Ухвала суду № 95372908, 26.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

26.02.2021Справа № 902/1118/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ ГРУПП"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Камелот" Державної служби геології та надр Товарної біржі "Українська енергетична біржа"про визнання недійсним договору Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін: від позивача:не з`явився;від відповідача-1:не з`явився;від відповідача-2:Кутаков П.В. - представник за довіреністю;від відповідача-3:не з`явився.ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінерал Групп" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Камелот", Державної служби геології та надр України та Товарної біржі "Українська енергетична біржа" про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами № 2/4-20 від 13.08.2020, укладеного між Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Камелот";

- застосування правових наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ухвали Господарського суду Вінницької області від 23.11.2020 позовну заяву направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 15.12.2020 позов передано на розгляд судді Підченку Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

05.01.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли документи про усунення недоліків, які містять уточнену позовну заяву у прохальній частині якої позивач залишає одну позовну вимогу та просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами № 2/4-20 від 13.08.2020, укладений між Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Камелот".

Крім того, до заяви про усунення недоліків позивач долучив клопотання про вжиття заходів забезпечення позову відповідно до якого просить забезпечити позов шляхом заборони використовувати в будь-яких цілях Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Камелот" родовищ Озаринецької ділянки піску, а також будь-яких інших родовищ піску та піщано-галькового матеріалу, що знаходяться у Могилів-Подільському районі Вінницької області та/або частково або повністю накладаються на межі ділянки Вендичанського родовища, що знаходиться у Могилів-Подільському районі Вінницької області до набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 відкрито провадження у справі № 902/1118/20, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 26.02.2021.

11.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов письмовий відзив на позовну заяву.

25.02.2021 до суду звернувся позивач з письмовою заявою про проведення підготовчого засідання за відсутності представника позивача.

Позичав, відповідачі -1, -3 явку уповноважених представників у підготовче судове засідання 26.02.2021 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник відповідача-2 заперечив проти вжиття заходів забезпечення позову та долучив до справи додаткові докази.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, беручи до уваги доводи представника відповідача-2, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову з наступних підстав.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

На обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення є передумовою несанкціонованого використання, в тому числі в частині обмеження кількості отриманих в результаті розроблення природних ресурсів, які є власністю українського народу.

За правовою позицією, викладеною в Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року N 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову".

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже - елементом правосуддя.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08 жовтня 2018 року у справі № 913/257/18.

Так вирішуючи спір за позовом про визнання договору недійним, суд встановлює наявність обставин, які свідчать про таку недійсність, та судовий захист полягає в усуненні невизначеності у правовідносинах між сторонами, і хоча стадія виконання рішення в таких спорах відсутня, однак, внаслідок визнання договору недійсним настають правові наслідки, пов`язані з такою недійсністю. Водночас, до вирішення такого спору судом у зв`язку з виконанням сторонами оспорюваного договору можуть мати місце обставини, які створюють загрозу порушення прав та інтересів позивача, та відповідно можуть нівелювати ефективність та достатність самого обраного позивачем способу судового захисту або обумовлювати необхідність застосування додаткових заходів на захист порушених прав шляхом подання інших позовів.

Наразі, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не має можливості повною мірою оцінити та обґрунтувати дійсну наявність порушених прав позивача зі сторони відповідачів.

Висновок про порушення прав ТОВ "Мінерал Групп" чи про відсутність таких порушень можливий лише за результатами повноцінного розгляду справи та дослідження, у тому числі, доводів інших учасників.

Крім того, зі змісту заяви реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачами можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, з огляду на наведені вище обставини, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал Групп" про забезпечення позову.

За таких обставин, керуючись приписами ст. ст. 120, 138, 140, 219, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал Групп" про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано - 03.03.2021

Суддя Ю.О.Підченко