у сумі 9 834,29 грн, три проценти річних у сумі 7 171,81 грн, інфляційні втрати у сумі 26 058,60 грн, а також судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення надіслати Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ,вул. Б. Хмельницького, 6), Комунальному підприємству "Теплоенергетик" (25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, буд. 1).

Повне рішення складено 09.03.2021.

Суддя Г.Б. Поліщук