Рішення № 95364925, 01.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15147/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Салюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області № ОД1300/2164/НП/ТД-ФС від 17.12.2020 про накладення штрафу на фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 у розмірі 80 000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 27.11.2020 інспектором праці Перебийносюком Р.М. складено акт за № ОД1300/2164/НП про неможливість проведення інспекційного відвідування фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), відповідно до якого інспектор прийшов висновку про його складання у зв`язку із наявності перешкод, а саме ненадання останньому інформації, необхідної для проведення відвідування. При цьому інспектор не вказує, яка саме інформація йому була потрібна та зазначає, що отримав згоду на здійснення заходу державного контролю, шляхом опитування ОСОБА_1 , яка надала письмове пояснення та повідомила, що здійснює свою підприємницьку діяльність за даною адресою, найманих працівників не має і ніколи не було, салон працює з лютого місяця 2020 р., працює сама. Інспектором зазначено, що нібито не була надана інформація, необхідна для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, при цьому не зазначається, яка саме інформація необхідна була надатися позивачем та правові підстави надання такої інформації.

В акті зазначено, що інспектор отримав згоду від позивача на здійснення заходу державного контролю, тим самим було опитано ОСОБА_1 , яка надала письмове пояснення. Таким чином, позивач надала згоду на здійснення заходу державного контролю та письмові пояснення, які відображені у письмових доказах від 25.11.2020 року. Інші підстави, які заважають у проведені інспекційного відвідування у розрізі з п. 14 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 21 серпня 2019 року за № 823, інспектором не зазначені, тим самим були відсутні підстави для складання акту. 07.12.2020 подано заперечення на акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 27.11.2020 року, але відповідач мотиви заперечення залишив без уваги, тим самим однобічно розглянув акт, що є порушенням принципу повноти та всебічності з`ясування обставин справи. 17.12.2020 начальником Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюком Сергієм Васильовичем винесена постанова № ОД1300/2164/НП/ТДФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 80000 гривень. Оскаржуване рішення прийнято з наступним мотивуванням. За результатами аналізу інформації із засобів масової інформації, звернень громадян м. Болград Одеської області, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством з Інтернет – ресурсу, з`ясовано, що у приміщеннях салонів краси відбувається надання послуг фізичними особами, які не оформлені ні як працівники, ні як ФОП. Використовуються лазерні процедури, які потребують медичної освіти та кваліфікації персоналу. Для здійснення такої різносторонньої підприємницької діяльності виникає необхідність використання праці найманих працівників. На сторінках з Інтернет – ресурсу, доступ до яких не обмежений законодавством міститься інформація, за якою ОСОБА_1 здійснює різносторонню підприємницьку діяльність у салоні за адресою: АДРЕСА_2 , з використанням послуг інших сторонніх осіб (насамперед ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), які надають послуги майстра манікюра та педикюра, лазерних та інших процедур. ОСОБА_1 позиціонує себе як власниця салони краси та як особа, що організовує надання послуг (в якості роботодавця) з боку інших фізичних осіб (насамперед ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ).

Однак відповідач посилаючись на ст. 21 КЗпП України, яка регулює питання укладання трудового договору між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін, не звернув увагу та не надав належного обґрунтування пояснень позивача, відповідно яких вона працює самостійно, найману працю не використовує та не використовувала, адже немає право це робити на спрощеній системі оподаткування. Також твердження відповідача про використання начебто позивачем найманої праці – є нічим як припущенням та не підтверджено зібраними належними та допустимими доказами. Незважаючи на те, що у відповідача є правовий механізм перевірки інформації, які закріплені у правових та організаційних засадах, основних принципах контролю за додержанням законодавства про працю, що визначається Конвенцією Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, що ратифікована Законом України від 08.09.2004 N 1985-IV, відповідачем не було належним чином її перевірено, а лише відповідач обмежився та послався на невідомі джерела Інтернет – ресурсу, які є неофіційними сайтами та діпфейками за своєю природою. Необґрунтована на нічим не підтверджена інформація відповідача про використання позивачем лазерних процедур, використання праці начебто громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Під поняттям "створення перешкод" законодавець розуміє активну поведінку посадової особи об`єкту відвідування, направлену на перешкоджання інспектору праці під час здійснення інспекційного відвідування отримувати необхідну для цього інформацію та належним чином реалізувати свої повноваження, що є підставою для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Водночас, саме по собі складання посадовими особами Держпраці акту про неможливість проведення інспекційного відвідування не є доказом у навмисному перешкоджанні проведення такої перевірки Зазначені твердження відповідача спростовуються поясненнями ОСОБА_1 від 25.11.2010, наданими інспектору Перебийносюку під час опитування. Водночас, саме по собі складання посадовими особами Держпраці акту про неможливість проведення інспекційного відвідування не є доказом у навмисному перешкоджанні проведення такої перевірки.

Зазначені твердження відповідача спростовуються поясненнями ОСОБА_1 від 25.11.2010 року, наданими інспектору Перебийносюку під час опитування. Крім того, допущення інспектора для проведення перевірки відображено в акті про неможливість проведення інспекційного відвідування за №ОД1300/2164/НП від 27 листопада 2020 року на аркуші 3 наступного змісту: «Отримавши згоду на здійснення заходу державного контролю, інспектором праці було опитано ОСОБА_1 , яка надала письмові пояснення…». Тобто інспектор мав змогу провести перевірку, тим самим опитав позивача.

Відповідачем не доведено, яким чином позивач перешкоджала у недопуску інспектора для проведення перевірки та чим це підтверджується, відсутнє таке мотивування і у постанові про накладення штрафу.

Ухвалою судді від 04.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 21.01.2021 в задоволенні заяви Головного управління Держпраці в Одеській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів відмовлено.

29.01.2021 до суду від Головного управління Держпраці в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що за результатами аналізу інформації із засобів масової інформації, звернень громадян м. Болград Одеської області, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством з Інтернет – ресурсу, з`ясовано, що у приміщеннях салонів краси відбувається надання послуг фізичними особами, які не оформлені ні як працівники, ні як ФОП. Використовуються лазерні процедури, які потребують медичної освіти та кваліфікації персоналу. Для здійснення такої різносторонньої підприємницької діяльності виникає необхідність використання праці найманих працівників. На сторінках з Інтернет – ресурсу, доступ до яких не обмежений законодавством міститься інформація, за якою ОСОБА_1 здійснює різносторонню підприємницьку діяльність у салоні за адресою: АДРЕСА_2 , з використанням послуг інших сторонніх осіб (насамперед ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), які надають послуги майстра манікюра та педикюра, лазерних та інших процедур. ОСОБА_1 позиціонує себе як власниця салони краси та як особа, що організовує надання послуг (в якості роботодавця) з боку інших фізичних осіб (насамперед ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ). Інспектором Держпраці було отмано згоду від позивача на здійснення заходу державного контролю, тим самим було опитано ОСОБА_1 , яка надала письмове пояснення та повідомила, що здійснює свою підприємницьку діяльність за даною адресою, найманих працівників не має і ніколи не було. Салон працює з лютого місяця 2020 року. Позивач працює сама. Однак з боку ФОП ОСОБА_1 жодні дії стосовно забезпечення інспектору праці можливості виконати свої функціональні обов`язки з приводу виявлення «тіньової зайнятості» шляхом безпосереднього опитування працівників (в т.ч. і на умовах конфіденційності) та безперешкодного доступу до виробничих (службових) приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця, - ні під час початку (спроби) проведення контрольного заходу, ні протягом терміну визначеної тривалості контрольного заходу (який було зазначено у відповідному направленні), здійснено не було взагалі.

03.02.2021 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

08.02.2021 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги із викладених у позові та відповіді на відзив підстав підтримали у повному обсязі та просили задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та запереченнях.

Вислухавши пояснення учасників справи, покази свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 2862 від 23.11.2020 та направлення від 23.11.2020 № 15/01-29-2394 головному державному інспектору відділу з питань оплати праці Управління з питань праці ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_7 у термін з 23 по 27 листопада 2020 р. було доручено здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , яка здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_3 , на предмет забезпечення застосування правових норм щодо використання праці та з інших подібних питань, які передбачені пп. 3.1, пп. 3.9, пп. 3.10 розділу 3 частини І Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 № 1338, зокрема, з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

25.11.2020 ФОП ОСОБА_1 надано головному державному інспектору відділу з питань оплати праці Управління з питань праці ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_7 письмові пояснення по суті поставлених питань, згідно який вона є ФОПом та здійснює свою діяльність самостійно, найманих працівників не має і ніколи не було. Салон працює з лютого місяця 2020 року. Позивач працює сама.

27.11.2020 у інспектором праці Перебийносюком Р.М складено акт № ОД1300/2164/НП про неможливість проведення інспекційного відвідування фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

07.12.2020 до ГУ Держпраці в Одеській області надійшли заперечення на акт від 27.11.2020 № ОД1300/2164/НП про неможливість проведення інспекційного відвідування фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 .

На підставі акту про неможливість проведення інспекційного від 27.11.2020 № ОД1300/2164/НП, згідно протоколу № 167 від 17.12.2020, начальник ГУ Держпраці в Одеській області Байдюк С.В. прийняв постанову від 17.12.2020 про накладення штрафу № ОД1300/2164/НП/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 на підставі ст. 256 КЗпП, ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 80000 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови від 17.12.2020 № ОД1300/2164/НП/ТД-ФС вбачається, що за результатами аналізу інформації із засобів масової інформації, звернень громадян м. Болград Одеської області, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством з Інтернет – ресурсу, з`ясовано, що у приміщеннях салонів краси відбувається надання послуг фізичними особами, які не оформлені ні як працівники, ні як ФОП. Крім цього, використовуються лазерні процедури, які потребують медичної освіти та кваліфікації персоналу. Для здійснення такої різносторонньої підприємницької. На сторінках з Інтернет – ресурсу, доступ до яких не обмежений законодавством міститься інформація, за якою ОСОБА_1 здійснює різносторонню підприємницьку діяльність у салоні за адресою: АДРЕСА_2 , з використанням послуг інших сторонніх осіб (насамперед ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), які надають послуги майстра манікюра та педикюра, лазерних та інших процедур. При цьому, ОСОБА_1 позиціонує себе як власниця салони краси та як особа, що організовує надання послуг (в якості роботодавця) з боку інших фізичних осіб (насамперед ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ).

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 21 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 покладені зобов`язання виплачувати працівникам заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Що стосується предмета здійснення позапланового заходу державного контролю щодо забезпечення застосування правових норм щодо використання праці, зокрема з питань виявлення неоформлених трудових відносин, та за направленням від 23.11.2020 № № 15/01-29-2394, - інспектором праці Головного управління Держпраці в Одеській області (в особі головного державного інспектора відділу з питань оплати праці Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Перебийносюка Р.М.) протягом 24.11.2020 та 25.11.2020 було відвідано гр. ОСОБА_1 за місцем здійснення господарські діяльності за адресою: АДРЕСА_2 .

Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 було представлено для ознайомлення направлення на здійснення інспекційного відвідування від 23.11.2020 № 15/01-29-2394 та підприємця було повідомлено про мету візиту, права та обов`язки, а також про правове обґрунтування дій інспекторів праці тощо.

Отримавши згоду на здійснення заходу державного контролю, інспектором праці було опитано ОСОБА_1 , яка надала письмове пояснення з приводу вищенаведених обстави вин та повідомила, що «здійснює свою підприємницьку діяльність за даною адресою, найманих працівників не має і ніколи не було. Салон працює з лютого місяця 2020р. Працює сама».

З цього приводу слід зазначити, що статтею 320 ЦК України передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.6, ч.2 ст.7 та ч.1 ст.8 Житлового кодексу України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється. Непридатні для проживання, жилі будинки і жилі приміщення можуть переобладнуватись для використання в інших цілях за рішенням виконкому обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Разом з тим, відповідно до наявних повноважень та керуючись абз.2 п.6 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою КМУ від 11.02.2015 № 96 за яким Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: .... отримувати безоплатно від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування необхідні для виконання покладених на неї завдань інформацію, документи і матеріали), фахівцем Головного управління Держпраці в Одеські області отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, яка до речі сформована Белградською міською Радою, згідно якої за даною адресою здійснення господарської діяльності Підприємця: АДРЕСА_2 , зареєстрований житловій будинок, об`єкт житлової нерухомості, якім гр-ка ОСОБА_1 володіє на правах спільної часткової власності (за даною адресою також мешкають на правах спільної часткової власності інші громадяни) та в якому вона зареєстрована за місцем проживання.

Жодних документальних підтверджень стосовно переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у нежилі, Підприємець не надала.

Дана обставина свідчить про порушення з боку Підприємця чинного податкового законодавства.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги твердження підприємця ОСОБА_1 про нібито «не використання нею праці найманих осіб», яке у свою чергу спростовується як вищенаведеними обставинами (за якими насамперед мається на увазі інформація з Інтернет - ресурсу, доступ до якої не обмежений законодавством, згідно якої ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з використанням послуг інших сторонніх осіб, насамперед ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які надавали послуги майстра манікюру, педикюру, лазерних процедур тощо у приміщенні за адресою здійснення господарської діяльності Підприємця: АДРЕСА_2 , так і тією обставиною, що з боку ФОП ОСОБА_1 жодні документальні підтвердження факту передачі права власності/оренди приміщення на відповідні процедури іншим особам, надано не було - останнє (мається на увазі ствердження про нібито «не використання нею найманої праці найманих осіб») вказує на свідоме та навмисне намагання ФОП ОСОБА_1 вести в оману уповноважених осіб Головного управління Держпраці в Одеській області.

Також з боку ОСОБА_1 жодні дії стосовно забезпечення інспектору праці можливості виконати свої функціональні обов`язки з приводу виявлення «тіньової зайнятості» шляхом безпосереднього опитування працівників (в т.ч. і на умовах конфіденційності) та безперешкодного доступу до виробничих (службових) приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця, - ні під час початку (спроби) проведення контрольного заходу, ні протягом терміну визначеної тривалості контрольного заходу (який було зазначено у відповідному направленні), здійснено не було взагалі.

Наведена обставина суперечить принцам «верховенства права» та у свою чергу свідчить про позбавлення фахівця ГУ Держпраці в Одеській області можливості належним чином здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування «ФОП ОСОБА_1 », та йому було створено перешкоду в проведенні інспекційного відвідування (насамперед, з питання виявлення неоформлених трудових відносин).

Не погодившись із вищезазначеною постановою, позивач звернулась за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначене рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі - Положення №96) передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Державна служба України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 6 пункту 6 Положення № 96).

Державна служба України з питань праці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (підпункт 5 пункту 6 Положення № 96).

Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення № 96).

Таким чином, відповідач у справі є органом владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 № 295 (далі - Порядок № 295).

Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Абзацом першим пункту 2 Порядку 295 встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом № 877-V.

Відповідно до статті 1 Закон № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, крім іншого, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку.

Інших підстав для недопуску інспектора до здійснення інспекційного відвідування Порядок № 295 не містить.

З огляду на матеріали справи, на встановлений термін для проведення позапланового заходу державного контролю щодо ФОП ОСОБА_1 , у головного державного інспектора відділу з питань оплати праці Управління з питань праці ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_7 було в наявності видане 05.02.2020 посвідчення «Інспектор праці» № 2164, оприлюднене у свій час на сайті Держпраці України.

16.12.2020 вказане посвідчення відізвано та видано нове за № 370 від 21.12.2020, з урахуванням наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 2305 від 11.11.2020 «Про затвердження форми та опису службового посвідчення інспектора праці», яке наразі оприлюднено на сайті Держпраці України.

На підставі викладеного суд відхиляє доводи сторони позивача про те, що посвідчення ОСОБА_7 за № 2164 є недійним, оскільки за посиланням https://dsp.gov.ua/informatsiia-pro-sluzhbovi-posvidchenniainspektoriv-pratsi/ Головним управлінням Держпраці в Одеській області видавалося посвідчення ОСОБА_7 за № 370, а інформація відносно посвідчення за № 2164 не оприлюднена, і як наслідок акт за № ОД1300/2164/НП від 27 листопада 2020 року складено неуповноваженою особою.

При цьому позивач не стверджує, що не допустила інспектора праці до проведення контрольного заходу з підстав відсутності службового посвідчення ОСОБА_7 на офіційному веб-сайті Держпраці.

Натомість, в спірних правовідносинах заслуговує на увагу та обставина, що ФОП ОСОБА_1 фактично допустила інспектора праці до проведення інспекційного відвідування, надала доступ до приміщення, надала письмові пояснення тощо.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Пунктами 19, 20 Порядку № 295 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Згідно з ч. 1 ст. 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» від 17 липня 2013 року № 509 вказаний Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП та частинами 2- 7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до пункту 6 вказаної постанови, якою встановлено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Відповідальність згідно із зазначеною вище нормою настає у випадку встановлення складу наступних правопорушень:

- недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю та/або

- створення перешкод у її проведенні.

Отже, однією з умов для настання відповідальності за порушення вимог законодавства про працю, передбаченої абзацом статтею 265 КЗпП України, є створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці при проведенні інспекційного відвідування, яке може виражатись в ненаданні інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, а також у перешкоді в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 Порядку № 823.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування до позивача санкцій, був недопуск / перешкоджання ФОП ОСОБА_1 інспектору Головного управління Держпраці в Одеській області для здійснення інспекційного відвідування.

За тлумаченням співробітників управління Держпраці, мало місце саме створення перешкод у проведенні перевірки, так як «з боку ФОП ОСОБА_1 жодні дії стосовно забезпечення інспектору праці можливості виконати свої функціональні обов`язки з приводу виявлення «тіньової зайнятості» шляхом безпосереднього опитування працівників (в т.ч. і на умовах конфіденційності) та безперешкодного доступу до виробничих (службових) приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця, - ні під час початку (спроби) проведення контрольного заходу, ні протягом терміну визначеної тривалості контрольного заходу (який було зазначено у відповідному направленні), здійснено не було».

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що створення перешкод передбачає активну поведінку посадової особи об`єкту відвідування, направлену на перешкоджання інспектору під час здійснення інспекційного відвідування у його проведенні, отриманні необхідної інформації, тобто у реалізації своїх повноважень (пряма відмова посадової чи уповноваженої особи товариства (підприємця) допустити інспекторів до перевірки), що є підставою для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Однак за встановлених в ході судового розгляду обставин, ФОП ОСОБА_1 були створені для посадової особи Головного управління Держпраці в Одеській області всі необхідні умови для проведення інспекційного відвідування, на що інспектор праці має право згідно з пунктом 11 Порядку № 295: надано безперешкодний доступ до приміщення, де провадиться господарська діяльність, надано письмові пояснення щодо предмету контрольного заходу тощо.

Зазначені обставини підтверджені допитаними в судовому засідання свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , тобто самим перевіряючим.

Фактично, позиція суб`єкта владних повноважень - ГУ Держпраці в Одеській області зводиться до звинувачення суб`єкта господарювання - ФОП ОСОБА_1 в ненаданні нею викриваючих її ж відомостях. Тобто інспектор Держапраці фактично зажадав від підконтрольного суб`єкта надати докази на підтвердження підозри щодо «тіньової зайнятості», які виникли на підставі побаченої в мережі Інтернет інформації, а ненадання таких доказів витлумачив як створення перешкод у здійсненні інспекційного відвідування.

Натомість суд виходить із того, що нездатність та неспроможність інспектора Держпраці виявити порушення в ході інспекційного відвідування та оформити це належним чином не може ставитись у провину суб`єкту господарювання, відносно якого контролюючому органу не вдалося зібрати доказову базу звинувачення.

В даному випадку, позивач жодним чином не відмовляла інспектору праці у проведенні інспекційного відвідування та у доступі до приміщень, ознайомленні з документами, у зв`язку з чим суд не вбачає умисних дій з боку позивача щодо ненадання відповідачу документів на вимогу інспектора праці чи створення перешкод для проведення інспекційного відвідування.

Надання підприємцем вільного доступу до приміщень та документації інспектору Держпраці також підтверджено показами свідків, в тому числі допитаним в судовому засіданні головним державним інспектором відділу з питань оплати праці Управління з питань праці ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_7 , який підтвердив, що вільно пересувався приміщенням, де ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність, мав доступ до всього приміщення та документації; будь-якого опору підприємець інспектору праці у здійсненні інспекційного відвідування не чинила.

Сам факт складення акту про ненадання копій документів без виявлення ознак перешкоджання об`єктом відвідування його проведення, не може бути приводом для постанови про накладення штрафу.

Також суд критично оцінює посилання в акті про неможливість проведення інспекційного відвідування та в оскаржуваній постанові на порушення підприємцем вимог податкового законодавства, оскільки перевірка дотримання платниками податків вимог податкового законодавства не входить у компетенцію управлінь Держпраці, а є виключними повноваженнями управлінь ДПС.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Суд враховує, що за висновками Європейського суду з прав людини сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він є обов`язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Суд з прав людини неодноразово зазначав, що замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

Однак за обставин розглядуваного спору, висновок суб`єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог чинного законодавства здійснений без вирішення питання про винуватість чи невинуватість позивача, а також виходячи з хибного тлумачення законодавства у поєднанні із викривленим сприйняттям власних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірність спірного дисциплінарного стягнення та звільнення позивача.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

В судовому засіданні представник відповідача не обґрунтував правомірність застосування штрафної санкції до позивача належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства. Наведені ж відповідачем доводи судом визнані неспроможними та необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці в Одеській області (65044, Одеська область, м.Одеса, просп. Шевченка, 2; ЄДРПОУ 39781624) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області № ОД1300/2164/НП/ТД-ФС від 17.12.2020 про накладення штрафу на фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 у розмірі 80 000,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 березня 2021 року.

Суддя І.В. Завальнюк