Ухвала суду № 95365045, 05.03.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

05 березня 2021 року Справа № 480/1078/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко І.Г., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АДДО СПІРІТС" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АДДО СПІРІТС" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АДДО СПІРІТС" з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу відповідача №126-кп від 29.01.2021 про проведення фактичної перевірки місця провадження діяльності за адресою: м. Суми, вул.Перекопська, 11, господарську діяльність в якому здійснює товариство з обмеженою відповідальністю "АДДО СПІРІТС".

Ухвалою суду від 10.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

01.03.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 04.03.2021 у відповідача витребувано додаткові докази у справі.

05.03.2021 представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити відповідачу вчиняти дії, які полягають у застосуванні до позивача штрафних санкцій (винесенні податкових повідомлень-рішень) на підставі акту про результати фактичної перевірки від 12.02.2021р. № 585/А/18-28-09-01/41363979, проведеної на підставі наказу ГУ ДПС у Сумській області № 126-кп від 29.01.2021р., до вирішення судом справи по суті.

Заява вмотивована тим, що на підставі оскаржуваного наказу відповідача №126-кп від 29.01.2021 останнім проведено 12.02.2021 фактичну перевірку місця провадження діяльності позивача, зокрема, за адресою: м. Суми, вул. Перекопська, 11. Однак, за вказаною адресою ТОВ «АДДО СПІРІТС» фактичного не провадить діяльність, за цією адресою не розташовуються господарські або інші об`єкти права власності позивача, ТОВ «АДДО СПІРІТС» не орендує жодного приміщення за цією адресою. Тобто, відповідачем без відома позивача проведено фактичну перевірку (яка може бути проведена лише за місцем здійснення діяльності) у приміщенні контролюючого органу, що грубо порушує норми чинного податкового законодавства та права позивача.

Натомість, оформивши результати фактичної перевірки платника податків, проведеної за місцезнаходженням контролюючого органу, відповідач має передбачену законом можливість видати відповідні рішення щодо застосування до позивача штрафних санкцій.

Отже, на думку позивача очевидними є ознаки як протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, в зв`язку з відсутністю у відповідача правових підстав для прийняття такого рішення на момент його винесення, так і протиправності дій відповідача з проведення фактичної перевірки позивача за місцезнаходженням контролюючого органу що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Вважає, що поданий ним позов може бути забезпечено шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, які полягають у застосуванні до позивача штрафних санкцій (винесенні податкових повідомлень-рішень) на підставі акту про результати фактичної перевірки від 12.02.2021, проведеної на підставі наказу відповідача №126-кп від 29.01.2021 року, до вирішення судом справи по суті.

Розгляд заяви позивача про забезпечення позову здійснюється згідно ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи представника позивача, викладені у поданій заяві, вбачається необхідним у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.ч.4,5,6 ст.154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 КАС України).

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зокрема, шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Із наведеного вбачається, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 по справі № 826/10936/18.

Тобто, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, представник позивача вказує на те, що відповідач, оформивши результати фактичної перевірки платника податків, проведеної 12.02.2021 за місцезнаходженням контролюючого органу, має передбачену законом можливість видати відповідні рішення щодо застосування до позивача штрафних санкцій, зокрема, шляхом винесення податкових повідомлень-рішень.

Водночас, предметом оскарження у даній справі є визнання протиправним та скасування наказу відповідача №126-кп від 29.01.2021.

Таким чином, заходи забезпечення позову шляхом заборони контролюючому органу приймати податкові повідомлення-рішення на підставі акту про результати фактичної перевірки від 12.02.2021, не є співмірними із заявленими позовними вимогами та виходять за межі інституту забезпечення позову.

Крім того, відповідність винесеного наказу відповідача №126-кп від 29.01.2021 критеріям правомірності, на підставі якого проведено 12.02.2021 перевірку, підлягає дослідженню при судовому розгляді, та не може слугувати наразі беззаперечним доказом того, що такий наказ відповідача є очевидно протиправним.

Відтак, позивач у заяві не навів та до неї не додав жодного конкретного доказу на підтвердження того, що саме у цій справі, за заявленими позовними вимогами:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, за наведених обставин, у заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування доцільності забезпечення позову в спосіб, визначений представником позивача, в даному випадку заходи забезпечення позову не відповідають суті спору, в площині захисту в адміністративних правовідносинах. Відтак, наявність підстав, зазначених в ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, представника позивача для забезпечення позову суд не вбачає.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, вбачається необхідним у задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю "АДДО СПІРІТС" про забезпечення позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 151, 152, 154, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю "АДДО СПІРІТС" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття ухвали апеляційної скарги.

Суддя І.Г. Шевченко