Рішення № 95364901, 02.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/477/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

Секретаря Пивовар Т.В.,

за участю сторін:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача Пісніченко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці в Одеській області про скасування постанови про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці в Одеській області про скасування постанови про накладення штрафу №ОД1411/1583/АВ/П/ТД-ФС від 17.12.2020 року про притягнення ФОП ОСОБА_2 до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 350 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09.11.2020 року відповідачем складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ОД1144/1583/АВ стосовно ФОП ОСОБА_2 . На підставі вказаного акту відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОД1144/1583/АВ/П/ТД-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 350 000 гривень.

Обґрунтуванням накладення штрафу є висновки акту перевірки, за якими, під час інспекційного відвідування інспекторами праці були зафіксовані 7 осіб, які виконували обов`язки в інтересах підприємця, без оформлення трудового договору, а саме - ОСОБА_3 . (офіціант), ОСОБА_4 (офіціант), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (адміністратор), ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (стажист)».

Із вказаними твердженнями позивач не погоджується та зазначає, що ОСОБА_3 , ОСОБА_10 ), ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , перебували у цивільно-правових відносинах з іншим суб`єктом підприємницької діяльності, а саме – ФОП ОСОБА_13 , яка здійснює господарську діяльність за тією самою адресою, що й позивач. Стосовно ОСОБА_14 позивач зазначив, що вказана особа йому взагалі невідома, а в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_13 перебувала ОСОБА_15 , яка в акті від 09.11.2020 року поіменована як ОСОБА_16 обґрунтування тотожності цих осіб позивач послався на дані відеофіксації, зроблені відповідачем в ході інспекційного відвідування, а також на надану позивачем до матеріалів справи фотографію ОСОБА_15 , що міститься у її паспорті громадянина України.

Також позивач зазначила, що стосовно ФОП ОСОБА_13 відповідачем також проведено інспекційне відвідування, за результатами якого складено акт №ОД1143/1583/АВ від 09.11.2020 року. У запереченнях до вказаного акту ФОП ОСОБА_13 зазначила, що ОСОБА_3 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , та ОСОБА_8 , перебувають у цивільно-правових відносинах саме з нею як суб`єктом господарської діяльності, а не з позивачем.

На підтвердження факту перебування вказаних в оскаржуваній постанові осіб у цивільно-правових відносинах саме з ФОП ОСОБА_13 , а не з позивачем, до матеріалів справи були надані відповідні цивільно-правові договори разом з актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг).

Відповідачем, надано до суду відзив на адміністративний позов (а.с.99-106), згідно якого відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування правової позиції, представник відповідача зазначив, що під час виїзду за адресою здійснення господарської діяльності позивачем, направлення на здійснення інспекційного відвідування від 23.10.2020 року №15/01-29-2223 та вимогу про надання документів від 27.10.2020 року №ОД1144/1583/ПД отримала ОСОБА_13 за особистим підписом (довіреність від 15.01.2020 року, зареєстрована в реєстрів за №559).

Також відповідач зазначає, що під час здійснення інспекційного відвідування позивача (27.10.2020 року та 06.11.2020 року) зафіксовані наступні особи, які виконували роботу в інтересах адміністрації закладу організації громадського харчування та організації дозвілля «Хмільна Качка», та повідомили відповідну інформацію, а саме – ОСОБА_3 повідомив, що працює на ОСОБА_18 на посаді офіціанта; ОСОБА_4 виконувала функції офіціанта та зазначила, що перебуває на стажуванні; ОСОБА_19 відмовилась надавати інформацію щодо себе за наказом ОСОБА_13 проте відповідно до графіку прибирання відповідальною особою 26.10.2020 року була саме ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 працює на посаді бармена; Володимир перебуває на посаді адміністратора; ОСОБА_8 повідомила, що перебуває на стажуванні, виконувала обов`язки офіціанта; ОСОБА_9 повідомив, що перебуває на стажуванні, виконує обов`язки офіціанта. На підтвердження вказаних обставин відповідач послався на відповідні файли відеозаписів, що були зроблені в ході інспекційного відвідування позивача.

Додатково відповідач зазначив, що відповідно до вимоги про надання/поновлення документів від 27.10.2020 року №ОД1144/1583/ПН уповноваженою особою позивача надані документи, а саме - виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; копія паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду; наказ від 31.08.2020 року №3 про прийом на роботу ОСОБА_21 (офіціант) та повідомлення про прийняття працівника на роботу від 31.08.2020 року; наказ від 03.03.2020 року №1 про прийом на роботу ОСОБА_22 (адміністратор) та повідомлення про прийняття працівника на роботу від 04.03.2020 року; наказ від 03.03.2020 року №2 про прийом на роботу ОСОБА_23 (бармен) та повідомлення про прийняття працівника на роботу від 03.03.2020 року; договір оренди приміщення від 29.01.2020 року №1/290120; письмові пояснення ФОП ОСОБА_13 від 02.11.2020 року та 06.11.2020 року.

Також відповідач зазначив, що згідно письмових пояснень ФОП ОСОБА_13 від 02.11.2020 року на території закладу «Хмільна Качка» здійснюють свою господарську діяльність позивач, яка орендує частину приміщенні, а саме бар, та ФОП ОСОБА_13 , яка орендує іншу частину закладу, а саме кухню.

У відзиві на позов відповідач також зазначив, що згідно наявних у відповідача відеозаписів ОСОБА_3 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 не мають ніякого відношення до навчання та майстер-класів та без будь-яких вагань повідомили інспекторів праці, що перебувають на посадах (бармен, офіціант та стажисти).

З огляду на вказані обставини відповідач вважає оскаржувану позивачем постанову законною та обґрунтованою.

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій він не погодився з доводами відповідача, викладеному у відзиві, зазначив, що жодна з вказаних в оскарженій постанові осіб не зазначила, що перебуває у будь-яких правовідносинах з позивачем, натомість наданими позивачем документами доведено перебування вказаних осіб у цивільно-правових відносинах з абсолютно іншим суб`єктом господарювання.

Ухвалою суду від 14.01.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 09.02.2021 року задоволено клопотанням представника відповідача та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 02.03.2021 року позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.03.2021 року проти задоволення позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити.

В судовому засіданні 02.03.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач зареєстрована та здійснює свою діяльність як суб`єкт господарювання, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.01.2020 року (а.с.15), та з 2020 року здійснює свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору оренди приміщення від 29.01.2020 року №1/290120 (а.с.19-20).

Також, за адресою: АДРЕСА_2 здійснює господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_13 на підставі договору оренди приміщення №4/260220 від 26 лютого 2020 року (а.с 55-57). Статус суб`єкту господарської діяльності ФОП ОСОБА_13 підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.10.2019 року (а.с.54).

Адреси господарської діяльності позивача та ФОП ОСОБА_13 знаходяться в одному приміщенні, що не заперечується учасниками справи та зазначено відповідачем в акті інспекційного відвідування.

На підставі направлення на здійснення інспекційного відвідування від 23.10.2020 року №15/01-29-2223 (а.с.110) відповідачем проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 09.11.2020 року №ОД1144/1583/АВ (а.с. 21-35).

Згідно висновків акту, відповідач стверджує, що під час інспекційного відвідування інспекторами праці зафіксовані 7 осіб, які виконували обов`язки в інтересах позивача, без оформлення трудового договору, а саме ОСОБА_3 (офіціант), ОСОБА_4 (офіціант), ОСОБА_5 (яка виконувала функції прибиральниці), ОСОБА_6 (бармен), ОСОБА_7 (адміністратор), ОСОБА_8 (стажер) та ОСОБА_9 (стажер)».

На підставі акту інспекційного відвідування винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОД1144/1583/АВ/П/ТД-ФС від 17.12.2020 року (а.с. 36-42), якою на позивача накладено штраф у розмірі 350 000 гривень у зв`язку із твердженням про фактичне приховування трудових відносин із вказаними вище фізичними особами.

Водночас, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю - з огляду на таке.

Так, відповідно до цивільно-правового договору від 20.10.2020 року №1/201020 (а.с. 43-44) (період дії з 20.10.2020 року по 17.11.2020 року) ОСОБА_3 перебував у цивільно-правових відносинах із ФОП ОСОБА_13 , та надавав їй послуги з проведення майстер-класів з обслуговування клієнтів, на підтвердження чого у справі наявний акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) 17.11.2020 року (а.с. 17). З огляду на викладене, ОСОБА_3 перебував у цивільно-правових відносинах із ФОП ОСОБА_13 , а не з позивачем у справі. Про вказаний факт ФОП ОСОБА_13 повідомляла відповідача у запереченнях до акту перевірки №ОД1143/1583/АВ від 09 листопада 2020 року (а.с. 60). Вказаний акт складений відповідачем за результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_13 (а.с.46-53). Спростування вказаних вище фактів відповідач протягом часу розгляду справи не навів, зауважень щодо форми та змісту зазначеного договору між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_13 також не навів.

Відповідно до цивільно-правового договору від 20.10.2020 року №4/201020 (період дії з 20.10.2020 року по 17.11.2020 року) (а.с.65-66) ОСОБА_17 перебувала у цивільно-правових відносинах із ФОП ОСОБА_13 , та надавала їй послуги - проведення майстер-класів з обслуговування клієнтів, на підтвердження чого у справі наявний акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) 17.11.2020 року (а.с.67). З огляду на викладене, ОСОБА_17 перебувала у цивільно-правових відносинах із ФОП ОСОБА_13 , а не з позивачем у справі. Про вказаний факт ФОП ОСОБА_13 також повідомляла відповідача у запереченнях до акту перевірки №ОД1143/1583/АВ від 09 листопада 2020 року. Спростування вказаних вище фактів відповідач протягом часу розгляду справи не навів, зауважень щодо форми та змісту зазначеного договору між ОСОБА_17 та ФОП ОСОБА_13 не зазначив.

Відповідно до цивільно-правового договору від 20.10.2020 року №5/201020 (період дії з 20.10.2020 року по 17.11.2020 року) (а.с.79-80) ОСОБА_11 перебував у цивільно-правових відносинах із ФОП ОСОБА_13 , та надавав їй послуги – «майстер-класи з приготування напоїв, на підтвердження чого у справі наявний акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) 17.11.2020 року (а.с.81). З огляду на викладене, ОСОБА_11 перебував у цивільно-правових відносинах із ФОП ОСОБА_13 , а не з позивачем у справі. Про вказаний факт ФОП ОСОБА_13 повідомляла відповідача у запереченнях до акту перевірки №ОД1143/1583/АВ від 09 листопада 2020 року. Спростування вказаних вище фактів відповідач протягом часу розгляду справи не навів, зауважень щодо форми та змісту зазначеного договору між ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_13 також не навів.

Відповідно до цивільно-правового договору від 20.10.2020 року №0/201020 (період дії з 20.10.2020 року по 17.11.2020 року) (а.с. 72-74) ОСОБА_24 (поіменований в акті як «пан ОСОБА_7 (адміністратор) перебував у цивільно-правових відносинах із ФОП ОСОБА_13 , та надавав їй послуги адміністрування діяльності закладу громадського харчування («адміністратор закладу»), на підтвердження чого у справі наявний акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) 17.11.2020 року (а.с. 75). З огляду на викладене, ОСОБА_24 перебував у цивільно-правових відносинах із ФОП ОСОБА_13 , а не з позивачем у справі. Спростування вказаних вище фактів відповідач протягом часу розгляду справи не навів, зауважень щодо форми та змісту зазначеного договору між ОСОБА_17 та ОСОБА_13 не зазначив.

Відповідно до цивільно-правового договору від 20.10.2020 року №6/201020 (період дії з 20.10.2020 року по 17.11.2020 року) (а.с.76-77) ОСОБА_8 перебувала у цивільно-правових відносинах із ФОП ОСОБА_13 , та надавала їй послуги – майстер-класи з обслуговування клієнтів, на підтвердження чого у справі наявний акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) 17.11.2020 року (а.с.78). З огляду на викладене, ОСОБА_8 перебувала у цивільно-правових відносинах із ФОП ОСОБА_13 , а не з позивачем у справі. Про вказаний факт ФОП ОСОБА_13 повідомляла відповідача у запереченнях до акту перевірки №ОД1143/1583/АВ від 09 листопада 2020 року. Спростування вказаних вище фактів відповідач протягом часу розгляду справи не навів, зауважень щодо форми та змісту зазначеного договору між ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_13 не зазначив.

Відповідно до цивільно-правового договору від 20.10.2020 року №8/201020 (період дії з 20.10.2020 року по 17.11.2020 року) (а.с. 68-70) ОСОБА_9 перебував у цивільно-правових відносинах із ФОП ОСОБА_13 та надавав їй послуги з обслуговування клієнтів, на підтвердження чого у справі наявний акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) 17.11.2020 року (а.с. 71). З огляду на викладене, ОСОБА_9 перебував у цивільно-правових відносинах із ФОП ОСОБА_13 , а не з позивачем у справі. Спростування вказаних вище фактів відповідач протягом часу розгляду справи не навів, зауважень щодо форми та змісту зазначеного договору між ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_13 не вказав.

Стосовно вказаної в акті « ОСОБА_25 », судом встановлено наступне. З наданого позивачем до матеріалів справи файлу відеозапису «NOR_888888_000000_202010236160313_0021» встановлена, що « ОСОБА_19 » є ОСОБА_15 , що вбачається із порівняння її зовнішності на вказаному відеозаписі (проміжок часу 11 хв.57 сек – 12 хв.00 сек), та на фотографії паспорту ОСОБА_15 , копія якого надана позивачем до суду разом із позовом (а.с. 87). В свою чергу, ОСОБА_15 перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_13 , на підтвердження чого у справі наявний трудовий договір №5 між ФОП ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , повідомлення про прийняття працівника на роботу від 31 серпня 2020 року та квитанція №2 від 31 серпня 2020 року про подання відповідного пакету документів до Державної податкової служби України (а.с.82-86). Заперечень проти вказаних обставин відповідач в ході розгляду не навів.

Зважаючи на вказані факти, суд доходить висновку, що шість із сімох вказаних у оскаржуваній постанові фізичних осіб перебували у цивільно-правових відносинах з іншим суб`єктом господарювання, ніж позивач, а саме - з ФОП ОСОБА_13 , а сьома особа – перебувала із ФОП ОСОБА_13 у трудових відносинах, оформлених у відповідності до законодавства України.

Натомість, жодна з вказаних осіб не перебувала у будь-яких правовідносинах з позивачем у справі.

Також суд зауважує, що із наявного в матеріалах справи відеозапису інспекційного відвідування вбачається, що жодна з вказаних вище семи осіб не вказувала про своє перебування у будь-яких відносинах із позивачем у справі.

Посилання відповідача на те, що позивач орендує частину приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , а ФОП ОСОБА_13 – другу частину вказаного приміщення, а саме – кухню – не спростовують змісту вказаних вище цивільно-правових договорів, відповідно до яких вказані у оскаржуваній постанові фізичні особи перебувають у правовідносинах саме з ФОП ОСОБА_13 . Крім того, з переліку послуг, що надавалися цими фізичними особами не вбачається неможливості надання цих послуг на користь ФОП ОСОБА_13 , як і вказано у відповідних цивільно-правових договорах. Також, не спростовують даних вказаних договорів обставини подальшого прийняття на роботу вказаних в акті осіб до позивача та ФОП ОСОБА_13 , оскільки оформлення трудових відносин мало місце після закінчення дії відповідних договорів цих осіб з ФОП ОСОБА_13 та після завершення інспекційного відвідування позивача та ФОП ОСОБА_13 .

Разом з тим, надана відповідачем до справи довіреність від імені позивача на ОСОБА_13 №559 є доказом лише наявності між вказаними особами правовідносин представництва, водночас не спростовує змісту договорів, які укладені ФОП ОСОБА_13 із відповідними фізичними особами саме від свого імені, а не від імені позивача.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення № 96) державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження (абз. 2 ч. 2 ст. 256 КЗпП України).

Частиною 3 статті 265 КЗпП України визначено, що штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 265 КЗпП України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених, зокрема, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до пункту 2 Порядку № 823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 було затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

Зі змісту наведених норм законодавства України вбачається, що обов`язковою підставою для накладення штрафу на суб`єкта господарювання відповідачем є виключно порушення законодавства України про працю саме вказаним суб`єктом господарювання.

Виходячи з обставин справи та доводів, викладених в оскаржуваній постанові, обов`язковою умовою накладення на позивача штрафу було використання ним праці вказаних в постанові фізичних осіб без належного оформлення трудових відносин відповідно до вимог законодавства України.

Натомість, судом встановлена відсутність перебування вказаних в постанові відповідача осіб у будь-яких відносинах саме із позивачем, та одночасно встановлений факт перебування цих осіб у цивільно-правових (шість осіб) та трудових відносинах (одна особа) із ФОП ОСОБА_13 , а не з позивачем.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням того, що адміністративний позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці в Одеській області про скасування постанови про накладення штрафу підлягає задоволенню, з Головного управління Держпраці в Одеській області слід стягнути сплачений позивачем, відповідно до платіжного доручення №237 від 13.01.2021 року, судовий збір у розмірі 3500,00 грн. на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці в Одеській області про скасування постанови про накладення штрафу – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОД1144/1583/АВ/П/ТД-ФС, винесену Головним управлінням Держпраці в Одеській області 17 грудня 2020 року.

Стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3500,00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.03.2021 року.

Позивач: фізична особа – підприємць ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 )

Відповідач: Головне управління Держпраці в Одеській області (код ЄДРПОУ 39781624, адреса: 65044, м. Одеса, пр.-т Шевченка, буд. 2)

Суддя П.П. Марин

.