Рішення № 95364964, 05.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13884/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторону відповідача – ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторону відповідача – ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 18.09.2020 року ВП №58424463 про накладення на позивача штрафу в розмірі 10 200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року у справі №1540/3859/18 було проведено з 25.01.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Пенсія після перерахунку становить 10 014,65 грн. Разом з тим, виплата боргу за період з 05.10.2016 року по 21.03.2018 року в сумі 12 467, 66 грн. буде здійснена позивачем ОСОБА_1 після виділення коштів на фінансування з державного бюджету згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року №20-1. Про зазначенні обставини позивачем було повідомлено відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області листом від 11.03.2019 року №3979/03.

На підставі вищезазначеного позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою, а отже такою, що підлягає скасуванню.

25.01.2021 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) в порядку ст.262 ч.5 КАС України за наявними у справі матеріалами з урахуванням особливостей розгляду справи, визначених ст.287 КАС України. Відповідачу запропоновано в 5-денний строк з дня отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі надати відзив на адміністративний позов.

Ухвалою суду від 26.01.2021 року провадження у справі було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст. 236 КАС України та поновлено 26.02.2021 року.

18.02.2021 року від Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до суду надійшли матеріали виконавчого провадження №58424463 (а.с. 59-68) та відзив на адміністративний позов (а.с.54-57). Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не визнає та зазначає, що оскільки рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року по справі №1540/3859/18 позивачем повторно не виконано в повному обсязі, накладення на нього штрафу є правомірним.

Крім того відповідач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/5248/19 від 12 листопада 2019 року (із змінами внесеними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року), п.п.1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду" були визнані протиправними та нечинними.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторону відповідача – ОСОБА_1 ухвалу про відкриття провадження та адміністративний позов з додатками отримав 04.02.2021 року, водночас жодних пояснень по суті спірних правовідносин не надав.

Порядок розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження визначений ст.ст. 258, 262 КАС України.

Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі (частина 4 ст. 287 КАС України).

Судом у справі встановлено наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року у справі №1540/3859/18 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведенні на виконання постанови Приморського районного суду міста Одеси від 13.12.2017 року в адміністративній справі №522/19697/17 перерахунку пенсії щодо зменшення з 05.10.2016 року основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 80 відсотків на 70 відсотків грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести на виконання постанови Приморського районного суду міста Одеси від 13.12.2017 року в адміністративній справі №522/19697/17 перерахунок та виплату з 05.10.2016 року ОСОБА_1 пенсії з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 80 відсотків грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року набрало законної сили 09 листопада 2018 року.

При цьому Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області 25.01.2019 року на виконання рішення суду було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 (а.с. 12). Відповідно до розрахунку на доплату пенсії, за пенсійною справою №1501011854, сума доплати за період з жовтня 2016 року по березень 2018 року становить 12467,66 грн. (а.с. 13).

20.02.2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум Вікторією Сергіївною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП№58424463) на підставі виконавчого листа №1540/3859/18, виданого 08.02.2019 року Одеським окружним адміністративним судом. У зазначеній постанові було вказано про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (а.с. 15-16).

11.03.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надіслало до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області лист №3979/03, в якому повідомило, що нарахована доплата пенсії ОСОБА_1 за період з 05.10.2016 року по 21.03.2018 року в сумі 12467,66 грн. буде виплачена після виділення коштів на фінансування з державного бюджету згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року №20-1 (а.с.17).

07.06.2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум Вікторією Сергіївною було винесено постанову ВП №58424463, відповідно до якої за невиконання рішення суду у повному обсязі на позивача було накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн. (а.с. 19-20).

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в адміністративній справі №420/3649/19.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 року у справі №420/3649/19, яке набрало законної сили 08.08.2019 року, у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування постанови ВП №58424463 від 07.06.2019 року про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. було відмолено (а.с. 66).

24.06.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надіслало до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області лист №11477/02-26, у якому знову зазначило, що нарахована доплата пенсії ОСОБА_1 за період з 05.10.2016 року по 21.03.2018 року в сумі 12 467,66 грн. буде виплачена після виділення коштів на фінансування з державного бюджету згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року №20-1 (а.с. 67).

При цьому 18.09.2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В. було винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 10 200, 00 грн. за повторне невиконання рішення суду (а.с. 4, 68).

Не погоджуючись із винесенням оскаржуваної постанови від 18.09.2020 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №420/13884/20.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши адміністративний позов, відзив управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404- VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404- VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно положень ст.27 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно зі ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналіз наведених правових норм показав, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження, складає сукупність дій, спрямованих на виконання рішень судів у строки, визначені Законом. При цьому, з`ясування обставин, що свідчать про не виконання без поважних причин судового рішення, ініціює державного виконавця вжити заходів впливу на боржника, у томі числі шляхом накладення штрафу.

На думку суду, виключенням щодо не виконання рішення суду є наявність поважних причин, що об`єктивно перешкоджають боржнику вчинити дії у спосіб визначений судом, а отже доведеність цих обставин покладається на особу, яка має вчинити відповідні дії на виконання судового акту.

Як вбачається з адміністративної справи оскаржувану постанову державним виконавцем було винесено у зв`язку із повторним невиконанням боржником рішення суду в повному обсязі, а саме за невиплату ОСОБА_1 доплати до пенсії за період з 05.10.2016 року по 21.03.2018 року в сумі 12 467,66 грн.

Водночас як зазначає з даного приводу позивач, виплата заборгованості буде здійсненна ним після виділення коштів на фінансування з державного бюджету згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року №20-1.

Суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/5248/19 від 12 листопада 2019 року (із змінами внесеними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року) п.п. 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду" були визнані протиправними та нечинними, а, отже Порядок №649 втратив чинність.

Також суд акцентує увагу, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 року по справі №420/3649/19, яке набрало законної сили 08.08.2019 року, у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування постанови ВП №58424463 від 07.06.2019 року про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 грн. було відмолено.

При цьому, вказаним рішенням суду (що набрало законної сили) встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішення від 04.10.2018 року по справі №1540/3859/18 не виконало, а отже, за приписами ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII державний виконавець правомірно виніс постанову про накладення на боржника штрафу.

Згідно ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт невиконання рішення суду у справі №1540/3859/18 та відповідно правомірність накладення на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу за невиконання без поважних причин боржником судового рішення встановлені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 року по справі №420/3649/19, яке набрало законної сили, а тому, ці обставини не підлягають доказуванню у справі №420/13884/20.

Разом з тим, всупереч судовому рішенню, що набрало законної сили, пенсійний орган повторно посилається вже в адміністративній справі №420/13884/20, як на підставу для невиплати пенсійної заборгованості ОСОБА_2 на положення постанови Кабінету Міністрів України від №649 від 22.08.2018 року. Проте, такі посилання не можуть бути прийняті до уваги у даній справі, оскільки їм вже надано оцінку у справі №420/3649/19.

Щодо надання пенсійним органом до суду витягу з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (а.с.40), суд зазначає, що такий витяг не може бути належним доказом виконання рішення суду у справі №1540/3859/18 в частині зобов`язання ГУПФУ в Одеській області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованої пенсії, оскільки останнім лише підтверджується нарахування, однак не виплата належної за рішенням суду суми.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Таким чином, оскільки позивачем повторно не виконано у встановлений державним виконавцем строк судове рішення у справі №1540/3859/18 за виконавчим листом, виданим Одеським окружним адміністративним судом, суд доходить висновку, що прийнята Управлінням забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в рамках виконавчого провадження ВП №58424463 постанова про накладення штрафу в розмірі 10 200,00 грн. від 18.09.2020 року є обґрунтованою, правомірною та скасуванню не підлягає.

Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат у цій справі.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72-77, 139, 241-246, 255, 257, 258, 262, 287, 293, 295, 370 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65017, м.Одеса, вул. Канатна, 83) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65091, м.Одеса, вул. Розумовського, 37), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторону відповідача – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 287 ч.6, 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя О.В. Білостоцький

.