Рішення № 95364976, 05.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/61/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (з урахуванням ухвали суду від 15.02.2021 року про залучення до участі у справі другого відповідача) до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_1 , в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. від 15.12.2020 ВП № 59023804 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Ухвалами суду від 05.02.2021 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; від 15.02.2021 року: залучено до участі у справі як другого відповідача Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

05.03.2021 року (з урахуванням часу перебування головуючого судді у відпустці) судом встановлено, що згідно зі змістом позовної заяви, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із зазначенням таких фактичних обставин:

- рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 по справі № 420/6003/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, правонаступником якого є Головне управління, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління щодо припинення виплат пенсії ОСОБА_1 за період травень-червень, жовтень-листопад 2018 року у сумі 12128,80 грн.; зобов`язано Головне управління виплатити ОСОБА_1 пенсію за період травень-червень, жовтень-листопад 2018 року у сумі 12128,80 грн. Не погоджуючись з висновками, викладеними у рішенні суду першої інстанції, Головне управління звернулось з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2020 залишено без змін. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 по справі № 420/6003/18 рішення № 951370828777 Головним управлінням ОСОБА_1 нараховано борг за травень-червень, жовтень-листопад 2018 року. Під час виконання рішення суду було виявлено, що при розрахунку пенсії за вересень 2018 року сталася розрахункова помилка, а саме Головним управлінням пенсія за вересень нарахована у розмірі 3146,47 грн., замість 2917,93 грн. Після виявлення зазначених порушень Головним управлінням розмір пенсійних виплат приведено у відповідність та з урахуванням періодів, які зазначені в рішенні суду від 25.01.2019 по справі № 420/6003/18, сума пенсійних виплат склала 11671,72 грн.;

- ОСОБА_1 є внутрішньо-переміщеною особою. Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII;

- на даний час окремого порядку Кабінетом Міністрів України не прийнято, то виплата пенсії ОСОБА_1 за визначений рішенням суду період буде здійснена з урахуванням вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 788) після прийняття Кабінетом Міністрів України передбаченого вказаною нормою окремого порядку. Отже, відсутність постанови Кабінету Міністрів України, якою було б визначено порядок та умови реалізації пенсійним органом покладених на нього обов`язків, не дає підстав пенсійному органу вчиняти будь-які дії;

- покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої пенсії за період травень-червень, жовтень-листопад 2018 року у сумі 11671,72 грн. буде виплачена за умови затвердження окремого порядку Кабінетом Міністрів України та виділення Головному управлінню відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду;

- старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Журавльовим Є.Ю. 06.05.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59023084 за виконавчим листом № 420/6003/18 виданим 22.04.2019 Одеським окружним адміністративним судом. На адресу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було надіслано лист з повідомленням про виконання рішення суду за вих. № 9527/08 від 13.05.2019. Згодом, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеси) Щегловою Є.В. 15.12.2020 було винесено чергову постанову ВП № 59023804 тільки вже про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду, якою зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів;

- Головним управлінням виконано рішення суду по справі № 420/6003/18 та нараховано ОСОБА_1 пенсію за період травень-червень, жовтень-листопад 2018 року, інформацію про його виконання внесено до реєстру рішень, виконання яких здійснено за окремою бюджетною програмою. Виплата нарахованої пенсії буде виплачена за умови затвердження окремого порядку Кабінетом Міністрів України та виділення Головному управлінню відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду;

- Головним управлінням були вжиті заходи за для виплати нарахованої пенсії та дії Головного управління, в своїй сукупності свідчать, що невиплата в повному обсязі перерахованої пенсії за рішенням суду зумовлена не недбалістю чи неналежним виконанням своїх обов`язків Головним управлінням, а власне змінами у правовому регулюванні порядку виплати пенсій та фінансуванням на виплату цих пенсій, а у діях Головного управління відсутні ознаки вини, умислу чи ухилення від її виплати;

- згідно з висновком Верховного Суду викладеного у постановах від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а (номер рішення в ЄДРСР 74718583), від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а (номер рішення в ЄДРСР 71834551) та від 21.08.2019 у справі № 754/3105/19 невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконання судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів;

- даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, державний виконавець повинен був з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом), і в чому причина невиконання судового рішення у відведений строк. У зв`язку з чим, сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження». аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.08.2020 по справі № 160/4615/19;

- державним виконавцем при винесені постанови про накладення штрафу не враховано викладені обставини (факт повного виконання рішення суду Головним управлінням в межах, допустимих чинним законодавством, до відкриття виконавчого провадження), що призвело до порушення норм законодавства, що стосується притягнення божника до відповідальності згідно з вимогами Закону № 1404-VIII.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Копії позовної заяви та доданих до неї документів направляються відповідачу й іншим учасникам справи на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - електронною поштою, якщо така відома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засіданні.

Копію ухвали суду від 05.02.2021 року та копію позовної заяви з додатками надіслано відповідачу - Управлінню забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 08.02.2021 року, про що свідчить Інформація про направлення документів учасникам судового процесу засобами електронного зв`язку. (а.с.53)

Копію ухвали суду від 15.02.2021 року надіслано відповідачам та копію позовної заяви з додатками відповідачу - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 17.02.2021 року, про що свідчить Інформація про направлення документів учасникам судового процесу засобами електронного зв`язку. (а.с.57)

Станом на 05.03.2021 року відзиви на позовну заяву від відповідачів до суду не надійшли.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані позивачем, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року у справі № 420/6003/18, яке набрало законної сили 01.04.2019 року (а.с.27-35), зокрема:

- визнано протиправними дії Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо припинення виплат пенсії ОСОБА_1 за період травень - червень, жовтень - листопад 2018 року в сумі 12128,8 грн.;

- зобов`язано Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (ідентифікаційний код 41249156) виплатити ОСОБА_1 пенсію за період травень - червень, жовтень - листопад 2018 року в сумі 12128,8 грн.

22 квітня 2019 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 420/6003/18 (а.с.60), відповідно до якого Одеський окружний адміністративний суд 25 січня 2019 року, розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії:

- вирішив: зобов`язати Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (ідентифікаційний код 41249156) виплатити ОСОБА_1 пенсію за період травень - червень, жовтень - листопад 2018 року в сумі 12128,8 грн.;

- судове рішення набрало законної сили: 1 квітня 2019 року.

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 59023804 від 06.05.2019 року (а.с.21-22) старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Журавльовим Є.Ю., відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 420/6003/18, виданого 22.04.2019 року Одеським окружним адміністративним судом, про:

- зобов`язання Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виплатити ОСОБА_1 пенсію за період травень - червень, жовтень - листопад 2018 року в сумі 12128,8 грн.;

- із зазначенням, що боржнику необхідно виконати вимоги виконавчого документу у строк до десяти робочих днів та направити на адресу Відділу копії документів, підтверджуючих виконання вимог виконавчого документу.

До Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшов лист позивача від 13.05.2019 року (а.с.23), відповідно до змісту якого позивач повідомив:

- на виконання вимог рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 р. по справі № 420/6003/18 об`єднаним управлінням нараховано до виплати, відповідно до розрахунку боргу від 24.04.2019 р., ОСОБА_1 пенсію за період травень-червень, жовтень-листопад 2018 року в сумі 11671,72 грн.;

- зазначену суму буде виплачено з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньопереміщеним особам» із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 р. № 335, а саме на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України;

- таким чином, об`єднаним управлінням, виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 р. по справі № 420/6003/18.

Додатком до зазначеного листа позивача вказано копію розрахунку боргу по особовому рахунку ОСОБА_1

15.12.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В., керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», прийнято постанову про накладення штрафу ВП № 59023804 (а.с.25-26), якою:

- за невиконання вимог виконавчого листа накладено на боржника: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.;

- зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Відповідно до змісту вказаної постанови головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В. встановлено:

- станом на 15.12.2020 вимоги виконавчого листа боржником - Головним управлінням пенсійного фонду України в Одеській області - не виконані;

- відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягають негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність за його невиконання.

Не погоджуючись з постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. від 15.12.2020 ВП № 59023804 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн, позивач оскаржив її у судовому порядку.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (а.с.12-19):

- перерахунку пенсії. Версія 1.6.38.1. Дата-час розрахунку 23.04.2019 15:04. Дата перерахунку 01.05.2018;

- перерахунку пенсії. Версія 1.6.38.1. Дата-час розрахунку 23.04.2019 15:07. Дата перерахунку 23.04.2019;

- перерахунку пенсії. Версія 1.6.38.1. Дата-час розрахунку 23.04.2019 15:09. Дата перерахунку 01.03.2019;

- розрахунку боргу по особовому рахунку № НОМЕР_1 щодо ОСОБА_1 ;

- Витягу з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою станом на 24.12.2020 року, відповідно до п. 10 Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 26 вересня 2018 року № 20-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1189/32641, відповідно до якого, зокрема, інформація про рішення:

- вид рішення суду: Рішення;

- найменування суду, що його постановив: Одеський окружний адміністративний суд;

- дата постановлення рішення суду: 25.01.2019;

- дата набрання законної сили: 01.04.2019;

- номер судової справи: 420/6003/18;

- дата надходження рішення до боржника: 11.04.2019;

- реєстраційний номер рішення в реєстрі: 1399450.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частинами 1, 4, статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"..

Відповідно до з ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, з таких підстав.

По-перше, ст. 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Як встановлено судом вище, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року у справі № 420/6003/18, зокрема: зобов`язано Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (ідентифікаційний код 41249156) виплатити ОСОБА_1 пенсію за період травень - червень, жовтень - листопад 2018 року в сумі 12128,8 грн.

Зазначене рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року у справі № 420/6003/18 набрало законної сили 01.04.2019 року.

Отже, в даному випадку виплата Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_1 пенсії за період травень - червень, жовтень - листопад 2018 року в сумі 12128,8 грн, повинна бути здійснена саме на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, та відповідно, яке є обов`язковим до виконання, а не відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі змінами від 21.08.2019 внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 788) та передбаченого вказаною нормою окремого порядку, який на сьогодні не визначено, тощо, як помилково вважає позивач.

15.12.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В., керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», прийнято постанову про накладення штрафу ВП № 59023804, якою:

- за невиконання вимог виконавчого листа накладено на боржника: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.;

- зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Відповідно до змісту вказаної постанови головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В. встановлено:

- станом на 15.12.2020 вимоги виконавчого листа боржником - Головним управлінням пенсійного фонду України в Одеській області - не виконані;

- відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягають негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність за його невиконання.

З встановленого вбачається, що оскаржена позивачем постанова про накладення на позивача штрафу винесена саме за невиконання рішення суду про зобов`язання позивача виплатити не отриману суму пенсійних виплат за певний період.

Виходячи з вищенаведених встановлених судом обставин та здійснених на їх підставі висновків, що в даному випадку виплата Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_1 пенсії за період травень - червень, жовтень - листопад 2018 року в сумі 12128,8 грн., повинна бути здійснена саме на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, та відповідно, яке є обов`язковим до виконання, а не відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі змінами від 21.08.2019 внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 788) та передбаченого вказаною нормою окремого порядку, який на сьогодні не визначено, тощо, як помилково вважає позивач, - встановлені в оскарженій постанові підстави її прийняття та здійснені на їх підставі висновки відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Суд додатково звертає увагу позивача на те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року у справі № 420/6003/18, зокрема: зобов`язано Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (ідентифікаційний код 41249156) виплатити ОСОБА_1 пенсію за певний період, а не нарахувати її та забезпечити її облік, що фактично на виконання вказаного рішення вчинено позивачем.

Отже, станом на дату прийняття оскарженої постанови доказів виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року по справі № 420/6003/18, яке набрало законної сили 01.04.2019 року, про зобов`язання Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (ідентифікаційний код 41249156) виплатити ОСОБА_1 пенсію за період травень - червень, жовтень - листопад 2018 року в сумі 12128,8 грн, - відповідачу не надано.

Додатково щодо посилання позивача на те, що за відсутності нормативно-правового регулювання не може вважатися невиконання судового рішення без поважних причин, - суд звертає увагу позивача на таке.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п. 52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п. 71).

Для того, щоб національне законодавство відповідало вимогам Конвенції, воно має гарантувати засіб правового захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно законодавство має достатньо чітко визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам влади, та порядок її реалізації (див. рішення у справі «Гіллан та Квінтон проти Сполученого Королівства» (Gillan and Quinton v. The United Kingdom), заява № 4158/05, п. 77, ECHR 2010 (витяги), з подальшими посиланнями та п. 67 рішення у справі «Котій проти України» (Заява № 28718/09) від 5 березня 2015).

Враховуючи та на підставі наведеного, суд вважає, що відсутність нормативно-правового регулювання не може вважатися поважною причиною невиконання рішення боржником.

Крім того, заборгованість, яку повинен виплатити позивач у виконавчому провадженні ВП № 59023804, утворилася не внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, зокрема у справі № 420/6003/18, а внаслідок самостійно здійснених позивачем нарахувань відповідних пенсійних виплат та їх обліку, проте які не були виплачені із посиланням на відсутність окремого порядку, що й було предметом вирішеного у справі № 420/6003/18 спору.

По-друге, жодних доказів щодо відсутності у позивача відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів для здійснення виплати, нарахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року у справі № 420/6003/18, - позивачем ні відповідачу до прийняття оскаржуваної постанови, ні суду не надано.

Так, як встановлено судом вище, до листа позивача від 13.05.2019 року, адресованого відповідачу позивачем було додано лише та виключно копію розрахунку боргу по особовому рахунку ОСОБА_1 .

Відповідно, станом на дату прийняття відповідачем оскаржуваної постанови у останнього взагалі не було доказів поважності причин невиконання позивачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року у справі № 420/6003/18 щодо здійснення відповідних виплат.

Виходячи з встановлених обставин, суд не бере до уваги посилання представника позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 757/29541/14-а (номер рішення в ЄДРСР 74718583), від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а (номер рішення в ЄДРСР 71834551) та від 21 серпня 2019 року у справі № 754/3105/19, із посиланням на те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату відповідних надбавок, вносячи про це відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

По-третє, щодо наданої позивачем на доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги копії, зокрема Витягу з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою станом на 24.12.2020 року, відповідно до п. 10 Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 26 вересня 2018 року № 20-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1189/32641 (далі - Порядок № 20-1), - слід зазначити таке.

Відповідно до п. 1 Порядку № 20-1 цей Порядок відповідно до пункту 3 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 (далі - Порядок № 649), визначає процедуру функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), та внесення інформації до нього.

Проте, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року по справі № 640/5248/19, зокрема, визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649.

Постановою Шостого апеляційний адміністративний суд від 22.07.2020 року по справі № 640/5248/20, яка набрала законної сили 22.07.2020 року, зокрема:

- рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року змінено. Пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції:

«Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Відповідно, після 22.07.2020 року - підстав для виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року у справі № 420/6003/18, зокрема, згідно з пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», у позивача не було.

При цьому відсутність іншого порядку не звільняє позивача від обов`язку виконання рішення суду, яке набрало законної сили з огляду на вищенаведене обґрунтування суду, виходячи з принципу «належного урядування» тощо.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- позиція позивача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, отже підстав для визнання оскарженої постанови протиправною та скасування немає, відповідно

- позовні вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. від 15.12.2020 ВП № 59023804 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн., - не підлягають задоволенню повністю.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 287, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091) та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091), третя особа - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Апеляційні скарги на рішення суду можуть бути подані в поряду, передбаченому ч. 6 ст. 287 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя М.Г. Цховребова

.